![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Раптом комусь цікаво подивитися на парк неподалік від мене — Саржин яр. Ми туди ходимо з вином читати книжки. Також можна ходити по воду, якщо халепа. На початку повномасштабки, коли всюди стався хаос, питну воду доводилося набирати там, і одного дня ми ото трошки розминулися в часі з касетним обстрілом (за годину на місці, яким ми проходили, впали касетні боєприпаси та вбили там кількох перехожих). Це видиво — буквально, коли хочеться сказати «I live there!» Я хоч побачив нарешті, як користуватися всіма тими спортивними верстатами. :)
Інший світ
2022-08-16 00:59Якби не гучні сирени повітряної тривоги та не заготовані купи протитанкових їжаків, у Полтаві я би не здогадався, що війна десь поряд. Із цими тривогами прикол, що в кінотеатрах припиняють сеанс (остаточно) і пропонують спуститися на підземний поверх. Ніхто туди не спускається, а надворі сирена взагалі ніяк не впливає на людську метушню. Самі лише ми мимоволі намагаємося кудись затулитися, бо звикли, що за сиренами слідують бабахи. А тут цього нема, за два дні жодного разу…
Автівки з харківськими номерами скрізь, подекуди їхня кількість становить третину. Бачив навіть таку кумедію, що на крамничну парковку у «спальному районі» заїхав харківський «опель». Хлопці з нього роззирнулися по парковці… і буквально почали лічити вголос: «Харків, Харків, Харків, Харків…»
У Полтаві теж є мобільний застосунок для відстеження міського транспорту. А ось оплата в тролейбусах — кондукторові, причому можна розраховуватися банківською карткою. Ще з цікавого: по парках встановлено такі арки, котрі дрібно розпилюють воду — класна річ у спеку.
Загалом приємне місто. Може, я тут просто не маю такої обізнаности з топологією, як у Харкові, але полтавський центр здався мені «розмазанішим», аніж у нас. Принаймні я не можу впевнено сказати, де саме він розташований і яку територію обіймає. Локації мішані, часто не асоціюються з «центром» у моєму розумінні і якось непомітно перетікають одна в одну: щойно ти був на людному пішохідному бульварі з бруківкою, «палацовою» забудовою і купою громадських закладів — аж ось ти вже в глухому лісопарку з прудиком і виповзаєш якщо не посеред села, то явно в якомусь значно меншому містечку, чия вуличка несподівано впирається у проспект із ТРК… Це я вперше в житті побачив, що воно тут таке за межами вокзалів, не так уявляв. Nice!
Автівки з харківськими номерами скрізь, подекуди їхня кількість становить третину. Бачив навіть таку кумедію, що на крамничну парковку у «спальному районі» заїхав харківський «опель». Хлопці з нього роззирнулися по парковці… і буквально почали лічити вголос: «Харків, Харків, Харків, Харків…»
У Полтаві теж є мобільний застосунок для відстеження міського транспорту. А ось оплата в тролейбусах — кондукторові, причому можна розраховуватися банківською карткою. Ще з цікавого: по парках встановлено такі арки, котрі дрібно розпилюють воду — класна річ у спеку.
Загалом приємне місто. Може, я тут просто не маю такої обізнаности з топологією, як у Харкові, але полтавський центр здався мені «розмазанішим», аніж у нас. Принаймні я не можу впевнено сказати, де саме він розташований і яку територію обіймає. Локації мішані, часто не асоціюються з «центром» у моєму розумінні і якось непомітно перетікають одна в одну: щойно ти був на людному пішохідному бульварі з бруківкою, «палацовою» забудовою і купою громадських закладів — аж ось ти вже в глухому лісопарку з прудиком і виповзаєш якщо не посеред села, то явно в якомусь значно меншому містечку, чия вуличка несподівано впирається у проспект із ТРК… Це я вперше в житті побачив, що воно тут таке за межами вокзалів, не так уявляв. Nice!
Саржин яр зараз
2021-07-20 14:09Ми туди інколи приходимо надвечір з пляшкою перелитого до термосу вина або й просто проходимо наскрізь, повертаючись пішки додому з центру міста. Спортивно-розважальні майданчики там прикольні. Мені особливо сподобалося стрибати на вмонтованих в ями батутах та гойдатися на отій дитячій колоді на пружині. Розповідь про власне яр починається з 11:40
Місце зустрічі
2020-08-07 16:03Дізнався про існуванні такої речі, як Raszyn Janki, що звучить доволі кумедно, принаймні має звучати кумедно для англійця: Russian Yankee, oh boy! Насправді ж це село Янкі громади Рашин у Польщі, із населенням понад тисячу осіб. Зараз FedEx возить мої посилки через нього.
Якщо вам сподобалося попереднє відео про мініатюрну Італію, то осьо репортаж про гамбурзький Miniaturwunderland загалом, з усіма його секціями — а це Німеччина з Австрією, Італія зі Швайцарією, США, Скандинавський край та летовище — а також про його створення і обслуговування.
Чудова новина в тому, що тут є субтитри, причому кількома мовами. Якщо вам не підходять субтитри німецькою, то спробуйте італійською або японською :) Авжеж, авжеж, англійською також є (щоправда, з нього так само стирчать вуха ґуґлоперекладу).
Понад мільйон відвідувачів на рік, до п'яти тисяч на день — нічогеньке захоплення іграшками, скажіть?! :)
Станом на серпень цього року атракціон відвідали 7754 особи з України.
Чудова новина в тому, що тут є субтитри, причому кількома мовами. Якщо вам не підходять субтитри німецькою, то спробуйте італійською або японською :) Авжеж, авжеж, англійською також є (щоправда, з нього так само стирчать вуха ґуґлоперекладу).
Понад мільйон відвідувачів на рік, до п'яти тисяч на день — нічогеньке захоплення іграшками, скажіть?! :)
Станом на серпень цього року атракціон відвідали 7754 особи з України.
Тепер я точно вже бачив усе. Здається, що німці є найзавзятішими мініатюристами світу. Тут вони відтворюють край, в якому найбільше полюбляють проводити відпустку — Італію. Модель займає 190 квадратних метрів, а працювали над нею півсотні моделістів упродовж чотирьох років. Знаходиться усе це в Гамбурзькому Miniaturwunderland. Що найбільше вражає, то це навіть не монументальність, а те, скільки уваги приділяється кожній дрібниці, скільки вигадливості вкладається. У мене склалося враження, що там під кожним кущем чи ліхтарем можна побачити якусь історію чи несподівану цікавинку :) А ще його урухомлено. На хвилях стрибають дельфіни. Везувій вивергається. І навіть розігруються якісь кумедні сценки. А починалося все просто з макетів залізниці…
Тарас Григорович у маненькому парку свого імені. Зараз там ремонт підземних комунікацій, і Кобзаря з усіх боків оточено траншеями та оповито будівельною стрічкою, але я проліз. Якщо схочете відвідати, то ось координати. А квіти, як я з'ясував трохи запізно, можна купити далі вулицею Petre Melikishvili в бік Hard Rock Cafe.
Біля Парламенту залишився столик з якимись активістами. І стоїть банер «11 років від Серпневої війни». Вибачте за погану якість, не було нагоди підійти ближче. Нижче на банері: «Повзуча окупація триває».
( Показати: )
Ну й бонус. У Тбілісі багато підземних переходів, а цей, мабуть, найколосальніший, під колосальною транспортною розв'язкою на Майдані Героїв (გმირთა მოედანი), де можна заплутатися, куди виходити. Усі переходи оздоблено різним графіті. Є надзвичайно красиве, а тут зустрілося й отаке:
( Показати (18+): )
Біля Парламенту залишився столик з якимись активістами. І стоїть банер «11 років від Серпневої війни». Вибачте за погану якість, не було нагоди підійти ближче. Нижче на банері: «Повзуча окупація триває».
( Показати: )
Ну й бонус. У Тбілісі багато підземних переходів, а цей, мабуть, найколосальніший, під колосальною транспортною розв'язкою на Майдані Героїв (გმირთა მოედანი), де можна заплутатися, куди виходити. Усі переходи оздоблено різним графіті. Є надзвичайно красиве, а тут зустрілося й отаке:
( Показати (18+): )
Бути чи перебувати
2019-06-13 15:05Якщо вже так, то осьо моя мапа пересувань. Молдова, Румунія, Болгарія, Сербія та Польща на ній суто транзитні країни. Росію, крім Бєлгорода і Москви, до яких я їздив по парі разів, можна не рахувати. Хоча до Грузії ще довелося їхати через південь, і десь на Кубані мої троюрідні родичі, на чиєму хуторі ми гостювали, коли я ще був зовсім малий.
Create Your Own Visited European Countries Map
А наступна мапа показує трохи інше. Хто до мене заглядає, може здогадатися, що вона означає.
Create Your Own Visited European Countries Map
Create Your Own Visited European Countries Map
А наступна мапа показує трохи інше. Хто до мене заглядає, може здогадатися, що вона означає.
Create Your Own Visited European Countries Map
Міхал нарешті виклав третю частину розповіді про свою мандрівку до Філіппінів («2» — це нумерація моїх дописів з цього приводу). Тут він зачіпає дуже цікаві теми і робить цікаві висновки зі своїх спостережень. Це стосується, зокрема, того, як філіппінська культура всотує, наслідує і адаптує європейську. Те, як у нас християнський культ лягає на поганське підґрунтя — це ще нічого порівняно з Філіппінами. Але головне: якщо до вас підкочує філіппінський ґей, не намагайтеся вдавати, що ви зі скрєпної Russia — через особливості, про які йдеться у відео, їх це не відлякує. :)
Нагадую, що для перегляду слід налаштуватися на польську мову.
Нагадую, що для перегляду слід налаштуватися на польську мову.
Бачу, що Міхал Сікорський, якого я вже колись згадував, поступово зростає у професійному плані як відеоблогер. Що приваблює, він розповідає про ті речі, які спадають на думку пересічній людині. Без рекламного пафосу і урочистої атмосфери «Клубу кіномандрівників». На Філіппінах він провів дві місяці, якщо не помиляюся, і це друга частина його репортажу «Філіппіни — як НАСПРАВДІ є у раю?» (першу можна переглянути тут, а третя має бути десь за тиждень). Цього разу про місцевих поляків, дівчат, клімат і їжу.
Субтитри вони з якоїсь причини не роблять, тож готуйтеся сприймати польську.
Субтитри вони з якоїсь причини не роблять, тож готуйтеся сприймати польську.
Про Львів Незалежний
2017-08-28 21:40Хорошого потроху. От і зі Львова довелося повернутися, як було зазначено у квитку. Поїхати до Дня Незалежності виявилося дуже вдалою ідеєю. Окрім того, що зручно склалося з вихідними, випала ще нагода подивитися, як можна святкувати не так, як у нас. Ще вранці, коли людей на Ринку не було, ми вже зустріли хлопака, що продавав тури. І він питав: «А вишиванки приве́зли? Бо дивіться! То буде капець!» Капець був, певно, не в тому сенсі, про що він жартував. Просто то капець, коли бачиш навкруги таку купу народу у вишиванках. На відміну від Харкова, де усі товчуться перед сценою на площі, впадає в око туристична орієнтованість Львова. Усе циркулює, хтось чинно смокче п'янку вишню, хтось ходить від одного вуличного музиканта до іншого чи по численних кафешках. Самих музичних сцен влаштовано кілька. Усі спілкуються, задіяно всю стару частину міста. І то до самої ночі. Мова переважно українська, та на кожному кроці також російськомовні жертви карателів, які, може, «славуукраїні» ще не всі вимовляють, але пляцки з хрінівкою поглинають із відчутним задоволенням. І якось не помітно навалених ущент добродіїв. Якби не випадкова четвірка поляків, я би вважав, що їх взагалі не існує. Сумнозвісного сміттєвого армагеддону також не помітив, принаймні у центрі. Хіба що з милом не миють, а так все чудово. От будинків пошарпаних багато, то є таке.
Сподобалося багато що, про все так не розповіси. Екскурсія до трьох замків у області, наприклад. Ну й ще можу порадити одразу заводити собі накопичувальну картку «Локалі». Це мережа різних тематичних кулінарних закладів. До неї входять такі як «Криївка», «М'ясо і справедливість», «Мазох» і ще багато інших. Якщо ви не бажаєте, щоби за цю картку вас розстріляли або відшмагали батогом, відкрити її можна в цілковито мирний спосіб у «Львівській майстерні шоколаду» навіть у вашому рідному місті (Одеса, Київ, Харків) — варто лише заґуґлити трохи про цю мережу, якщо спитають…
Відео не моє і не відображує моїх вражень, але що знайшов:
P.S. Піля бурхливого вечора забув десь свою кепку. Дуже непогана була. Повернувся за дві доби до кафе, де востаннє міг її бачити, і спитав дівчину. Охоронник, що чув розмову, сказав: оно вона висить там. Це так, дрібничка.
Сподобалося багато що, про все так не розповіси. Екскурсія до трьох замків у області, наприклад. Ну й ще можу порадити одразу заводити собі накопичувальну картку «Локалі». Це мережа різних тематичних кулінарних закладів. До неї входять такі як «Криївка», «М'ясо і справедливість», «Мазох» і ще багато інших. Якщо ви не бажаєте, щоби за цю картку вас розстріляли або відшмагали батогом, відкрити її можна в цілковито мирний спосіб у «Львівській майстерні шоколаду» навіть у вашому рідному місті (Одеса, Київ, Харків) — варто лише заґуґлити трохи про цю мережу, якщо спитають…
Відео не моє і не відображує моїх вражень, але що знайшов:
P.S. Піля бурхливого вечора забув десь свою кепку. Дуже непогана була. Повернувся за дві доби до кафе, де востаннє міг її бачити, і спитав дівчину. Охоронник, що чув розмову, сказав: оно вона висить там. Це так, дрібничка.
Brutte storie
2015-10-14 21:16Brutte storie. Про італійські книжки
Итальянская полиграфическая промышленность пребывает явно не в кризисе. Чаще, чем точки продажи печатной продукции, встречаются только сувениры и всё, что связано с едой. Книжные магазины имеются при любом вокзале и во всех многолюдых местах. Просто праздник какой-то.Ассортимент огромен. Попадаются целые полки с литературой на иностранных языках — английском и немецком, в основном.
Самоучители, словари — этого навалом, для всех заметных языков. Даже что-то по украинскому подвернулось местного разлива.
Очень много комиксов — цветных, красивых. Классика детской и приключенческой литературы целыми сериями. Новеллизация блокбастеров, бестселлеры...
Вот чего не видел, так это научной и специальной литературы, типа высшей математики или чего-то такого. Одна только кулинария кругом. Возможно, что просто не изучал соответствующие отделы.
Общая особенность, которая бросалась в глаза — практически нет книг с отбеленной бумагой. Под красивой суперобложкой везде серо-жёлтые шершавые страницы, как у нас в дешёвом сегменте. И никаких тебе подарочных версий. Стоит всё недёшево по нашим меркам, но если перевести в цены на табак и алкоголь, то просто копейки.
Помимо пособий по фонетике и грамматике я себе приобрёл несколько книг вот этой серии, как на картинке. Позже выяснилось, что это широко известная серия (Horrible histories), издаётся уже лет двадцать и на нескольких десятках языков. Ещё не читал, но продавщица говорила, что они «забавные». Ну и по традиции «Таинственный остров» Жюля Верна.
Мелочи для людей
2015-10-07 22:54Пляжная пепельница на зонтике. Внутренний картридж удобно вынимается и опустошается в ближайшую урну без пачканья рук. Крышка хороша и в открытом, и в закрытом положении. А ведь нехитрый кусок пластика...
Бесплатное приложение к пляжу. Предусмотрительность вдвойне умилила отсутствием спроса.
И много других штучек, сфотографировать которые просто не пришло в голову в силу их кажущейся естественности.
Бесплатное приложение к пляжу. Предусмотрительность вдвойне умилила отсутствием спроса.
И много других штучек, сфотографировать которые просто не пришло в голову в силу их кажущейся естественности.
Книга — мегобари человека.
Готовясь к поездке в Грузию, я заблаговременно выписал кое-какие адреса туземных книжных магазинов. Но поскольку поход по кныгарням входил в культурную программу у одного лишь меня, то со свободным временем на месте сложилось не так, как хотелось бы. В результате в Тбилиси мне удалось посмотреть только на запертую дверь ближайшего «Библуса» (ბიბლუსი) — вот сайт, если кому надо. (Внимание! На карте у них отмечены не все магазины, например того, что на пр. Агмашенебели 121, нет.) Так что до новых встреч, Тбилиси!
В Батуми, несмотря на наличие интернета, проще и интереснее оказалось распросить местных продавщиц (не стесняйтесь разговоров, грузины приветливые и общительные!) :-) По их наводке книжных магазинов нашлось целых два. Оба на улице Абашидзе, рядом друг с другом. Первый из них — всё тот же «Библус». Второй «большой(!), хороший» — Books in Batumi. Вот как раз размеры — это первое, что бросалось в глаза. После харьковских буксов, книголендов и других магазинчиков батумские показались ну очень маленькими (хоть и уютными). И дело не столько в площадях, сколько в заметно меньшем ассортименте. Впрочем, сам Батуми тоже не особо крупный город.
Больше всего там было какой-то современной прозы (названия не говорили ни о чём) и мировой классики. Детских книг от общего количества — примерно столько же, сколько у нас, но это от общего количества, и в основном это какие-то сказки со зверушками и принцессами для малышнёвой малышни. Гарри Поттер, например, присутствовал только в русском варианте. На грузинском обнаружились: толстенькая «Бесконечная история», красивый многотомник приключений («Остров сокровищ», «Таинственный остров», «Три мушкетера» и др.), повести Астрид Линдгрен, Марка Твена, Джанни Родари, мифы Древней Греции, народные сказки... Выбор фентези и фантастики на грузинском не впечатлил: пара томов Дж. Мартина, пара повестей Г. Уэллса, что-то из Кинга, небольшая серия классической НФ от Беляева до Хайнлайна вперемешку, какое-то современное грузинское фентези. В целом же, узнаваемого мало, или подвёл языковой барьер. Зато знакомых по нашим полкам книг на русском от российских издательств хватало с головой.Что касается словарей и учебников иностранных языков, то такой литературы совсем мало. И вполне предсказуемо тут лидирует английский для грузинов. А если вы, как я, интересуетесь обратным направлением, то в обоих магазинах я насчитал... три учебника. Но на самом деле это даже здорово! Вот в наших шопах учебники русского/украинского для иностранцев я не встречал почти ни разу. :-)
На всякий случай напомню, что это были мои впечатления от двух реальных магазинов в Батуми. Как дела с ассортиментом в том же Тбилиси, мне пока неизвестно. Онлайн-магазины предлагают гораздо больше всего интересного, но оно зачастую «არ არის», что означает «нема». О своих приобретениях я расскажу в другой раз, а пока поздравляю Грузию с её Праздником! გაუმარჯოს საქართველოს!
Загадки истории
2015-02-26 00:17Неожиданно. Хотя, конечно, Рим ничего не сломал, а только подтвердил древнее происхождение современного герба Украины, и мозаики эти не столь стары, но всё равно интересно.
UPD: Добавлю, что нас туда, к сожалению, не пустили. Я долго пытался объяснить охране, какое отношение их культурная ценность имеет ко мне и моей стране, но ответ был неизменный: «Туда только на исповедь». А мне как раз что-то не хотелось исповедоваться, да ещё у католика на итальянском. Увидел только с другой стороны зала краешек «Ольги».
Originally posted by![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
sergeyivlev at Что будем делать с Римом?
( Читать текст )
UPD: Добавлю, что нас туда, к сожалению, не пустили. Я долго пытался объяснить охране, какое отношение их культурная ценность имеет ко мне и моей стране, но ответ был неизменный: «Туда только на исповедь». А мне как раз что-то не хотелось исповедоваться, да ещё у католика на итальянском. Увидел только с другой стороны зала краешек «Ольги».
Originally posted by
sergeyivlev at Что будем делать с Римом?
( Читать текст )