![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
На мій хлопський розум, усе логічно. Національний борг — це не особистий борг. Але я й в житті знаю людей, котрі не вилазять із боргів, утім живуть краще за інших. Зрештою, ми всі живемо в проміжках між станами. У проміжках на самій лише зміні станів робляться цілі статки. А от яким буде наступний стан, і що буде після його досягнення — оце вже треба думати.
Петиція проти ініціативи Гетманцева оподатковувати всі посилки, про яку я колись розповідав, за кілька днів до завершення набрала таки прохідну кількість голосів. Тепер чекатимемо на реакцію з Ради.
Що мені було цікаво в контексті цієї петиції… У розмові з однією людиною я стикнувся з таким сприйняттям: «Що це за сайт взагалі такий мутний? У них за надцять років лише лічена кількість розглянутих петицій! Всі нормальні люди роблять петиції на сайті Президента!» Я трохи розгубився від такого невігластва. Якщо відкинути поширене «Що ці петиції взагалі дають?!», то я побачив цілковите нерозуміння, що і як має працювати. І це ж, наче, не від темного-затурканого співрозмовника. Так от…
Те, що на сайті Ради так мало розглянутих петицій, пояснюється буквально тим, що так мало петицій набрало прохідну кількість голосів. А от чим це обумовлено, я не беруся судити. Можливо, люди просто не стежать, а автори петицій не мають можливостей влаштувати розголос. Можливо, заплутана навігація сайтом Ради — навмисно це зроблено чи ні — обмежує самий доступ громадян до розділу з петиціями. Також може бути, що більшість петицій (як і на сайті Президента) — це сміття, котре мало хто підтримує.
А щодо того, де слід розміщувати петиції — їх треба спрямовувати тому органові, до чиєї компетенції входить ваше питання. Це ж, начебто, логічно! Кидати будь-які свої побажання виключно Президентові — це якийсь трешак, як наче звертатися до бога чи царя-батюшки. Законодавством у нас займаються законодавці. Порушеннями законодавства — виконавчі органи. Тощо. Щиро кажучи, не знаю, якими словами треба це завершити, щоби прозвучало якось урочисто, як на проповіді…
Що мені було цікаво в контексті цієї петиції… У розмові з однією людиною я стикнувся з таким сприйняттям: «Що це за сайт взагалі такий мутний? У них за надцять років лише лічена кількість розглянутих петицій! Всі нормальні люди роблять петиції на сайті Президента!» Я трохи розгубився від такого невігластва. Якщо відкинути поширене «Що ці петиції взагалі дають?!», то я побачив цілковите нерозуміння, що і як має працювати. І це ж, наче, не від темного-затурканого співрозмовника. Так от…
Те, що на сайті Ради так мало розглянутих петицій, пояснюється буквально тим, що так мало петицій набрало прохідну кількість голосів. А от чим це обумовлено, я не беруся судити. Можливо, люди просто не стежать, а автори петицій не мають можливостей влаштувати розголос. Можливо, заплутана навігація сайтом Ради — навмисно це зроблено чи ні — обмежує самий доступ громадян до розділу з петиціями. Також може бути, що більшість петицій (як і на сайті Президента) — це сміття, котре мало хто підтримує.
А щодо того, де слід розміщувати петиції — їх треба спрямовувати тому органові, до чиєї компетенції входить ваше питання. Це ж, начебто, логічно! Кидати будь-які свої побажання виключно Президентові — це якийсь трешак, як наче звертатися до бога чи царя-батюшки. Законодавством у нас займаються законодавці. Порушеннями законодавства — виконавчі органи. Тощо. Щиро кажучи, не знаю, якими словами треба це завершити, щоби прозвучало якось урочисто, як на проповіді…
Там напередодні Рубіо заявив, що Президент (тобто Трамп) вже провів 87 днів, докладаючи на вищому рівні зусиль задля припинення цієї війни (війни рашки проти України). І що тепер для них наближається час визначитися, чи можливо взагалі досягти цього (щоби врешті вмити руки та оголосити, що це не їхня війна).
Слова Рубіа, якщо комусь треба: We didn't start it. The United States has been helping Ukraine over the last three years, and we want it to end. But it's not our war. I want everyone to understand that. The reason why I make that point is the President has spent 87 days at the highest level of his government, repeatedly taking efforts to bring this war to an end. We are now reaching a point where we need to decide and determine whether this is even possible or not, which is why we're engaging both sides. <...> If it's not possible, if we're so far apart that this is not going to happen, then I think the President's probably at a point where he's going to say, well, we're done.
Так от, на Ютубі є хлопець Фріоніс, котрий робить коротенькі сатиричні мультики на цю тему. Можу запропонувати йому сюжет для чергового мультика:
По один бік сцени перебуває хуйло і командує обстрілами по Україні. З російського боку летять ракети, біжать солдати з автоматами… Періодично з-за краю висувається усміхнений Віткофф і гучно цілує хуйла в сраку. Усе це відбувається на тлі, як наче на великому екрані. А на передньому плані, по інший бік Рубіо б'ється головою об стіну, у перервах озирається на те, що відбувається, і продовжує битися головою. Потім раптом припиняє, показує на свою гулю на чолі та звертається до глядачів: «Бачите! Ми 87 днів намагалися покласти край цій війні, але навряд чи це взагалі можливо!» І переможно підсумовує: «Це не наша війна!»
Завіса.
P.S. Виявляється, я ніколи до цього не мав потреби додавати теґ «довбойоби». Тому ставлю замість нього найближче, що маю — «рукосраки»
Слова Рубіа, якщо комусь треба: We didn't start it. The United States has been helping Ukraine over the last three years, and we want it to end. But it's not our war. I want everyone to understand that. The reason why I make that point is the President has spent 87 days at the highest level of his government, repeatedly taking efforts to bring this war to an end. We are now reaching a point where we need to decide and determine whether this is even possible or not, which is why we're engaging both sides. <...> If it's not possible, if we're so far apart that this is not going to happen, then I think the President's probably at a point where he's going to say, well, we're done.
Так от, на Ютубі є хлопець Фріоніс, котрий робить коротенькі сатиричні мультики на цю тему. Можу запропонувати йому сюжет для чергового мультика:
По один бік сцени перебуває хуйло і командує обстрілами по Україні. З російського боку летять ракети, біжать солдати з автоматами… Періодично з-за краю висувається усміхнений Віткофф і гучно цілує хуйла в сраку. Усе це відбувається на тлі, як наче на великому екрані. А на передньому плані, по інший бік Рубіо б'ється головою об стіну, у перервах озирається на те, що відбувається, і продовжує битися головою. Потім раптом припиняє, показує на свою гулю на чолі та звертається до глядачів: «Бачите! Ми 87 днів намагалися покласти край цій війні, але навряд чи це взагалі можливо!» І переможно підсумовує: «Це не наша війна!»
Завіса.
P.S. Виявляється, я ніколи до цього не мав потреби додавати теґ «довбойоби». Тому ставлю замість нього найближче, що маю — «рукосраки»
Конгресмен-демократ порівнює те, що ми звикли називати «системою цінностей», та прив'язану до неї міжнародну політику з операційною системою. І я гадаю, що це доволі зручне порівняння, змістовніше та чесніше за просто «систему цінностей». Свою, американську він, власне, й називає US-OS. Вважає, що вона конкуруватиме в осяжній перспективі з китайською, і на цьому прикладі пояснює, чому погано чинити так, як теперішня адміністрація намагається чинити, скажімо, з Україною.
UPD: Щоправда, Україну в НАТО він не хоче — хоче, щоби ми були європейською передньою лінією на грошовому забезпеченні (з арештованих активів), і щоби Європа поширила на нас свою «статтю 42.7» (щось подібне до «5-ї статті НАТО») ще до вступу до ЕС.
Ось на ютубі англійською (з 19:17).
UPD: Щоправда, Україну в НАТО він не хоче — хоче, щоби ми були європейською передньою лінією на грошовому забезпеченні (з арештованих активів), і щоби Європа поширила на нас свою «статтю 42.7» (щось подібне до «5-ї статті НАТО») ще до вступу до ЕС.
Ось на ютубі англійською (з 19:17).
Катков тут не розповідає нічого втішного для нас, але розповідає з гумором.
А якщо серйозно, розповідає те, на чому, очевидно, знається як «головний редактор військового порталу Defense Express». Щодо цієї теми явно краще слухати його, ніж «економістів» Фурсу та Сича.
А якщо серйозно, розповідає те, на чому, очевидно, знається як «головний редактор військового порталу Defense Express». Щодо цієї теми явно краще слухати його, ніж «економістів» Фурсу та Сича.
Завдяки чи всупереч?
2025-03-08 15:15Коли на думку спадає, що «Трам підштовхнув Європу до рішучих дій», чомусь одразу згадується «Це лєнін створив Україну».
Дайте йому тиждень!
2025-03-07 22:07Першого березня я не втримався від банального риторичного запитання, хто першим назве нарешті вголос чинного американського президента зрадником.
Відтоді минув тиждень, протягом якого політична ситуація, зокрема стосовно України, змінилася драматично.
І тепер офіційно найпершим я, мабуть, вважатиму сенатора Джеффа Мерклі (Jeff Merkley), котрий на слуханнях урядових кандидатів розмірковує над проблемою «якщо плаває, як качка, і крякає, як качка…» Ну, просто він є найпершою офіційною особою, від кого я почув публічне запитання «Чи не є Трамп російським знаряддям?» Там, до речі, цікаво, як на це запитання відповідають «люди Трампа». Один кандидат каже, що Трамп є найкращим переговорником у всьому всесвіті. Інший — що війна не почалася би, якби Трамп став президентом ще тоді. Literally. I'm not joking. Оце правильні кандидати! Знають, що є головним у їхній справі! Любі американці, запам'ятовуйте цих талановитих комсомольців! Бо Трамп собі колись піде, а вони залишаться.
А неофіційно, звісно, можна знайти набагато більше. За минулий тиждень з'явилися, наприклад, отакі нудні довгі тексти, в котрих зібрано докупи всі «тривожні дзвіночки» за весь недовгий термін на посаді. Поодинці це просто «тривожні дзвіночки», а коли отак разом… Тоді вражає, наскільки очевидно, що і крякає, і плаває.
Відтоді минув тиждень, протягом якого політична ситуація, зокрема стосовно України, змінилася драматично.
І тепер офіційно найпершим я, мабуть, вважатиму сенатора Джеффа Мерклі (Jeff Merkley), котрий на слуханнях урядових кандидатів розмірковує над проблемою «якщо плаває, як качка, і крякає, як качка…» Ну, просто він є найпершою офіційною особою, від кого я почув публічне запитання «Чи не є Трамп російським знаряддям?» Там, до речі, цікаво, як на це запитання відповідають «люди Трампа». Один кандидат каже, що Трамп є найкращим переговорником у всьому всесвіті. Інший — що війна не почалася би, якби Трамп став президентом ще тоді. Literally. I'm not joking. Оце правильні кандидати! Знають, що є головним у їхній справі! Любі американці, запам'ятовуйте цих талановитих комсомольців! Бо Трамп собі колись піде, а вони залишаться.
А неофіційно, звісно, можна знайти набагато більше. За минулий тиждень з'явилися, наприклад, отакі нудні довгі тексти, в котрих зібрано докупи всі «тривожні дзвіночки» за весь недовгий термін на посаді. Поодинці це просто «тривожні дзвіночки», а коли отак разом… Тоді вражає, наскільки очевидно, що і крякає, і плаває.
Вчора держсекретар США Марко Рубіо шокував мене демонстративним хрестом на чолі. Я спочатку подумав, що це вже якісь спецефектні знущання над ним, фотожаби, і лише потім придивився та дізнався, що воно таке було і навіщо.
До чого це я… Зараз мені трапилося, як християнський (англіканський) священник тлумачить те, що сталося тиджень тому в «оральному кабінеті» за участи Зеленського. Дотепний підхід до проблеми, не очікував, навіть від священника, хоча й виправдовує мету існування християнських священників. Пане Рубіо, any ideas about this?
До чого це я… Зараз мені трапилося, як християнський (англіканський) священник тлумачить те, що сталося тиджень тому в «оральному кабінеті» за участи Зеленського. Дотепний підхід до проблеми, не очікував, навіть від священника, хоча й виправдовує мету існування християнських священників. Пане Рубіо, any ideas about this?
(без теми)
2025-03-02 23:28Не хочу спрощувати, але… Але… Нещодавно відчув щось таке… Давайте так: ми, як нація і всі як її представники, наївні та безхитрісні, але теж їбануті та винахідливі. Звідси нездоровий оптимізм у катастрофічній ситуації і водночас дуля в кишені. Звідси програші в нудних підкилимних змаганнях в довгу. Звідси гостра реакція на зраду, але й нерозважлива толерантність. Звідси зрештою дива, котрих ніхто не очікував. Як це каналізується в корисному напрямку, я не дуже уявляю. Якийсь хаос, помножений на гонор і завзятість.
Ще одне «цікаво»
2025-03-01 19:14Цікаво, хто першим скаже вголос: «Державна зрада»? Поки що всі лише обтічно зауважують якусь незбагненну, на їхній погляд, суперечність між діями та національними інтересами американської держави, зауважують «ставання на бік авторитарних режимів». Але масово. Але поки обтічно, не заглиблюючись у припущення, чому.
Не нове, а забуте старе
2025-01-30 01:15Ось, американець дивиться інтерв'ю з Ніксоном і виявляє, що все, що той казав про комуністів, так само можна застосовувати до путіністів. Як домовлятися з росіянами? — Так, щоби в їхніх власних інтересах було не порушувати домовленість! Як розмовляти з росіянами про мир? — Так, щоби вони розуміли, що не виграють війну!
Незалежні прапори
2025-01-25 23:21Стоять бабки з плакатом «пріднєстровьє нєзавісімоє государство», а поряд із ними — молодий кабанчик із російським прапором.
Далі, в натовпі стоять люди з плакатом «нєт гєноциду пріднєстровского народа» — довкола них стирчать прапори росії.
Що в головах організаторів? — Очевидно, щоніхуя прапори незалежної російської держави донбаського придністровського народу.
Далі, в натовпі стоять люди з плакатом «нєт гєноциду пріднєстровского народа» — довкола них стирчать прапори росії.
Що в головах організаторів? — Очевидно, що
Я так розумію, що автор каналу говорить британською англійською, тоді як співрозмовник — американською.
Якщо коротко, цей дядько (Ґілмор) вважає, що зупинити хуйла від перемоги над Україною є національним інтересом США. У нього майже все, що він каже, є національним інтересом США, і це зрозуміло.
Власне, він озвучує чітко всі ті тези, з котрими я згоден, тому й заголовок такий. І про Україну, і про Європу, і про протистояння сучасній «вісі зла».
Якщо коротко, цей дядько (Ґілмор) вважає, що зупинити хуйла від перемоги над Україною є національним інтересом США. У нього майже все, що він каже, є національним інтересом США, і це зрозуміло.
Власне, він озвучує чітко всі ті тези, з котрими я згоден, тому й заголовок такий. І про Україну, і про Європу, і про протистояння сучасній «вісі зла».
Про суть канхфузу, котрий потенційно може мати далекосяжні погані наслідки, вичерпно розповість Олена Требушна.
Я ж собі вкотре пересвідчився, що в верхівці держави зараз сидять не мегамайнди, а дрібні жлоб'ятка, котрі нічого так і не навчилися за весь час. Це ж не перший прилюдний обсирон на весь світ заради дрібної користи. Скільки їх уже було в «минулому житті». Війна, ніби, принесла можливість частково реабілітуватися… Ач, ні. Надзвичайні повноваження розуму не додають.
P.S. Власне, я щойно переглянув і сам фільм-розслідування (і воно виявилося вартим того). Наприкінці Бігус розгорнуто проговорив усе те саме, що я подумав про ситуацію. Значить, це таки доволі тривіальні думки …Принаймні для когось.
Я ж собі вкотре пересвідчився, що в верхівці держави зараз сидять не мегамайнди, а дрібні жлоб'ятка, котрі нічого так і не навчилися за весь час. Це ж не перший прилюдний обсирон на весь світ заради дрібної користи. Скільки їх уже було в «минулому житті». Війна, ніби, принесла можливість частково реабілітуватися… Ач, ні. Надзвичайні повноваження розуму не додають.
P.S. Власне, я щойно переглянув і сам фільм-розслідування (і воно виявилося вартим того). Наприкінці Бігус розгорнуто проговорив усе те саме, що я подумав про ситуацію. Значить, це таки доволі тривіальні думки …Принаймні для когось.
Дипломовне
2023-12-28 22:52Я вже досить давно збагнув відмінності між мовою політиків і мовою дипломатів. Якщо політики говорять про своє незалежно від змісту запитання, то дипломати говорять по суті, але так, щоби формально не відповідати за слова. От і в Пристайка можна це побачити. Я навіть здивований, наскільки легко читати між його рядків такому невігласові, як я (спойлер: відверта критика зеленки без жодного, водночас, осудливого слова). У Клімкіна, скажімо, приховані кути відчуваються круглішими і більше таки відхилень у бік політичного стилю мовлення.
Ідеться про брифінг «про законопроєкт щодо мобілізації».
Ну шо… Залужний молодець! Я без іронії, він справді дуже імпонує тим, як відповідає на запитання.
Він неодноразово повторив, що їхня справа воювати і що вони не мають механізмів впливу на цивільних і жодного уявлення, як забезпечити свої потреби. Забезпечення потреб — це справа рук уряду. Розумій так, що все, що там у Шмигаля наподавали в вигляді законопроєктів — це все справа рук Шмигаля. А щодо реальних цифр і відсотків потреб — це інформація не для кацапських шпигунів. Цим, власне, й вичерпується зміст заголовної теми «про законопроєкт щодо мобілізації».
Ну шо… Залужний молодець! Я без іронії, він справді дуже імпонує тим, як відповідає на запитання.
Він неодноразово повторив, що їхня справа воювати і що вони не мають механізмів впливу на цивільних і жодного уявлення, як забезпечити свої потреби. Забезпечення потреб — це справа рук уряду. Розумій так, що все, що там у Шмигаля наподавали в вигляді законопроєктів — це все справа рук Шмигаля. А щодо реальних цифр і відсотків потреб — це інформація не для кацапських шпигунів. Цим, власне, й вичерпується зміст заголовної теми «про законопроєкт щодо мобілізації».
Доволі цікава розмова з Віталієм Портниковим, точніше цікаве викладення його думок тривалістю понад годину. Відповідей на питання «що робити?» небагато, але має певний заспокійливий ефект. Заспокійливий не в тому сенсі, що нам нема чого хвилюватися — це, скоріше, навпаки, — а в тому, що можна поглянути на життя під іншим, подекуди тверезішим кутом. Добре, що тут він не розпалюється так, як зазвичай стається під кінець його сольних промов, бо їх я через це просто фізично не витримую…
Дякую, Боже, що дав нам сили! Силу тяжіння, силу тертя і Збройні Сили!
Ну це так, жартик у контексті дня…
А вось гэта ніжэй білорусів цікавлять до болю знайомі нам питання «чаму?»
Ну це так, жартик у контексті дня…
А вось гэта ніжэй білорусів цікавлять до болю знайомі нам питання «чаму?»
Зараз і потім
2023-04-08 02:08Шо робити, шо робити… — Ліки для поліпшення пам'яти разом із гуманітаркою роздавати!
Думки в видиві — це формалізована копія моїх власних міркувань. Тому і поширюю, бо тут ідеться про те, що сам я хотів, але не знав, як висловити. Але у справну пам'ять та раціональне мислення вирішальної частини громадян я не повірю, доки не побачу.
(Ну і про «особисту мужність» я трохи іншої думки.)
(UPD: І щодо того, обманули Зеленського чи ні, як на мене, має з'ясовувати суд. Вангувати про це безглуздо.)
Думки в видиві — це формалізована копія моїх власних міркувань. Тому і поширюю, бо тут ідеться про те, що сам я хотів, але не знав, як висловити. Але у справну пам'ять та раціональне мислення вирішальної частини громадян я не повірю, доки не побачу.
(Ну і про «особисту мужність» я трохи іншої думки.)
(UPD: І щодо того, обманули Зеленського чи ні, як на мене, має з'ясовувати суд. Вангувати про це безглуздо.)