ukurainajin: (Default)
Хякуман-бон но бара но хана. А також римляни, «тьма» і розрядні числівники

Френд [personal profile] artgr розповів про римську систему запису чисел. Хочу дещо додати до теми розрядних числівників.

Слід розрізняти, як числа записуються і як вони вимовляються. Я не знаю, як поралися давні римляни зі своєю системою запису, але у нас, наче, все просто: «тисяча-сто-десять» прописом означає «1110» (1 т. + 1 с. + 1 д. + 0 одиниць) у математичному записі. Коли в одну скриньку-розряд вже не можна нічого напхати, доводиться відчиняти нову, більшу і давати їй якесь ім'я. У нас ці скриньки називаються «десять», «сто», «тисяча» і записуються відповідно: 10, 100, 1000. У римлян було так: 5 «пальців-I» вміщалося у «руку-V», дві руки з пальцями — це «X», далі п'ять людей з обома цілими руками «X» називалися «L» (50), дві такі групи — «C» (сотня), якщо цих «C» набігло звідкись п'ять, то їх записували кодовою літерою «D» (500), а якщо таке саме відбувалося одночасно ще у іншому місці, то разом це виходило «M», або тисяча. Оці всі букви є аналогами наших розрядних скриньок, але вони дрібніші і, як можна помітити, місткість цих скриньок має неоднакове взаємне співвідношення: 5→2→5→2→5→2, що є логічним для людей, які рахували все «пальцями і руками». У той час як наші скриньки — кожна вдесятеро більша за попередню — ті ж самі пальці, але руки окремо не рахуються. Зазначу також, що і римляне «руками і пальцями» лише записували, а говорили про числа все ж таки на сучасний лад, якщо не брати до уваги «без двох тридцять» чи «без одного сорок». Ну досить для вступу…

Ще про числівники і з піснею... )
ukurainajin: (Default)
Здалеку і зблизька. Японська (ч.2)

Минулого разу я спробував описати, які у японців стосунки зі звуковими коливаннями. Тепер розповім, як цей процес можна зафіксувати, коли немає напохваті звукозаписуючого приладу.

Факт перший: японська мова послуговується одночасно двома абетками. Кожна з них у сучасному вигляді має 46 (сорок шість) літер. І це не все. Якщо є бажання записати всі суто японські мори, то треба було б додати ще близько шести десятків якихось символів до кожної з абеток.

Насправді ж обидві абетки передають той самий набір мор. Просто їх винайшли окремо. Ці абетки називаються хіраґана і катакана, а разом вони просто кани. Символи першої мають кучеряві форми — あ、の、す — у той час як символи другої лаконічні й наче рублені — ア、ノ、ス. Недаремно хіраґану ще називають «жіночим письмом», а катакану, начебто, створили суворі монахи. Як ви бачите з цього прикладу, однакові мори виглядають зовсім по-різному, хоча обидві абетки походять зі спрощеного накреслення ієрогліфів.

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Здалеку і зблизька. Японська (ч.1)

Це пілотна спроба похизуватися накопиченими знаннями і водночас донести до читача загальне уявлення про одну з іноземних мов. Воно читачеві, можливо, й непотрібне, володіння цією мовою. Але іноді бува корисно для загального, як то кажуть, розвитку чи навіть якогось ужитку мати про щось обґрунтовану думку замість несвідомого суспільного. Наразі буде про японську. Я про неї щось-таки знаю, і вона, з огляду на свою екзотичність, сама просилася на розтин.

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Оны, куны и фуюны, Или чем японские иероглифы страшнее китайских

Давным-давно в Стране Восходящего Солнца ещё не знали, как записывать местные анекдоты, и немножко расстраивались по этому поводу. С распространением буддизма и через элитную тусовку в Японию проник китайский язык с прилагающимися к нему закорючками — что-то вроде латыни того времени и того региона. Но чернь разбиралась в нём весьма хреново. Он ведь походил на японский меньше, чем английский на украинский. Хошь не хошь, а пришлось создавать какую-то свою систему письма под все эти народные «ямы», «кавы» и прочие «хитори-футари». Только вот за основу внезапно взяли всё тот же китайский, от чего добрые люди по всему свету страдают по сей день...

Читати далі... )

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

September 2017

S M T W T F S
     12
34 56789
1011 1213 1415 16
1718 1920 212223
24252627282930