Boku ni mo yoku wakarimasen

Цього борового діда я, звісно, пам'ятаю разом із Новодворською. Але відтоді за нього не чув і вже не впізнав би навіть. А воно бач, чим у закордонні зараз обмазується! Теґу «люди» не ставлю, бо він тут, очевидно, недоречний.

Я собі давно прицілююся купити його книжку про Україну 2020-го року. А торік вийшла ще й про життя в Києві під час війни. Він слушно каже, що ті книжки написано для японців, котрі взагалі не в темі, на відміну від нас, і тому скептично дивиться на їхнє видання в Україні. Але й Ковжун має рацію, що нам цікаво побачити їхніми очима — от і мені саме з цієї причини цікаво.

А шо, кацапи для параду витягали з горища Януковоча, Азірава та іншу «легітимну» наволоч типу колишніх черкаських мерів? Саджали їх поряд із дорогими іноземними гостями за куленепробивним цар-склом? Чи вони там у кацапів лише для суто домашнього порна?

PS: Попри заголовок, принижувати пам'ять «дідів» я не маю жодного наміру. Але від тих подій минуло вже… камон, 80 років! Навіть мій дідо — ветеран тієї війни, танкіст у свої 16 та інвалід 2-ї групи на решту життя — об'єктивно, не мав шансів дожити в притомному стані дотепер, навіть якби не помер від зловживання алкоголем ще 20 років тому. Бо сучасна медицина й досі не вміє влаштовувати такі дива. А з того йобаного цирку, на який кацапи перетворили пам'ять про його пожертву, я глузував і глузуватиму.

Там напередодні Рубіо заявив, що Президент (тобто Трамп) вже провів 87 днів, докладаючи на вищому рівні зусиль задля припинення цієї війни (війни рашки проти України). І що тепер для них наближається час визначитися, чи можливо взагалі досягти цього (щоби врешті вмити руки та оголосити, що це не їхня війна).
Слова Рубіа, якщо комусь треба: We didn't start it. The United States has been helping Ukraine over the last three years, and we want it to end. But it's not our war. I want everyone to understand that. The reason why I make that point is the President has spent 87 days at the highest level of his government, repeatedly taking efforts to bring this war to an end. We are now reaching a point where we need to decide and determine whether this is even possible or not, which is why we're engaging both sides. <...> If it's not possible, if we're so far apart that this is not going to happen, then I think the President's probably at a point where he's going to say, well, we're done.

Так от, на Ютубі є хлопець Фріоніс, котрий робить коротенькі сатиричні мультики на цю тему. Можу запропонувати йому сюжет для чергового мультика:
По один бік сцени перебуває хуйло і командує обстрілами по Україні. З російського боку летять ракети, біжать солдати з автоматами… Періодично з-за краю висувається усміхнений Віткофф і гучно цілує хуйла в сраку. Усе це відбувається на тлі, як наче на великому екрані. А на передньому плані, по інший бік Рубіо б'ється головою об стіну, у перервах озирається на те, що відбувається, і продовжує битися головою. Потім раптом припиняє, показує на свою гулю на чолі та звертається до глядачів: «Бачите! Ми 87 днів намагалися покласти край цій війні, але навряд чи це взагалі можливо!» І переможно підсумовує: «Це не наша війна!»
Завіса.

P.S. Виявляється, я ніколи до цього не мав потреби додавати теґ «довбойоби». Тому ставлю замість нього найближче, що маю — «рукосраки»

Вчора держсекретар США Марко Рубіо шокував мене демонстративним хрестом на чолі. Я спочатку подумав, що це вже якісь спецефектні знущання над ним, фотожаби, і лише потім придивився та дізнався, що воно таке було і навіщо.
До чого це я… Зараз мені трапилося, як християнський (англіканський) священник тлумачить те, що сталося тиджень тому в «оральному кабінеті» за участи Зеленського. Дотепний підхід до проблеми, не очікував, навіть від священника, хоча й виправдовує мету існування християнських священників. Пане Рубіо, any ideas about this?

Почув байку — джерела не знаю, бо бачив англійською в американця на ютубі — так от, почув таку байку, ніби росіяни зараз валом кинулися записуватися до війська. Бізнес-план Причина наступна: при долученні там обіцяють доволі щедру вступну виплату (принаймні, обіцяють щедро), ну а Трамп через місяць закінчить війну.

Правда чи брехня — не знаю, але діло було так.
Міністр московського нападу особисто наказав відправити на фронт засушений шматочок Іллі Муромського, щоби русня на нього помолилася. Русня зібралася помолитися біля шматочка — і туди одразу прицільно прилетіла українська ракета. 23 тіла включно з двома офіцерськими вирушило до святого кобзона, ще понад два десятки тимчасово було позбавлено здатности ходити по молебнах. Не знаю, яку систему наведення було вбудовано в засушеному шматочку, але його не пошкоджено, і він придатний до подальшого використання.
В оточенні міністра пліткують, що все це підлаштовано мусульмансько-буддистськими атеїстами, щоби завадити проводити такі заходи на фронті на постійній основі.

Я так розумію, що автор каналу говорить британською англійською, тоді як співрозмовник — американською.
Якщо коротко, цей дядько (Ґілмор) вважає, що зупинити хуйла від перемоги над Україною є національним інтересом США. У нього майже все, що він каже, є національним інтересом США, і це зрозуміло.
Власне, він озвучує чітко всі ті тези, з котрими я згоден, тому й заголовок такий. І про Україну, і про Європу, і про протистояння сучасній «вісі зла».

Цікава річ.
У нас, певно, в усіх на слуху така класифікація ракет чи, загальніше, типів запусків, як «земля-земля» або «повітря-земля».
А от коли йдеться про водну поверхню, то така складова, як виявилося, називається не «вода» і не «море», а «корабель».

Раптом комусь цікаво подивитися на парк неподалік від мене — Саржин яр. Ми туди ходимо з вином читати книжки. Також можна ходити по воду, якщо халепа. На початку повномасштабки, коли всюди стався хаос, питну воду доводилося набирати там, і одного дня ми ото трошки розминулися в часі з касетним обстрілом (за годину на місці, яким ми проходили, впали касетні боєприпаси та вбили там кількох перехожих). Це видиво — буквально, коли хочеться сказати «I live there!» Я хоч побачив нарешті, як користуватися всіма тими спортивними верстатами. :)