Boku ni mo yoku wakarimasen

Якщо відкласти набік політику чинної грузинської влади та влаштовувані нею спільно з московією провокації, якщо відкласти протести грузинів проти прибуття московитських туристів, то залишаються самі оті «туристи».
Один, оно, в інтерв'ю скаржиться, що службовці в аеропорту ставилися до них, мов до купи лайна… Маю те саме запитання, котре вже озвучувала їхня пропагандонка: «Нащо ви туди пхаєтеся, де вас не люблять?» Але від себе додам інше: «Нащо ви пхаєтеся до країни, котрій ваша країна заподіяла багато лиха? Чому це взагалі спадає вам на думку, навіть якщо ви, акі прості чілавєкі, є непричетними до дій вашої влади?» Це якась цілковита відсутність емпатії. Якісь сучасні людожери, котрі просто не відбивають, що поганого вони чинять і які це тягне наслідки. У головах лише віра в те, що вони «самиє харошиє», і прагнення «справедливо» покарати всіх, хто цьому не вірить.
А для грузинського діда з атрофованим абстрактним мисленням, котрий дивується, до чого тут «прості туристи» до загарбницьких дій їхньої держави, пояснення дуже просте: що московія загарбує, то тим ці туристи й користуються, хай навіть опосередковано. Вони є й зацікавленими в загарбництві, і водночас його знаряддям. Просто це не лишає плямок на їхному сумлінні, і ти, дурний діду, бачиш лише світло в їхніх очах. Та якщо б московитська орда ґвалтувала саме тебе, ті туристи так би само розповідали тобі, як це добре, що ви всі знову разом.

Тарас Григорович у маненькому парку свого імені. Зараз там ремонт підземних комунікацій, і Кобзаря з усіх боків оточено траншеями та оповито будівельною стрічкою, але я проліз. Якщо схочете відвідати, то ось координати. А квіти, як я з'ясував трохи запізно, можна купити далі вулицею Petre Melikishvili в бік Hard Rock Cafe.


Біля Парламенту залишився столик з якимись активістами. І стоїть банер «11 років від Серпневої війни». Вибачте за погану якість, не було нагоди підійти ближче. Нижче на банері: «Повзуча окупація триває».
( Показати: )

Ну й бонус. У Тбілісі багато підземних переходів, а цей, мабуть, найколосальніший, під колосальною транспортною розв'язкою на Майдані Героїв (გმირთა მოედანი), де можна заплутатися, куди виходити. Усі переходи оздоблено різним графіті. Є надзвичайно красиве, а тут зустрілося й отаке:
( Показати (18+): )

Готовясь к поездке в Грузию, я заблаговременно выписал кое-какие адреса туземных книжных магазинов. Но поскольку поход по кныгарням входил в культурную программу у одного лишь меня, то со свободным временем на месте сложилось не так, как хотелось бы. В результате в Тбилиси мне удалось посмотреть только на запертую дверь ближайшего «Библуса» (ბიბლუსი) — вот сайт, если кому надо. (Внимание! На карте у них отмечены не все магазины, например того, что на пр. Агмашенебели 121, нет.) Так что до новых встреч, Тбилиси!


Больше всего там было какой-то современной прозы (названия не говорили ни о чём) и мировой классики. Детских книг от общего количества — примерно столько же, сколько у нас, но это от общего количества, и в основном это какие-то сказки со зверушками и принцессами для малышнёвой малышни. Гарри Поттер, например, присутствовал только в русском варианте. На грузинском обнаружились: толстенькая «Бесконечная история», красивый многотомник приключений («Остров сокровищ», «Таинственный остров», «Три мушкетера» и др.), повести Астрид Линдгрен, Марка Твена, Джанни Родари, мифы Древней Греции, народные сказки... Выбор фентези и фантастики на грузинском не впечатлил: пара томов Дж. Мартина, пара повестей Г. Уэллса, что-то из Кинга, небольшая серия классической НФ от Беляева до Хайнлайна вперемешку, какое-то современное грузинское фентези. В целом же, узнаваемого мало, или подвёл языковой барьер. Зато знакомых по нашим полкам книг на русском от российских издательств хватало с головой.

Что касается словарей и учебников иностранных языков, то такой литературы совсем мало. И вполне предсказуемо тут лидирует английский для грузинов. А если вы, как я, интересуетесь обратным направлением, то в обоих магазинах я насчитал... три учебника. Но на самом деле это даже здорово! Вот в наших шопах учебники русского/украинского для иностранцев я не встречал почти ни разу. :-)

На всякий случай напомню, что это были мои впечатления от двух реальных магазинов в Батуми. Как дела с ассортиментом в том же Тбилиси, мне пока неизвестно. Онлайн-магазины предлагают гораздо больше всего интересного, но оно зачастую «არ არის», что означает «нема». О своих приобретениях я расскажу в другой раз, а пока поздравляю Грузию с её Праздником! გაუმარჯოს საქართველოს!