
Де я вже тіки не чув, що ось воно! — те, що набагато краще за Сапковського! Ідеться за «Оповістки з Меекханського прикордоння» (
Opowieści z Meekhańskiego Pogranicza) польського письменника Роберта Веґнера («справжнє ім'я невідоме»).
Так ось, гуляли з дружиною по книгарнях, я і взяв нарешті перший том для ознайомлення. … Потім замовив іще два…
Виявилося саме те, що я й підозрював: називати ці книжки кращими за Сапковського — це як називати яблука кращими за груші. «Відьмак» і оці «Оповістки» — вони тупо різні та про різне, хоч і належать до спільної родини літературних творів.
Якщо ти не з гільдії культурологів 999-го рівня, котрі можуть дати науково обґрунтований висновок про художню цінність текстів обох авторів, то як оцінити, хто з них кращий і кращий, власне, у чому? Утім, точно можу сказати, що книжка Веґнера одразу нагадала мені «Чорну роту» Ґлена Кука. Не достеменно — лише… «фокусом», адже в обох серіях ідеться за непересічні військові підрозділи та їхніх обдарованих командирів.
У «Чорній роті» був такий собі Воркотун, центральний персонаж. І він був помітно попзірковішим за простого лейтенанта Кеннета з «Оповісток». Так от у «Відьмаку» всі персонажі є попзірковішими на порядки за цих обох. Просто через різний підхід. Сапковський малює насамперед харизматиків, що їм дано навколишній світ, аби він був їхньою особистою наукою та іспитом. До того ж Сапковський бавиться в постмодерн чи то в повалення основ із різними шарами іронії. А от Веґнер чесно будує світ і обставини, котрі трощать усе на своєму шляху, побіжно дозволяючи сильним особистостям не лишатися осторонь. Його «Оповісткам» набагато ближче не до мегапритчі пана Анджея, а до класичного епічного роману, зокрема й фентезійного. Я би сказав, що Веґнер замість «перепльовувати» Сапковського трохи освіжив той розповідний жанр, яким я зачитувався в дитинстві.
Отже. Спільного знаменника для протиставлення я не бачу. Ще один гарний польський автор, котрого я для себе відкрив, а до нього був Ґжендович із «Господарем крижаного саду». Веґнер пише класно, захопливо та влучно. Раджу! Сподіваюся на обіцяне ще більше зростання його майстерности та масштабности твору в наступних томах. А поки що можу сказати лише отаке.