ukurainajin: (Default)
У статті «First Russian mobile phone» читаємо:

«This is the photo of the first Soviet cellular phone. The development of such devices has started in 1958 as a cooperative project by the group of the Soviet scientists from different cities. <…> The first devices were started in production in 1963, and till 1970 more than 30 Soviet cities were covered with this elite mobile phone network. As far as the author knows, in USA there was also such kind of mobile telephone system but it started a bit later – at 1969. The system had even some modern day features as “conference-call”.»
(Це фото першого радянського стільникового телефону. Розробка таких пристроїв почалася у 1958 як спільний проект групи радянських науковців з різних міст. <…> Перші пристрої було запущено у виробництво в 1963, а до 1970 більше ніж 30 радянських міст було забезпечено цією елітною телефонною мережею. Наскільки автору відомо, у США також існував подібний вид мобільних телефонних систем, але це почалося трохи пізніше — у 1969. Система мала навіть деякі сучасні функції, як то «конференц-зв'язок».)


Звучить скрєпно, чи не правда? Та, на щастя, автори у тій самій статті, дотримуються об'єктивності:

«It was a fully functional mobile phone that was placed in the car of the Soviet elite. <…> And there was a hierarchy in using this system. People who hold higher Communist positions could throw of the line the lower posts when they needed to talk urgently but all the lines were busy. Some could call only local numbers and more advanced Communists could call worldwide. <…> The Soviet authorities even didn’t think about providing the service to common people. The mobile phone could give another level of freedom to its owner, and it was not what they expected from the citizens.»
(Це був повнофункціональний мобільний телефон, що його встановлювали на автівках радянської еліти. <…> І у користуванні цією системою існувала ієрархія. Люди, що обіймали вищі посади, могли викинути з лінії нижчих посадовців, коли треба було терміново поговорити, а всі лінії були зайняті. Дехто міг телефонувати лише на місцеві номери, а комуністи вищого щаблю могли дзвонити по всьому світу. <…> Радянська влада навіть не думала про впровадження цієї послуги для звичайних людей. Мобільний телефон надавав інший рівень свободи своєму власнику, а це від громадян не потребувалося.)


І від себе ще додам, що коли у капіталістичних країнах вже використовувалися приватні мобільні телефони компактного зразку, в СРСР заради міжміського дзвінка треба було стояти годинами у черзі на пункті зв'язку і замовляти виклик заздалегідь. Замовити міжміський зі своєї домівки було реально лише у фільмі з Барбарою Брильською, тобто не будь-де і не будь-коли, якщо це не столиця. Навіть на отримання власного, не від установи, домашнього телефона треба було чекати роками.
ukurainajin: (Default)
Треба було розібрати й викинути старий комод, що від попередніх власників залишився. Ну як старий… років 70-х, судячи з його вигляду. Взявся я до справи і зрозумів, чого хазяї покинули оце «добро» мені. Він же ж, падлюка, цілком клеєний. Окрім задника, який складається з двох половинок. Між собою вони скріплені зубатими скобами, і все це усіяне незліченною безліччю шурупів. А шурупи ті з ледь надряпаними у довільному місці шліцами…

Я розумію, коли майстер Гамбс створює різьблений гарнітур для певної особи. Але у епоху масового виробництва та з дизайном типу «фігурка з Тетрісу»… Його ж навіть між складами неможливо перевозити у хоч якійсь відчутній кількості. Ото тобі й дефіцит! Постало питання, хто ж цей майстер Гамбс? Знайшов етикетку, а на ній таке: «Изготовитель: «Оборницкие Фабрики Мебели ПОЛЬША»
ukurainajin: (Default)
Зірка Мезантюк «Як я руйнувала імперію»

Збереження історичної пам’яті є надважливою справою для кожної сім’ї. Попри націоналістичний пафос, діти повинні розуміти значимість незалежності, цінність свободи слова та самовираження. Адже вони з дитинства мають те, про що їхні батьки боялися навіть і мріяти. Зірка Мензатюк намагається пояснити сучасним підліткам життя в тоталітарній системі не абстрактними поняттями, а через побут, звичайне життя дівчинки з усіма його барвами – новими знайомствами, цікавими подорожами, веселими пригодами, джинсами «варьонками» і малиновими шнурками.

На самому початку скажу, що я цитую гарну рецензію на гарну книжку гарного видавництва. Без сумнівів і застережень рекомендую! А тепер, чим ця книжка сподобалася мені.

По-перше, вона дійсно захоплююча. Разом з тим це не лише веселі підліткові пригоди. Авторка майстерно розповідає про серйозні речі і чудово обізнана на драматургії. Є місця, як лінія отієї Софронихи, де на тлі жартів можуть навіть сумні сльози навернутися. Мене дуже тішить, що наші автори спроможні створювати такий якісний продукт.

Письменниця послуговується літературною мовою, до якої за сюжетом органічно вписує буковинський діалект, до того ж з поясненнями. Це особисте, але мені таке дуже до душі.

Третій плюс, чому я хочу порекомендувати цю повість широкому загалу, це її людяність. Попри згадку про бандерівців тут немає нічого, що може викликати відторгнення у абстрактного „східняка‟. Хіба що він переконаний комуніст та адепт „Найвеличнішої геополітичної катастрофи 20-го століття‟. Всі, мабуть, свідомі того, що різниця у нашій культурі та уподобаннях все ж існує. Однак книга жодним чином не намагається спекулювати на протиставленні і нічого не нав'язує. У ній ідеться лише про живих людей і їхнє прагнення до свободи. Хочете щирої національної виховної літератури? Оце саме вона!

До речі, про національну літературу. Існує небезпідставне переконання, що твори з української національної тематики — це завжди щось трагічне, завжди якась чернуха й треш. „Як я...‟ — це пісня надії. Легка, невимушена і оптимістична.

Наостанок згадаю пізнавальну складову, про яку вже ішлося у епіграфі. Я вважаю себе щасливим, що мені судилося народитися у ті ж часи, що й героїні повісті. Я не встиг ані просякнутися ненавистю до радянської системи, ані зігнутися під неї. І разом з тим я можу судити про те життя не з казок, а з власних спостережень, тож, відповідно, мати більш-менш об'єктивне уявлення. Пам'ятаю, як руйнувалася довіра до того, що співалося офіційно. Маленькі дрібнички, які формували мій погляд. Виявилося цікавим порівнювати власні спогади з описами у цій книзі. Щось збігається, щось відрізняється від наших місцевих особливостей.

Раджу дітям і батькам, а також всім цікавим читачам.
ukurainajin: (Default)
Встретилось вот:

Originally posted by [livejournal.com profile] andrey_che at Выбирайте!
Мечтающие вернуться в СССР, выбирайте период:
- террор и голод 20-х
- голод и террор 30-х
- война и голод 40-х
- нищета 50-60-х
- дефицит 70-80-х


Если забить в поиск «мифы об ссср», имея в виду как оно там жилось, то найти можно по вкусу вопрошающего. Такое вот, или же вот такое.
В силу своего личного опыта, я склоняюсь к мыслям, высказанным во втором материале. По первой ссылке я вижу много сказок либо недоговариваний. Если кто-то в данный момент строит свои представления о жизни на мифах об утраченном рае, то флаг ему и свобода творчества! Лишь бы других этим не задалбывал без их согласия.

Но я сейчас про другое. Лично я не понимаю само выражение «вернуться в СССР». Ну это же как мечтать вернуться в детство, да? Или чтобы сейчас было всё, как когда-то тогда? Если разложить это «как было тогда» на конкретные пункты, то каждый вполне может начать их для себя реализовывать.
Хочешь детской беззаботности и халявы, найди того, кто тебя возьмёт на содержание! Хочешь свою квартиру, которую надо ждать много лет и всю жизнь за неё отрабатывать, возьми кредит! Даже сможешь ею распоряжаться по своему усмотрению, а не што либо как. Хочешь жить со всеми дружно и чтобы тебя уважали, так кто тебе мешает не быть говном? Хочешь экстрима вроде утренних очередей за продуктами, спортивного бега за троллейбусами и подтирания газетными страницами? Это вообще проще простого. Ну и так далее по списку...
Уточнить могу лишь одно: все средства устроить счастливую жизнь или даже вернуть молодость, они там, в будущем, а не в воспоминаниях и фантазиях о прошлом.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

September 2017

S M T W T F S
     12
34 56789
1011 1213 1415 16
1718 1920 212223
24252627282930