ukurainajin: (Default)
На Ютьюбі є один такий словенець, дуже палкий прихильник всього слов'янського. Відео, які він викладає, часто містять поверхові уявлення про факти і майже завжди викликають гармидер у коментах (про балто-слов'яносрач я розповідав). Так само і з відео «What if Slavic Union would be established?» Ну таке... Показує саморобну статистику, де Росія складатиме половину населення цього утворення, а кількість танків (безсумнівно, теж за рахунок РФ) перевищуватиме таку будь де.

Всі слов'яни-кандидати до цієї химери, як заведено, одразу ж на місці пересралися, що викликало у мене запитання, яке я поставив собі і зараз поставлю вам. Ні, воно зовсім не про участь чи етнічний склад Росії.

На якому фундаменті може виникнути щось подібне і з якою метою? Що може виступати об'єднуючим фактором? Умовна спорідненість мов? Умовна генетична спорідненість? «Захист» від США та «ісламського світу»? Це що спадає на думку із запропонованого відео. А ще?

Кожен зі згаданих моментів дуже-дуже суперечливий сам собою. Плюс економічна нерівність. Плюс розбіжності у віросповіданні. Плюс інші розбіжності культурного характеру. Плюс історичний досвід зі «співмешкання». Плюс, окремо, «російський фактор», який автоматично перетворює цей родинний парадайз на СРСР 2.0. То нащо потрібне щось таке взагалі і на чому воно триматиметься?! Чи то автор просто відкрив довідник стеля і милується абстрактними цифрами, а я даремно звертаю на це увагу?..
ukurainajin: (Default)
Про порядну синицю, підступного журавля та контрольований ризик

У доповненні «Кров та вино» до гри «Відьмак 3» є такий другорядний квест, де треба панночку від закляття урятувати. Закляття вроджене і з кожним днем прогресує. Відьмацька практика знає два способи поконання: 1) перекинути цю гидоту на іншу особу; 2) або помінятися долею із ненародженим пташеням.
У першому випадку заклятій нічого не загрожує. Та вона не хоче нікого наражати замість себе навіть за умови, що на новому власникові закляття може значно ослабнути.
У другому випадку жити їй залишиться стільки, скільки живе той птах, тобто кілька років. Хай це небагато, але у порівнянні з тим, як раніше, для неї то справжній дарунок.

Якщо підтримати людяність і жертовність другого варіанту, шляхетно дотримати обіцянку зберігати таємницю, то вийде казка із сумним майбутнім. Закохані не закохаються, панночка умовно щасливо зможе прожити свої сім років.
Якщо ж ризикнути, зрадити жахливу таємницю закоханому лицареві, із прихованою радістю підтримати його прагнення загинути замість коханої та її саму змусити до прийняття цієї допомоги, то… З кущів виїде рояль, чарівна вода озера, де відбувається ритуал, і сила любові нейтралізують заразу до умовного нуля, лицар із дамою прихильно подивляться одне на одного і вирушать у «довго і щасливо».

Заздалегідь усього цього ти не знаєш, проте надто складним вибір не здається. У глибині душі ти вважаєш лицаря телепнем, і тобі його зовсім не шкода, та все одно відрухово ти обираєш «Варіант 2» із світло-сумним закінченням. Така сила звички бути хорошим. Але, на щастя, у грі, на відміну від життя, в тебе є можливість зберігатися…
ukurainajin: (Default)
Знову я в гостях і знову бачу телевізор. Здається, я починаю розуміти, як це працює.
Я маю акваріум. У мене там живуть такі маленькі рибки з родини харацинових з роду, який акваріумісти узагальнено називають тетрами. Хто знається, розуміє. А ще там живуть прісноводні акваріумні креветки. І ще соми анциструси, яких простіше звуть прилипалами. До речі, ніхто не бажає допомогти урегулювати мою кризу перенаселення? Анциструсів вже занадто багато стало як на таку водойму…
Так от, харацинові вважаються наймиролюбнішими з усіх акваріумних малявок. І ось на моїх очах ці лапуськи наздоганяють нерозважливу креветку і рвуть її на шмаття. Ще раніше, було, ковтали цілком. А ґрунт у мене занадто легкий, ну такий тип для живлення рослин. І анциструси, як повиростали у кабанів, просто вимітають його легким рухом своїх хвостатих дуп. Я вже не кажу про їхню природну тягу до копальних робіт.
Що роблю з цим я. Влаштовую схованки для креветок і починаю більше годувати свій плавучий цирк. Сомам облаштовую штучні печери, встановлюю додатковий фільтр для мулу і планую під час реформ перейти на важкіший ґрунт.
Що роблять гості у студії по телевізору. Вони всі такі заслужені, хтось був міністром, хтось депутат і таке інше. Всі вони класно розповідають про зраду, про те, наскільки і чому все погано. Декому, якщо то не Дмитро Корчинський (цю людину я досі не можу осягнути розумом), я навіть вірю. Але… але… Ніхто з них не каже, що треба робити. І на виборах ніхто цього не каже. Отак просто по пунктах, де гайку крутити. Сама лише таємничість і зрада. Вибачте, я на розбудові держави знаюся гірше навіть за розбудову акваріуму. Не моя компетенція. Мені би почути дієву розумну пораду, а не порцію негараздів, які я і сам бачу. Чи мені на додачу до фахового напрямку і акваріуму треба ще у державне адміністрування податися? Чомусь це нагадує коментарі від випадкових перехожих про водорості на склі. На щастя, до мого акваріуму, вони доступу не мають. Проте у телекваріумі відводять душу.
ukurainajin: (Default)
Як добре, що українській мові не властива якісна редукція ненаголошених голосних! Отже, кожен може легко зрозуміти, що назва пухнастого полярного звірятка має якесь відношення до собаки і жодним чином не до сечостатевої системи.
ukurainajin: (Default)
[personal profile] ratomira показала відео, де турист з Нової Зеландії дивується у Львові дуже низьким цінам і розповідає, як йому сподобалося перебування. Знаєте, що мене неприємно вразило? Це те, що кожний другий українець у коментарях поспішає розповісти іноземцеві, які тут низькі доходи і як важко живеться на середню зарплату. Всі розмовляють більш-менш непоганою англійською, мають інтернет і час на сидіння у ньому. Тож, на мою думку, 90% з них до отримувачів середніх зарплат не належать, а якщо належать, то, з огляду на ту ж саму англійську, самі є власниками свого щастя. І все ж отакий завзятий мазохізм…

Феноменальну вату, як під катом, чи ботів я не враховую. Сумно.

ХЗ, чиїх він буде, але типовий у ноучному сенсі: )
ukurainajin: (Default)
Про «ненав'язливе» посередництво. Electronic Arts, Origin та українська мова

Так співпало, що я переглядав оцей матеріал від [personal profile] mysliwiec, а одночасно з тим з'ясовував, як можна придбати одну гру, що зацікавила мене. І, гадаю, ці дві теми співпали не лише у часі.

Подробиці... )

Це простий приклад з життя і демонстрація певних наслідків того, про що каже професор Гриценко з наведеного на початку дописа.

UPD: Я їм зараз написав, електроніксартам, але подивимось, чи буде з цього щось.
ukurainajin: (Default)
Батько колись стояв горою за Йулю, бо всіх порозганяє та лад наведе.
А я от колись голосував за Литвина. Засмутив він мене тоді вже на посаді спікера…
Я поганий оратор, не вмію влучно вислювлювати те, що «нутром відчуваю». Ну от він по ящику каже, що Україні треба думати, що робити, аби війна припинилася. Що візи з Росією для того, аби через стан напруженості не питали про стан реформ. А тишком-нишком за спиною поприймають страшні закони пенсійний та інші, яких вимагає МВФ, стверджує Литвин. Ні, він відтоді зовсім не змінився. Зараз розповідає про свої спостереження з британського парламенту, та про жахи прийнятої медичної реформи. Кілька годин тому у цій самій студії (виявилося, що в них закільцьований показ) інші гості про реформу розповідали зовсім інші речі. Я не знаю, кому вірити. От вислухую всіх і не знаю.

Ну і новина дня (для мене), що у п'ятницю, тобто це ж сьогодні, на засіданні у Раді була присутня лише дев'ята частина депутангів.
ukurainajin: (Default)
Я дослівно не пам'ятаю, але якось д-р Браун розважав відвідувачів салуну розповідями про майбутнє: «І в майбутньому нам не потрібні коні. У нас є самохідні повозки, ми звемо їх автомобілями.» Відвідувачі сміялися. Але це прості речі: швидко, сильно, далеко, без їжі, без втоми… Це вони так чи сяк зрозуміють. А от як пояснити людині тих часів, я вже не кажу про давнішу добу, що таке смартфон? Ну от справді, це ж ані те, ані се, робить багато, але про властивості цієї єдиної маленької речі розповідати можна годинами…

Оцей, на відео, хоча б розуміє, чим є комп'ютер:

ukurainajin: (Default)
Для мене симетрична хвора цікавість з нашого боку, типу до отих сталагмітів, гівнопівнів та турецьких помідорів така сама, як «чо там у хохлов». Хоча різниця є — у нас менше вигадують, бо часто у цьому немає потреби, у той час як російські володарі думок більше полюбляють вважати маразмом те, що вони самі таким наречуть. Кому краще відіб'ється, згодом побачимо. Гадаю, бачити скалку у своєму оці — це завжди продуктивніше.

Хотів поставити випуск «Антизомбі» про ЄБ-2017 та польські туалети, але більш пізнавальним за висміювання КисільТБ мені здалося інше. Пригадався якийсь фантастичний твір, де персонаж бився, звивався, усвідомлював все це та, однак, не міг зректися хибної позиції через інстинкт самозбереження імплантованої сутності. От не пам'ятаю, де це було.
ukurainajin: (Default)
А хто з досвідченого панства може мені пояснити, нащо зараз мати у квартирі 220В? Ну, техніка вся побутова, куплена у кредит так працює, лампочки теж конвертують напругу. Але нащо потрібна така напруга зараз, коли лампи освітлювання вже інші? Телевізори перетворюють. Комп'ютери перетворюють. Хіба що пралка… а їй дійсно потрібно стільки? Хто розуміється, підкажіть!
ukurainajin: (Default)
Польсько-чесько-хорватська і трохи фантазії. Українська латинка

Мою увагу до цієї теми привернув [personal profile] buran293, коли одного разу продемонстрував такий текст:

«Manifest ukraїnśkoї latynky

Redakcija Na chasi vystupaje za perehid ukraїnciv na vykorystannja latynśkoї abetky. Oskiľky zminy zavždy počynajuťsja iz sebe ta odnodumciv, my zaklykajemo koleg z onlajn-media dolučytysja do ćogo perehodu i proponujemo svij variant adaptovanoї latynky. Pislja korotkogo vnutrišńogo testuvannja my opryljudnymo naši skrypty dlja vidkrytogo dostupu. <…>»

Як можна зрозуміти зі вступу до цього маніфесту, йдеться про сучасну спробу перейти до використання латинки з українською мовою. Автори пропонують свій технічний варіант латинізації і закликають інших долучатися. На перший погляд, тут декларується прагнення створити попит знизу. Логіка зрозуміла: з'явиться попит, відбудеться і якесь зрушення з мертвої точки. Не буду торкатися питань типу «нащо це взагалі» і таких інших. Як хочете, то обговорюйте, а у мене мета інша. Просто уявімо, що ми підтримуємо цю ініціативу. Тож з якими проблемами ми стикнемося у разі раптової популяризації саме цього варіанту? А точніше, що з ним не так, на мій аматорський погляд?

Колегам з онлайн-медіа, які вже готові взяти обіцяні скрипти на озброєння, присвячується…

Латинізuvatysja... )

У будь-якому разі, якщо ми бажаємо мати не замкнену на себе систему з іншими літерами, а якось інтегруватися до спільноти щасливих однодумців та ще й самим від цього не страждати, до цього питання треба залучати вчених. І у результаті їхніх бадань може виявитися, що не така це весела і легка прогулянка, як здається на перший погляд. Хоча для нас це, безумовно, можливість порозумнішати. Особливо якщо раптом доведеться вчитися розрізняти питомі і запозичені слова, читати неадаптовані власні назви тощо. Наразі ж, як на мене, ентузіастам краще випробувати якісь більш впорядковані системи, аніж ця. Наприклад, правопис Івана Лучука, на базі чеського проекту або проект «Нової латинки», де для пом'якшення застосовується «j».
ukurainajin: (Default)
Ходив на пошту забрати свої книжки. Взагалі-то видача посилок зазвичай була у дальньому віконці, але там останнім часом чомусь постійно нікого немає, і з усіма питаннями, переказами, посилками, пенсіями люди стоять до єдиної присутньої співробітниці. Сьогодні так само черга стоїть до центрального віконця, але й на видачі сидить поштарка. Ну я ж одразу до неї, питаю, чи тут отримувати. Мурмоче, що наче так. І тут черга вмить захвилювалася: «Тут одна очередь!!!», «Всем тоже туда надо!!!» Я з пенсами не сперечаюся, лише голосно зауважив, що дивна якась система. Навздогін мені поштарка зі свого закутка обізвалася: «Я же говорила, пусть на получение проходят сюда! Молодой человек, молодой человек!» Там іще одна тітонька мовчки стояла, так враз після цього побігла поперед мене.

Наче той експеримент, де мавп струмом лупасили і замінювали поступово всю спільноту на нових, які вже не ставлять питань, чому такі дебільні закони у цьому лісі, а просто карають занадто допитливих.
Ще зі мною до того віконця дід підійшов, що недобачав і недочував. Я паралельно з отримуванням своєї посилки допоміг заповнити за нього форму, бо у поштарки рука не піднялася. Ой, цирк. Налетіла ще якась тітушенція: «Шё вы тут запалня-яити, за сталом нада запалнять!»

Висновок такий: тамада мудак і конкурси в нього мудацькі, але поки мавпи всі скачуть за його правилами, діла не буде.
ukurainajin: (Default)
Навіть не знаю, який заголовок до цього…
Відкрийте-но стрічку нових повідомлень тут (Explore | Latest Things)! Яку мову бачите крім англійської? Я спіймав лише одне повідомлення німецькою і одне українською (своє власне).
ukurainajin: (Default)
Коли похмуре небо крізь шибки. «Вавилон 5»

Мені не дуже подобався персонаж доктора Стівена Франкліна у «Вавилоні 5». Він, як на мене, штучно заганяв себе у психологічний кут та й загалом видавався занудою. Колись. Та ось через погоду, хоча щось вже зараз розвиднюється, спало на думку трішечки рефлексії. Слід зазначити, що у фільмі цьому монологові передувала вельми цікава сцена «віднаходження себе».



Субтитрів немає, тож текст... )
ukurainajin: (Default)
Із тужливим захопленням спостерігаю, скільки уваги привернуло питання, чи пустять до України російського кандидата на конкурс Євробачення. Геращенко рішуче заявляє. Любителі мистецтва з Росії запасаються попкорном і вкидають щось на зразок «вонажнетерористка, нєпазорьтєукраіну». Що думає про це сама претендентка, поки що не знаю, але вже передбачаю у тексті багато орфографічних і логічних помилок. Заздалегідь було ясно, що без провокацій не обійдеться, але ж от наче шквал якийсь налетів.

Що ми маємо насправді:
  1. Існує законодавча база про перетин державного кордону. Винятків для окремих осіб не передбачено, бо на то він і закон, а не містечкове розпорядження.
  2. Героїня цей закон начебто порушила. Потрібним є офіційне встановлення факту правопорушення.
  3. У разі підтвердження потрібні також правові наслідки, бо інакше це не закон.
  4. Уникнути розголосу не можна. І через обставини, і не для того це взагалі затівалося.
  5. Вдома у нас є ті, хто вимагає крові. Якщо начхати на закон, вони отримують право виступати під прапором захисту законності замість бешкетувати з власної ініціативи. А що робитимуть всі, кого дратує раз у раз витирати з обличчя плювки, краще не загадувати.
  6. У «цивілізованих» країнах у разі ігнорування закону зроблять собі нотаточку. У «нецивілізованих» також. І це може бути гіршим за якісь тимчасові моральні страждання.
  7. Певно, крім спекуляцій існують і якісь об'єктивні іміджеві фактори, що вимагають саме політичного рішення. Отут стяг у руки нашим стратегам!
Цікава комбінація, та хоч би що, це не таке велике діло, яким його виставляють. Світ не затамує подих у очікуванні. Вважаю за потрібне у першу чергу просто дотримуватися закону та піарити саме це, якщо вже судилося доводити собі та іншим, що крокуємо у той бік. Коли ж удасться разом з тим знайти політичне рішення, яке заспокоїть прибічників жорстких заходів і надасть мінімум можливостей для поширення скандалу, я буду лише радий. І бажано все це швидше перетворити на рутину, бо завтра підсунуть когось іншого, а то знову нерви.
ukurainajin: (Default)
Зловив себе на тому, що набридло читати стрічку від Бігдана. Колись він був агрегатором всього про все замість телевізора. Зараз вже нецікаво. А думок з вузької спеціалізації вистачає від френдів. Гадаю, що буду рвати цей зв'язок із ЖЖ. Так само з Яном Валетовим. Його неперебірливість ораторським колом та регулярний рефлексійний стогін вже переважують цінність і оригінальність незалежних думок. Просто не можу більше на це дивитися. Втомлює. А якщо видаляю більшу частину повідомлень не читаючи, то нащо взагалі мені підписка?!
ukurainajin: (Default)
Навіяло роздумами про «не братів».

Восени 2015 ми власноніж їздили до Італії. Про італійців, най це будуть негри, які володіють забігаловками біля вокзалу у Римі чи відвідують їх, спогади лише приємні. Так, мігранти захарщили автостанції на околицях давнього міста і дозволяють там собі таке, за що у нас вже спілкувалися б із патрулем. Проте людські відносини… У Римі, Вероні, Венеції, Мальчезіне, Тіволі та різних маленьких містечках відчуття, як у родині. Наче Грузія, але все ж помітно інша, мультикультурна, метушлива. На відвідини Ватикану ми з приятелем вдяглися у вишиванки, так і пішли стояти у двогодинній черзі. У черзі поспілкувалися з чернігівською заробітчанкою. Привернули до себе увагу величезної польської групи. Скористалися допомогою охоронця пройти без черги до ліфту (судячи з мови, він був словак, чи десь з того краю). Дівчина-фотограф з московським акцентом щось нам мимохідь підказала з того, про що ми між собою сперечалися.
Зовсім інші росіяни зустрілися нам у курортному Ріміні. Це дуже кумедно — спостерігати таке. Одні пишалися собою, але зацьковано озиралися у пошуках того, хто підтримає їх у цьому ворожому просторі (це туристи). Інші, що призвичаїлися жити, замість зацькованості виказували непереборне бажання розв'язати все за тебе — широка душа — за допомоги поганої італійської і зневажливого ставлення до «пройдисвітів-холуїв». Я навіть не здогадувався, що продавці в Італії пройдисвіти. У Ріміні ми вперше почали ховатися від росіян. Навіть мій приятель, який без жодних комплексів знаходить, про що спілкуватися з ватою, вразив мене бажанням того ж самого.

Про Балкани розповісти нема чого особливого. Російську багато де розуміють, але це жодним чином не СНД. До англійської чи до спроб сказати щось сербською ставляться прихильно. Не було достатньо часу на автономне вивчення середовища. Вельми шкода. Загалом люди дуже схожі на нас. Тому їхні соціальні чи політичні проблеми мені зрозумілі, як наші власні.

Ніколи там, у європах, я не відчував себе у небезпеці. Єдиний раз — панки-бомжі похилого віку на Нюрнберзькому вокзалі, що просили закурити. Та з ними теж згодом прояснилося. До Німеччини я матусю повіз на прогулянку, так само власноніж. Ну ви ж чули, мабуть, розповіді про те, що німці зневажають англійську та взагалі неприязно ставляться до іноземців? Цікаво, хто це все вигадує?! Може їм видніше, я не мав задостатньо часу, знов шкода… Але що я побачив… Я бачив пенсіонерів, які навперегони із жвавою жестикуляцією роз'яснювали іноземцю, як дістатися пам'ятки. Касирка у зоопарку щиро намагалася відмовити іноземця від зайвої втрати грошей — відвідування кількох гектарів за годину до зачинення. Діти… та це янголятки. Сувора пунктуальна фрау у готелі мені півгодини на мапі креслила маршрут, а я не знав, як їй подякувати та втекти. Люди навколо — вони теж родина. Не така відкрита, як в Італії, але ж. Відірвані від нашого харківського і будь-якого російськомовного середовища ми з матінкою почали між собою спілкуватися українською. До речі, тут я навчився того, які проблеми з мовою у літніх зрусифікованих людей. Спілкувалися на вулицях, у крамницях. Ніхто не з'їв, як ви розумієте, і очі не витріщав. З моєї костурбатої німецької теж ніхто не кепкував. А посмішки якщо були, ну я ж це бачу, то лише приязні. Проблеми почалися лише зі зворотнього автобусу до батьківщини, але це інша історія, яку я давно хочу розповісти, проте не вистачає влучних слів.
ukurainajin: (Default)
З приводу статті, яку написав Віктор Трегубов про походження російської мови.
Спочатку я був у захваті від спроби популярно донести до читачів думку, що будь-які речі, особливо пов'язані з історією, мають складну багатосторонню природу, і спрощене уявлення про них — то лише привід для маніпуляцій. Проте щось у цій статті мене-таки непокоїть. І не тільки мене. Про ставлення до викладених фактів і висновків з них можна почитати у коментарях. Там весело.

Я ж особисто хотів би процитувати одного читача:
„Але найголовнішим є те, що походження укр та рос мов мають хіба науковий інтерес і не можуть бути жодним підгрунтям для статусу украніськоі в РФ чи російськоі в Украіні.
Є сформовані народи зі сформованими мовами. Ці народи мають своі держави , суттю існування яких є збереження національноі ідентичності титульних народів.‟ (Taras Oliynyk)


Попри «титульні народи», які мені дратують слух, не можу не погодитися. Живемо сьогодні. І від сьогодні залежить, як житимемо завтра.
ukurainajin: (Default)
12 godina, або знову про письменника Кучму

„Якби росіяни добре розуміли страхи своїх сусідів, то це допомогло б покращити політичний клімат у нашій частині світу. Наші побоювання за саме своє національне існування пояснили б росіянам багато чого, зокрема наполегливе бажання ряду посткомуністичних країн потрапити під крило НАТО (і Україна уже офіційно цього прагне). Ця підозрілість не навіки. Чим більше людяності, терпіння, розуміння і навіть м’якості до того, що на її думку, є помилковим, виявить Росія, тим швидше ця підозрілість пройде, тим швидше затихнуть також і екзальтовані антиросійські настрої. Таку політику сьогодні проводить Путін.‟
(Л. Д. Кучма «Україна — не Росія», 2003)

Нещодавно блогер tipa-bandera, ілюструючи проблему імперського світосприймання, взявся цитувати оцю книженцію нашого другого президента, яка була з якихось причин видана у Москві. У свою чергу, коли я читав цю книгу, то помітив собі, що Леонід Данилович, чи хто там у нього у співавторстві, попри непоганий розбір давньої і тогочасної ситуації до ролі віщунки не дуже здатний. Здається, книга була написана і надрукована десь напередодні конфлікту на Тузлі...

Рік по тому Кучмі довелося вирішувати, що йому робити з надлишком помаранчевого кольору. І ще у тому ж 2004-му інтернетом розійшлася кумедна Flash-анімація. Але ж вистачало от колись лагідного кепкування, аби звучало гостро! Я порахував на пальцях — минуло дванадцять років. Осьо такий був мультик:

ukurainajin: (Default)
20 лет спустя. Jedi Knight

Как летит время... Я сейчас уже подсознательно не хочу притрагиваться к 3D-играм, где персонажи представлены набором раскрашенных геометрических фигур, а лучшие CGI-ролики технически проигрывают нынешним студенческим поделкам. Независимо от ностальгии и геймплея с сюжетом. Вот спрайтовая изометрия ещё нормально воспринимается, потому что явная условность, а такое уже никак. Пусть лучше остаётся незапятнанным воспоминанием.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

October 2017

S M T W T F S
12 3 4 5 67
8 91011 12 1314
15 16 1718 19 2021
22232425262728
293031