ukurainajin: (Default)
Дивлюся польського блогера-мандрівника Міхала Сікорського. Він на вигляд ще дуже молодий, але не сивина про розум свідчить. У своєму репортажі про подорож до Білорусі він раптово почав цитувати уривок з вірша… Я поезією у чистому вигляді захоплююся не більше, ніж живописом, а тут от просто у серце влучило…
Читати далі… )
ukurainajin: (Default)
Пісня з саундтреку «Сторожової застави» у виконанні «Піккардійської Терції»

ukurainajin: (Default)
Джордан Елленберґ «Як ніколи не помилятися. Сила математичного мислення»

Додаю до свого каталогу ще одне українське видавництво. Називається воно «Наш формат» і, здається, прагне заповнювати нішу науково-популярної літератури на нашому ринку. Це саме вони видавали «Фізику майбутнього», де сором'язливо виправили прізвище японського автора на Кайку. Серед новинок у них і оця книжка, про яку зараз ітиметься.

По-перше, про зовнішній бік. Оформлення палітурки у такому стилі мені імпонує. Якби я побачив щось на зразок англомовного чи польського видань, то це не привернуло би жодної моєї уваги, бо царина книжок для ефективних менеджерів — не моє. А так влучили прямісінько в цільову аудиторію у моїй особі. Книжка досить товста і має стрічкову закладку, як у працях Гіркого Лука чи Діда Свирида. Тобто до справи підійшли відповідально, маєш у руках вєшшь. От про переклад враження поки що непевне. З одного боку, я прочитав чи не єдиний розділ. А з іншого, вже трохи встиг поблукати у іноземних мовних конструкціях, що не додає краси текстові.

Автор — американський математик. Зміст твору — погляд на складні, начебто, соціальні та економічні явища з допомогою математики як продовження здорового глузду. Це заради того, щоби підштовхнути бажання розвивати власне мислення. Ось для прикладу, на початку розповідається така історія. Під час Другої Світової американські військові звернулися по допомогу до науковців у справі бронювання (зміцнення :-) літаків. Треба було порадити, як краще це робити з огляду на те, що після поліпшеного захисту літак має ще бути спроможним нормально літати з цією вагою. Самі військовики припускали, що варто сильніше бронювати фюзеляж, оскільки статистично більшість уражень у літаків, що повернулися з вильоту, припадала саме на нього. Відповідь математиків звучала приголомшливо: зусилля слід спрямувати не туди, де більше уражень, а туди, де ураження небезпечніші, тобто на захист двигуна. Літаки з ураженим двигуном майже взагалі не поверталися. А це вже інша статистика… Більше мені наразі розповісти нема чого, тож зацитую Стюарта, одного з читачів англійської версії. Його відгук не найкращий і не змістовніший за інші, але саме такий, який мені не ліньки перекласти. Читайте більше відгуків на сайті (англійською).

Читати відгук... )
ukurainajin: (Default)
Красивий Гаррі. «Harry Potter» мовами світу, ілюстроване видання

Піддався хворобі збиральництва, і ось, що маю наразі:

The philosopher's stone, The chamber of secrets. Ukrainian, Polish, German edition

Найгарніша суперобкладинка — українська, бо із «золотим» тисненням. Вона взагалі така єдина унікальна, якщо не рахувати щось подібне в американському виданні від Scholastic. Німецька теж вирізняється фірмовим поттеровським шрифтом на тлі оформлення з інших країн (всюди, як польське), але вона по-німецькому стримана. Найцікавіше оформлення палітурки, безперечно — польське, а німці… еге ж, стримані:

The chamber of secrets. Ukrainian, Polish, German edition

Папір однаково якісний, кольоровий. Проте у поляків він помітно тонший, і обидві книжки на третину тонші за укро-німецькі.
ukurainajin: (Default)
Дивно, що у дитинстві я цю пісню у виконанні Тараса Петриненка сприймав як щось на рівні УТ-1, радіо... радіо-«про їжачків» та інших проявів «містечкової творчості». Чесно кажучи, я не пам'ятаю, у якому віці я взагалі цю пісню вперше почув. Може вже тоді і не був дитиною. Але сприйняття було саме таке. Попсова проста аранжировка. Ну що то для шанувальника заліза?! А от зараз я вже багато років від неї отримую кайф. Так само, як згодом зрозумів, що це ж кайфово було — наприкінці 80-х у Черкасах потрапити на ще напів-радянське святкування Івана Купали у міському парку: з русалками у водоймі та стрибками через багаття. Шкода, що не пам'ятаю, як там у комсомольських «русалок» було з цицьками… Та ні, не шкода. Я ж малий був, що мені зараз до того, що було мільйон років тому.

ukurainajin: (Default)
Про «ненав'язливе» посередництво. Electronic Arts, Origin та українська мова

Так співпало, що я переглядав оцей матеріал від [personal profile] mysliwiec, а одночасно з тим з'ясовував, як можна придбати одну гру, що зацікавила мене. І, гадаю, ці дві теми співпали не лише у часі.

Подробиці... )

Це простий приклад з життя і демонстрація певних наслідків того, про що каже професор Гриценко з наведеного на початку дописа.

UPD: Я їм зараз написав, електроніксартам, але подивимось, чи буде з цього щось.
ukurainajin: (Default)
Українське жіноче фентезі - 1. «Стожар»

Чому «жіноче»? Це не має стосунку до цільової аудиторії, просто автори є авторками. До мене потрапили два твори, абсолютно різні за стилем і змістом, і спочатку я хотів об'єднати їх в одному огляді. Та не встигаю прочитати, тому згодом буде продовження.

«Стожар» — це перша книга запланованої трилогії «Палімпсест», яку нам дарує молода львівська письменниця Ярина Каторож. Коли я згадую про її вік, то не лише тому, що цей факт приємний сам собою, а також через враження від тексту, яке було посилене усвідомленням цього факту. У романі я бачу плід багатьох спостережень і роздумів. Якщо сказати, що така кількість думок у такому віці дивує, це, напевно, звучало би образливо. Тож ні, тут приємно дивує те, як у такому віці можна зібрати все це до упорядкованої купи і втиснути у такий невеликий формат. Та ще зробити з цього невимушену розповідь без пафосу і наївності. А читається книжка справді легко. У дитинстві мене у книжках цікавила історія, пізніше додалося поціновування думок. З деякого моменту я почав отримувати задоволення ще з того, як автор будує текст, грається із своїми творчими засобами. Від «Стожара» я просто не можу відірватися, а це у мене зараз буває нечасто.

Отже, про що це. Починається книжка, як щось таке про «попаданця-Обраного». Але не треба невдоволено кривитися. На це тут є причина. Ми маємо двох головних героїв. Якщо в термінах RPG, то це маг і воїн. І це дві сюжетні лінії, які мають перетнутися (власне, вже перетнулися на останніх сторінках). Воїн живе у своєму світі і у ньому ж поступово стає Воїном. Він уособлює цей світ з усіма його жорстокими законами. Його лінія — це лінія зростання, кшталтування особистості, досягнення мети. А магія у цьому світі не виникає просто так, тому маг — це прибулець (зі Львова, до речі ☺), що казковим чином отримує свої здібності, чи то у дар, чи то заради спокути. Очима мага ми знайомимося з новими реаліями. Лінія мага втілює пошук і віднайдення себе, пізнання у широкому сенсі. Маг, наскільки я розумію, це ще й надія на зміни ззовні, бо зсередини вже сотні років нічого не можна переграти. Але враховуючи, що пані Ярина банальністю не розкидається, не можу стверджувати, що вже розумію її задум. До того ж, перша книжка — це така собі прелюдія, знайомство. Ну от яка мета у нашого сьогоденного життя, крім перемоги над поточним ворогом? Залагодити буденні справи, жити, просто жити, спілкуватися, страждати і радіти, мислити, розвиватися. Щось таке і тут. Немає певної місії, наразі лише характери та обставини. Оточуючий світ, попри суворі та екзотичні умови, є цілком буденним. У мене взагалі враження, коли читаю, що це розповідь очевидця. Хай і насичена напруженим екшеном та емоційними сценами. Тож якщо підсумувати, про що перша книга трилогії, гадаю, вона «про людей». Цікаво, що буде попереду. Спойлити сюжет немає сенсу, це просто варто прочитати і отримати задоволення від якісного вітчизняного витвору. І не зважайте на анотацію, де розписують про вишиванки і таке інше! «Стожар» — то жодним чином не «шароварно-характерницьке фентезі», з якого подекуди вже кепкують. Лише імена тут мають слов'янські корені, що іноді обігрується та й просто справляє приємність.

Для поціновувачів технічного боку фентезі тут самобутня природа магії і досить живий опис бойової та побутової складових. Знов-таки, я не знаю, звідки все це взялося у голові молодої дівчини, але вона мене просто причарувала широтою своїх поглядів. Мова персонажів нормальна, сучасна, без стилізації під середньовіччя, та сприймається цілком органічно. І так, пані Ярина з тих авторів, які ставлять до себе питання типу «як мушкетери ходили в туалет?» Звісно, я не натякаю, що теми звучать саме такі, але «як і чому» у формі внутрішнього діалогу чи зовнішніх подробиць тут вистачає, і це дуже пожвавлює розповідь. Єдине, що свербить мені в оці з огляду на реалізм — повсюдна щирість і відвертість. Усі запитання отримують відповіді, у гіршому випадку — мовчання. Молодіжна самурайщина якась. Та вражень це не псує і стає помітним лише згодом, оскільки поки що і без інтриг вистачає справ. Для зовсім допитливих ще додам, що узори на малюнках — це не просто щось таке, а ще, вочевидь, і спроба якось зобразити давню загадкову мову стожарів.

Отакий початок казки. А Воїн і Маг, які є буквальним містичним віддзеркаленням одне одного, — це, несподіваночка, особи жіночої статі. Приємного читання!
ukurainajin: (Default)
А ви кажете Мартін, Мартін… «Енеїда» Котляревського

Стояв у неї на городі
В кострі на зиму очерет;
Хоть се не по царський породі,
Та де ж взять дров, коли все степ;
В кострі був зложений сухенький,
Як порох був уже палкенький,
Його й держали на підпал.
Під ним вона огонь кресала,
І в клоччі гарно розмахала,
І розвела пожар чимал.

Кругом костер той запаливши,
Зо всей одежі роздяглась,
В огонь лахміття все зложивши,
Сама в огні тім простяглась.
Вкруг неї полум'я палало,
Покійниці не видно стало,
Пішов од неї дим і чад! —
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.

...

2017-05-20 12:38
ukurainajin: (Default)
Відновив роботу сайт slovnyk.ua — гарний орфографічний словник української мови з пошуком за словоформами.
Він близько двох тижнів мав якусь проблему з сервером. Тож кому цікаво, наразі сервіс знову працює.
ukurainajin: (Default)
Польсько-чесько-хорватська і трохи фантазії. Українська латинка

Мою увагу до цієї теми привернув [personal profile] buran293, коли одного разу продемонстрував такий текст:

«Manifest ukraїnśkoї latynky

Redakcija Na chasi vystupaje za perehid ukraїnciv na vykorystannja latynśkoї abetky. Oskiľky zminy zavždy počynajuťsja iz sebe ta odnodumciv, my zaklykajemo koleg z onlajn-media dolučytysja do ćogo perehodu i proponujemo svij variant adaptovanoї latynky. Pislja korotkogo vnutrišńogo testuvannja my opryljudnymo naši skrypty dlja vidkrytogo dostupu. <…>»

Як можна зрозуміти зі вступу до цього маніфесту, йдеться про сучасну спробу перейти до використання латинки з українською мовою. Автори пропонують свій технічний варіант латинізації і закликають інших долучатися. На перший погляд, тут декларується прагнення створити попит знизу. Логіка зрозуміла: з'явиться попит, відбудеться і якесь зрушення з мертвої точки. Не буду торкатися питань типу «нащо це взагалі» і таких інших. Як хочете, то обговорюйте, а у мене мета інша. Просто уявімо, що ми підтримуємо цю ініціативу. Тож з якими проблемами ми стикнемося у разі раптової популяризації саме цього варіанту? А точніше, що з ним не так, на мій аматорський погляд?

Колегам з онлайн-медіа, які вже готові взяти обіцяні скрипти на озброєння, присвячується…

Латинізuvatysja... )

У будь-якому разі, якщо ми бажаємо мати не замкнену на себе систему з іншими літерами, а якось інтегруватися до спільноти щасливих однодумців та ще й самим від цього не страждати, до цього питання треба залучати вчених. І у результаті їхніх бадань може виявитися, що не така це весела і легка прогулянка, як здається на перший погляд. Хоча для нас це, безумовно, можливість порозумнішати. Особливо якщо раптом доведеться вчитися розрізняти питомі і запозичені слова, читати неадаптовані власні назви тощо. Наразі ж, як на мене, ентузіастам краще випробувати якісь більш впорядковані системи, аніж ця. Наприклад, правопис Івана Лучука, на базі чеського проекту або проект «Нової латинки», де для пом'якшення застосовується «j».
ukurainajin: (Default)
Доктор філологічних наук Олександр Пономарів у своєму блозі відповідає на запитання читатів щодо правильного мовлення. Запитання зазвичай мають простий характер і можуть зацікавити широке коло відвідувачів: «Чи є жіночі форми до слів „митець‟, „біолог‟ і „соціолог‟», «Як називати жителів Дніпра», «Як перекласти українською деякі поширені російські вислови, а також чи варто міняти Бетховена на Бетовена, а гравюру на ґравюру»…

Дякую [personal profile] robofob, який презентував мені цей ресурс!

Пошук всіх записів від Пономарева
Заархівований блог 2009-2011

Не можу зрозуміти, як там у зручний спосіб побачити всі сучасні записи. Бо старий блог заархівовано, а наступні публікації лише через пошук або через загальну стрічку всіх блогів. Може хто підкаже, що я роблю не так на тому сайті BBC?
ukurainajin: (Default)
Останнім часом у нас лавиноподібно зростає асортимент перекладів українською, якість теж поліпшується. Разом з репринтами ще радянських часів з'являються й нові пристойні зразки. Маю намір продовжувати розповідати про ті книжки, що їх особисто скуштував. У будь-якому разі, крига скресла. На тлі цього натрапив на цікаву новину від одного з моїх найулюбленіших сучасних видавництв, а саме «Видавництва Старого Лева». Якщо їм вдасться те, що вони замислили, то це буде щось якісно нове і справжня подія. Ось, дивіться, про що мова:

„Розуміємо, що романи Террі Пратчетта перекладати складно, — зазначає куратор проекту Оля Ренн. — Елементи казки, міфологічна складова, доволі непрості метафори і порівняння, алюзії, а особливо гра слів та гумор — це справжній виклик для перекладача. Для нас важливо, щоб українські читачі відчули колорит англійських текстів, а разом з тим — певні реалії, а особливо жарти були для них зрозумілими та смішними. Тож до перекладу романів із серії «Плаский світ» «Видавництво Старого Лева» залучить кількох перекладачів, кожен з яких працюватиме в межах свого підциклу. Втім редакторська команда створить своєрідну мапу топонімів Плаского світу та довідник власних назв, аби підготовка усіх творів серії здійснювалася із дотриманням принципу єдності і Плаский світ сприймався українськими читачами гармонійно та відповідно до задумів автора.‟

Всебічний і системний підхід. Залишається тільки тримати кулаки до вересня, на коли заплановано появу вже першої книги з серії «Дискосвіту». За цим посиланням можна ознайомитися з повною версією новини.
ukurainajin: (Default)
Мистецтво і Генштаб. Про «штучність» мов

«Ополячування російської»:
поль. sztucznyукр. штучний×рос. искусственный
×
«Втручання Австрійського Генштабу»:
поль. sztuka×укр. мистецтво×рос. искусство
«Згоріла хата — гори й сарай!»:
поль. artystycznyукр. мистецькийрос. художественный
ukurainajin: (Default)
Щойно надіслали листа зі StackExchange. Сайт української мови перейшов у стадію публічної бети. Тож тепер він стає відкритим для сторонніх відвідувачів та пошукових систем.
Вітаю всіх, хто брав участь і хто цікавився! Мій внесок досить скромний порівняно з іншими ентузіастами, та завдяки суспільним зусиллям мені подобається, що там виходить.

Ще раз вітаю і запрошую тих, хто ще не чув, приєднуватися та поширювати звістку про це. Нагадую, що це сайт формату «Питання → Відповідь».
Наразі сайт особливо потребує фахівців мовної галузі а також іноземних користувачів. Тематика охоплює все, що стосується вивчення та розвитку української мови, перекладу і використання.
ukurainajin: (Default)
Клава 1.2 - Українсько-білорусько-російська комбінована розкладка

Трохи допрацював свою україно-білорусько-російську клавіатурну розкладку. Тепер вона виглядає так:



Подробиці... )
ukurainajin: (Default)
Вітаю всіх, хто долучився до створення розділу з української мови на StackExchange! Умови першої стадії виконано на 100%. Ті, хто підписалися під цією пропозицією, мають невдовзі отримати запрошення до бета-тестування.

Зображення нижче посилається на сторінку цього проекту.

Stack Exchange Q&A site proposal: Ukrainian Language
ukurainajin: (Default)
Через терни калькування. Українська мова

Десь у 90-х поруч із „пісюнковими злодіями“ швендяли також жарти про „операційні обляцанки“.
Тим, хто в змозі по-справжньому оцінити ті жарти, не треба пояснювати стан речей. Тому одразу до теми.

У нас потроху з'являються власні неологізми, яких ми потребуємо і будемо потребувати ще багато. Бо пацієнт все ще виказує прагнення до подальшого життя.
Все частіше у комп'ютерних гравців я зустрічаю слово ігролад замість лінивого ґеймплею (англ. gameplay). Як на мене, це досить милозвучний і місткий відповідник. Дискусії з приводу змісту і способу його творення, звісно, відбуваються. Та нічого кращого, окрім ігроплину (альтернативний зміст) чи геймплею (годі щось вигадувати!), не пропонують. Ну, тут справа така. Доки будуть україномовні геймери, буде кому випробовувати на життєздатність.

Із другим терміном взагалі цікава історія. Він знайомий усім, хто має справу з комп'ютером, але чи всі знають, як це сказати українською? Ця штукенція зветься application. Та сама, що означає прикладну програму. Прикладна програма — уявляєте, як це вживати поза межами допотопної документації?
Як варіант з'явилася дубова калька з російської — додаток (рос. приложение). У мене на телефоні встановлені оці додатки, і додаток до телефона я собі уявляю якось так: чохол, картка,.. програма, хай їй біс. А додаток до великого комп'ютера — це щось зовсім несамостійне і безпорадне. І бездушна корпорація Microsoft усвідомлює це краще за мене, а тому пропонує до вжитку термін застосунок. Наші фахівці навіть погоджуються з цим. Тож тепер можна сміливо застосовувати застосунки, а додатки нехай додаються до них.
ukurainajin: (Default)
А-а-а, мене розриває!!!
Почув, як співали у «Караоке на Майдані». Гадав, що це якийсь Тік, а виявилося, ні.

ukurainajin: (Default)
Нещодавно хтось із френдів закликав створювати чи хоч підтримувати україномовний контент.
Спробував пригадати, як взагалі з цим було за мого життя. І мушу визнати, що не завжди райдужно.

З 80-х років пам'ятаю небагацько цікавих книжок видавництва «Веселка». Ще карикатури у журналі «Перець» і умовно цікавий дитячий журнал «Барвинок». Була «Вечірня казочка» у телевізорі, помірно цікава. Ну і кілька мультфільмів, що назавжди запам'яталися: «Капітошка», «Петрик П'яточкин»...

Ще українська тоді звучала у радіотрансляції (це гучномовець, який втикали у особливу розетку, якщо хтось не застав) і у ефірі республіканського телеканалу. Що слухати, що дивитися це зараз я зміг би, здається, лише під примусом.

По-справжньому цікаві речі почалися лише за часів незалежності, коли було створено телеканал ICTV. Отам українська вперше виявилася «крутою», якщо ви розумієте, про що я. На початку 90-х був ще знятий чудовий історично-документальний цикл передач «Невідома Україна», який я побачив лише років через 10 у інтернеті вже.

Підручник історії України за часів мого навчання був чи не єдиним україномовним. Відбулася також наприкінці 90-х незрозуміла спроба миттєво українізувати ВУЗи, але з-під палки нічого в нас не працює, і про це варто пам'ятати всім козакам із шашками. Потім українська в Україні та особливо Харкові довго залишалася десь на потойбічному фоні. «Помаранчева революція» принесла помітні культурні плоди. Далі, мабуть, всі вже добре пам'ятають.

А що пригадуєте ви?
ukurainajin: (Default)
Щодо створення розділу з української мови на Stack Exchange. Я там новачок, але помітив, що у них доволі хитрий лічильник, що визначає виконання умов для запуску. Мало зібрати 200 охочих людей. Треба ще аби у 100 з них репутація була 200+. Тобто треба брати участь у інших розділах і заробляти цю репутацію і взагалі виявляти там активність.
Ну що ж, доведеться шукати, де я там можу бути корисний... 

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

October 2017

S M T W T F S
12 3 4 5 67
8 91011 12 1314
15 16 1718 19 2021
22232425262728
293031