Boku ni mo yoku wakarimasen

Чому я це поширюю, попри те, що ледь не проблювався на самому початку? Тому що навіть для себе дізнався з цього видива про деякі невідомі раніше аспекти руссо хорошісто обліко моралє.
UPD: Видиво зосереджено на розтині конкретно Каца, але з супутнім розкриттям теми загалом. Ну і той, будь-який публічний сентимент щодо росіян я просто не вважаю зараз потрібним, проте автор ще намагається загравати з «об'єктивністю», і це може псувати враження від його дотепних загалом зауважень, а подекуди й контрастувати з ними. Видиво довжелезне, але в описі є таймкоди.

Ну те, що «у сусіда хата не сама згоріла» — це зрозуміло всім, крім російських «голосів сумління» на зразок Шульман. Я ж додам, що й їхня власна алегорична каналізація теж не сама собою прорвалася, хоч вони вперто тікають від визнання цього. І якщо далі зануритися (перепрошую) в алегорії, то взагалі виходить, що в них якесь розщеплення свідомости, адже нарікаючи на свої сльози через зіпсуту каналізацію, вони водночас вимагають від нас ставитися до неї з повагою! Та я не думаю, що обнесення розлитої каналізації золотою огорожею з трояндами та забезпечення всіх золотими гімноступами відповідає поняттю «полагодити» в його раціональному розумінні… Ну а якщо вже оцінювати не на рівні того, що розлилося, а на рівні особистостей, як пропонує Шендерович, то особи, котрі вилазять з каналізації, смердять, доки не відмиються. Це не є «нацистський» підхід, це перевірений факт.

А мені подобається, що московські пропагандони у своїх журливих перформансах повторюють «контрнаступ, контрнаступ», немов би забувши, що їхньою мовою належить казати «контрнаступлєніє». Колись вони так чинили з «незалежністю, свідомістю, перемогою» — для сміху. А от із контрнаступом на глузування в них це вже якось не схоже…

Дотепно, як зараз модно казати, «базує». Місцями іронічно, місцями спостережливо. Якось витягає саму суть і знаходить такі дуже правильні, влучні слова… Цікаво, хто за фаховим напрямком?

Ще відколи я образився на «Торонто» через їхню хуцпу з Аліною Паш, то припинив дивитися цей канал.
Після початку вторгнення стрім без Щура мені теж траплявся раз, та був тоді геть нудний.
Проте в розмові на «Палає» я побачив Щербину з іншого боку… А зараз чи то я вже менш упереджений, чи то вони спіймали хвилю — але стрім нереально смішний. Я вже забув, коли хтось востаннє таке морозив, щоби живіт крутило судомами… Принаймні перші пів години, котрі я встиг подивитися, точно годяться для профілактики психічних розладів! (UPD: Далі за пів години морозиво вже не таке морозне, та як бухтіння на фоні теж нормальне. Ну а саме призначення стріму не в жартах про «я рузкій лишай», а в залученні донатів до фонду braveukrainians)

Вчора на виступі «Скрябіна», а точніше перед ним та після публіку розважали двійко ведучих. Певний час вони жартували на тему того, як їм доводиться вести програму українською, але уїбати їх мені хотілося не через це. Вони там ставили запитання відвідувачам, аж поки на третьому запитанні вирішили «дотепно» зауважити, що якби в залі замість молдаван були присутні естонці, то ті естонці зараз почали б відповідати ще на перше запитання… Гадаю, якби естонці дійсно були в залі, то саме вони й уїбали би замість відповіді цих рагулів і мали би повне право…
Я не знаю, звідки насправді походить старий міф про «мє-єдлєнних» естонців, що його любив обсмоктувати хороший вже рузькій задорнов, але підозрюю, що причина криється в естонській фонетиці з довгими звуками, через що невігласеві може здатися, ніби естонці повільно говорять. А від «повільної» мови до загальної «загальмованости» в рагулячій свідомості один крок…
А до чого тут ВВП? А до того, що за відношенням допомоги, надаваної Україні, до власного ВВП Естонія посідає першу сходинку (1.1% допомоги від ВВП). Але якщо ти рагуль, то знати тобі цього не треба навіть під час війни…

Фаховий психолог пояснює за «хороших росіян» з нагоди зашквару «Дощу». Або ось тут більш концептуально з цікавими науково-популярними відступами.

Андрій Луганський колупався в темі, чи варто ставитися до московських «лібералів», як до… союзників. Коли наприкінці зайшлося про втечу московитів до Грузії, частину якої сама ж московія і загарбала, він підсумував усе розглянуте в ролику запитанням до глядачів, чи зможемо ми колись так само, як грузини, «пробачити» та приймати московських біженців?
Моя відповідь така, що, по-перше, приймати біженців і пробачати — це два окремі питання. А по-друге, «пробачати» в нашій ситуації є беззмістовним поняттям. Неможливо «пробачити» тому, хто становить для тебе постійну загрозу (і — додам після сказаного в коментах — того, хто не просить і ніколи не просив про жодне пробачення). Можна не звертати уваги, можна забути, можна налагодити якісь форми взаємодії на зразок того прийняття біженців — усе зі своїми нюансами… А «простіть» — це як?!

Не треба жалітися, буцімто українцям було якось легше через те, що вони мали чинну опозицію та вільні ЗМІ. Головні ЗМІ що в 2004, що в 2013-2014 засосували язики в сраку або грали на боці режиму (у «безкровному» 2004-му це відчувалося взагалі гостро, адже тоді ще не було такого поширеного інтернету, і люди більше покладалися на особисте спілкування). А те, що опозиція і якісь опозиційні ЗМІ не зникли — це є наслідком того, що українцям на тому залежало, і що влада була змушеною з цим рахуватися. Чарівників у галубому віртальоті до нас не прилітало.
Вам у Росії, приміром, дісталися шалені поклади корисних копалин — так ми ж не кажемо, що наші економічні негаразди через відсутність подібних покладів. Ви сміялися, як ми майданимо з будь-якого приводу, а тепер ви виправдовуєте свою безпорадність відсутністю наших «тепличних умов».