Boku ni mo yoku wakarimasen

І ще трохи за давні пісні. Гадаю, деякі з них дуже добре пригадуються, бо вони мали в собі щось таке, через що їх і потім ще багато років не припиняють усюди крутити. А якщо вже розтягують на цитати, то…

Так чи сяк цей проєкт досі тримається :) Темпи виробництва не вражають, це лише шоста серія від прем'єри минулого листопаду, тобто в середньому по два місяці на серію, але ж джерелом фінансування є донати.

Я так розумію, що створюється на донатній основі. Можна проспонсорувати випуск наступної серії, збір триває.
Приємно дивитися, як університетські викладачі з фантастичною зброєю ловлять російських шпигунів. Сподіваюся, коли це майбутнє прийде, ловити їм вже не буде кого.

«Колян, не кури, де попало! Кури там, де ще не попадало!» (Вата TV)

Хто не в курсі, «Рагулі[вна]» — це забанений нещодавно в Ютьюбі канал Тетяни Микитенко, на якому вони з Андрієм Павленком (aka д’Артаньян) регулярно влаштовували спільні передачі. Зрозуміти, наскільки відомими вони стали у своїй ніші, можна з самого факту існування цієї пародії, ба більше, дуже майстерної пародії, коли йдеться про відтворення образів Тетяни з Андрієм.

Слухайте, ну це справді творчо… А втім, у решті пісень свої приколи. Шкода, що раніше не звертав на них уваги. На «Менуети» колись натрапляв, але чомусь тоді не зрозумів, а зараз бачу, що вона теж шикарна і текстом, і виконанням. Дуже хочу потрапити на концерт.

На березі річки сходились дівочки
Та пісень співали, та плели віночки.
Злинь, соколе, в небо та кинься додолу!
Водили таночки та все рок-н-роли.

Прийшов до них хлопець в подертій свитині,
Волосся по плечі, гітара на спині.
Забив свою люльку та все й коноплею.
Люби мя, козаче, та серцем-душею!

Люблю тя, дівчино, гарная на вроду,
Та більше за все люблю я свободу.
Така моя доля, бо я вільний рокер.
Візьме тебе заміж банкір або брокер.
(Yurcash, «Таночки»)

Тут, власне, грати нема чого — чотири прості акорди (якщо з програшем, тоді п'ять), бренькати в компанії на гітарі сам бог велів.

Здається, наче зовсім недавно я викладав схожі приколи з «Відьмака», але то вже кілька років — диви, як час летить… На оце я коли натрапив, то звернув увагу якось випадково, бо зазвичай усі ці датапеди в «Кіберпанку» я відкриваю про всяк випадок, а вчитуватися в них мені ліньки (як і тоді). Та як бачите, іноді варто вчитуватися. Я от лише не второпав, чи була причина змінювати Gordon на Baron. Any idea?



PS: Freimensch німецькою — це те саме, що Freeman англійською.

Насправді я не маю такої цинічної думки, яку розмістив у заголовку, це я жартома перебільшив. Адже からかい上手の高木さん /каракаі джьоːдзу но такаґі-сан/, тобто «Майстер кепкування Такаґі» — це дуже добрий твір. За жанром це «шкільна комедія, буденність», де люди (діти) просто живуть звичайним життям, і нічого надзвичайного з ними не трапляється, крім того, що вони самі витівають. Я не те щоби любитель такого, утім бувають винятки, коли воно або напрочуд смішне, або ж миле, як оце. Ну дійсно, рожеві поні не для мене, але ж треба душі відпочивати на чомусь романтичному й легкому… Другий малюнок посилається на англійську статтю з описом цього серіалу.

( Про що йдеться у творі: )

Сподіваюся, що зміг когось зацікавити. У мережі не проблема знайти, та й аніме, начебто, вже є (на Толоці називається «Провокаторка Такаґі»). А мені щодо придбання цього твору допоміг визначитися один дуже креативний хід авторів. По-перше, я взагалі люблю таке оформлення обкладинок. Ну тобто, не звичайну розфарбовану контурку, а малюнок в художній манері. А по-друге… Коли я роздивлявся на перелік томів, то помітив дивну річ: номер тому наче той самий, зображення на ньому дуже схоже на те, яке я щойно бачив, та попри це воно дещо відрізняється. Спочатку подумав, що це якісь різні редакції. Але почав придивлятися і з'ясував, що сцени справді ті самі або схожі, проте персонажі на них геть інші. Так я, власне, дізнався про існування сіквела. Ви можете побачити приклад просто на початку допису. І це стосується не лише обкладинок — в історіях теж досить часто по-новому розігруються старі ситуації, і їх досить цікаво порівнювати.

У кінці комедійної стрічки «Robin Hood: Men in Tights» від Мела Брукса, знаного любителя гратися двозначностями, Робінові не вдається врешті відімкнути пояс вірності своєї коханої Меріан, отже вони кличуть слюсаря (locksmith). І на переході до титрів чути, як наказ «Call the locksmith» урочисто передається по всьому замку…
Звісно, тема цього пояса і ключа до нього кілька разів обігрувалася в переносному сенсі впродовж фільму, і це було смішно попри відверту прозорість натяків. Аж ось я дізнався про таку собі англійську приказку, яка додала мені смаку до завершального жарту, наче другий шар у Пратчетта. Приказка звучить так: «love laughs at locksmiths» — щось ніби «кохання на замок не замкнеш» (може хтось знає інші відповідники?), а дослівно «любов сміється з замочників». Тобто чи це випадковий збіг, чи так навмисно, Брукс його знає, але в нього виходить кепкування з цього вислову, бо зрештою сміються тут саме locksmiths. :)

Менш грайливим синонімом є «love will find a way», і кажуть, що замки́ до цієї концепції причепив Шекспір.

От бачу кілька коментів під відео… «Висміювання традицій, огидна пародія на фольклор, для бидла, для цього вбили Стуса». Нє, ну нема мови, хай уся національна культура буде високою та кришталевою, як колись. Для купки цінителів її багато й не треба, бо прості потреби бидларешти шансон із кварталом задовольнять і вас навіть не турбуватимуть питанням, з чого можна сміятися та які цінності нести. Так, звісно, буде краще… Оно, в мене у дворі підлітки крутять матюкливе російське нявкання — такі молодці, не хочуть бруднити світлі народні традиції…

А кліп, насправді, дотепний. Дивує, як спромоглися щось таке цілісне й цікаве з усіх боків зробити малими силами. І не можу не зацитувати, що всі цитують: «І той… Діточок, як на небі зі-ро-… так і на землі!»