ukurainajin: (Default)
Цікавий розділовий знак — тире. У школі я його ненавидів, бо завжди хибив на ньому. Важко вмістити в голові все, що приписано правилами, а до цього долучалося ще й окреме знущання — так звана «авторська пунктуація»… А зараз у своїй писанині ніде не можу без нього обійтися.
Моє мислення є аналітичним, я всі сутності, зокрема й правила намагаюся якось узагальнити, «переплавити», щоби сприймати як дійсно ціле, а не набір запчастин. От і думаю про тире: що воно таке загалом?
Двокрапка, якщо узагальнено, позначає місце, з якого починається вичерпне розкриття змісту. Цього я теж не розумів у шкільному віці, і це було другою моєю правописною проблемою після тире… То що ж робить тире? Зараз спробую… Тире і відокремлює, і водночас приєднує щось, що є логічним або й невід'ємним продовженням попередньої думки, проте за формою чи змістом не вписується в просте узгодження, сурядність чи підрядність. Найпоширеніший випадок цього — тире на місці пропущених членів речення, зокрема й славетне «тире перед „це‟», що його, як я бачу, люди доволі часто розуміють хибно і просто тулять усюди перед «це»…
І отут мені спадає на думку, а чи не можна раптом взагалі всі, навіть такі специфічні, як пряма мова чи назви транспортних маршрутів, випадки використання тире звести до браку в висловлюванні якогось шматка, котрий поєднав би ці частини в логічно чіткіший, хоч і багатослівніший спосіб? Тобто, за зразком двокрапки, узагальнено вважати, що тире позначає місце, де ми натрапляємо на явний або «уявний»* еліпс.

* «Уявний» — коли очевидно, що нічого не пропущено, натомість заради заміни тире думку можна доповнити штучно вигаданою поєднальною конструкцією: «А-та-та» сказав він суворо → «А-та-та» було словами, що їх сказав він суворо.
ukurainajin: (Default)
As an extension to the previous post.
The ‘YES’ column shows what may give you a clue. And the ‘NO’ column tells why this may be a wrong guess. Red letters are unique to those languages, so when you see any of them you don't need other proofs.
• For Ukrainian the ‘NO’ column gives a clear idea why it's neither Belarusian nor Rusyn/Russian/Bulgarian. *Letters ‘Є є’ and ‘Ї ї’ mean Ukrainian in most cases and if not for Rusyn you would've known for sure just by seeing them. It's not that you meet apostrophes everywhere in Ukrainian but with this language your chances are much higher than with anything else, even in Belarusian apostrophes in common words are not so frequent. And the ‘ьо’ combination is quite usual in Ukrainian too.
• As for modern Russian the ‘NO’ column shows its most obvious difference from both Ukrainian and Belarusian. Although in the internet you might meet some people who use obsolete orthography with ‘і’-s and ‘ѣ’-s for some reason.
• Belarusian is the only Slavic language that doesn't use Cyrillic ‘И и’ at all.
• Rusyn scripts (there are three standard varieties) combine letters from Ukrainian and Russian except there is no Russian-Belarusian ‘Э э’ in any of the three. Rusyn is pretty easy to guess by meeting such an unsual mix of Ukrainian ‘є/ї’-s with Russian ‘ы’-s and it's quite a challenge otherwise. **There are also attempts to use ‘Ѣ ѣ’ letter which is obsolete in other Slavic scripts nowadays.
• Although it may look just like Russian the Bulgarian script doesn't need those three additional letters. And it's the only Slavic language that uses ‘Ъ ъ’ as a vowel — that's why they are so frequent in Bulgarian.
• Serbian and Mecedonian both use ‘Ј ј’ instead of Cyrillic ‘Й й’, neither they have ‘Я я’, ‘Ю ю’ or ‘Щ щ’ unlike the rest of languages. And the only problem with them is to distinguish between the two when you don't see their unique letters.

YESNO
UkrainianЄ є*, Ї ї*, І і, Ґ ґ, (apostrophes, ьо)Ы ы, Э э, Ъ ъ, Ё ё
BelarusianЎ ў, І і, Ы ы, Э э, Ё ё, (apostrophes)И и, Щ щ, Ъ ъ
RussianЫ ы, Э э, Ъ ъ, Ё ёІ і
RusynЄ є*, Ї ї*, І і, Ґ ґ, Ы ы, Ъ ъ, Ё ё, Ѣ ѣ**Э э
Bulgarianmany Ъ ъЫ ы, Э э, Ё ё
SerbianЂ ђ, Ћ ћ, Ј ј, Џ џ, Љ љ, Њ њЯ я, Ю ю, Й й, Щ щ, Ь ь, Ъ ъ, Ѓ ѓ, Ќ ќ, Ѕ ѕ
MacedonianЃ ѓ, Ќ ќ, Ѕ ѕ, Ј ј, Џ џ, Љ љ, Њ њЯ я, Ю ю, Й й, Щ щ, Ь ь, Ъ ъ, Ђ ђ, Ћ ћ
ukurainajin: (Default)
Modern Ukrainian as well as Belarusian and Russian languages use the Cyrillic script as their writing system. So how can someone who is not familiar with them tell the difference just by seeing a text? It's not that difficult actually. (Please keep in mind that it's modern official languages we are talking about.)

Ukrainian: In Ukrainian (and Rusyn) alphabet there are such unique letters: ‘є Є’, ‘ї Ї’ and ‘ґ Ґ’*.
Belarusian: Belarusian's unique letter is ‘ў Ў’.
Russian: Russian's unique letter is ‘ъ Ъ’**.
It means that when you meet these letters you already know the correct answer. *Sometimes you can find letter ‘ґ’ in Belarusian texts as well but not in official ones. **‘Ъ’ is not a Russian-only letter (also in Bulgarian, Rusyn and some non-Slavic scripts) but this is what makes Russian different from other two.

These tips are a bit more tricky:
Not Russian: Ukrainian and Belarusian both share letter ‘і І’ which is not the case for standard Russian.
Not Belarusian: Unlike in Ukrainian or Russian there is no ‘и И’ in Belarusian.
Not Ukrainian: Belarusian and Russian languages share letters ‘ё Ё’, ‘ы Ы’ and ‘э Э’ (like Ukrainian ‘є’ but a mirrored one) and Ukrainian has none of them.

When you don't see any of the unique letters the easiest way to guess is by checking out how vowels ‘і/и/ы’ coexist in one text. і’-s along with и’-s mean Ukrainian. і’-s and ы’-s stand for Belarusian. And when you see и’-s with ы’-s then it's in Russian.

Examples
• (Ukr) Існує декілька ізводів (варіантів або редакцій) церковнослов'янської мови, які розвилися зі старослов'янської під впливом живих слов'янських говірок.
• (Bel) Існуе некалькі ізводаў (варыянтаў або рэдакцый) царкоўнаславянскай мовы, якія развіліся са стараславянскай пад уплывам жывых славянскіх гаворак.
• (Rus) Существует несколько изводов (вариантов или редакций) церковнославянского языка, которые развились из старославянского под влиянием живых славянских говоров.
ukurainajin: (Default)
Alphabet:
Aa (ä), Bb, Cc, Čč, Dd, Ee (ë), Ff, Gg, Hh, Chch, Yy, Ii (ï), Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo (ö), Pp, Rr, Ss, Šš, Tt, Uu (ü), Vv, Zz, Žž, (x)
ä/ë/ï/ö/ü represent the same vowels as a/e/i/o/u

Legend:
C. — consonant
V. — vowel
V̈. — vowel with diaeresis
Cʲ. — softened consonant
— no letter

Softening:Read more... )
Consonants and writing with basic Latin:Read more... )

Epična istorija kochannia, zasnovana na realjnych podijach, ščo stalysia v seredyni XX stolittia. Simnadciatyrična Frosia ta jiji kochanyj Liončyk mrijutj odružytysia, ale batjko divčyny kategoryčno proty jevrejiv u simji. Žyttia zakochanych bezpovorotno zminiujetsia, koly jichni ridni ta miljöny inšych liudej stajutj žertvamy vijny. Herojam dovedetsia perežyty okupaciju i fašystsjkyj teror, ščob zberehty liubov ta liudianistj u najtemniši časy.

Epicxna istorija kochannia, zasnovana na realjnych podijach, scxo stalysia v seredyni XX stolittia. Simnadciatyricxna Frosia ta jiji kochanyj Lioncxyk mrijutj odruzxytysia, ale batjko divcxyny kategorycxno proty jevrejiv u simji. Zxyttia zakochanych bezpovorotno zminiujetsia, koly jichni ridni ta miljony insxych liudej stajutj zxertvamy vijny. Herojam dovedetsia perezxyty okupaciju i fasxystsjkyj teror, scxob zberehty liubov ta liudianistj u najtemnisxi cxasy.
ukurainajin: (Default)
Коли що, не сприймайте серйозно. Я досі психічно здоровий, а це лише наслідки експериментаторського захвату :)
Отже…

Troliaka Skrypin nesčodavno vyrišyv tež pohratysia w progresyvnoho prosvitnyka i zapysaw video zi svojim variäntom zapysu ukrajinskoji latynkoju. Vin ne cilkovytyj bovdur, tomu pro dejaki problemy cioho čuw. Sčopravda pokazanyj nym variänt odnakovo je žachlyvym z bahatioch pryčyn. Natomistj kopyrsannia w komentach mene zachopylo, ja počaw podekudy vidpysuvaty i zreštoju zaproponuvaw modyfikovanu versiju svoho staroho zapysu, sčo joho ja vyhadaw buw dlia zručnišoho spilkuvannia zi slovjanamy na YouTube'i. Vlasne, same cijeju versijeju latynky ja zaraz oce j pyšu.

Čytaty dali: )
ukurainajin: (Default)
Латинка не має літер на позначення йотованих голосних (Я, Є, Ї, Ю). Там таке звучання передають із J: ja, je, ji(jy), jo, ju. Постає питання, як чинити з нашими літерними абревіатурами. Під рукою лежить приклад з «ЄС». На відміну від поляків, ми вимовляємо назву «Європа» з йотуванням, тому писати ES для нас було би якось нелогічно. Натомість і практики запису абревіатур з початковим Й ми не маємо (виправте, якщо я помиляюся). Якщо писати першу літеру за вимовою, то вийде JS, котре збігається зокрема з JavaScript і надто вже втрачає зв'язок зі своїм змістом. Загалом за такого підходу ми не знатимемо, про який саме голосний ідеться, тобто не розрізнятимемо скорочення від «європейський» та «японський».
Як бути? Поступатися зрозумілістю та переходити на оригінальний запис EU подібно до прикладу з NATO? А як зі скороченнями власного походження на зразок «ЯЗ» чи «ЄДР»?
Чи, може, писати щось як JeS або jES?…
ukurainajin: (Default)
У Genshin Impact я стикнувся з неповною підтримкою латинки. Набір символів у грі адаптовано лише для кількох мов, наприклад німецької, тому всі слов'янські приголосні з діакритиками йдуть лісом. На введення з клавіатури там стоїть обмеження. Щоправда їх можна вставити через буфер, але у шрифті їх однаково нема, тому виглядають вони негарно. Отже постає питання, як обходитися без них для запису української. Можна вдатися до перепризначення звуків, як у пана [personal profile] toplinden'а. Натомість, якщо хочеться зберегти поширене традиційне уявлення про вимову літер, тоді не обійтися без двознаків (тризнаків). Я нашвидку поміркував і дійшов висновку, що найоптимальнішим для запису шиплячих є додавання літери X: sx (ш), zx (ж), cx (ч). Найоптимальнішим в сенсі того, що воно є найменш вразливим до збігу приголосних, оскільки літера X в такому правописному наборі сама нічого не позначає — «х» при цьому залишається традиційним ch. «Щ» в такому разі може бути тризнаком scx (спрощення sxcx).

Але все це ні до чого. Бо я просто хотів там записати латинкою «Ty pryznajsä meni, zvidky v tebe ti cxary...», проте виявилося, що гра тупо не дозволяє писати слово… «tebe»… Каже на нього: «illegal characters». Не знаю, в чому фокус. Може це якийсь заборонений китайський матюк на адресу коханої компартії… Ну а за таких умов я й потреби в латинці знов не маю.
ukurainajin: (Default)
Це про те, як я транскрибую японську кирилицею у своїх дописах.

По-перше, «поліванівку» і засновану на ній «офіційну» українську транслітерацію я не люблю (UPD: Кажуть, ніби Бондаренко вже осучаснив свою систему, котру беруть як офіційну, і привів її практично до того, що подобається мені та іншим знавцям японської. Користувачі Вікіпедії вже міняють усе відповідно до оновлених правил). М'які шиплячі я позначаю власне як шиплячі з відповідною голосною чи знаком пом'якшення: чя/чі/чю/чьо (а не тя/ті/тю/тьо), шя/ші/шю/шьо (а не ся/сі/сю/сьо), джя/джі/джю/джьо (а не дзя/дзі/дзю/дзьо) — щодо останнього розмірковую, чи потрібно мені взагалі позначати ту непевну африкатність і чи не варто задля зручності залишити самі «ж» та «з». Такий самий спосіб позначення я застосовую до інших пом'якшених, навіть якщо якісь сполучення можуть бути непритаманними українській правописній нормі.

Довгі голосні я раніше позначав стандартним транскрипційним знаком «ː», але зараз відмовився від нього, бо виглядає не дуже, не є очевидним та й перемикатися заради нього на іншу розкладку набридає. Тому надалі довгі голосні буде позначувано подвоєнням літери. У разі збігів я ставитиму апостроф. (UPD: відповідно, якщо немає апострофу, то дві однакові йотовані літери вимовляються як один довгий звук, тобто «юю» = «ю-у».)
(UPD 2022-12-5: Зрештою я відмовився від дублювання йотованих літер і позначаю довгість відповідним нейотованим: やあ — яа, ゆう — юу, よう — йоо, бо так зрозуміліше для тих, хто не в темі.)

Від позначення редукції голосних я теж поступово відмовився через низку причин. Попри існування певної загальноприйнятої практики щодо ослаблення голосних у живій мові, воно все одно є особистою справою. Крім того, я не завжди певен, де редукція є доречною. Тому мені простіше записувати буквально — навіть такі широковідомі речі, як «дес(у)», щоби вже дотримуватися одного стандарту.
Зміну якості «ґ/х» у вимові я теж зазвичай ніяк не позначаю, хоча іноді спокушаюся наблизити до українського «г», особливо у разі «хо».

Ну і ще я подекуди записую японське «у» як «ӱ». Це суто косметична примха, просто щоби наголосити на його відмінності від українського. Японське «у» частково нагадує наше «и», бо утворюється ближче до переду, а губи розтягаються замість округлюватися. Таку саму якість має японське «ю».

Через дефіс я записую складні (щоби ліпше було видно основи) та складені (щоби показати цілісність) слова і приєдную до іменників частки та гонорифіки.
ukurainajin: (Default)
Не можу зрозуміти, оті люди, що всюди бігають і закликають переходити на «Рутенію» — вони придурюються, чи їм справді в голові чимось насрано замість розуміння суті речей?…

Що таке та «Рутенія». Це декоративний кириличний шрифт, в якому деякі літери мають допетрівську, тобто церковнослов'янську форму. Рутенія не є якоюсь окремою абеткою, щоби на неї переходити, і жодних власних правописних правил для послуговування нею, відповідно, не існує — це шрифт, курва, тобто просто манера зображення тих самих літер, а не система письма. Така ж сама манера, вибачте за це порівняння, як псевдоготичні шрифти за часів нацистів, що не робили саму німецьку латинську абетку чимось іншим. Ніхто ж не закликає чомусь переходити з друкованих літер на рукописні чи навпаки, хоча їхня форма помітно відрізняється — так оце приблизно те саме!

З функціонального боку, Рутенія складається зі знаків сучасної української абетки, просто з архаїчним кресленням деяких з них: Ꙁ замість сучасної З, на яку вона поступово перетворилася і без жодних реформ; Ѧ замість Я, котра походить фактично з курсивного написання тієї самої літери; Ꙋ замість її спрощеної форми У, котра є зручнішою і загалом логічнішою, адже ніхто ніколи не вимовляв це як ОУ ні в такому лігатурному, ні в повному написанні — це лише рудимент грецького письма, в якому не існувало окремої літери для звука У; та стара N з нахилом, як у латинці, замість Н (це вже, мабуть, коли обирали, котру з И та N змінити заради кращого розрізнення, зупинилися чомусь на другій, хоча, з огляду на грецьке коріння, логічніше було би вчинити навпаки). А також певні косметичні відмінності у кресленні Ф, Ц, Ч, Щ. До речі, з тією формою літери Ч, яку запропонував Чебаник, його прізвище, зображене Рутенією, необізнана людина може вимовити у доволі кумедний спосіб…

Ну отже, шрифт як шрифт — красивий, стильний (зокрема через каліграфічні риси козацької доби), його справді можна використовувати в оформленні як візитівку чогось українського, як москалі всюди тулять шрифти родини «Їжица» для «давньоросійського» колориту. Утім коли пан Чебаник почав торочити про якийсь генетичний код нації, буцімто закріплений в його шрифті, і надавати літерам у власному виконанні вигаданий ним самим сакральний зміст — отоді почався цирк… Який ще код нації, коли вся кирилиця є продуктом пристосування грецької писемності до фонетики слов'ян для релігійних потреб, а переважна частина «українського» етносу залишалася неписьменною ще багато століть потому?! Особливо кумедно виходить з літерою Щ, у старовинному кресленні якої Чебаник з фанатами розгледів український тризуб, хоча насправді та літера в українській навіть окремого звуку не має і лише позначає сполучення ШЧ для зручності, а в кирилиці як такій вона є непрямим нащадком гебрейської שׁ. Оцей нещасний юс Ѧ взагалі спочатку позначав носовий звук, котрий у слов'янських мовах згодом занепав, крім хіба що польської — а позначенням ітовано-йотованого А він став пізніше, просто витіснивши двознак ІА. Також, Џ в жодному разі не є старовинною формою Ц, бо це окрема літера ДЖ значно пізнішого походження (десь XV століття), котра досі є живою зокрема в сербській — тут пан Чебаник просто вдався до графічної уніфікації з «тризубовою Щ»…

Отже, якщо він хоче закласти в письмо певний символізм заради майбутнього, що не є чимось поганим, тоді так і треба відверто казати: «малюймо оцю літеру так, бо так вона нагадує наш герб, а оцю отак, бо вона тоді схожа на традиційне снідання яєшнею» — а не вигадувати псевдонаукові легенди…
ukurainajin: (Default)
Від певного часу мені почали траплятися в інтернеті коментувачі, котрі згадували таку річ як «Рутенія». Ну, подивився я на ту Рутенію — побачив красивий дизайнерський шрифт. Але дедалі частіше про це згадувано вже як про щось більше за шрифт, як про якусь… сакральну(?) абетку, і оцього креативу я вже не зрозумів… Подача сумнівних ідей — вона зазвичай така, знаєте, туманна і заплутана, що раціональними ті ідеї здаються не только ліш усім. І відчуваючи, що від цього віє чимось неприємно знайомим, я навіть не гаяв час на з'ясування подробиць.

Аж ось раптом подробиці самі прийшли до мене. Виявляється, про це встигли зняти справжнє документальне кіно — за наші, між іншим, гроші. І таке воно там, виявляється, соковите, те кіно, що канал «Твоя Підпільна Гуманітарка», об'єднавши для цього зусилля з представниками інших пізнавальних каналів, вирішив зняти про нього власне кіно у відповідь — тривалістю понад годину та в незвичному для них форматі (що свідчить про значущість події)! От із цим відео пропоную ознайомитися:


P.S. Заради справедливості, дрібних неточностей припускаються й автори «Гуманітарки». Ніхто не досконалий.
ukurainajin: (Default)
Натрапив на таке цікаве японське слово 夜這い, котре вимовляється як «йобай»… Ну, кумедними для нас фонетичними випадками у японській чи китайській нікого вже не здивуєш, і жодної цінності ще в одному не було би, якби саме ось це слово не означало… таємну нічну зустріч із жінкою задля того, про що ви самі здогадуєтеся…

Уявляю, як учепилися б за цей збіг послідовники народної етимології імені Зад-ор-нова! Які б вони намалювали картини про вплив росіян на японські традиції! Але ні, це лише збіг. Морфологічно це поняття складається з «ночі» та «прокрадання/прослизання/проповзання» — такі собі «нічні прокраденьки». Його точне історичне значення: «проникнення потайки вночі до спальної кімнати жінки (або й жінки до чоловіка) з метою кохатися (чи принаймні спробувати, бо відмова теж входила до меню)». Виявляється, це була така давня традиція «пізнання одне одного краще». Зі своїми відмінностями від села до села: подекуди це була ледь не обов'язкова формальність, що передувала зарученню/одруженню молодих людей; подекуди ж… ну просто для того, щоб — такий собі напівлегальний спосіб кохатися навіть із чиєюсь «половинкою». (Хоча в другому випадку я не зрозумів механізм легалізації. Буцім, якщо відверто не застукали, то й зробили вигляд, наче нічого не сталося?…)

Ще однією, менш поширеною формою запису цього слова з тією самою вимовою може бути 婚[い]. Тут видно, що ієрогліф відвертіше вказує на заміри — у його складі: 女 (жінка) та 昏 (пітьма/сутінки абощо). У сучасній мові цей ієрогліф 婚 /кон/ позначає переважно все, пов'язане з цілком пристойним побранням. Хоча в архаїчному словництві ним ще без хитрощів записувано поняття «злягання» (кунаґай), замінене тепер на 性交 /сеекоо/.

Цікаво також, що вночі у японців проповзають не лише коханці, а й зірки: 夜這[い]星 /йобаі-боші/ — так поетично називають метеори.
ukurainajin: (Default)
אני קורא ספר יפה /ані́ коре́ се́фер яфе́/

Більшість діакритичних позначок вводиться комбінацією GrAlt + перша літера назви позначки івритом:
a / ש (шва): בְ
j / ח (хірік): בִ
m / צ (цере): בֵ
x / ס (сеґоль): בֶ
p / פ (патах): בַ
e / ק (камац): בָ
s / ד (даґеш): בּ; і так само «шурук»: וּ

А оці не прив'язані до літер зі своїх назв:
\ (куббуц): ‎‏‌‍͏‌בֻ
u (холам): בֹ і וֹ
q (крапка для «сін»): שׂ
w (крапка для «шін»): שׁ
ukurainajin: (Default)
Усе-таки абджад виносить мені мозок і сповільнює вивчення семітських мов, принаймні на початковому етапі. Абджад — це консонантний різновид фонетичної писемності, тобто без голосних… майже без голосних (і від цього ще заплутаніше). Навіть китайські ієрогліфи в японській редакції вже здаються не такими поганими, бо їхня вимова у словах чітко визначається за словником. Проблема в тому, що в разі абджадів треба спочатку знати правильну вимову слів у певних обставинах і лише потім можна повноцінно послуговуватися записом — незвичний підхід для нас, хто навчається з читання написаного. Ну, наприклад, у слові אמא з двох однакових літер одна позначає звук «і», а інша — «а». Так само дієслово רואה без оголосів читається або «рое», або «роа» в залежності від граматичного роду. А чому? — Тому що знати треба, ось чому! Тому що абджад більше нагадує дорожні вказівники для тих, хто в темі, а не карту доріг. Повні алфавіти — це безумовний крок уперед. Хоча, як подумати, сучасний англійський правопис є не меншим — якщо не більшим — гемороєм, з яким ми собі вже звикли якось радити (взагалі скрута з цими підстаркуватими писемностями, що вони тягнуть на собі всі антикварні нашарування)…

ukurainajin: (Default)
Те, що я колись показував — це був просто спосіб однозначно і несуперечливо передавати латинкою те саме, що можна передати поточною кирилицею. І загалом той експеримент виправдався — слов'яни на Ютьюбі більш-менш розуміють його.
Якби ж ставилася задача розробити саме повноцінний правопис для української, то там не обійшлося би, я так гадаю, без купи правил запису, які би спрощували графіку, враховували етимологію, поліпшували розрізнення, відбивали морфологічні зв'язки тощо…

Візьмімо, наприклад, нашу літеру «Ї», через яку я знову повернувся до роздумів про українську латиницю. Як її записувати латинкою: ji чи, може… jy? Що в сучасному записі означає слово «їм»? Тут два варіанти: «їсти» у формі першої особи однини теперішнього часу або ж «вони» у давальному відмінку — і розрізняємо ми їх за контекстом, адже маємо лише одну літеру «ї». Латинкою ж, якщо передавати йотованість йотом, можливо розрізняти. На місці історичного «ѣ/i» напевно має бути ji. Але, скажімо, в займенниках могло би бути jy, з огляду на походження та твердість у решті сучасних форм. Приблизно так (у дужках показано давні вказівні займенники, від яких походять непрямі відмінки сучасних особових займенників III особи, а також сучасні прикметникові закінчення, що також сходять до тих самих займенників):

vony: G. jych/nych(и́хъ → -ych), D. jym(и́мъ → -ym), A. jich/jych/nych*(ѣ → -i/-ych), I. nymy(и́ми → -ymy), L. nych(и́хъ → -ych)
vona: G. jyji/neji(ѥѣ́ → -oji)**, D. jij(ѥ́и → -ij), A. jyji/neji(ю → -u)***, I. neju(ѥ́ю → -oju), L. nij(ѥ́и → -ij)

Власне, не бачу проблеми прикрутити цю схему до попередньої версії, оскільки не треба нічого переробляти, і продовжити випробування. Згадане на початку «їм» тоді писатиметься, відповідно, «jim» або «jym» залежно від значення.

* В nych (про них) тут очевидно зберігається тверда, адже така сучасна вимова. Але в йотованій формі, де можна гратися з записом без шкоди для вимови, я би обрав те, що відповідає старому займеннику та сучасному м'якому закінченню для неістот (-і), щоби відрізняти його від форми родового відмінка та від форми знахідного відмінка істот.
** Часто чую, як сучасний займенник «її» у розмові спрощують до «jī/ji».
*** Що відбувається у знахідному, я не певен через брак знань, тому просто залишаю форму з родового. І якщо не плутаю, мені траплялося десь чути розмовне «ю» замість «її», що дуже цікаво…
ukurainajin: (Default)
Для тих, кого це теж бентежить, в новому правописі 2019 жодного разу не згадується слово «членкиня», це по-перше. По-друге, правопис (стор. 27) реєструє правила утворення фемінітивів з допомогою суфіксів, щоби правильно записувати, але не зобов'язує ані вживати, ані утворювати якісь нові фемінітиви. Це взагалі не його справа, яких нам слів уживати. Тож я не знаю, звідки вилізла «членкиня», про яку всюди розпатякали. По-третє, я не знаю, за яким правилом чи зразком утворюється це слово, тобто звідки в ньому з'являється літера «к». Це що, від слова «членик»? А може «членко»? Правопис про таке не розповідає (хоча зрозуміло, що це було просто скопійовано з польської назви członkini, де чоловічий відповідник звучить саме як członek).
ukurainajin: (Default)
V Ukrajıni najvidomišım kanȷönom je Velıkıj kanȷön Krımu. Kanȷönopodibnıj vıhläd majutj okremi dilänkı ričkovıch dolın u Krımsjkıch horach (Čorna rička, Kača j ınši) ta v Ukrajınsjkıch Karpatach (verchivja Čornoho i Biloho Čeremošu ta ınši). U rivnınnij častıni Ukrajını kanȷönopodibnoju je dolına Dnistra vid sela Nıžniva do mista Mohıleva-Podiljsjkoho — Dnistrovsjkıj kanȷön. Isnujutj tež kanȷönı v dolıni Uža bilä mista Korostenä, Sluči bilä mista Novohrada-Volınsjkoho, Tetereva bilä sela Denıši (Žıtomırsjka oblastj), i na dejakıch ričkach centraljnojı Ukrajını.
Kanȷönopodibni dilänkı dolın malövnıči, dejaki z nıch je prırodo-zapovidnımı objektamı, naprıklad Nacionaljnıj prırodnıj park ‘Dnistrovsjkıj kanȷön’.

Потрапляючи в обговорення на Ютьюбі, де збираються слов'яни з різних латинізованих країн, кількаразово бачив під коментарями українців пропозицію писати латиницею, щоби інші могли прочитати. Саме через це, а не через ідею латинізації, від якої я не в захваті, я замислився над тим, як розв'язати це питання практично. Ну, в сенсі не посилати їх лікувати свою пихатість та вчити мови, а піти самому назустріч, як годиться чинити зацікавленій стороні. Жодну зі знаних систем, а надто якісь невіглаські, я не вважаю прийнятною для цього. Крім, хіба що, «сербської» на основі «гаєвиці», недолік якої, коли йдеться про зображення української, полягає в неоковирному перевантаженні текстів літерою «j». Враховуючи це, я накидав свій власний гібрид усього хорошого. Він ґрунтується на таких засадах:

Розкрити… )
ukurainajin: (Default)
От скажіть, коли ви вимовляєте слово «зелений», то чому саме цей набір звуків? Ну з прикметниковим закінченням ясно, але чому саме такий корінь позначає певний колір? Авжеж, ми одразу згадаємо, що це походить від назви сутності, яка стосується рослинності… А вона чому? …

Поширене уявлення про китайські ідеограми або ж «ханьські знаки» є таким, що вони — це рафіновані нащадки давніх малюнків. Себто вони у схематичному і спотвореному часом та уніфікацією вигляді зображують щось реальне; водночас більш складні речі є логічним поєднанням більш простих понять. Це так і не так. Про те, що якісь схематичні малюнки є прародичами сучасних «ханьських знаків» — щира правда. Хоча досить часто цей зв'язок буває неочевидним і важким для відтворення. Проте із логікою, яка стоїть за композицією більш складних ідеограм і яка, здавалося б, не мала зазнати відчутних ушкоджень під впливом часу, справи не набагато кращі. Причини різні. Щось ми не розуміємо, бо цього нема у нашому житті і необхідні асоціації загубилися. Десь елемент було додано лише з фонетичних міркувань, тобто щоби він указував на звучання. Якісь елементи поступово було спотворено настільки, що їх почали вважати чимось іншим, тощо.

Зацініть хоч би таке:
— цей ключовий елемент є спрощеним накресленням поняття «льоду».
— а оцей позначає нестачу або… позіхання (формально, тут зображено «обгортку» і «людину», а не якусь «порожнину в голові», як це не дивно).
Що вони утворюють разом? Ось що: — ця ідеограма передає поняття наступності, слідування за чимось. І яка ж логіка?..
Далі теж непогано, бо якщо начепити таке поняття на голову «жінці», , то отримана ідеограма позначатиме «форму», «вигляд», «образ», «стан». Прошу панство: 姿… Тепер вам буде чим зайнятися, якщо захочете розім'яти мізки, розмірковуючи про причини і закладений у цьому сенс. (Додам, що в останньому прикладі верхній елемент, вочевидь, є так званим фонетиком, бо передає ще й вимову. А значення всього символу танцює від ключа, яким є «жінка»)
ukurainajin: (Default)
«м'який знак та "м'яке" і - важко збагнути чому читаються "твердо"»
(Рудольф Бочкин, 2018 A.D.)


Зауважу, що у давній кирилиці ця лігатура була саме з твердим знаком. Але з часом хвостика загубили.
ukurainajin: (Default)
Польсько-чесько-хорватська і трохи фантазії. Українська латинка

Мою увагу до цієї теми привернув [personal profile] buran293, коли одного разу продемонстрував такий текст:

«Manifest ukraїnśkoї latynky

Redakcija Na chasi vystupaje za perehid ukraїnciv na vykorystannja latynśkoї abetky. Oskiľky zminy zavždy počynajuťsja iz sebe ta odnodumciv, my zaklykajemo koleg z onlajn-media dolučytysja do ćogo perehodu i proponujemo svij variant adaptovanoї latynky. Pislja korotkogo vnutrišńogo testuvannja my opryljudnymo naši skrypty dlja vidkrytogo dostupu. <…>»

Як можна зрозуміти зі вступу до цього маніфесту, йдеться про сучасну спробу перейти до використання латинки з українською мовою. Автори пропонують свій технічний варіант латинізації і закликають інших долучатися. На перший погляд, тут декларується прагнення створити попит знизу. Логіка зрозуміла: з'явиться попит, відбудеться і якесь зрушення з мертвої точки. Не буду торкатися питань типу «нащо це взагалі» і таких інших. Як хочете, то обговорюйте, а у мене мета інша. Просто уявімо, що ми підтримуємо цю ініціативу. Тож з якими проблемами ми стикнемося у разі раптової популяризації саме цього варіанту? А точніше, що з ним не так, на мій аматорський погляд?

Колегам з онлайн-медіа, які вже готові взяти обіцяні скрипти на озброєння, присвячується…

Латинізuvatysja... )

У будь-якому разі, якщо ми бажаємо мати не замкнену на себе систему з іншими літерами, а якось інтегруватися до спільноти щасливих однодумців та ще й самим від цього не страждати, до цього питання треба залучати науковців. І у результаті їхніх бадань може виявитися, що не така це весела і легка прогулянка, як здається на перший погляд. Хоча для нас це, безумовно, можливість порозумнішати. Особливо якщо раптом доведеться вчитися розрізняти питомі і запозичені слова, читати неадаптовані власні назви тощо. Наразі ж, як на мене, ентузіастам краще випробувати якісь більш впорядковані системи, аніж захоплюватися отакими невігласькими спробами зректися своєї рідної тисячолітньої абетки. Наприклад, правопис Івана Лучука, на базі чеського проєкту або проєкт «Нової латинки», де для пом'якшення застосовується «j».
ukurainajin: (Default)
Три весёлых буквы. Грузинська мова

Многие, наверняка, в курсе, что вытворяют с буквами рисовальщики граффити. Нечто подобное можно увидеть у японцев на вывесках и в аниме — извращаются над своими канами так, что порой у гайдзина мозг ломается. Креативный пример из ближнего зарубежья — логотип на польских унитазиках KOŁO, где косую чёрточку в букве Ł вынесли вправо и превратили в точечку. Здесь речь о намеренном искажении форм символов, чтобы выглядело круто и кавайно. Бывает, в ходе стилизации теряются элементы, которые не влияют или мало влияют на смыслоразличение. Ну вот, например, как если убрать из буквы «A» поперечную палку и показать американцу, не знакомому с кириллицей или греческим алфавитом. Для него это всё равно останется буква «A», как в логотипе NASA или киношном STARGATE. Всё это — ради искусства.

Читати далі... )

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

Червень 2025

Нд Пн Вт Ср Чт Пт Сб
123 456 7
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Тематичний перегляд