![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Тире як √-1
2023-03-01 17:05Цікавий розділовий знак — тире. У школі я його ненавидів, бо завжди хибив на ньому. Важко вмістити в голові все, що приписано правилами, а до цього долучалося ще й окреме знущання — так звана «авторська пунктуація»… А зараз у своїй писанині ніде не можу без нього обійтися.
Моє мислення є аналітичним, я всі сутності, зокрема й правила намагаюся якось узагальнити, «переплавити», щоби сприймати як дійсно ціле, а не набір запчастин. От і думаю про тире: що воно таке загалом?
Двокрапка, якщо узагальнено, позначає місце, з якого починається вичерпне розкриття змісту. Цього я теж не розумів у шкільному віці, і це було другою моєю правописною проблемою після тире… То що ж робить тире? Зараз спробую… Тире і відокремлює, і водночас приєднує щось, що є логічним або й невід'ємним продовженням попередньої думки, проте за формою чи змістом не вписується в просте узгодження, сурядність чи підрядність. Найпоширеніший випадок цього — тире на місці пропущених членів речення, зокрема й славетне «тире перед „це‟», що його, як я бачу, люди доволі часто розуміють хибно і просто тулять усюди перед «це»…
І отут мені спадає на думку, а чи не можна раптом взагалі всі, навіть такі специфічні, як пряма мова чи назви транспортних маршрутів, випадки використання тире звести до браку в висловлюванні якогось шматка, котрий поєднав би ці частини в логічно чіткіший, хоч і багатослівніший спосіб? Тобто, за зразком двокрапки, узагальнено вважати, що тире позначає місце, де ми натрапляємо на явний або «уявний»* еліпс.
* «Уявний» — коли очевидно, що нічого не пропущено, натомість заради заміни тире думку можна доповнити штучно вигаданою поєднальною конструкцією: «А-та-та» — сказав він суворо → «А-та-та» було словами, що їх сказав він суворо.
Моє мислення є аналітичним, я всі сутності, зокрема й правила намагаюся якось узагальнити, «переплавити», щоби сприймати як дійсно ціле, а не набір запчастин. От і думаю про тире: що воно таке загалом?
Двокрапка, якщо узагальнено, позначає місце, з якого починається вичерпне розкриття змісту. Цього я теж не розумів у шкільному віці, і це було другою моєю правописною проблемою після тире… То що ж робить тире? Зараз спробую… Тире і відокремлює, і водночас приєднує щось, що є логічним або й невід'ємним продовженням попередньої думки, проте за формою чи змістом не вписується в просте узгодження, сурядність чи підрядність. Найпоширеніший випадок цього — тире на місці пропущених членів речення, зокрема й славетне «тире перед „це‟», що його, як я бачу, люди доволі часто розуміють хибно і просто тулять усюди перед «це»…
І отут мені спадає на думку, а чи не можна раптом взагалі всі, навіть такі специфічні, як пряма мова чи назви транспортних маршрутів, випадки використання тире звести до браку в висловлюванні якогось шматка, котрий поєднав би ці частини в логічно чіткіший, хоч і багатослівніший спосіб? Тобто, за зразком двокрапки, узагальнено вважати, що тире позначає місце, де ми натрапляємо на явний або «уявний»* еліпс.
* «Уявний» — коли очевидно, що нічого не пропущено, натомість заради заміни тире думку можна доповнити штучно вигаданою поєднальною конструкцією: «А-та-та» — сказав він суворо → «А-та-та» було словами, що їх сказав він суворо.