![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Я собі давно прицілююся купити його книжку про Україну 2020-го року. А торік вийшла ще й про життя в Києві під час війни. Він слушно каже, що ті книжки написано для японців, котрі взагалі не в темі, на відміну від нас, і тому скептично дивиться на їхнє видання в Україні. Але й Ковжун має рацію, що нам цікаво побачити їхніми очима — от і мені саме з цієї причини цікаво.
Ось, до чого тут Рюрики…
2025-05-28 07:38Ніколи ще, мабуть, подвійні стандарти на росії не були настільки тупорилими, щоби, в намаганні виправдати забаганки царя, заперечити право того самого царя на існування! Це, звісно, якщо взагалі хоча б на секунду почати сприймати серйозно те, що на московських болотах говориться просто задля шуму…
Отже, для кегебешного царя з його фетишем щодо дотримання писаної «законности» ми маємо наступне:
теперішня РФ'ія не є законним державним утворенням — за логікою самого ж царського радника, котрий наполягає, ніби СРСР досі юридично існує;
самий СРСР було засновано з порушенням будь-якої законности і легітимности;
правляча династія російської імперії була нелегітимною від самого свого початку;
царство московське (як і згодом імперію) було самопроголошено;
князівство московське — то взагалі якісь сепаратисти…
Схоже, отому цар-Хуйло і марить увесь час чужими для нього, по суті, Києвом і Рюриками — бо то була перша та єдина ланка, легітимність котрої ніхто не піддавав сумніву, в усьому дірявому російському «ланцюжку наступництва»…
Отже, для кегебешного царя з його фетишем щодо дотримання писаної «законности» ми маємо наступне:
теперішня РФ'ія не є законним державним утворенням — за логікою самого ж царського радника, котрий наполягає, ніби СРСР досі юридично існує;
самий СРСР було засновано з порушенням будь-якої законности і легітимности;
правляча династія російської імперії була нелегітимною від самого свого початку;
царство московське (як і згодом імперію) було самопроголошено;
князівство московське — то взагалі якісь сепаратисти…
Схоже, отому цар-Хуйло і марить увесь час чужими для нього, по суті, Києвом і Рюриками — бо то була перша та єдина ланка, легітимність котрої ніхто не піддавав сумніву, в усьому дірявому російському «ланцюжку наступництва»…
Оцей добродій дуже гарно оглядає суть персонажів та розповідних аспектів ув іграх серії «God of War». Не переповідає, а саме аналізує вміст. У нього там ціла низка цікавих есеїв з цієї теми, можна дивитися списком. Але особисто я найбільшу для себе цінність побачив у цьому видиві, де він зачіпає саму природу «глибини» будь-яких історій. От я з «нордицької дилогії» (це GoW 2018 і GoW Ragnarök — а раніші, «грецькі» частини я не грав) нічого нового для себе, мабуть, не навчився. Я лише насолоджувався зрозумілими вже для мене з попереднього досвіду речами і тим, як їх усі втілено. Якщо й довелося щось трохи відрефлексувати, то хіба лише використання персонажів з неєвропейською зовнішністю в північноєвропейському епосі, котре тут виконано напрочуд органічно. Утім оцей есей таки змушує мене про дещо замислитися, про щось навіть особисте.
Схожого «загального» типу в нього й наступний есей, в якому він переосмислює свій раніший погляд на п'яту частину серії, чи то «Раґнарок». Якщо два роки тому ключовим елементом цієї гри він вважав «долю та вибір», то тепер ним стала «журба» (grief).
P.S. Та, і раніше я не висловлював своїх вражень від ігор «нордицької дилогії», бо якось не до того було. Так от, в принципі, їхню красу можна побіжно оцінити навіть за самими лише спойлерами, з котрих складаються всі есеї цього пана. Він навіть приділив окрему увагу чудовій «Валгаллі», про яку чомусь рідко згадують взагалі. «Валгалла» — це окрема пригода в «Раґнароку», котра стає доступною після гри+.
Схожого «загального» типу в нього й наступний есей, в якому він переосмислює свій раніший погляд на п'яту частину серії, чи то «Раґнарок». Якщо два роки тому ключовим елементом цієї гри він вважав «долю та вибір», то тепер ним стала «журба» (grief).
P.S. Та, і раніше я не висловлював своїх вражень від ігор «нордицької дилогії», бо якось не до того було. Так от, в принципі, їхню красу можна побіжно оцінити навіть за самими лише спойлерами, з котрих складаються всі есеї цього пана. Він навіть приділив окрему увагу чудовій «Валгаллі», про яку чомусь рідко згадують взагалі. «Валгалла» — це окрема пригода в «Раґнароку», котра стає доступною після гри+.
На мій хлопський розум, усе логічно. Національний борг — це не особистий борг. Але я й в житті знаю людей, котрі не вилазять із боргів, утім живуть краще за інших. Зрештою, ми всі живемо в проміжках між станами. У проміжках на самій лише зміні станів робляться цілі статки. А от яким буде наступний стан, і що буде після його досягнення — оце вже треба думати.
Через те, що на моїй фірмі триває ажіотаж з використання ШІ в роботі, мені довелося розбиратися з деякими технологіями. Побічно під руку трапився й оцей канал на ютубі…
Чого необізнані люди не знають щодо праці «програмістів» — це те, що їхня праця полягає НЕ в написанні програмного коду. Уявляти «програміста» як того, хто пише код — це так само, як уявляти, що «будівельник» — це це той, хто місить цемент і стукає молотком. Та, власне, сама назва «програміст» стосовно таких людей, як я, у фаховому контексті не використовуєтьсябозна-відколи — замість неї отой «software engineer» чи то «інженер-програміст». (Досі існують винятки, коли людина справді лише конвертує розроблену кимось іншим готову модель у фактичний код — тобто відповідає формальному визначенню «програміста» як кодописця, але зараз це вузька ніша.) Словом, можна вражати уяву пересічників гучними заявами про заміну «макак за клавіатурою» вже невдовзі розумними автоматами, але, як і з різнобарвним популізмом, диявол ховатиметься в деталях.
З власного досвіду можу сказати, що переважну частину мого часу займає не колупання програмного коду і навіть не роздуми, як його написати (подекуди й писати нічого не треба), а натомість обміркування того, що має робитися і як усе це має поводитися, та ще потім пошук причин, чому поводиться не так, як хотілося. І на кожному етапі я уявляю, чому я хочу, чого хочу. Так от, ШІ таким не займається через саму свою природу. Звісно, цим може займатися будь-яка метикувата людина, використовуючи ШІ як слухняний інструмент з перетворення задуму на готове рішення. І результат може вражати простотою його досягнення. Але для отримання гарного результату звичайній людині так само треба навчатися того, чого вчаться експерти-інженери. Грубо кажучи, шпалери я можу клеїти як власноруч — життя навчило, так і долучивши в наш час до цієї справи «роботів». Але ніхто, крім живої людини з відповідним досвідом, не попередить, що цей задум від самого початку міг бути невдалим.
Ну, власне, оцей хлопець у видиві й розмірковує про деталі, котрі ховаються за «гучними заявами». Що має підґрунтя, а що насправді не таке, яким уявляється, і яка з усього цього користь.
Чого необізнані люди не знають щодо праці «програмістів» — це те, що їхня праця полягає НЕ в написанні програмного коду. Уявляти «програміста» як того, хто пише код — це так само, як уявляти, що «будівельник» — це це той, хто місить цемент і стукає молотком. Та, власне, сама назва «програміст» стосовно таких людей, як я, у фаховому контексті не використовується
З власного досвіду можу сказати, що переважну частину мого часу займає не колупання програмного коду і навіть не роздуми, як його написати (подекуди й писати нічого не треба), а натомість обміркування того, що має робитися і як усе це має поводитися, та ще потім пошук причин, чому поводиться не так, як хотілося. І на кожному етапі я уявляю, чому я хочу, чого хочу. Так от, ШІ таким не займається через саму свою природу. Звісно, цим може займатися будь-яка метикувата людина, використовуючи ШІ як слухняний інструмент з перетворення задуму на готове рішення. І результат може вражати простотою його досягнення. Але для отримання гарного результату звичайній людині так само треба навчатися того, чого вчаться експерти-інженери. Грубо кажучи, шпалери я можу клеїти як власноруч — життя навчило, так і долучивши в наш час до цієї справи «роботів». Але ніхто, крім живої людини з відповідним досвідом, не попередить, що цей задум від самого початку міг бути невдалим.
Ну, власне, оцей хлопець у видиві й розмірковує про деталі, котрі ховаються за «гучними заявами». Що має підґрунтя, а що насправді не таке, яким уявляється, і яка з усього цього користь.
Конгресмен-демократ порівнює те, що ми звикли називати «системою цінностей», та прив'язану до неї міжнародну політику з операційною системою. І я гадаю, що це доволі зручне порівняння, змістовніше та чесніше за просто «систему цінностей». Свою, американську він, власне, й називає US-OS. Вважає, що вона конкуруватиме в осяжній перспективі з китайською, і на цьому прикладі пояснює, чому погано чинити так, як теперішня адміністрація намагається чинити, скажімо, з Україною.
UPD: Щоправда, Україну в НАТО він не хоче — хоче, щоби ми були європейською передньою лінією на грошовому забезпеченні (з арештованих активів), і щоби Європа поширила на нас свою «статтю 42.7» (щось подібне до «5-ї статті НАТО») ще до вступу до ЕС.
Ось на ютубі англійською (з 19:17).
UPD: Щоправда, Україну в НАТО він не хоче — хоче, щоби ми були європейською передньою лінією на грошовому забезпеченні (з арештованих активів), і щоби Європа поширила на нас свою «статтю 42.7» (щось подібне до «5-ї статті НАТО») ще до вступу до ЕС.
Ось на ютубі англійською (з 19:17).
Катков тут не розповідає нічого втішного для нас, але розповідає з гумором.
А якщо серйозно, розповідає те, на чому, очевидно, знається як «головний редактор військового порталу Defense Express». Щодо цієї теми явно краще слухати його, ніж «економістів» Фурсу та Сича.
А якщо серйозно, розповідає те, на чому, очевидно, знається як «головний редактор військового порталу Defense Express». Щодо цієї теми явно краще слухати його, ніж «економістів» Фурсу та Сича.
Вчора держсекретар США Марко Рубіо шокував мене демонстративним хрестом на чолі. Я спочатку подумав, що це вже якісь спецефектні знущання над ним, фотожаби, і лише потім придивився та дізнався, що воно таке було і навіщо.
До чого це я… Зараз мені трапилося, як християнський (англіканський) священник тлумачить те, що сталося тиджень тому в «оральному кабінеті» за участи Зеленського. Дотепний підхід до проблеми, не очікував, навіть від священника, хоча й виправдовує мету існування християнських священників. Пане Рубіо, any ideas about this?
До чого це я… Зараз мені трапилося, як християнський (англіканський) священник тлумачить те, що сталося тиджень тому в «оральному кабінеті» за участи Зеленського. Дотепний підхід до проблеми, не очікував, навіть від священника, хоча й виправдовує мету існування християнських священників. Пане Рубіо, any ideas about this?
Не нове, а забуте старе
2025-01-30 01:15Ось, американець дивиться інтерв'ю з Ніксоном і виявляє, що все, що той казав про комуністів, так само можна застосовувати до путіністів. Як домовлятися з росіянами? — Так, щоби в їхніх власних інтересах було не порушувати домовленість! Як розмовляти з росіянами про мир? — Так, щоби вони розуміли, що не виграють війну!
Я так розумію, що автор каналу говорить британською англійською, тоді як співрозмовник — американською.
Якщо коротко, цей дядько (Ґілмор) вважає, що зупинити хуйла від перемоги над Україною є національним інтересом США. У нього майже все, що він каже, є національним інтересом США, і це зрозуміло.
Власне, він озвучує чітко всі ті тези, з котрими я згоден, тому й заголовок такий. І про Україну, і про Європу, і про протистояння сучасній «вісі зла».
Якщо коротко, цей дядько (Ґілмор) вважає, що зупинити хуйла від перемоги над Україною є національним інтересом США. У нього майже все, що він каже, є національним інтересом США, і це зрозуміло.
Власне, він озвучує чітко всі ті тези, з котрими я згоден, тому й заголовок такий. І про Україну, і про Європу, і про протистояння сучасній «вісі зла».
Схоже, почало вже доходити принаймні до тих, хто, так би мовити, на самому «гострі».
Почало доходити, що вони самі зруйнували нормальне життя, що нічого не отримали від московського лохотрону натомість, а перші подихи розплати вже лоскочуть їхні дупи.
Винними вони себе не ви́знають, але це й не потрібно. Потрібно, щоби справді нікому не спадало на думку забути та пробачити. Коли це стане масовим, ми наслухаємося ще й не таких дивовижних вивертів про мир і дружбу, і світову змову, як оце від Пашка. Тікай, Пашко, до північної кореї, доки не пізно — звідти, може, не видадуть! Ти ж уже все зрозумів, хоч і не наважишся називати речі своїми іменами.
Почало доходити, що вони самі зруйнували нормальне життя, що нічого не отримали від московського лохотрону натомість, а перші подихи розплати вже лоскочуть їхні дупи.
Винними вони себе не ви́знають, але це й не потрібно. Потрібно, щоби справді нікому не спадало на думку забути та пробачити. Коли це стане масовим, ми наслухаємося ще й не таких дивовижних вивертів про мир і дружбу, і світову змову, як оце від Пашка. Тікай, Пашко, до північної кореї, доки не пізно — звідти, може, не видадуть! Ти ж уже все зрозумів, хоч і не наважишся називати речі своїми іменами.
Остап Українець із гумором про поради з чистомовства на прикладі одного «неназваного» мовного гуру.
Чесно кажучи, я й не очікував, що він — тобто той гуру — може морозити навіть таку очевидну, нібито, маячню. Хоча колись і сам був свідком його сумнівної експертности в питаннях писемности, скажімо. Але ж купі довірливих глядачів таке заходить…
Чесно кажучи, я й не очікував, що він — тобто той гуру — може морозити навіть таку очевидну, нібито, маячню. Хоча колись і сам був свідком його сумнівної експертности в питаннях писемности, скажімо. Але ж купі довірливих глядачів таке заходить…
Черговий маленький збір під дахом каналу MangUA. Зараз на «закупівлю портативного комплексу для блокування БПЛА». Посиланка на банку в описі та в закріпленому коментарі під видивом.
Трохи спогадів хлопця з-під окупації на Харківщині — просто, шоб було. Не знаю, коли знято — може, ще з торішнього архіву…
Доволі цікава розмова з Віталієм Портниковим, точніше цікаве викладення його думок тривалістю понад годину. Відповідей на питання «що робити?» небагато, але має певний заспокійливий ефект. Заспокійливий не в тому сенсі, що нам нема чого хвилюватися — це, скоріше, навпаки, — а в тому, що можна поглянути на життя під іншим, подекуди тверезішим кутом. Добре, що тут він не розпалюється так, як зазвичай стається під кінець його сольних промов, бо їх я через це просто фізично не витримую…
У сенсі, що ведучу прорвало. Через коментарі якихось альтернативно-обдарованих глядачів.
«Хай все піде по п...і (слухати з 17:33)»
«Хай все піде по п...і (слухати з 17:33)»
Так чи сяк цей проєкт досі тримається :) Темпи виробництва не вражають, це лише шоста серія від прем'єри минулого листопаду, тобто в середньому по два місяці на серію, але ж джерелом фінансування є донати.
Він, наче, й не сказав нічого нового щодо суспільно-державних взаємин, але я в захваті, як аналітично він розкладає по поличках! Це, власне, ініціатор петиції щодо переголосування рішення з відновлення декларування, ння!
Ну і той, з приводу будь-яких балачок про гіпотетичні вибори під час війни… Як на мене, це була би безсумнівна імітація законности в незаконний спосіб та ще безглуздіше ходіння по лезу, ніж… ніж… От якби, замість відбиватися, забрати всі сили з фронту та спрямувати їх просто на повалення центральної кацапської влади одним ударом — то в цій фантазії принаймні мета була би прозорою та вартою ризику, на відміну таких унікальних виборів.
Ну і той, з приводу будь-яких балачок про гіпотетичні вибори під час війни… Як на мене, це була би безсумнівна імітація законности в незаконний спосіб та ще безглуздіше ходіння по лезу, ніж… ніж… От якби, замість відбиватися, забрати всі сили з фронту та спрямувати їх просто на повалення центральної кацапської влади одним ударом — то в цій фантазії принаймні мета була би прозорою та вартою ризику, на відміну таких унікальних виборів.