ukurainajin: (Default)
Наша офіційна система запису латинкою використовує, начебто, елементи англійської ортографії. Так от, забудьте за них! Як показує практика, сучасні американці, а часто й навіть британці не мають гадки, як вимовляти оті ваші «zh», «kh», а подекуди й навіть «таке очевидне» «ts». Причому йдеться не про пересічників, а й навіть тих, хто має якийсь розширений світогляд. У нас ці правила запису тягнуться з минулого століття від набуття англійською домінантного статусу, і я підозрюю, що зараз вони вже є своєрідною архаїкою. Доцільніше було би розробити таки власні правила транслітерації на основі досвіду інших слов'ян, а не триматися за дідівське ніби-адаптування до англійської, котрого, на ділі, самі носії англійської не розуміють.

UPD: Про всяк випадок, це не на захист «української латинки»… Особисто мені вона для внутрішнього використання й не здалася. Я зараз рефлексую лише той курйозний факт, що люди, під яких, начебто, зроблено нашу офіційну систему транслітерації, тієї системи не розуміють. Отже, такий підхід має не більше практичного сенсу за будь-який інший — ба навіть менше, адже його не розуміють і наші латинописні сусіди. І тут іще до слова про діакритику: коли вони (сучасні «англійці») бачать діакритику, то здогадуються, що існують якісь правила прочитання цих літер. Коли вони її не бачать, то й не підозрюють, що тут якийсь прикол із вимовою, і старанно вимовляють «zh» буквально як «з-х(г)», якщо не щось гірше. Це нас у школі ще привчали, що «х» і «ж» англійською пишуться «kh» і «zh». А от їх цього, мабуть, не вчили, як виявилося.
ukurainajin: (Default)
Щойно побачив заголовок: «путін знущається зі США». Як можна бачити, прийменник «з» тут вжито в формі «зі». Для чого це?..
Насправді, це залежить від того, як вимовляти саме́ «США».

Написаному текстові байдуже, яку форму прийменника використано, бо це не впливає на розуміння. Фіксування певної форми на письмі не є річчю в собі, а має полегшувати нашу вимову написаного, коли до неї дійде.
Ми всі знаємо, що українська не любить у вимові певні скупчення приголосних чи також голосних. Звідси в українській купа фонетичних варіацій тих самих прийменників. Ну, і правопис радить (саме радить, а не вимагає), яку форму краще добрати, спираючись на вигляд сусідніх слів, щоби вимова була приємнішою. Зокрема для прийменника «з» він пропонує вживати форму з додатковою голосною, якщо наступне слово починається зі скупчення приголосних, котре теж містить «з, с, ц, ч, ш, щ», як, наприклад, «зі всіма» (альт. «з усіма») або «зі швидкістю».
Так от… «США», начебто, теж підпадає під це правило… Але правда така, що не зовсім! «США» є абревіатурою, умовним позначенням і вимовляється не обов'язково так, як пишеться.

У кого що: )
ukurainajin: (Default)
Здається, що зараз оті балачки, наскільки українська з російською є близькими чи далекими, нікого вже не цікавлять. Принаймні українців точно. До повномасштабки були ще якісь порівняння, зокрема, як на мене, через комплекс меншовартости, котрого ми на цей час уже позбулися… Та й вестерни тоді теж відкривали для себе, що russians — то не все, що комуняки. Їхні мовознавці навіть знімали ролики з розглядом відмінностей мов…
Словом, зараз такі порівняння вже не видаються чимось актуальним. Але… Раптова думка стукнулася об стінку мого черепа, тому я суто задля розваги теж розкладу на елементи одну фразу, котру сказав щойно. Вона нормативною українською, і її російський відповідник я теж наведу нормативною російською з достеменним дотриманням сенсу.
Отже:
укр.: «Ага, уявляю, який букет неврозів чекає на нас у майбутньому».
рос.: «Ага, представляю, какой букет неврозов ожидает нас в будущем».

Ну-мо порівнювати! )
ukurainajin: (Default)
На емблемі 422-го батальйону безпілотних систем написи: Luftwaffe та Schweinehundejäger. Ну, ясно, що чорний гумор. Щоби жарт був колоритнішим, написи передбачувано виконано шрифтом «фрактура», що його всі звично асоціюють з нацистською Німеччиною (хоча практика використання цього шрифта як «питомо німецького» була ранішою, а нацисти, навпаки, заборонили зрештою його використання у 1941).
Так от, коли я це побачив, то з «люфтвафе» було все ясно. Але з «єґер» я деякий час намагався збагнути, що за мисливці такі. Уявіть, я не міг одразу скласти до купи два слова! Цілком серйозно гадав, чи це порода собак така мисливська «швайнегунде»… Лише згодом вимкнув режим пошуку глибоких сенсів і збагнув, що все просто: «швайне» та «гунде» — «свині» та «собаки»…
ukurainajin: (Default)
Я вже доволі довго сумно жартую, буцім, те, що не вдалося більшовикам, добровільно довершать наші власні російськомовні патріоти. Під час повномасштабки це посилилося в рази — тупо тому, що вибухово посилився сам перехід мовців на українську. А оскільки зараз не XIX століття, і навіть не XX, а доба, коли доступ до численної авдиторії має будь-хто, то й хибні взірці мовлення стирчать звідусюди та поширюються, поширюються… Суть же проблеми в тому, що більшість мовних неофітів, очевидно, зважає лише на словник, а граматичні засади й далі тягне з російської. Усвідомлюють вони це, чи не усвідомлюють — мені невідомо. Добре, коли граматика рідної мови з часом доповнюється, вдосконалюється, відкриваючи нові способи висловлення думки. І геть не добре, коли її витискають чужою.

Спочатку я стикнувся з лихою долею результативного стану. Всі його десь чули, всі його десь бачили, але водночас мало хто пам'ятає про його існування. Та про це я жалівся ще у 2018, а відтоді з'явилося ще багато цікавого… Значно цікавішого, повірте мені!

• Осьо перший момент:
Виявляється, деякі мовці мають проблему з чергуванням «к-ц, г-з, х-с» у місцевому та давальному відмінках. Замість, скажімо, «в Чорнобаївці» вони силяться вимовити «в Чорнобаївкі(и)», підлаштовуючи на ходу «кє» з російської, у котрій таких чергувань нема.
Це взагалі примітивний рівень, адже це сама фонетика, адже це відверто ріже вухо! І часто помітно, що самим мовцям язик ламається, що вони підсвідомо відчувають неприродність… Але я чую таке дедалі частіше і не бачу приводу посміхатися.

• Другий момент:
Халепа з наказовими формами для першої особи множини. У сучасній російській, на відміну від української, вони збігаються з розповідними формами. Власне, вони й у несучасній вже збігалися, але тоді ще додавалося «-тє», котре прої відвалилося в ході осучаснення. І оцю от звичку з розповідними формами замість наказових наші неомовці тягнуть до української.
Замість «ході́мо, скажі́мо, зробі́мо, почні́мо, привіта́ймо…» звідусіль чути «йдемо (ідьом), скажемо (скажем), зро́би́мо (здєлаєм), почнемо (начньом), привітаємо (папрівєцтвуєм)». От лише з «розмовля́ймо» трохи краще — мабуть, через те, що російський відповідник важко утворити без «давайтє» — «давайтє разгаварівать». Але замість «поговорі́мо» знов таки «погово́римо», бо «пагаварім». Підозрюю, що російська практика шкодить не лише відчуттю того, де доречно вживати наказові форми, а й самому вмінню утворювати їх.

• Третій момент знову про місцевий відмінок:
В українській мові прийменник «по» вживається або зі знахідним відмінком, або з місцевим — усе! З місцевим відмінком він стоїть в одному ряду з «в/у», «на», «при» та застарілим «о»: в руках, на руках, при руках, о (двох) руках і — увага! — по руках. Тобто як буде з рештою цих прийменників, так само буде і з «по»*. Але, бач, російський «прєдложний» (прийменниковий) відмінок — це не те саме, що український місцевий. І російські відповідні прийменники поводяться не завжди так, як українські. Якщо відкинути вузьковживаний книжно-канцелярський виняток «по істічєніі/прашествіі/прачьтєніі…», який є каменем спотикання для самих росіян**, то в сучасній російській «по» керує не місцевим відмінком чи то «локативом», а, натомість, давальним. Тому вгадайте, що?! Ага, у нас теж: «по селам» замість «по селах», «по нам/ним» замість «по нас/них»… І це капець, як часто можна зустріти зараз в інтернеті — немов прорвало кілька місяців тому.

Отакі новітні тенденції…

* Деякі поширені слова чоловічого та середнього роду, як «село, горо́д, ліс, місто…», з прийменником «по» мають в однині паралельні формі: «по селу/селі, городу/городі…» Деякі з тих форм навіть мають особливості вживання. Також винятком є вживання з каналами зв'язку: «по телефону/телевізору/модему/інтернету…» Але не в множині! У множині немає винятків.

** У російській «по согласию» та «по согласии» мають таку ж різницю, як наші «за згоди» та «по згоді (після згоди)». Але коли росіяни не є добре освіченими, вони мають проблеми з розрізненням цих форм на користь загальної парадигми з давальним відмінком. І те, що правильно писати «по истечении», а не «по истечению», їм доводиться просто запам'ятовувати.
ukurainajin: (Default)
Остап Українець із гумором про поради з чистомовства на прикладі одного «неназваного» мовного гуру.
Чесно кажучи, я й не очікував, що він — тобто той гуру — може морозити навіть таку очевидну, нібито, маячню. Хоча колись і сам був свідком його сумнівної експертности в питаннях писемности, скажімо. Але ж купі довірливих глядачів таке заходить…

ukurainajin: (Default)
Читаю зараз другий том манґи ウスズミの果て («Край жалоби» в моїй адаптації. UPD 2025-04-21: В офіційному виданні названо «На межі забуття»). Ну і поліз подивитися, до якого місця доперекладалися англомовні пірати. А там натрапив на речення, котре добре пам'ятав, бо лише вчора сам читав цю сцену.
Ось, що в оригіналі: «大戦によって多くの生物が絶滅したため (Оскільки через Велику війну вимерло багато організмів…)»
А ось, що пропонують пірати: «Since The Great War caused humanity to lose its connection to the natural world…»
Тут я навіть не знаю, що потрібно курити, щоби перетлумачити подібним чином… На рівному ж місці! Тут же навіть автопереклад не хибить!

На таке я вважаю за потрібне вказувати, коли трапляється, бо англійська практика перекладу з японської традиційно вважається взірцевою, і з англійського перекладу потім клепають свої переклади зокрема й наші піратики.
UPD: Власне, так і є: і польський, і український переклади дбайливо наслідують цей англійський з його купою дрібних викривлень та й просто непотрібних особливостей самої англійської мови.
ukurainajin: (Default)
Розповідаючи пані [personal profile] ryativna_otruta про відмінність українського «результативного» стану від росіянського пасивного (страдательный залог), знову трохи покопався в інтернеті на цю тему та й натрапив на цікаві думки. Сам матеріал є доволі важким до сприйняття — я вас попередив, але ось, до чого все зводиться: автор (чи автори — ну бо він позначає себе як «ми») статті виснує, ніби граматична категорія стану, яка б відповідала такій у германських (Voice, Diathese) чи в тій таки кацапській (залог) мовах, в українській відсутня вза-га-лі. Тобто активний, пасивний чи мій улюблений результативний стани — це все лише некоректне традиційне натягування термінології з інших граматик, насамперед з московської, на українські мовні явища. Мовляв, немає в українській насправді такого поділу на «стани», як його малюють, а тому й сам термін стає зайвим… А що ж натомість є в українській, якщо то не стан? А це просто «конструкції» двох видів, котрі не протистоять одна одній: «активні» та «результатові» (автор пропонує саме термін «результатові» замість «результативні» задля уникнення зайвих конотацій) — і жодних «пасивних». Отаке от…

Стаття зветься «Про активні, пасивні та результатові конструкції в українських фахових текстах на тлі інших мов» і є, наскільки я розумію, фаховою розвідкою термінологічної комісії, а не міркуванкою задля власного задоволення. Наскільки автор має рацію, я судити не беруся. Але воно цікаве вже тим, що пропонує переглянути саму термінологію стосовно української мови. Це мені нагадало, як японські мовні явища не є де факто тим самим, чим ми їх називаємо за аналогією з нашими власними…
ukurainajin: (Default)
Цитата:
«В правописі, власне, записано, що: „ич‟, вигук такий, відповідник до „вау, супер‟, „ирод‟ та „ирій‟ — це ті слова, які ми пишемо з літерою „и‟. І тут все максимально логічно. У нас є слово „виродок‟, і там ми чуємо той самий корінь з „и‟. Знаємо „вирій‟ — а там так само „и‟…»

Іноді, коли чую наших фахових, нібито, філологів, згадую деяких шкільних учителів з відверто магічним мисленням… У словах «ирод» та «виродок» той самий корінь, а пара «ирод–виродок» відповідає парі «ирій–вирій», мда… Невже заради оцього «максимально логічно» треба було мішати все до купи?!
ukurainajin: (Default)
Якось дивився одну бесіду з влогеркою-філологинею Ідеєю Олександрівною (спойлер: у тому видиві можна дізнатися її справжнє ім'я). Там зайшлося про походження слів, і промайнула зокрема «шухляда/шуфляда». У коментах купа людей кинулася демонструвати свої навички користування Ґуґлом, пояснюючи решті світу про німецьке «шуБляде». Це не я — це вони всі там наголошували на тому, що в німецькому слові Б, ще й дивувалися, чому ми його так викривили. Схоже, що саму німецьку жоден з цих експертів не знав, ба більше, жоден з них не здогадався наґуґлити вимову… 🤣 Тут мені закортіло зауважити, як треба ставитися до інтернетних експертів…
Отже, вимова. Ті, хто по-справжньому стикався з німецькою, знає про оглушення приголосних. Через це оглушення Schublade вимовляється як /шупляде/. Це слово складається з двох коренів: schub і Lade, що буквально означає «пхай-ящик». А нашою «шуХлядою» воно стало тому, що ми запозичили його не напряму в німців, а через поляків (про це безліч експертів теж забуває). Поляки мають свій власний прикол з адаптуванням німецької фонетики, тому Schublade в них перетворилося на szuflada. Ну а коли вже ми взяли польський варіант, то по деяких говірках «незручне» Ф (ви ж, певно чули про історичну незручність звуку Ф для «взірцевих» українських мовців) і замінилося «зручним» Х.
ukurainajin: (Default)
Цікавий розділовий знак — тире. У школі я його ненавидів, бо завжди хибив на ньому. Важко вмістити в голові все, що приписано правилами, а до цього долучалося ще й окреме знущання — так звана «авторська пунктуація»… А зараз у своїй писанині ніде не можу без нього обійтися.
Моє мислення є аналітичним, я всі сутності, зокрема й правила намагаюся якось узагальнити, «переплавити», щоби сприймати як дійсно ціле, а не набір запчастин. От і думаю про тире: що воно таке загалом?
Двокрапка, якщо узагальнено, позначає місце, з якого починається вичерпне розкриття змісту. Цього я теж не розумів у шкільному віці, і це було другою моєю правописною проблемою після тире… То що ж робить тире? Зараз спробую… Тире і відокремлює, і водночас приєднує щось, що є логічним або й невід'ємним продовженням попередньої думки, проте за формою чи змістом не вписується в просте узгодження, сурядність чи підрядність. Найпоширеніший випадок цього — тире на місці пропущених членів речення, зокрема й славетне «тире перед „це‟», що його, як я бачу, люди доволі часто розуміють хибно і просто тулять усюди перед «це»…
І отут мені спадає на думку, а чи не можна раптом взагалі всі, навіть такі специфічні, як пряма мова чи назви транспортних маршрутів, випадки використання тире звести до браку в висловлюванні якогось шматка, котрий поєднав би ці частини в логічно чіткіший, хоч і багатослівніший спосіб? Тобто, за зразком двокрапки, узагальнено вважати, що тире позначає місце, де ми натрапляємо на явний або «уявний»* еліпс.

* «Уявний» — коли очевидно, що нічого не пропущено, натомість заради заміни тире думку можна доповнити штучно вигаданою поєднальною конструкцією: «А-та-та» сказав він суворо → «А-та-та» було словами, що їх сказав він суворо.
ukurainajin: (Default)
І шоу, і навчання — весело та корисно! …А ось ведучий когось мені нагадує… Це, бува, не Тарас-йому-нормас?..

ukurainajin: (Default)
У минулому житті я вже наводив якийсь приклад передавання гри слів не напряму, а через зміну логіки жарту. Здається, то було в наших перекладах Пратчетта.
Так ось мені теж трапилося щось подібне.
В оригіналі:
Ракі: 大変だよ おじさんが
Закі: ああ うまかったぞ. おじさんの内臓は


Буквально це означає:
Ракі: Дядько/з дядьком є 大変!
Закі: Ага, було смачне/смачно — дядькові нутрощі


Прикол полягає в оцьому 大変 /тайхен/, котре загалом означає щось на зразок «дуже [незвично]». Воно може бути як прислівником, тобто модифікатором до іншого прикметника, так і самостійним означенням. У другому випадку його використовують зокрема як для чогось вельми гарного, так і чогось вельми поганого. Певною мірою нагадує наше «страшне́, страшенно», але пасує до ширшого кола ситуацій. Ну тобто Ракі, побачивши дядька в калюжі крови, каже це в значенні «жахливо», а Закі погоджується з ним, маючи на думці «неймовірно, приголомшливо».

Добрати щось зі збереженням знаменника мені не вдалося. Тому в цьому злому жарті я замінив саму згоду запереченням:
Ракі: З дядьком біда (щось негаразд)!
Закі: Та ні, навпаки! Нутрощі в нього — смакота-а!


Англійський перекладач викрутився по-іншому. Він не сказав, що саме з дядьком, обірвав речення і дозволив Закі розвити цю думку. Вийшло теж добре, але українською розмова з такою будовою звучала би гірше:
Ракі: It's uncle! He's…
Закі: Yes… He's delicious. His guts were superb!
ukurainajin: (Default)
Я вже помітив, що при перекладі немає нічого капоснішого за коротенькі вислови. Коли вони не мають якогось одного шаблонного значення, то можна проводити над ними години, силячись добрати з мільйону варіантів якийсь один, котрий пасуватиме до контексту якнайкраще. Ось наприклад それでもいいんだ. За змістом тут усе просто: «якщо навіть оце, то це є добрим». А ось контекст: героїня каже хлопчикові ранньопідліткового віку, що вона робитиме свою справу, бо це її робота, а його особисті сподівання її не обходять. Він на це відповідає, що розуміє, і додає оте, що вище… От що конкретно треба вкласти у цю відповіть українською, щоби збагнути, якими словами це передати? Що його не засмучує її погляд на ситуацію? Що йому це підходить, бо результат той самий? Що він не заперечує проти такого розвитку подій? Що це взагалі природний стан речей? Нічого страшного? Нехай буде так? Схвалення? Згода? Дозвіл?...
ukurainajin: (Default)
Та, власне, не маючи конкретної роботи в ці «міжсвяткові» тижні (насправді просто один тривалий проєкт добіг кінця, а на черзі нічого не було), пробую перекладати манґу з японської, щоби набити руку та згодом зазіхати на корисніше застосування цих навичок. У якості тренувального матеріалу вирішив поперекладати перші розділи з різної манґи. Почав з «Клеймору», котру саме зараз дочитую. За тиждень вийшло десь 25 сторінок з різною, зазвичай невеликою кількістю тексту. Чогось такого, про що варто розповісти, не зустрів — ані фразеології, ані цікавої граматики. Найбільшою проблемою, як і з іншими мовами, є те, щоби не лише розуміти, а й переповісти те саме без суттєвих викривлень так, щоби читалося приємно. На відміну від звичайних текстів, тут мають значення також технічні обмеження — треба вмістити певні шматки в певний формат. Щось схоже я вже робив із субтитрами, але тут вимоги ще суворіші.
Перші сторінки давалися важко, я їх редагував десятки разів. Та за тиждень вже почало вимальовуватися якесь розуміння того, як виглядає доречна адаптація і чим при цьому можна жертувати… А от що цікаво, то це що жертувати можна багато чим. Попри карколомний еліпсис японці — принаймні в манзі — так само примудряються насичувати текст «зайвими», на перший погляд, деталями. Не готовий це формалізувати, та здалося, ніби те, що вони хочуть показати отими «зайвими» словами, ми частіше передаємо добором якихось влучних асоціацій до всієї думки, а не таким точним описом… Ну, знаєте, оте саме, коли «зрозуміло без зайвих слів»… Гадаю, це в нас із ними працює в обидва боки… 🤔
ukurainajin: (Default)
Продовжую вибірково бавитися в переклад манґи «Клеймор» з картинками. Той самий формат: кадри з перекладом + оригінальний японський текст з буквальним змістом без пояснень. Єдине зауваження стосовно перекладу: оцю штуку, котра 組織 і означає фактично «організація», я назвав «Орденом», бо більше пасує до фентезійної атмосфери, а ще й пишеться компактніше.

Показати: )
ukurainajin: (Default)
Іноді про це свідчить навіть не ідентичність форми, у яку загорнуто зміст, а й неуважність при її відтворенні :)

Коли що, тут подвійний прикол, адже англійський переклад теж містить смислову помилку. В оригіналі просто: 「入植地の跡だ」 /нюушьокучі-но ато да/ — «(Це) Рештки поселення (колонії)», без жодного натяку на якийсь вхід до якогось заводу. Як перекладали англійці, тут лежить на поверхні: 入 — enter, 植 — plant… А ось чому в українського перекладача ніщо не зойкнуло в душі від такого набору слів, як «вхід до планети», годі й уявляти!
ukurainajin: (Default)
Не звертайте уваги, це я просто пробую, як воно, накладати переклад одразу на кадри з манґи. Виявляється, для гарного макетування варто мати досконаліші графічні інструменти, ніж я маю. Ну й тулити наше горизонтальне письмо замість вертикального — неабияке задоволення!
Чудова манґа «Клеймор»! Прочитав уже понад половину. Сподіваюся, у нас теж колись буде видано і, бажано, одразу в колекційному форматі, котрого досі немає в самій Японії :) До речі, у цій сцені дотепний постановочний ефект. Адже в оригіналі — через особливості японської — здається, ніби персонажки згадують щось, що сталося з ними, поки ми їх не бачили. Хоча насправді йдеться про те, що відбувається просто перед їхніми очима — про це ми несподівано дізнає́мося, перегорнувши сторінку. Я намагався зберегти безособовий контекст задля цього ефекту, хоч і довелося поступитися точністю («було позбавлено → втрачено»). Не знаю за офіційні переклади, а в фанатських англійському та польському не бачу, щоби цей ефект було взято до уваги — там одразу кажуть про третіх осіб і руйнують інтригу. (За фанатський український взагалі боюся питати, на що він спирається.)
Тут не буде мовних пояснень, як я докотився до саме таких формулювань — лише оригінальний текст із його буквальним змістом. За посиланкою на малюнку можна подивитися кадр з оригінальним японським текстом.


Подивитися текст: )
ukurainajin: (Default)
Подивився порівняльний перелік базових слів зі старояпонської та сучасної, і в очі одразу впала річ, котра пояснює декотрі прочитання ієрогліфів: такими були слова давньої доби. Ну от, скажімо, в сучасній мові прикметник «новий» має дві форми: універсальну しい /атарашіі/ та вужчу і більш книжну 新たな /аратана/. Виявляється, річ у тім, що в старій мові прикметник звучав як /аратасі/. А чому ієрогліф 天, котрий зазвичай вимовляється /тен/, має також вимову /ама/, як в імені богині Аматерасу (天照)? Це тому, що в старій мові саме таким було слово «небеса/небо».

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

Липень 2025

Нд Пн Вт Ср Чт Пт Сб
  1234 5
6 7 89101112
13141516171819
2021 2223 24 2526
2728293031  

Тематичний перегляд