Я собі давно прицілююся купити його книжку про Україну 2020-го року. А торік вийшла ще й про життя в Києві під час війни. Він слушно каже, що ті книжки написано для японців, котрі взагалі не в темі, на відміну від нас, і тому скептично дивиться на їхнє видання в Україні. Але й Ковжун має рацію, що нам цікаво побачити їхніми очима — от і мені саме з цієї причини цікаво.
Усе ж таки ще одне. Це знов якийсь інший проєкт Саші. Що тут цікаво, що з'явилася ця пісня ще до вторгнення повномасштабки (на Ютубі — в січні 2022) і з відеорядом з якоїсь пригодницької анімації (з серіалу Arcane, як з'ясувалося), тож була вона явно не про те. Але так дивовижно пасувала до нашої трагедії, котра невдовзі спалахнула, що в тексті майже нема до чого доколупатися, ніби його притягнуто за вуха до подій. Пророче чи просто універсальне — хто зна…
Доволі цікава розмова з Віталієм Портниковим, точніше цікаве викладення його думок тривалістю понад годину. Відповідей на питання «що робити?» небагато, але має певний заспокійливий ефект. Заспокійливий не в тому сенсі, що нам нема чого хвилюватися — це, скоріше, навпаки, — а в тому, що можна поглянути на життя під іншим, подекуди тверезішим кутом. Добре, що тут він не розпалюється так, як зазвичай стається під кінець його сольних промов, бо їх я через це просто фізично не витримую…
Так чи сяк цей проєкт досі тримається :) Темпи виробництва не вражають, це лише шоста серія від прем'єри минулого листопаду, тобто в середньому по два місяці на серію, але ж джерелом фінансування є донати.
24-е серпня
2023-09-02 18:17Ну й з приводу Дня Незалежности робив отаку замальовку… Не можу це назвати якимсь привітанням. Це, скоріше, була спонтанна непродумана рефлексія в той день…
Не ведіться на клікбейти
2023-04-05 16:19Як на мене, і заголовок, і опис видива трохи не відповідають змістові, не кажучи про клікбейтну заставку — все це є більш акцентованим, ніж насправді в репортажі. Але сам репортаж дуже цікавий, щоби побачити різних людей з різними поглядами та дізнатися більше про наші реалії. Сподобалося, що якщо тут і є якась упередженість (певно що є, як їй не бути, коли йдеться про нашу оптику), то в очі то не впадає, і можна самостійно поміркувати про побачене.
Якось мене оминула наша чергова нещодавня Зрадонька, дізнався лише сьогодні. Виявляється, наш «правильний бурят», письменник Дорж Бату (Андрій Васильєв) ніякий не працівник NASA, а підступний фантазер! (Хто б міг подумати?!) Ось по справі: «Велика містифікація чи наклеп? НАСА відреагувало на скандал з Доржем Бату» від BBC-Україна. Після ненадання доказів його заявленої біографії «Видавництво Старого Лева» припинило з ним співпрацю, а сам Васильєв видалився з публічного простору.
Ну шо я можу сказати з приводу цієї (майже певної) містифікації… Чи гіршими через це стали книжки Доржа Бату? — Звісно ні. Чи зашкодила якось його вигадка самому NASA? — Навряд чи. Чи зашкодила чимось ця рольова гра нам? — Не думаю. Чи потьмяніли через це його суспільно-політична позиція стосовно України та внесок до української культури? — Та ні. Чи почуваюся я через розкручений Трегубовим скандал, що ми нація мудаків? — Трохи так. Чи поділяю я думку Олекси Негребецького щодо цього? — Лише частково, бо він вдається до інших крайнощів. Чи вважаю я наш інститут репутації незрілим? — Авжеж.
Ну шо я можу сказати з приводу цієї (майже певної) містифікації… Чи гіршими через це стали книжки Доржа Бату? — Звісно ні. Чи зашкодила якось його вигадка самому NASA? — Навряд чи. Чи зашкодила чимось ця рольова гра нам? — Не думаю. Чи потьмяніли через це його суспільно-політична позиція стосовно України та внесок до української культури? — Та ні. Чи почуваюся я через розкручений Трегубовим скандал, що ми нація мудаків? — Трохи так. Чи поділяю я думку Олекси Негребецького щодо цього? — Лише частково, бо він вдається до інших крайнощів. Чи вважаю я наш інститут репутації незрілим? — Авжеж.
Для мене Євробачення є лише трохи цікавішим за футбол, тому я геть не в курсі, що там як, а з учасників відбору натрапляв лише на Фіїнку, Круть… і на оце. Мені загалом сподобалося, як зроблено, хоча й стиль «не мій».
Я так розумію, що створюється на донатній основі. Можна проспонсорувати випуск наступної серії, збір триває.
Приємно дивитися, як університетські викладачі з фантастичною зброєю ловлять російських шпигунів. Сподіваюся, коли це майбутнє прийде, ловити їм вже не буде кого.
Приємно дивитися, як університетські викладачі з фантастичною зброєю ловлять російських шпигунів. Сподіваюся, коли це майбутнє прийде, ловити їм вже не буде кого.
«Я працюю на цвинтарі»
2022-10-15 21:17Сьогодні Kharkiv Cinema Club провів показ кінострічки «Я працюю на цвинтарі». Через «погодні умови» минулих місяців міський культурний захід, котрий колись відбувався просто неба на схилі за оперним театром, тепер перебрався до підземного паркінгу. На показі були присутні режисер Олексій Тараненко, а також сценарист і автор однойменної книжки Павло «Паштет» Белянський у супроводі свого військового командира з побратимами. Після перегляду митці відповідали на запитання глядачів.
Як пересічний глядач зауважу, що передбачити розв'язання головних сюжетних ліній було легко — зрештою, «казки для дорослих» рідко обходяться без того, щоби сама вже суть конфлікту натякала, чим усе має скінчиться. Це якщо про «вади».
Все решта мені дуже сподобалося. По-перше, це хороша, зрозуміла побутова драма без надуманих проблем, награної емоційности чи химерних діалогів. Настільки хороша, що навіть не тицяє тебе носом у філософський(і) посил(и), а лише розповідає, причому розповідає жваво, цікаво та з дотепними зауваженнями. По-друге, це хороший чорний гумор, котрий не накладається зверху бентежної дійсности задля сміху, а влучно виринає з неї, щоби посилити драматизм. На руку драматизмові грає також пара «неймовірних» моментів у сюжеті: в одному з них «жарт» виявляється прикрою правдою, в іншому страшна правда обертається на концептуальний «жарт»… Ну й нехай буде по-третє: це розважальна драма, тобто та сама «казка для дорослих», яка залишає глядачеві гепі-енд, а не болісний досвід.
Актори, більшість з яких вже стала відомою в нашому сучасному кіно, усі красунчики. Музичний супровід напрочуд доречний. Цілком доречною є також нецензурована лайка. Вийшло досить «лампово». «Я працюю на цвинтарі» з тієї категорії фільмів, котрі хочеться передивитися заради самого процесу попри вже з'ясовану інтригу. Якби руснява навала не пересрала нам нормальний прокат, я би неодмінно сходив на ще один сеанс.
Як пересічний глядач зауважу, що передбачити розв'язання головних сюжетних ліній було легко — зрештою, «казки для дорослих» рідко обходяться без того, щоби сама вже суть конфлікту натякала, чим усе має скінчиться. Це якщо про «вади».
Все решта мені дуже сподобалося. По-перше, це хороша, зрозуміла побутова драма без надуманих проблем, награної емоційности чи химерних діалогів. Настільки хороша, що навіть не тицяє тебе носом у філософський(і) посил(и), а лише розповідає, причому розповідає жваво, цікаво та з дотепними зауваженнями. По-друге, це хороший чорний гумор, котрий не накладається зверху бентежної дійсности задля сміху, а влучно виринає з неї, щоби посилити драматизм. На руку драматизмові грає також пара «неймовірних» моментів у сюжеті: в одному з них «жарт» виявляється прикрою правдою, в іншому страшна правда обертається на концептуальний «жарт»… Ну й нехай буде по-третє: це розважальна драма, тобто та сама «казка для дорослих», яка залишає глядачеві гепі-енд, а не болісний досвід.
Актори, більшість з яких вже стала відомою в нашому сучасному кіно, усі красунчики. Музичний супровід напрочуд доречний. Цілком доречною є також нецензурована лайка. Вийшло досить «лампово». «Я працюю на цвинтарі» з тієї категорії фільмів, котрі хочеться передивитися заради самого процесу попри вже з'ясовану інтригу. Якби руснява навала не пересрала нам нормальний прокат, я би неодмінно сходив на ще один сеанс.
Інший світ
2022-08-16 00:59Якби не гучні сирени повітряної тривоги та не заготовані купи протитанкових їжаків, у Полтаві я би не здогадався, що війна десь поряд. Із цими тривогами прикол, що в кінотеатрах припиняють сеанс (остаточно) і пропонують спуститися на підземний поверх. Ніхто туди не спускається, а надворі сирена взагалі ніяк не впливає на людську метушню. Самі лише ми мимоволі намагаємося кудись затулитися, бо звикли, що за сиренами слідують бабахи. А тут цього нема, за два дні жодного разу…
Автівки з харківськими номерами скрізь, подекуди їхня кількість становить третину. Бачив навіть таку кумедію, що на крамничну парковку у «спальному районі» заїхав харківський «опель». Хлопці з нього роззирнулися по парковці… і буквально почали лічити вголос: «Харків, Харків, Харків, Харків…»
У Полтаві теж є мобільний застосунок для відстеження міського транспорту. А ось оплата в тролейбусах — кондукторові, причому можна розраховуватися банківською карткою. Ще з цікавого: по парках встановлено такі арки, котрі дрібно розпилюють воду — класна річ у спеку.
Загалом приємне місто. Може, я тут просто не маю такої обізнаности з топологією, як у Харкові, але полтавський центр здався мені «розмазанішим», аніж у нас. Принаймні я не можу впевнено сказати, де саме він розташований і яку територію обіймає. Локації мішані, часто не асоціюються з «центром» у моєму розумінні і якось непомітно перетікають одна в одну: щойно ти був на людному пішохідному бульварі з бруківкою, «палацовою» забудовою і купою громадських закладів — аж ось ти вже в глухому лісопарку з прудиком і виповзаєш якщо не посеред села, то явно в якомусь значно меншому містечку, чия вуличка несподівано впирається у проспект із ТРК… Це я вперше в житті побачив, що воно тут таке за межами вокзалів, не так уявляв. Nice!
Автівки з харківськими номерами скрізь, подекуди їхня кількість становить третину. Бачив навіть таку кумедію, що на крамничну парковку у «спальному районі» заїхав харківський «опель». Хлопці з нього роззирнулися по парковці… і буквально почали лічити вголос: «Харків, Харків, Харків, Харків…»
У Полтаві теж є мобільний застосунок для відстеження міського транспорту. А ось оплата в тролейбусах — кондукторові, причому можна розраховуватися банківською карткою. Ще з цікавого: по парках встановлено такі арки, котрі дрібно розпилюють воду — класна річ у спеку.
Загалом приємне місто. Може, я тут просто не маю такої обізнаности з топологією, як у Харкові, але полтавський центр здався мені «розмазанішим», аніж у нас. Принаймні я не можу впевнено сказати, де саме він розташований і яку територію обіймає. Локації мішані, часто не асоціюються з «центром» у моєму розумінні і якось непомітно перетікають одна в одну: щойно ти був на людному пішохідному бульварі з бруківкою, «палацовою» забудовою і купою громадських закладів — аж ось ти вже в глухому лісопарку з прудиком і виповзаєш якщо не посеред села, то явно в якомусь значно меншому містечку, чия вуличка несподівано впирається у проспект із ТРК… Це я вперше в житті побачив, що воно тут таке за межами вокзалів, не так уявляв. Nice!
Що надворі
2022-03-13 14:10Сьогодні ходили «далеко» провідати рідних. «Далеко» — це 40 хвилин пішки. Зараз у нас пересуваються або так, або на власних автівках — що таке громадський транспорт, всі вже забули. В район Павлового Поля прилітало ще не надто багато, порівняно зі, скажімо, Салтівкою: в нас рашисти лише бомбили телевежу, розхуячили спорткомплекс на Ботсаду та насрали мінами подекуди по дворах. Ну ще було видиво з панельною хрущівкою поряд із районним кінотеатром, що їй чимось відірвало весь фасад… але туди я не ходив*. А так усюди на районі купа будинків з розбитими шибками, а допотопні та великі шибки потрощено майже всюди від Дерев'янка до Новгородської. Часто по дворах можна побачити посічені осколками автівки, є навіть спалені вщент. Біля однієї школи осколками подірявило пластикову людинку на пішоходному переході. Про те, що військової інфраструктури тут немає, ви, певно, й самі здогадуєтеся.
Щодо забезпечення, зараз вже логістика оговталася, і є майже все потрібне. Хіба що з куривом та специфічними ліками серйозні проблеми (гормональні для бабуні в нашому під'їзді ми шукали по знайомих волонтерах). З опаленням багато де біда, цілі райони неможливо відновити до завершення бойових дій. Комунальники — це взагалі герої нашого часу, працюють попри будь-що!
UPD 2022-03-14: *Пройшовся там — пошкодження справді жахливі, будівлю мов «продуло» наскрізь і геть злизало половину її фронтальної стіни. Осьо знайшов чуже фото. Та й навкруги картина страшна: поламані дерева, вибиті з сусідніх будинків віконні рами, навіть дебелий металевий рекламний стовп зірвало. От лише радянська мозаїка про хліборобів-космонавтів на бічній стіні тієї бідної хрущівки якимсь дивом навіть не запилилася.
Щодо забезпечення, зараз вже логістика оговталася, і є майже все потрібне. Хіба що з куривом та специфічними ліками серйозні проблеми (гормональні для бабуні в нашому під'їзді ми шукали по знайомих волонтерах). З опаленням багато де біда, цілі райони неможливо відновити до завершення бойових дій. Комунальники — це взагалі герої нашого часу, працюють попри будь-що!
UPD 2022-03-14: *Пройшовся там — пошкодження справді жахливі, будівлю мов «продуло» наскрізь і геть злизало половину її фронтальної стіни. Осьо знайшов чуже фото. Та й навкруги картина страшна: поламані дерева, вибиті з сусідніх будинків віконні рами, навіть дебелий металевий рекламний стовп зірвало. От лише радянська мозаїка про хліборобів-космонавтів на бічній стіні тієї бідної хрущівки якимсь дивом навіть не запилилася.
‘NBU Opens Fundraising Account for Humanitarian Assistance to Ukrainians Affected by Russia’s Aggression
The NBU has opened a current account for the Ministry of Social Policy of Ukraine for humanitarian purposes.
The account is meant for charity contributions from Ukraine and from abroad. The Ministry of Social Policy will channel the raised funds to support Ukraine’s citizens severely affected by the war.’ (National Bank of Ukraine)
The NBU has opened a current account for the Ministry of Social Policy of Ukraine for humanitarian purposes.
The account is meant for charity contributions from Ukraine and from abroad. The Ministry of Social Policy will channel the raised funds to support Ukraine’s citizens severely affected by the war.’ (National Bank of Ukraine)
Russian soldier, go fuck yourself!
Русский солдат, иди нахуй!
Обстріл ПП 28-02-2022
2022-03-01 19:28Ось видиво з автореєстратора про вчорашній обстріл. Отой самий, що його влаштували хуйлокашенки замість музики для перемовин. Машина виїжджає з вул. Новопрудної у провулок 23-го Серпня, де і впало те, про що я писав учора. Ми проходили цим місцем за годину до того, вдало розминулися в часі… А щоби глибше оцінити «гумор», 23-е серпня — це дата звільнення Харкова з-під гітлеровської окупації.
Видиво, мабуть, десь є на Ютьюбі, але я не знаю, де саме — мені його Скайпом скинули.
Видиво, мабуть, десь є на Ютьюбі, але я не знаю, де саме — мені його Скайпом скинули.
Щойно (біля 13-ї години) літало просто над нами. Влучило десь у південному напрямку — величезна хмара чорного диму з боку центру, неначе за кілька будинків від мене.
UPD: Впало справді біля мене на Павловому Полі та ще, пишуть, на Клочківській. Є вбиті та поранені. (video 18+). Били навмисно вглиб міста, по житловим районам — кажуть, хуйло дав дозвіл. Пропоную екіпажі РСЗВ в полон не брати.
UPD: Впало справді біля мене на Павловому Полі та ще, пишуть, на Клочківській. Є вбиті та поранені. (video 18+). Били навмисно вглиб міста, по житловим районам — кажуть, хуйло дав дозвіл. Пропоную екіпажі РСЗВ в полон не брати.
Сайт BBC сьогодні о 21:19 (досі там є) оприлюднив повідомлення з наступним заголовком: ‘Kyiv totally surrounded, mayor says, blocking escape routes’. І в той самий час, коли я це читаю, тобто зараз, я чую наживо звернення самого Кличка, в якому він спростовує чутки про блокування міста. BBC посилається на The Associated Press, ті — на власне інтерв'ю з Кличком. А мер особисто каже, що це брехня (наприкінці видива).
UPD: Та, власне, про це вже написали ТСН. І на 5-му просто зараз про це наживо кажуть.
UPD2: О 22:41 BBC вже додало повідомлення зі спростуванням начебто сказаного Кличком — ‘Do not believe lies, Kyiv mayor says’.
UPD: Та, власне, про це вже написали ТСН. І на 5-му просто зараз про це наживо кажуть.
UPD2: О 22:41 BBC вже додало повідомлення зі спростуванням начебто сказаного Кличком — ‘Do not believe lies, Kyiv mayor says’.