![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
![[sticky entry]](http://www.dreamwidth.org/img/silk/entry/sticky_entry.png){kind=small}
Russian soldier, go fuck yourself!
Русский солдат, иди нахуй!
Вбивця Сапковського
2026-10-05 01:06Де я вже тіки не чув, що ось воно! — те, що набагато краще за Сапковського! Ідеться за «Оповістки з Меекханського прикордоння» польського письменника Роберта Веґнера («справжнє ім'я невідоме»).
Так ось, гуляли з дружиною по книгарнях, я і взяв нарешті перший том для ознайомлення. … Потім замовив іще два…
Виявилося саме те, що я й підозрював: називати ці книжки кращими за Сапковського — це як називати яблука кращими за груші. «Відьмак» і оці «Оповістки» — вони тупо різні та про різне, хоч і належать до спільного жанру!
Якщо ти не з гільдії культурологів 999-го рівня, котра може дати науково обґрунтований висновок про художню цінність текстів обох авторів, то як оцінити, хто з них кращий і кращий, власне, у чому? Утім, точно можу сказати, що книжка Веґнера одразу нагадала мені «Чорну роту» Ґлена Кука. Не достеменно — лише… «фокусом», адже в обох серіях ідеться за непересічні військові підрозділи та їхніх обдарованих командирів.
У «Чорній роті» був такий собі Воркотун, центральний персонаж. І він був помітно попзірковішим за простого лейтенанта Кеннета з «Оповісток». Так от у «Відьмаку» всі персонажі натомість є попзірковішими на порядки за цих обох. Просто через різний підхід. Сапковський малює насамперед харизматиків, для яких навколишній світ є наукою та іспитом. До того ж він бавиться в постмодерн чи то в повалення основ із різними шарами іронії. А от Веґнер чесно будує світ і обставини, котрі дають сильним особистостям проявити себе. Його «Оповісткам» набагато ближче не до мегапритчі пана Анджея, а до класичного історичного роману, хіба що по-сучасному відвертого та приправленого дрібкою фентезі. Без явних соціально-філософських підтекстів.
Отже. Я не бачу спільного знаменника для протиставлення. Ще один гарний польський автор, котрого я для себе відкрив, а до нього був Ґжендович із «Господарем крижаного саду». Веґнер пише класно, захопливо. Раджу! Сподіваюся на обіцяне зростання його майстерности та масштабности твору в наступних томах. А поки що можу сказати лише отаке.
Так ось, гуляли з дружиною по книгарнях, я і взяв нарешті перший том для ознайомлення. … Потім замовив іще два…
Виявилося саме те, що я й підозрював: називати ці книжки кращими за Сапковського — це як називати яблука кращими за груші. «Відьмак» і оці «Оповістки» — вони тупо різні та про різне, хоч і належать до спільного жанру!
Якщо ти не з гільдії культурологів 999-го рівня, котра може дати науково обґрунтований висновок про художню цінність текстів обох авторів, то як оцінити, хто з них кращий і кращий, власне, у чому? Утім, точно можу сказати, що книжка Веґнера одразу нагадала мені «Чорну роту» Ґлена Кука. Не достеменно — лише… «фокусом», адже в обох серіях ідеться за непересічні військові підрозділи та їхніх обдарованих командирів.
У «Чорній роті» був такий собі Воркотун, центральний персонаж. І він був помітно попзірковішим за простого лейтенанта Кеннета з «Оповісток». Так от у «Відьмаку» всі персонажі натомість є попзірковішими на порядки за цих обох. Просто через різний підхід. Сапковський малює насамперед харизматиків, для яких навколишній світ є наукою та іспитом. До того ж він бавиться в постмодерн чи то в повалення основ із різними шарами іронії. А от Веґнер чесно будує світ і обставини, котрі дають сильним особистостям проявити себе. Його «Оповісткам» набагато ближче не до мегапритчі пана Анджея, а до класичного історичного роману, хіба що по-сучасному відвертого та приправленого дрібкою фентезі. Без явних соціально-філософських підтекстів.
Отже. Я не бачу спільного знаменника для протиставлення. Ще один гарний польський автор, котрого я для себе відкрив, а до нього був Ґжендович із «Господарем крижаного саду». Веґнер пише класно, захопливо. Раджу! Сподіваюся на обіцяне зростання його майстерности та масштабности твору в наступних томах. А поки що можу сказати лише отаке.
Clash of the titans
2026-10-04 21:44Один відомий ютубний фахівець пояснює, де інші відомі ньюсменйкери пустилися берега. Чомусь не здиваваний. При всій повазі, «ще много іншої хуйні за ними замічав я».
Я досі іноді читаю
2026-09-29 00:03Старожили можуть пам'ятати, як я колись розповідав за польську книжкову серію про Дору Вільк. Навіть перекладав якісь уривки з першої книжки. Тоді воно мені не полізло далі середини другого тому. Чомусь забуксував, знудився, відклав і забув. А оце зараз взявся знов і якось подолав ту межу. Дочитую вже третю і не збираюся зупинятися. Зрештою, нащо воно дарма займає дорогоцінне місце на моїй полиці?! Втягнувся, словом.
Якісно кращим воно відтоді не стало, принаймні досі. Навпаки, фансервісність розпухла вже понад усяку пристойність, а мерісьюшність зашкалює. Протагоністку всі обожнюють і обдаровують, а хто нє — хай начувається! І щоби не лишати й тіні сумнівів, авторка показово ліпить з героїні буквальну Альфу — у тому самому тваринному розумінні. Домінація, гіперсексуальністьромантичність і безоглядна боротьба за всіх скривджених.
Але… Не скажу, що мені це не подобається :) Історії супергероїв на такому тлі мені здаються прісними, бо геть не викликають у мене емпатії з симпатією, на відміну від цієї рудої відьми з її «родинним колом» :) Ну, й чого авторці не відмовиш, то це дотепности. Ось я навіть реготав: «Мірон і Джошуа поїхали скуплятися, бо в холодильнику в нас лишилося самісіньке світло.»
А до чого тут теґ «війна»? – Бо я не маю зараз ані сил, ані часу вчитуватися в щось складне, як у манґу японською. І ту годинку-півтори, що мені перепадає, здатен витрачати лише на щось подібне, що заходить легко і не заважає засинати пикою між сторінок.
Якісно кращим воно відтоді не стало, принаймні досі. Навпаки, фансервісність розпухла вже понад усяку пристойність, а мерісьюшність зашкалює. Протагоністку всі обожнюють і обдаровують, а хто нє — хай начувається! І щоби не лишати й тіні сумнівів, авторка показово ліпить з героїні буквальну Альфу — у тому самому тваринному розумінні. Домінація, гіпер
Але… Не скажу, що мені це не подобається :) Історії супергероїв на такому тлі мені здаються прісними, бо геть не викликають у мене емпатії з симпатією, на відміну від цієї рудої відьми з її «родинним колом» :) Ну, й чого авторці не відмовиш, то це дотепности. Ось я навіть реготав: «Мірон і Джошуа поїхали скуплятися, бо в холодильнику в нас лишилося самісіньке світло.»
А до чого тут теґ «війна»? – Бо я не маю зараз ані сил, ані часу вчитуватися в щось складне, як у манґу японською. І ту годинку-півтори, що мені перепадає, здатен витрачати лише на щось подібне, що заходить легко і не заважає засинати пикою між сторінок.
Культурний ксеноморфізм
2026-09-20 21:35Франшиза фільму «Alien» є лайном поза кіношною тетралогією за участи Ріплі! Точніше, частини 3-4 теж уже здавалися лайном на момент своєї появи, але вони досі ще розвивали початковий задум і навіть мали деякі власні гарні моменти. А ще точніше, все, що з'явилося та з'являтиметься далі, може й не бути лайном як таким, але це просто не та франшиза, а якась геть інша. На самісінькому концептуальному рівні. Хоч кросовери «чужих» із «хижаками», хоч спроба зайти в легенду з чорного ходу через «Прометеїв» — це все паралельні реальності, а не частини цілого! Щось подібне можна бачити й на прикладі «Зоряної брами», де все було досить таки непогано протягом десятиліть, оминаючи той факт, що самий кінофільм, котрий породив цей всесвіт, ніяк не пасує до свого «продовження».
Я не проти атракціонів на тлі містерій — просто для мене вони виглядають так, наче з тіла Ріплі вилазить якийсь ксеноморф :)
Я не проти атракціонів на тлі містерій — просто для мене вони виглядають так, наче з тіла Ріплі вилазить якийсь ксеноморф :)
Питання з дитинства… Центральна думка не є чимось складним, доступним лише для науковців. Все зводиться до нормальної логіки та називання речей своїми іменами замість «задорнівського» жонглювання поняттями та магічного мислення.
Мій внутрішній снобик верещить, що для дорослої людини це має бути банальщиною, та я не знаю… Автор щиро й доброзичливо постарався пояснити, тож най буде! Водночас той самий снобик уже не вірить, що й дорослі зрозуміють не только лиш усі…
Мій внутрішній снобик верещить, що для дорослої людини це має бути банальщиною, та я не знаю… Автор щиро й доброзичливо постарався пояснити, тож най буде! Водночас той самий снобик уже не вірить, що й дорослі зрозуміють не только лиш усі…
«Ви отримаєте сповіщення, коли вона вийде» — «Та нам не треба сповіщення, коли вона вийде! Нам треба сповіщення, коли вона вийде!»
На письмі виглядає, мов шиза. Натомість інтонація в розмові не дає жодної двозначности. І я не певен, як правильно передавати цей аспект на письмі (капслок? лапки?…) Щоби правильно зрозуміти на письмі поза контекстом зміст обох речень, їх треба доповнити штучним «антиеліпсом»: «Та нам не треба сповіщення, коли (після того, як) вона вийде! Нам треба сповіщення, коли [саме] вона [нарешті вже] вийде (має вийти)!» До слова, у японській такої двозначности нема й на граматичному рівні. Там у першому реченні буде чітка послідовність дій, а друге речення пакуватиме запитання у щось на зразок нашого цитування з лапками.
На письмі виглядає, мов шиза. Натомість інтонація в розмові не дає жодної двозначности. І я не певен, як правильно передавати цей аспект на письмі (капслок? лапки?…) Щоби правильно зрозуміти на письмі поза контекстом зміст обох речень, їх треба доповнити штучним «антиеліпсом»: «Та нам не треба сповіщення, коли (після того, як) вона вийде! Нам треба сповіщення, коли [саме] вона [нарешті вже] вийде (має вийти)!» До слова, у японській такої двозначности нема й на граматичному рівні. Там у першому реченні буде чітка послідовність дій, а друге речення пакуватиме запитання у щось на зразок нашого цитування з лапками.
З Днем Незалежности!
2026-08-24 23:46Вітаю всіх зі святом! Моя оптика зараз дещо по-іншому сфокусована. Дивлюся не туди, думаю не про те і рефлексую не так, як, можливо, більшість моїх френдів. Словом, своє життя. Тому й щиро сказати не знаю, що. Тримайтеся, боріться та й відпочивайте теж! Ми їбашимо.
Зараз після довгої перерви запустив ненадовго Dragon Age: Inquisition. Зауважу, що це «гра мого військового життя» — я почав її перед мобілізацією і досі не грав ні в що інше протягом того часу, що я у війську.
Так от, дійшов тут до етапу, коли треба розміняти життя бійців (своїх) на корабель. Не вагаючись вибрав зберегти бійців. Втратив військовий союз з якимись мутними підарами, але вважаю, що вчинив правильно. Бо живі люди роблять речі, а речі не роблять нічого. Стратегії-хуєтегії… Доки є люди, буде інша спроба. А якщо не буде «заряджених» людей, то той корабель завтра однаково згорить, а очільники такого істеричного союзу знайдуть інші причини, щоби розісратися. Не існує ніякого «вищого блага» — є люди та їхні вчинки. Звісно, існує така підступна штука, як ціна рішень, коли, умовно кажучи, треба обирати між життям кількох і життям мільйонів, але з огляду на те, як подавалося, це було явно не воно.
Так от, дійшов тут до етапу, коли треба розміняти життя бійців (своїх) на корабель. Не вагаючись вибрав зберегти бійців. Втратив військовий союз з якимись мутними підарами, але вважаю, що вчинив правильно. Бо живі люди роблять речі, а речі не роблять нічого. Стратегії-хуєтегії… Доки є люди, буде інша спроба. А якщо не буде «заряджених» людей, то той корабель завтра однаково згорить, а очільники такого істеричного союзу знайдуть інші причини, щоби розісратися. Не існує ніякого «вищого блага» — є люди та їхні вчинки. Звісно, існує така підступна штука, як ціна рішень, коли, умовно кажучи, треба обирати між життям кількох і життям мільйонів, але з огляду на те, як подавалося, це було явно не воно.
Зараз часто стається, що те, чого не цінував у молоді роки, починає подобатися. Це був, начебто, 2002-й. Гарна мелодія — мов магічна, коли не можеш напитися й хочеш іще. Вайб голосів… Музика загалом — не халтура. Дівчата теж гарні… були, хех :) Бачив інші пісні — теж цікаві в музичному сенсі.
Головне — результат
2026-07-18 01:19Психолог Роман Кузнецов розповідає про те, що модель не слід ототожнювати з сутністю, котру вона намагається описати, а тим паче не вважати машину чимось більшим за те, чим вона є.
Оскільки я трохи випав із громадського життя, не можу визначитися: чи варто вислухати іншу сторону, чи тут уже й так усе ясно?.. Я ж хронічно не люблю Зеленського, а отже я упереджений. І коли він Федорова призначав — тоді я теж матюкався (пошепки)…
Здається, такого цинічного чорного гумору в «Університеті Чупарського» досі не було… Я взагалі гадав, що вони збираються згорнути цей проєкт, бо сигнали від них надходили якісь депреснякові. Ну… якесь переосмислення в автора(ів) точно відбулося, це помітно…
P.S. У назві вже «КайДЖюша», але актори ще промовляють богомерзьке підросійське «ДЗю» 😏
P.S. У назві вже «КайДЖюша», але актори ще промовляють богомерзьке підросійське «ДЗю» 😏
Вчора підписано Указ — сьогодні постало це професійние свято. Я дізнався… близько 11-ї вечора, виконуючи в цей час свої дотичні до цього діла службові обов'язки. І відчуття цехової солідарности тут таке, котрого й близько не було в IT-житті.
Коли я почав вслуховуватися в їхні тексти, то відкрив багато цікавого. Скажімо, часто зустрічається тонка і дуже навіть не тонка (Money Money Money) іронія. Подивіться зміст «традиційно святкової» Happy New Year — прозрієте. А в оцій, приміром, пісні сумна загалом історія має такий життєствердний, у музичному сенсі, приспів, що годі й запідозрити щось, не знаючи англійської. У-у-у, троляки…
Ну а з музикою їхніх хітів усе ясно й без слів. В обох сенсах.
(На додачу відкрив для себе, що «to dig» на сленгу — це щось на зразок нашого сленгового «тащитися, кайфувати, зацінювати»: Digging the dancing queen )
Ну а з музикою їхніх хітів усе ясно й без слів. В обох сенсах.
(На додачу відкрив для себе, що «to dig» на сленгу — це щось на зразок нашого сленгового «тащитися, кайфувати, зацінювати»: Digging the dancing queen )
God of War: Laufey
2026-06-04 01:54Ігроладна дражнилка про померлу дружину Кратоса і матір Атрея-Локі. Як бачимо, померлу не в усіх сенсах. Нічо не ясно, але красиве. Може, колись навіть вийде.
— Just give up.
— I don't give up!
— Just give up.
— I don't give up!