![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
У Жадана там останнім часом з'явилися гарні колаби з іншими виконавцями. Мені подобається, що він робив удвох із Турчиновим (це не той, що Пастор, а гітарист-вокаліст-автор «Жадана і Собак»). Була ще запальна пісня з якоюсь дівчиною (UPD: Марта Липчей) у попсово-важкому стилі… Але зараз запала оця старенька вже. Хуліганство з філософією, тобто. Під настрій.
Ось іще старий хітяра в середньовічно-металевому стилі.
(І не звертайте уваги на аватарку каналу — це найвідоміший австрійський музичний лейбл, а не те, що псує нам життя.)
(І не звертайте уваги на аватарку каналу — це найвідоміший австрійський музичний лейбл, а не те, що псує нам життя.)
І ще трохи за давні пісні. Гадаю, деякі з них дуже добре пригадуються, бо вони мали в собі щось таке, через що їх і потім ще багато років не припиняють усюди крутити. А якщо вже розтягують на цитати, то…
Ну а в його добірці за першу половину 90-х мої знання виявилися не кращими, ніж за другу. Тобто теж 50/50 за рахунок безперечних хітів, вартих того, щоби крутити їх і зараз. Ну й що, що Мадонна чи Бон Джові, якщо якісь конкретні їхні пісні мені ніколи не траплялися в телевізорі чи на шкільній дискотеці. А що вже казати за Oasis, про яких я не знаю взагалі нічого, крім назви (та й зараз не спокусився би на те, що почув, якщо чесно)… От деякі композиції справді не старішають, незалежно від їхнього жанру. Якесь «Alright» від East 17 і зараз звучить стильно. Так само й «стап холодильник, стап морозильник…» А Army of Lovers взагалі складаються з суцільної композиційної винахідливости :)
Неоднакові 90-і
2025-05-05 23:49Цікаво, що понад половину з цих композицій (116) я не чув не лише тоді у 90-х, а й взагалі ніколи в житті. Чи то автор добірки намішав чогось із особистих вподобань, чи то не все популярне потрапляло до наших прасок. Скажімо, я можу знати самих виконавців, але за іншими, хітовішими піснями, по які не треба було навмисно заглиблюватися у їхню творчість. До того ж, деякі з цих «хітів» для мого вуха звучать настільки неоригінально, що могли не залишити жодного сліду в пам'яті…
Простолітій
2025-02-15 11:21Передмова хороша — про застосування літію в медицині. Ну і все решту можна розтягувати на цитати. Такої концентрації любови та натхнення я в Процишина не пам'ятаю з часів «Передозу» або «Протріть піаніну». А тоді був іще 2020-й…
Для мене такий текст мейкс більший, як то кажуть англійці, сенс, ніж той, що російською. Я ще з дитинства в текстах різних «русских» пісень відчував якісь аномалії, якусь неузгодженість, недоречність. Інколи потім виявлялося, що недарма відчував. Та й мелодійний розвиток, якщо подумати, характерний.
Цікаво, що сказав би на це батько, котрий оцю пісню особливо полюбляв?… Кода тут взагалі вогонь, до мурах! Ну, Маляревський дуже талановитий хлопець — це одразу було ясно.
Цікаво, що сказав би на це батько, котрий оцю пісню особливо полюбляв?… Кода тут взагалі вогонь, до мурах! Ну, Маляревський дуже талановитий хлопець — це одразу було ясно.
І ось це повна версія мелодії з попереднього допису. Я хотів щось просте, що підкреслювало би драматичність як твору, так і оцього «меморіального» відеоряду. Та й напружуватися з інструменталізацією не було вже сил, тому вийшло саме лише піанінко з басом.
Тут кінцева заставка з огляду, а самий огляд цілком, якщо цікаво, отут.
Тут кінцева заставка з огляду, а самий огляд цілком, якщо цікаво, отут.
Усе ж таки ще одне. Це знов якийсь інший проєкт Саші. Що тут цікаво, що з'явилася ця пісня ще до вторгнення повномасштабки (на Ютубі — в січні 2022) і з відеорядом з якоїсь пригодницької анімації (з серіалу Arcane, як з'ясувалося), тож була вона явно не про те. Але так дивовижно пасувала до нашої трагедії, котра невдовзі спалахнула, що в тексті майже нема до чого доколупатися, ніби його притягнуто за вуха до подій. Пророче чи просто універсальне — хто зна…
І наостанок ще одна хітова пісня з Цвинтаря. Повчальна історія про пошуки сенсу не там, де треба.
Мексиканець (by Zwyntar)
2024-08-08 22:49А це вже одна з найвідоміших пісень гурту «Цвинтар». Як вони самі розповідали на концерті (так, вони не злякалися приїхати до прифронтового Харкова), цю пісню під гітару полюбляють співати навіть діти в українському «Пласті». Послухайте — і самі зрозумієте, гадаю, що в ній чарівного!
UPD: Отой мультяшний звук у програші видає інструмент на ім'я «казу́». Це, по суті, трубочка з мембраною, котра дрізкотить, спотворюючи повітряні коливання. Саме́ казу звуку не створює — у нього треба фактично наспівувати мелодію. Хоча «співати» треба трохи не так, як ми звикли робити голосом — це щось середнє між дути та співати, це треба відчути.
UPD: Отой мультяшний звук у програші видає інструмент на ім'я «казу́». Це, по суті, трубочка з мембраною, котра дрізкотить, спотворюючи повітряні коливання. Саме́ казу звуку не створює — у нього треба фактично наспівувати мелодію. Хоча «співати» треба трохи не так, як ми звикли робити голосом — це щось середнє між дути та співати, це треба відчути.
Бомбезне переосмислення української пісні «Вербовая дощечка» в жанрі пірато-карибського шанті.
А якщо душа лежить до чогось веселого, то ось іще в них «Покохала упиря» у фолковому стилі.
А якщо душа лежить до чогось веселого, то ось іще в них «Покохала упиря» у фолковому стилі.
Як на мене, дуже гарний, цитувальноспроможний переклад. Не буквально, але близько до суті оригіналу.
Дівчина спереду — Саша Кладбище — учасниця гурту Цвинтар. Фолкулака — це в неї якийсь окремий, здебільшого гумористичний проєкт із двома іншими дівчатами. Я далі ще накидаю всього шикарного.
UPD: На днях почув український переспів «Алілуї» якимсь колективом з оркестром. Що вони там зробили: взяли відому мелодію, але текст у них на повному серйозі про шлях Христа та віру в нього. Вочевидь, самого слова «алілуя» їм вистачало, щоби спрямувати політ творчої фантазії в релігійному напрямку. Звісно, то не має нічого спільного з оригінальною піснею.
Дівчина спереду — Саша Кладбище — учасниця гурту Цвинтар. Фолкулака — це в неї якийсь окремий, здебільшого гумористичний проєкт із двома іншими дівчатами. Я далі ще накидаю всього шикарного.
UPD: На днях почув український переспів «Алілуї» якимсь колективом з оркестром. Що вони там зробили: взяли відому мелодію, але текст у них на повному серйозі про шлях Христа та віру в нього. Вочевидь, самого слова «алілуя» їм вистачало, щоби спрямувати політ творчої фантазії в релігійному напрямку. Звісно, то не має нічого спільного з оригінальною піснею.
«Маленький океанід»
2023-12-22 03:18(Чи правильніше буде перекласти «Океанідонька», за очевидною аналогією з «Русалонькою»?)
У видиві анімація з однойменного квеста у фіналі однойменного мюзикла, що його прагнула зіграти аматорська акторська трупа в пам'ять про свою трагічно загиблу керівницю.
Наприкінці вистави сталося так, що головна акторка через напад хвороби не змогла далі грати. І отже замінити її на сцені довелося дівчині на ім'я Фуріна, котра чимало посприяла трупі з підготуванням вистави.
Власне, Фуріна заріклася була доскону виступати, і лише цей прикрий поворот на прем'єрі змусив її переступити через болісне ставлення до сцени.
А заріклася вона була через те, що перед тим понад 500 років була змушеною удавати божество цього краю, не маючи права розкрити нікому правду й бути собою.
Якщо подобається, то осьо повне проходження цієї історії.
У видиві анімація з однойменного квеста у фіналі однойменного мюзикла, що його прагнула зіграти аматорська акторська трупа в пам'ять про свою трагічно загиблу керівницю.
Наприкінці вистави сталося так, що головна акторка через напад хвороби не змогла далі грати. І отже замінити її на сцені довелося дівчині на ім'я Фуріна, котра чимало посприяла трупі з підготуванням вистави.
Власне, Фуріна заріклася була доскону виступати, і лише цей прикрий поворот на прем'єрі змусив її переступити через болісне ставлення до сцени.
А заріклася вона була через те, що перед тим понад 500 років була змушеною удавати божество цього краю, не маючи права розкрити нікому правду й бути собою.
Якщо подобається, то осьо повне проходження цієї історії.
Оригінальну версію цього кліпу на ютьюбі позначено як 18+, тому його не можна вбудовувати, і я тут вивісив цензуровану версію. Ще коли дивився, мені стало цікаво, що ж там можна цензурувати. Виявилося, що вся цензура полягає в легкому розмитті останніх кадрів, де зі спини показано оголену дівчину. Оце дожилися, якщо показ голої дупці та однієї цицьки вже вважається дорослим контентом…
Кажуть, що…
2023-10-26 07:52…у разі тривоги під час повітряної тривоги або й взагалі будь-яких неконтрольованих нападів неприємних почуттів через те, що московія досі існує, в пригоді може стати оце:
Остання цеглина до видива з розпакування манґи! Нарешті я завершив цей довгобуд тривалістю понад місяць мого життя! Не думаю, що найближчим часом захочу робити розпакування з музикою, але ж гарно вийшло… Ось де потрібен штучний інтелект, щоби не марнувати час на вимальовування ноток та експресії! Хоча… ні, у нього вийде або щось геть своє, основане на копіюванні чужого та далеке від задуму, або гімно якесь, яке треба доводити до ладу не меншими зусиллями…
Oh, in the grove…
2023-05-31 17:39Передостанній шматок. Крім того, що композиційно він був складнішим за решту, вилізла ще одна проблема, котра дуже сильно дратувала і заважала: з «великою»* кількістю інструментів MuseScore4 досить швидко починає безжально гальмувати, і що довшим стає твір, то сильніше — аж до неможливости пересунути ноту без матюків. Проявляється це переважно з його «розумними» вбудованими голосами, але й з простішими SoundFonts можна досягти подібного. Незрозуміло, чи проблема в звуковому рушії, чи в графічному, чи в обох — враження таке, наче воно після найменшого руху намагається оновити взагалі все і через те підвисає. Не пригадую подібного з музичним софтом двадцять років тому; тоді могло забракнути потужности для одночасного програвання всіх партій, але сам інтерфейс на параліч не хворів…
*«Велика» кількість означає тут близько десятка партій. Можливо, потрібно вже й залізо оновити, утім… Враховуючи залежність проблеми від довжини композиції та постійне намагання автоматично підлаштувати вигляд при ворушінні мишки, я би таки припустив, що тут справді дубовий механізм, котрий не вміє опрацьовувати зміни точково, а щоразу марнотратно переобчислює всю партитуру цілком.
*«Велика» кількість означає тут близько десятка партій. Можливо, потрібно вже й залізо оновити, утім… Враховуючи залежність проблеми від довжини композиції та постійне намагання автоматично підлаштувати вигляд при ворушінні мишки, я би таки припустив, що тут справді дубовий механізм, котрий не вміє опрацьовувати зміни точково, а щоразу марнотратно переобчислює всю партитуру цілком.
My golden destiny
2023-05-24 13:21Черговий шматок того самого довгобуду. Вже скоро розпаковувати нові надходження, а я досі ніяк оце не домучаю. Залишилося ще дві композиції зробити.
Ну а щодо умовної назви цього шматка — я насправді не певен, чи правильно саме так буквально перекладати англійською слова з відомої пісні, котру я тут обіграв. Але най буде…
Ну а щодо умовної назви цього шматка — я насправді не певен, чи правильно саме так буквально перекладати англійською слова з відомої пісні, котру я тут обіграв. Але най буде…
Це один з музичних фрагментів до мого останнього відеорозпакування манґи. Тут та сама біда, що й раніше: якщо вже вирішив робити з музикою, то це потребує прірви часу. Саме видиво я відзняв і змонтував понад тиждень тому, а от музикою його відтоді заповнив лише наполовину. Ну і той, нерви не витримали, і я вирішив оприлюднити принаймні шматочок зробленого. У цьому розпакуванні не буде наскрізного супроводу, як раніше, натомість кожний розділ матиме власну композицію, і всі в різному стилі. Конкретно цю призначено манзі ウスズミの果て — чи то «Край жалоби» в моєму робочому варіанті або Mission in the Apocalypse в англійському. І це варіації на тему балади Мартіна Кертіса (Martin Curtis) «Gin & Raspberry».