![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Народна етимологія
2025-06-04 21:51
— «це глина» — «це глина»У Жадана там останнім часом з'явилися гарні колаби з іншими виконавцями. Мені подобається, що він робив удвох із Турчиновим (це не той, що Пастор, а гітарист-вокаліст-автор «Жадана і Собак»). Була ще запальна пісня з якоюсь дівчиною (UPD: Марта Липчей) у попсово-важкому стилі… Але зараз запала оця старенька вже. Хуліганство з філософією, тобто. Під настрій.
етатдєньпабєди
2025-05-10 14:50А шо, кацапи для параду витягали з горища Януковоча, Азірава та іншу «легітимну» наволоч типу колишніх черкаських мерів? Саджали їх поряд із дорогими іноземними гостями за куленепробивним цар-склом? Чи вони там у кацапів лише для суто домашнього порна?
PS: Попри заголовок, принижувати пам'ять «дідів» я не маю жодного наміру. Але від тих подій минуло вже… камон, 80 років! Навіть мій дідо — ветеран тієї війни, танкіст у свої 16 та інвалід 2-ї групи на решту життя — об'єктивно, не мав шансів дожити в притомному стані дотепер, навіть якби не помер від зловживання алкоголем ще 20 років тому. Бо сучасна медицина й досі не вміє влаштовувати такі дива. А з того йобаного цирку, на який кацапи перетворили пам'ять про його пожертву, я глузував і глузуватиму.
PS: Попри заголовок, принижувати пам'ять «дідів» я не маю жодного наміру. Але від тих подій минуло вже… камон, 80 років! Навіть мій дідо — ветеран тієї війни, танкіст у свої 16 та інвалід 2-ї групи на решту життя — об'єктивно, не мав шансів дожити в притомному стані дотепер, навіть якби не помер від зловживання алкоголем ще 20 років тому. Бо сучасна медицина й досі не вміє влаштовувати такі дива. А з того йобаного цирку, на який кацапи перетворили пам'ять про його пожертву, я глузував і глузуватиму.
(без теми)
2025-01-12 12:58Що таке крінжа (крінж, кріндж) — це коли в 2025-му році намакіяжена неповнолітня шмаркля гімнячить Україну, дрочить на рашку і робить це… кривою російською мовою з характерним полтавським акцентом.
Я ж, наче, теж проходив підліткову стадію. Теж у непростий час — я би навіть сказав, що в безпросвітніший, ніж зараз — через тотальну тогочасну вбогість без натяку на покращення. І настрої тоді теж були такі, котрі Скрябін згодом засвідчив у пісні «Сам собі країна». Так от, тоді, навіть за відсутности війни з рашкою, бунтувати проти дорослого світу шляхом обсирання своєї вбогої країни чомусь на думку не спадало… Може, тоді просто не було ще соцмереж, до яких можна було безоглядно висрати свою випадкову підліткову дурість?…
Я ж, наче, теж проходив підліткову стадію. Теж у непростий час — я би навіть сказав, що в безпросвітніший, ніж зараз — через тотальну тогочасну вбогість без натяку на покращення. І настрої тоді теж були такі, котрі Скрябін згодом засвідчив у пісні «Сам собі країна». Так от, тоді, навіть за відсутности війни з рашкою, бунтувати проти дорослого світу шляхом обсирання своєї вбогої країни чомусь на думку не спадало… Може, тоді просто не було ще соцмереж, до яких можна було безоглядно висрати свою випадкову підліткову дурість?…
Цікава річ.
У нас, певно, в усіх на слуху така класифікація ракет чи, загальніше, типів запусків, як «земля-земля» або «повітря-земля».
А от коли йдеться про водну поверхню, то така складова, як виявилося, називається не «вода» і не «море», а «корабель».
У нас, певно, в усіх на слуху така класифікація ракет чи, загальніше, типів запусків, як «земля-земля» або «повітря-земля».
А от коли йдеться про водну поверхню, то така складова, як виявилося, називається не «вода» і не «море», а «корабель».
Трохи спогадів хлопця з-під окупації на Харківщині — просто, шоб було. Не знаю, коли знято — може, ще з торішнього архіву…
А мені подобається, що московські пропагандони у своїх журливих перформансах повторюють «контрнаступ, контрнаступ», немов би забувши, що їхньою мовою належить казати «контрнаступлєніє». Колись вони так чинили з «незалежністю, свідомістю, перемогою» — для сміху. А от із контрнаступом на глузування в них це вже якось не схоже…
«переозвучка»
2023-02-08 03:50Перекладаючи «Клеймор», на цій сцені просто не втримався, аби не поглузувати. Варто зазначити, що в манзі для потвори ця спроба скінчилася кепсько, а хлопець не постраждав:
( Показати )
( Показати )
Річ одна — назви різні
2023-01-05 03:36Дивився на «Суспільному» фільм про «мовне питання» в кіно і почув одну прикольну, як на мене фішку, котрою хочу поділитися. Вони там добу СРСР в Україні називають не «радянським часом», як звик казати я, а «ПІДрадянським». Один цей префікс дуже багато змінює! Це не так про факти, як про ставлення до них. Я не вмію обожнювати минуле, та й сварити його безоглядно, надавати всім речам бажаний відтінок, щиро кажучи, я теж не люблю. Проте зараз уже подібна зміна ставлення до того, що було значимою частиною мого життя, не викликає в мені опору. Я пройшов уже цю внутрішню еволюцію. Важливим є те, де я серед усього цього відчуваю себе зараз. І зараз я за префікс!
(без теми)
2022-12-22 00:48Постмодернізм — чи назвіть це, як хочете — в моєй голові говорить, що класичне складання жертви богам є маячнею. Бо якщо бог вимагає від нас чогось такого, що ми можемо віддати, такого «бога» в наших силах убити або змусити діяти так, як нам треба. Ну а ритуали є геть іншою справою.
(без теми)
2022-12-08 07:56Продовжую вибірково бавитися в переклад манґи «Клеймор» з картинками. Той самий формат: кадри з перекладом + оригінальний японський текст з буквальним змістом без пояснень. Єдине зауваження стосовно перекладу: оцю штуку, котра 組織 і означає фактично «організація», я назвав «Орденом», бо більше пасує до фентезійної атмосфери, а ще й пишеться компактніше.
( Показати: )
( Показати: )
Не звертайте уваги, це я просто пробую, як воно, накладати переклад одразу на кадри з манґи. Виявляється, для гарного макетування варто мати досконаліші графічні інструменти, ніж я маю. Ну й тулити наше горизонтальне письмо замість вертикального — неабияке задоволення!
Чудова манґа «Клеймор»! Прочитав уже понад половину. Сподіваюся, у нас теж колись буде видано і, бажано, одразу в колекційному форматі, котрого досі немає в самій Японії :) До речі, у цій сцені дотепний постановочний ефект. Адже в оригіналі — через особливості японської — здається, ніби персонажки згадують щось, що сталося з ними, поки ми їх не бачили. Хоча насправді йдеться про те, що відбувається просто перед їхніми очима — про це ми несподівано дізнає́мося, перегорнувши сторінку. Я намагався зберегти безособовий контекст задля цього ефекту, хоч і довелося поступитися точністю («було позбавлено → втрачено»). Не знаю за офіційні переклади, а в фанатських англійському та польському не бачу, щоби цей ефект було взято до уваги — там одразу кажуть про третіх осіб і руйнують інтригу. (За фанатський український взагалі боюся питати, на що він спирається.)
Тут не буде мовних пояснень, як я докотився до саме таких формулювань — лише оригінальний текст із його буквальним змістом. За посиланкою на малюнку можна подивитися кадр з оригінальним японським текстом.
( Подивитися текст: )
Чудова манґа «Клеймор»! Прочитав уже понад половину. Сподіваюся, у нас теж колись буде видано і, бажано, одразу в колекційному форматі, котрого досі немає в самій Японії :) До речі, у цій сцені дотепний постановочний ефект. Адже в оригіналі — через особливості японської — здається, ніби персонажки згадують щось, що сталося з ними, поки ми їх не бачили. Хоча насправді йдеться про те, що відбувається просто перед їхніми очима — про це ми несподівано дізнає́мося, перегорнувши сторінку. Я намагався зберегти безособовий контекст задля цього ефекту, хоч і довелося поступитися точністю («було позбавлено → втрачено»). Не знаю за офіційні переклади, а в фанатських англійському та польському не бачу, щоби цей ефект було взято до уваги — там одразу кажуть про третіх осіб і руйнують інтригу. (За фанатський український взагалі боюся питати, на що він спирається.)
Тут не буде мовних пояснень, як я докотився до саме таких формулювань — лише оригінальний текст із його буквальним змістом. За посиланкою на малюнку можна подивитися кадр з оригінальним японським текстом.
( Подивитися текст: )
1 га = 100 а
2022-11-19 11:49Я ще зі своєї школи пам'ятаю таблички змісту одиниць вимірювання на обкладинках зошитів. Зокрема було й оце про один гектар дорівнює сто арів. Натрапив на Ютьюбі на онлайн-урок з математики для 4-го класу — тут теж наведено приклад такого перетворення одиниць…
По-перше, мене трохи дивує, що перетворення одиниць треба окремо пояснювати аж у четвертому класі. Хіба таких речей — скільки в метрі міліметрів — не вчать значно раніше?
А по-друге, дуже кумедно, що за свого життя я так ніде й не зустрічався зі згадкою про «ари», крім як отам на обкладинках моїх зошитів у радянські часи. Хоча всі ми, мабуть, знаємо, що таке «сотка»…
По-перше, мене трохи дивує, що перетворення одиниць треба окремо пояснювати аж у четвертому класі. Хіба таких речей — скільки в метрі міліметрів — не вчать значно раніше?
А по-друге, дуже кумедно, що за свого життя я так ніде й не зустрічався зі згадкою про «ари», крім як отам на обкладинках моїх зошитів у радянські часи. Хоча всі ми, мабуть, знаємо, що таке «сотка»…
Трансіменація
2022-11-01 23:40Цікава проблема — перенесення імен з манґи «Клеймор» в українську. Тобто перенесення з японського оригіналу, а не з того, як із цим упоралися ліцензійні та не дуже перекладачі з інших країн, бо в них там свій політ уяви. Найпершою притичиною є те, що сам автор не надав пояснень, принаймні я на них ніде не натрапляв, і офіційних ґайдбуків немає — самі фанатські припущення. Очевидним є лише те, що імена походять переважно з європейської християнської та античної культури. Водночас автор комбінує різні джерела і довільно вдається то до відтворення сучасної англійської вимови, то до транслітерації латинського запису, то взагалі вигадує щось своє, постійно ставлячи мене перед дилемою… Ну от, скажімо, オフィーリア /офііріа/ — це очевидне Ophelia в англійській вимові. Ясна річ, що я передам це як звичне для нас «Офелія», ігноруючи авторську вимову голосної. Але як це систематизувати? Коли вірити японській вимові, а коли шукати джерело походження? Коли вимовляти кінцеве E, коли не вимовляти, а коли й замінити його на А? Коли припустимим є заміняти імена іншими формами? Врешті, як найдоречніше записати ім'я головної героїні クレア /куреа/? «Клея» — це маячня, бо А в кінці тут походить від японського запису англійського R, і щодо цього ніхто не має сумнівів. Отже… «Клер»? Але чому таки не «Клеа/Клее», як воно приблизно звучить в англійському ізводі? Тому що тут ми традиційно, попри авторське бачення, віддаємо перевагу орфографії, тобто з Р? А чому не вжити «Клара», котре є зручнішим для нашої граматики? У творі не йдеться про наш світ, національне чи історичне звучання імен у ньому є чистою умовністю, символізм використано слабо, а отже що саме ми втратимо в разі заміни? І отаких питань купа.
Нижче скорочений перелік для прикладу того, як би я переносив, покладаючись на свій смак (латинську «i» на «и» не замінюю попри навіть існування таких адаптованих форм — заради однорідности):
( Read more... )
Нижче скорочений перелік для прикладу того, як би я переносив, покладаючись на свій смак (латинську «i» на «и» не замінюю попри навіть існування таких адаптованих форм — заради однорідности):
( Read more... )
Виходить на те, що після 45-го рівня пригодника (Adventure Rank) подальший розвиток в Genshin Impact не має практичного сенсу. Просуваючись за цю межу, ти лише отримуєш пару досягнень зі скромними нагородами, а далі там вже нічого нового не з'являється: ані нових вмінь, ані нових ігрових механік, ані доступу до нових пригод. На 40-му ранзі, скажімо, відмикалися деякі сюжетні квести, а на 45-му додавалася ще одна ремісницька операція. Натомість після 45-го … Там ти тупо дедалі сильнішаєш, і тобі частіше починають випадати досконаліші ресурси для розвитку. Проте досконаліші ресурси відшкодовують поступове «здорожчання» цього самого розвитку, а звичні вороги зі зростанням твоєї крутости теж сильнішають (це такий підхід у цій грі), отже в підсумку ти нічого не виграєш. Я припускав, що рух там припиняється на найвищому рівні, але марною здається й уся попередня фаза…
P.S. Сумніваюся, але й не виключаю, що гравці з AR45+ спростують мій висновок і розкажуть, що для них на цьому етапі змінилося якісно… Ну й можна, звісно, сподіватися на прийдешні оновлення, адже невідомо, як довго ще триватиме розбудова ігрового світу і що вона з собою принесе.
P.S. Сумніваюся, але й не виключаю, що гравці з AR45+ спростують мій висновок і розкажуть, що для них на цьому етапі змінилося якісно… Ну й можна, звісно, сподіватися на прийдешні оновлення, адже невідомо, як довго ще триватиме розбудова ігрового світу і що вона з собою принесе.
Американський пасажир
2022-06-13 22:37Попіарю ще канал приятеля. Це ж дідові, виходить, вже під 80, якщо правда, що він був у В'єтнамі 60 років тому. Такий живчик, що можна лише позаздрити! Stop smoking — каже він, — якщо хочеш дожити до 77. Та й ременем безпеки не нехтує, хоча зараз у нас усі на це забили.
Наскрізність
2022-06-06 00:01Є така техніка гри на гітарі, коли медіатор щипає струни повторюваними рухами вниз-вгору — називається «змінним штрихом» (alternate picking). Учора цей самий alternate picking, що на нього я ніколи не звертав уваги як на щось особливе, врешті змусив мене дослідити, чому ж таки про нього постійно згадують. І щойно я збагнув, як воно насправді працює (а не лише в найпростішому, «балалайковому» застосуванні), то спромігся досить легко зіграти те, що раніше мені ніяк не виходило добре.
Умовою правильного виконання цього прийому є те, що медіатор ритмічно та безперервно коливається сюди-туди незалежно від нотної послідовности. Що ж тут, ніби, незвичного? А те, що найважчим, як виявляється, є перебороти прагнення щипати кожну ноту окремо, довірившись натомість отакій наскрізності рухів щипальної руки. Якщо це вдалося, тоді й перестрибування між струнами, попри побоювання, не становить проблеми — воно саме якось виходить і котиться без дірок, устигай лише ставити пальці на потрібні лади… Дуже корисна річ для швидких послідовностей!
Утім, згадати про це я хотів через інше відкриття… Набавившись гранням у такий спосіб, я взявся читати манґу. Аж тут з'ясувалося, що на тій хвилі наскрізности, на яку мозок налаштувався музичною вправою, я спокійно вимовляю японські речення суцільним шматком — без жодних зупинок між словами, як воно і має бути. Чи не вперше за всі роки! За деякий час ефект минув, проте я отримав отакий цікавий приклад наскрізности в мисленнєвій діяльності.
Умовою правильного виконання цього прийому є те, що медіатор ритмічно та безперервно коливається сюди-туди незалежно від нотної послідовности. Що ж тут, ніби, незвичного? А те, що найважчим, як виявляється, є перебороти прагнення щипати кожну ноту окремо, довірившись натомість отакій наскрізності рухів щипальної руки. Якщо це вдалося, тоді й перестрибування між струнами, попри побоювання, не становить проблеми — воно саме якось виходить і котиться без дірок, устигай лише ставити пальці на потрібні лади… Дуже корисна річ для швидких послідовностей!
Утім, згадати про це я хотів через інше відкриття… Набавившись гранням у такий спосіб, я взявся читати манґу. Аж тут з'ясувалося, що на тій хвилі наскрізности, на яку мозок налаштувався музичною вправою, я спокійно вимовляю японські речення суцільним шматком — без жодних зупинок між словами, як воно і має бути. Чи не вперше за всі роки! За деякий час ефект минув, проте я отримав отакий цікавий приклад наскрізности в мисленнєвій діяльності.
Пробую трохи відволіктися від трагічних чи гидотних новин, бо дах вже тріщить…
Тому зараз тут будуть міркування на миролюбну тему.
Основу відомого майже всім гітарного соляка з пісні The Final Countdown утворюють повторювані послідовності тривалістю три шістнадцяті. Натомість розмір — 4/4, отже такт має чотири сильні долі, а між долями має міститися по чотири шістнадцяті. І ось через це в тебе як виконавця вмикається певний психологічний опір, адже початок повторюваної послідовности ти зазвичай інтуїтивно сприймаєш як сильну долю. Навчальні видива, котрі показують послідовність уповільнено, ще більше спантеличують, адже там ніхто не приділяє уваги акцентуванню, і ти просто чуєш отакий монотонний ритмічний малюнок: [та та тау та та тау та та тау ...] Через це складається враження, наче ми маємо справу з тріолями:
Червоним я позначив сильну долю. Але справжня партитура не така, і коли ти до неї лізеш зі своїм переконанням про сильну долю на початку повторюваної послідовности, на тебе чекає несподіванка:
( Читати далі: )
Тому зараз тут будуть міркування на миролюбну тему.
Основу відомого майже всім гітарного соляка з пісні The Final Countdown утворюють повторювані послідовності тривалістю три шістнадцяті. Натомість розмір — 4/4, отже такт має чотири сильні долі, а між долями має міститися по чотири шістнадцяті. І ось через це в тебе як виконавця вмикається певний психологічний опір, адже початок повторюваної послідовности ти зазвичай інтуїтивно сприймаєш як сильну долю. Навчальні видива, котрі показують послідовність уповільнено, ще більше спантеличують, адже там ніхто не приділяє уваги акцентуванню, і ти просто чуєш отакий монотонний ритмічний малюнок: [та та тау та та тау та та тау ...] Через це складається враження, наче ми маємо справу з тріолями:
Червоним я позначив сильну долю. Але справжня партитура не така, і коли ти до неї лізеш зі своїм переконанням про сильну долю на початку повторюваної послідовности, на тебе чекає несподіванка:
( Читати далі: )