Так чи сяк цей проєкт досі тримається :) Темпи виробництва не вражають, це лише шоста серія від прем'єри минулого листопаду, тобто в середньому по два місяці на серію, але ж джерелом фінансування є донати.
«Солов‘їне шоу»
2023-02-07 03:46І шоу, і навчання — весело та корисно! …А ось ведучий когось мені нагадує… Це, бува, не Тарас-йому-нормас?..
Для мене Євробачення є лише трохи цікавішим за футбол, тому я геть не в курсі, що там як, а з учасників відбору натрапляв лише на Фіїнку, Круть… і на оце. Мені загалом сподобалося, як зроблено, хоча й стиль «не мій».
Я так розумію, що створюється на донатній основі. Можна проспонсорувати випуск наступної серії, збір триває.
Приємно дивитися, як університетські викладачі з фантастичною зброєю ловлять російських шпигунів. Сподіваюся, коли це майбутнє прийде, ловити їм вже не буде кого.
Приємно дивитися, як університетські викладачі з фантастичною зброєю ловлять російських шпигунів. Сподіваюся, коли це майбутнє прийде, ловити їм вже не буде кого.
Боллівуд підводиться
2022-07-11 06:04А оце таке я би залюбки подивився. Шкодую, що не розумію ані гінді, ані телуґу, ані тамільську. Трейлер несподівано обіцяє настільки якісний ярмарок, що я аж залип… А ще там традиційно співатимуть і танцюватимуть!
На жаль, наші «аймакси» тут зараз показують дещо інше (йобані кацапи!)
На жаль, наші «аймакси» тут зараз показують дещо інше (йобані кацапи!)
«Віктор_Робот»
2021-06-28 16:41Якщо не хочете дивитися заохочувальну розповідь Тайлера Андерсона про український мульт «Віктор_Робот» чи огляд на нього від «Валера і», то принаймні киньте все та мерщій до кіно, доки ще показують! Якщо, звісно, у вашому місті його взагалі показують (наше просування таке просування)…
Не знаю навіть, з чого почати… Простий дитячий сюжет у цьому мульті загорнуто в щільне відчуття чогось рідного і в суцільний нарочито наївний креатив. Скажімо, показані в стрічці технології майбутнього — це якась суміш «Машинаріума» з квантовим мистецтвом, коли наука нагадує побутову магію. Атмосфера твору — це гротеск вишневий коло хати з купою дорослих смислів, і водночас це є набагато людянішим за експериментальні твори радянської анімації, адже воно пригодницько-розважальне. Це справді мистецтво з душею, друзі! А ще це несподівано напівмюзикл! Та такий, що ми з дружиною радо придбали би принаймні частину саундтреку (до роботи над ним долучилися і Dakh Daughters, і дитячий хор). З музикою автори взагалі відірвалися на повну, і там є двійко роботів «Бетховен» та… мабуть, «Елтон Джон».
Я не певен лише в одному: як цей мульт сприйме цільова авдиторія, тобто діти. Але ми, удавши цільову авдиторію, отримали вісімдесят хвилин приємних вражень. Не проґавте, як «Мега-роботило всіх пороботило»!
Не знаю навіть, з чого почати… Простий дитячий сюжет у цьому мульті загорнуто в щільне відчуття чогось рідного і в суцільний нарочито наївний креатив. Скажімо, показані в стрічці технології майбутнього — це якась суміш «Машинаріума» з квантовим мистецтвом, коли наука нагадує побутову магію. Атмосфера твору — це гротеск вишневий коло хати з купою дорослих смислів, і водночас це є набагато людянішим за експериментальні твори радянської анімації, адже воно пригодницько-розважальне. Це справді мистецтво з душею, друзі! А ще це несподівано напівмюзикл! Та такий, що ми з дружиною радо придбали би принаймні частину саундтреку (до роботи над ним долучилися і Dakh Daughters, і дитячий хор). З музикою автори взагалі відірвалися на повну, і там є двійко роботів «Бетховен» та… мабуть, «Елтон Джон».
Я не певен лише в одному: як цей мульт сприйме цільова авдиторія, тобто діти. Але ми, удавши цільову авдиторію, отримали вісімдесят хвилин приємних вражень. Не проґавте, як «Мега-роботило всіх пороботило»!
Це в сенсі, що манґа саме українських авторів. Деякі інтерв'ю з видавцями взагалі «налякали» мене, що в нас незабаром може з'явитися більше домашньої манґи, аніж власне японської… :)
Менше з тим. Зараз триває передзамовлення на манґа-збірку — так би мовити антологію десятирічної творчості — від дуету українських авторок. Отут ви можете послухати обговорення за участі безпосередньо однієї з них. А замовити можна отут. 248 сторінок — це трохи більше, ніж у пересічному томику манґи, але й оповідок там — 10 різних під одним дахом… Дивіться самі, якщо вам цікаво. Я замовив, хоч і гадки не маю, що отримаю, крім твердої палітурки. Маю свої сумніви, звісно, але подивитися все ж варто, гадаю. А якщо ви знайомилися з роботами цього дуету раніше, то в запропонованому виданні їх, буцімто, дещо оновлено і відкореговано. Щобільше буде передзамовлень, то скоріше надрукують — так обіцяють.
Менше з тим. Зараз триває передзамовлення на манґа-збірку — так би мовити антологію десятирічної творчості — від дуету українських авторок. Отут ви можете послухати обговорення за участі безпосередньо однієї з них. А замовити можна отут. 248 сторінок — це трохи більше, ніж у пересічному томику манґи, але й оповідок там — 10 різних під одним дахом… Дивіться самі, якщо вам цікаво. Я замовив, хоч і гадки не маю, що отримаю, крім твердої палітурки. Маю свої сумніви, звісно, але подивитися все ж варто, гадаю. А якщо ви знайомилися з роботами цього дуету раніше, то в запропонованому виданні їх, буцімто, дещо оновлено і відкореговано. Щобільше буде передзамовлень, то скоріше надрукують — так обіцяють.
Виявляється, я весь цей час не здогадувався про існування українського ресурсу з перекладеною ентузіастами манґою. А там вже чимало цікавого. Прошу, ось посилання на сайт.
Додатковим стимулом поділитися цим відкриттям було те, що там лежить повністю (!!!) перекладена українською «Хлопці 20-го століття», котру я раніше згадував, а також її розширене закінчення «Хлопці 21-го століття».
Це захоплива і масштабна пригодницько-детективна драма, чиї події охоплюють понад сорок років життя героїв. І хоча сама вона вже досить старенька, після появи колекційного видання її почали видавати і кількома європейськими мовами. Я, скажімо, крім першотвору, маю також польські томи — брав їх для племінника, та йому однаково важкувато ще сприймати польську на додачу до не надто дитячих тем у самому творі. Проте ця знахідка може зацікавити його знову. Раджу її і вам — це з родини шедеврів.
Додатковим стимулом поділитися цим відкриттям було те, що там лежить повністю (!!!) перекладена українською «Хлопці 20-го століття», котру я раніше згадував, а також її розширене закінчення «Хлопці 21-го століття».
Це захоплива і масштабна пригодницько-детективна драма, чиї події охоплюють понад сорок років життя героїв. І хоча сама вона вже досить старенька, після появи колекційного видання її почали видавати і кількома європейськими мовами. Я, скажімо, крім першотвору, маю також польські томи — брав їх для племінника, та йому однаково важкувато ще сприймати польську на додачу до не надто дитячих тем у самому творі. Проте ця знахідка може зацікавити його знову. Раджу її і вам — це з родини шедеврів.
Чи справді режисер стрічки 不名誉な農奴 досягнув кінодзену — дивіться в огляді Тайлера. А ще краще, дивіться просто в кінотеатрі! Я щойно звідти, і мені надзвичайно зайшло. Загалом це якісний та брутальний кріпацько-самурайський вестерн зі смачними жартами і навіть певними правильними та й просто правдивими ідеями, хоча й у досить неймовірних обставинах. А те, що героєм обрано саме «Шевченка», а не будь-кого, дозволило встромити кілька непоганих жартів і алюзій, не кажучи про світоглядне значення героя. Катерина, оно, обіцяє Тарасові втопитися, і це лише один дрібний момент — це я відповідаю Тайлерові на «нічого би не змінилося»… Мені дуже прикро, що на другому прем'єрному сеансі (одному на день) в маленькому залі було лише дві пари глядачів — я це навіть не хочу коментувати без експресивної лексики. Я маю свої дрібні (суто технічні) зауваження до «японської» складової, утім за той один-єдиний мільйон доларів усі постаралися на славу. І музика класна. «Чужого навчайтесь, та й свого не цурайтесь». Раджу!
Я вже побіжно згадував про цю книжку, та ось вже дочитую її. Думав розповісти, про що вона, але натрапив на розмову, де автор описує це досить вичерпно і краще, ніж сказав би я. Тому додам лише деякі особисті враження.
Це крутезна в технічному сенсі фантастика! Не знаю, наскільки фізичні концепції, що їх закладено до світобудови роману, узгоджуються зі справжніми науковими уявленнями, але вийшов ядерний концентрат для уяви та допитливості. Другий видатний момент, що водночас твір не є ані сухим, ані нудним, ані… зажурливим (попри похмурий жанр) — атмосферно, що страх! І кінематографічно. Дійові особи — причому всі, включно зі статистами і реквізитом — коли з якихось причин не харизматичні, то принаймні просто цікаві, і забути про них важко.
Тепер щодо того приколу з домішками іноземних мов без тлумачення. Мені мого знання високих мов Старої Імперії (себто японської з німецькою) цілком вистачило. Там такого небагато, і воно просте. Латину з грецькою, котрі траплялися ще рідше, я не зрозумів (хоча здогадався щодо „φοβάστε?‟, адже знаю про Фобос і фобію) — утім, усе це насправді не заважає сприймати події і лише додає книзі вимірності разом з іншими авторськими родзинками. Зрештою, загальнорозмовною там є українська, отже лякатися не варто. :)
Там шість епізодів у перемішаній часовій послідовності. Я читав наскрізь, і це теж нічому не завадило, бо кожна з частин, доповнюючи велику епічну картину, залишається зрозумілою у власних межах.
Дивіться і, головне, читайте, доки є! Маємо неабиякий вітчизняний блокбастер, і якби я знав це раніше, то не зволікав би пів року з придбанням. Єдине, чого я не зрозумів, це чому культи в назві невимовні… Це перебільшення :)
Це крутезна в технічному сенсі фантастика! Не знаю, наскільки фізичні концепції, що їх закладено до світобудови роману, узгоджуються зі справжніми науковими уявленнями, але вийшов ядерний концентрат для уяви та допитливості. Другий видатний момент, що водночас твір не є ані сухим, ані нудним, ані… зажурливим (попри похмурий жанр) — атмосферно, що страх! І кінематографічно. Дійові особи — причому всі, включно зі статистами і реквізитом — коли з якихось причин не харизматичні, то принаймні просто цікаві, і забути про них важко.
Тепер щодо того приколу з домішками іноземних мов без тлумачення. Мені мого знання високих мов Старої Імперії (себто японської з німецькою) цілком вистачило. Там такого небагато, і воно просте. Латину з грецькою, котрі траплялися ще рідше, я не зрозумів (хоча здогадався щодо „φοβάστε?‟, адже знаю про Фобос і фобію) — утім, усе це насправді не заважає сприймати події і лише додає книзі вимірності разом з іншими авторськими родзинками. Зрештою, загальнорозмовною там є українська, отже лякатися не варто. :)
Там шість епізодів у перемішаній часовій послідовності. Я читав наскрізь, і це теж нічому не завадило, бо кожна з частин, доповнюючи велику епічну картину, залишається зрозумілою у власних межах.
Дивіться і, головне, читайте, доки є! Маємо неабиякий вітчизняний блокбастер, і якби я знав це раніше, то не зволікав би пів року з придбанням. Єдине, чого я не зрозумів, це чому культи в назві невимовні… Це перебільшення :)
«Хассара: Степовий бог»
2020-09-03 22:35
Багато не казатиму, адже багато поки що нема про що. Якщо зацікавитеся, то додатковий наклад, про який вже благають в інтернеті, має з'явитися, згідно з чутками, на початку наступного року — або можна понишпорити по крамничках, чи не завалялося десь іще (онлайн майже напевно вже ніде). «Степовий бог» — це, начебто, перша частина трилогії «Хассара». Не знаю, як описати жанр… Щось на зразок побутово-мемуарної прози, змішаної з творами чи то Кастанеди, чи то Лавкрафта. В жодному разі не «твоя чергова пригодницька фентезуха про мольфарів-характерників», як можна злов'явити*, читаючи анотацію. Безпосередньо фантастичного в цьому романі-повісті мало, проте воно, як то кажуть, з перцем — і одразу чіткого блокбастерного зразка, а не якісь мутні наркотичні мандри. Там про все розповідається чітко й струнко, навіть про незбагненне. Переважна частина «Степового бога» — це спогади підлітка з містечка… ем-м, Запропади (не питайте). Спогади про звичайне підліткове життя, в якому багато хто побачить щось знайоме. А також про знайомство з дідом-травником, яке зробило це життя не таким звичайним. Далі, мабуть, на нас чекає щось страшне та епічніше, а поки що маємо в підсумку лише кількох загиблих і одного навічно пошкодженого в широкому сенсі…
( Читати далі… )
Альтернатива
2020-06-09 23:22Змагаючись із США в освоєнні космосу, Сов'єти в 1958 запустили супутник «Ворона-1» до точки Лагранжа між Землею та Місяцем. Через два роки туди ж було відправлено команду космонавтів з'ясувати причину незрозумілих негараздів із супутником. Винним, як не дивно, виявився не виробник, а позаземна форма життя. Сов'єти мовчали про загибель своїх космонавтів два роки, аж доки чомусь не вирішили звернутися до керівництва США щодо співпраці у стримуванні іншопланетної загрози. Громадськості це подали як програму спільного дослідження Місяця. Так навколо супутника «Ворона-1» постав дослідницько-захисний об'єкт, що отримав російську назву «Клетка».
Після невдалого замаху на Кеннеді (відбув два президентські терміни і дожив до 2030) у 1963 країни розсварилися, і керування програмою перейшло до рук американців. Протягом наступних десятиліть «Клітку» розбудовували, перетворюючи її на дослідницьку космічну станцію. Але у 1980-х кілька піддослідних організмів вирвалися з ув'язнення та винищили персонал, до того ж адміністрація президента Рейгана скоротила витрати на космічні програми. Відтак станцію було кинуто напризволяще.
У 2025 власником станції, яку перехрестили на «Talos I», стала корпорація TranStar. Разом із модернізацією станції з 2030 відновлено інтенсивні дослідження «тифонів» (так було названо позаземні створіння). Наслідком цих досліджень впродовж лише п'яти років стало багато цікавих речей, які зокрема дозволили би людству здійснити еволюційний стрибок. Натомість у дослідах активно використовували «волонтерів» — живих (до певного часу) людей. Ними були переважно засуджені злочинці. Велику кількість з них, за домовленістю з TranStar, постачали Сов'єти зі своїх концтаборів. Утім, науковців з корпорації справедливість вироків чи добровільність участі «матеріалу» в програмі не надто бентежила…
Ви прослухали коротку історичну довідку за версією гри «Prey (2017)» від Arkane Studios.

( Мій особистий досвід: )
( Перша година ігроплину: )
Після невдалого замаху на Кеннеді (відбув два президентські терміни і дожив до 2030) у 1963 країни розсварилися, і керування програмою перейшло до рук американців. Протягом наступних десятиліть «Клітку» розбудовували, перетворюючи її на дослідницьку космічну станцію. Але у 1980-х кілька піддослідних організмів вирвалися з ув'язнення та винищили персонал, до того ж адміністрація президента Рейгана скоротила витрати на космічні програми. Відтак станцію було кинуто напризволяще.
У 2025 власником станції, яку перехрестили на «Talos I», стала корпорація TranStar. Разом із модернізацією станції з 2030 відновлено інтенсивні дослідження «тифонів» (так було названо позаземні створіння). Наслідком цих досліджень впродовж лише п'яти років стало багато цікавих речей, які зокрема дозволили би людству здійснити еволюційний стрибок. Натомість у дослідах активно використовували «волонтерів» — живих (до певного часу) людей. Ними були переважно засуджені злочинці. Велику кількість з них, за домовленістю з TranStar, постачали Сов'єти зі своїх концтаборів. Утім, науковців з корпорації справедливість вироків чи добровільність участі «матеріалу» в програмі не надто бентежила…
Ви прослухали коротку історичну довідку за версією гри «Prey (2017)» від Arkane Studios.

( Мій особистий досвід: )
( Перша година ігроплину: )
Казку в маси
2020-05-22 11:38Якщо пригадуєте ось це, то його несподівано готують до друку українською (в Японії саме сьогодні з'явився сьомий том оригіналу). Прошу:
Також вони видають манґу про добре відоме вже у світі кошеня Чі, під назвою «Чі: Життя однієї киці». Там прості кумедні історії, цікаві в будь-якому віці, якщо ви взагалі не проти розглядати мальовані історії. На Yakaboo зараз продають зі знижкою. Там один лише відгук, але він дуже добре все описує (орфографію збережено):
( Читати відгук: )
Також вони видають манґу про добре відоме вже у світі кошеня Чі, під назвою «Чі: Життя однієї киці». Там прості кумедні історії, цікаві в будь-якому віці, якщо ви взагалі не проти розглядати мальовані історії. На Yakaboo зараз продають зі знижкою. Там один лише відгук, але він дуже добре все описує (орфографію збережено):
( Читати відгук: )
Пратчетт-2020
2020-04-21 15:46«Старий Лев» розпочав передпродаж книжок Пратчетта, які буде видано цього року. Осьо сторінка з описом. Ціна зросла, торік це коштувало 900 гривень, а зараз 1080, тобто 180 за книжку проти 150. Утім, здорожчали книжки ще влітку, і лише передплата забезпечувала збереження старої ціни на весь комплект. Такі самі умови й зараз. А ще не треба сплачувати доставку — кожну книжку просто йдеш і забираєш на «Новій пошті» за кілька днів після виходу друком, отже раджу не проґавити цю акцію, якщо вам цікаво. Книжок планується так само шість, половину з них перекладає Олександр Михельсон. Наступну — і це вже останню — книгу про Смерть перекладатиме Віктор Морозов, славетний нашим перекладом Гаррі Поттера. Як я вже казав, вийде також перша з книжок про Тіффані.
Всю гречку світу
2020-03-18 21:07Якщо вам не байдужа доля вашої гречки (і туалетного паперу), не забудьте ся підписать на канал, вподобати і написати коментар під відео :)
Несподівано натрапив на такий загальнознавчий канал. Йому вже три роки, але ми досі не зустрічалися. Теми в них досить вигадливі. І навіть для гіркої сатири знаходиться місце, як короткометражка «Альтернативна математика», де йдеться геть не про математику (дуже раджу)… Подкаст із засновником каналу про те, що до чого, тут.
В рамах психологічно-філософсько-соціально-культурної спрямованості канал «Wojna idei» представляє пізнавальні міні-лекції зокрема з приводу «псевдопатріотизму», «псевдоморалі», «політкоректності», «свободи слова», «статевого протистояння», «пропаганди» тощо. Стисло розкриває зміст таких явищ, як «неомарксизм», «синдром фортеці в облозі» чи навіть «гомо советікус». Перевіряє на зуб стереотипи, керуючись здоровим глуздом і розумінням природи речей.
Гадаю, українцям не важко переглядати його польською — вимова тут чітка і некваплива.
Гадаю, українцям не важко переглядати його польською — вимова тут чітка і некваплива.
Термінатор: Опір марний
2019-12-16 21:30Маю чомусь підозру, що більшість негативних оцінок гри «Terminator™: Resistance», яка вийшла лише місяць тому, було насправді спровоковано неадекватно високою ціною — понад 40 доларів. Відтоді ціна принаймні для PC зменшилася вдвічі, і це ще без жодних знижок. За таку вже ціну я почуваюся цілком задоволеним. І хоча я певною мірою погоджуюся з критикою, все одно стаю на бік тих, хто попри розгромне сприйняття професійними естетами підняв рейтинг симпатій до Very Positive.
( То яке те майбутнє? )
( То яке те майбутнє? )