Boku ni mo yoku wakarimasen

Сьогодні вранці прилетіло на мій район. І це було буквально на відстані 5 хвилин пішки від мого будинку. Знищено стратегічний під'їзд цегляної хрущівки. Люди лишилися без житла, є також загиблі. Якщо вірити заявам кацапських пропагандонів, то вони навмисно били по цій хрущівці. Ну, бо вони ж кажуть про високоточну зброю… Тут вони або брешуть про високоточність, або брешуть, куди цілили. Але в кожному разі вони брешуть своєму бидлу, що саме вони вразили. І їхньому бидлу, напевно, вже нема куди опускатися нижче, інакше неможливо було би триндіти з екранів за ураження стратегічних об'єктів, нахабно ілюструючи це кадрами з тою таки зруйнованою хрущівкою. Перемогли вони також і прилеглий ринковий майданчик — там, напевно, під продуктовими прилавками ховалися натівці на танках.

Я був у сусідньому районі, але від ранішніх вибухів у мене здригалося ліжко — такий собі мініземлетрус. Тому можу уявити, що відчувалося там, вдома, у 5 хвилинах пішки. Маму знову почало тіпати. А вона ледве-ледве оклигала була від психічного розладу, що його їй приніс за ці два роки кацапський напад… Коротше, якщо задля безпеки Харкова потрібно там зрівняти з землею бєлґород, то тут уже, мабуть, ніхто не вважатиме це чимось поганим.

Ударів по моєму району — отаких із ураженням житлових будинків — не було, хіба, з весни 2022. Радує, що люди на районі кинулися гуртом допомагати постраждалим. Мама не може розповідати про це без сліз.

Сьогодні вдень терористична організація «російська федерація» прямим ракетним ударом убила понад півсотні людей на Харківщині в селі Гроза, зокрема й дітей. На поминках, куди сільчани масово зібралися. Це була приблизно половина наявних на цей час мешканців. В області оголошено жалобу з 6-го по 8-е жовтня.
Про навідника поки що лише припущення, але особисто я не сумніваюся, що він був. Імовірність таких збігів є мізерною.

(українською): https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cmlr4m2lz34o

(in English): https://www.bbc.com/news/world-europe-67025706

Отримав нарешті свої книжки з Японії. Зокрема й «Меч призначення», котрий, за іронією долі, вийшов невдовзі після початку балалайного вторгнення, саме коли в нас найгарячіше було. Їхали вони кілька місяців, бо кружними шляхами, і до Харкова потрапили через ланцюжок добрих людей. Аж ось отримав… і коробка простояла весь день до вечора, адже я тупо забув за неї через працю

UPD: Мда, «вдало» я заголовок добрав… Щойно дізнався новини, що трапилося зокрема у Вінниці… У мене вже всі побажання для московських уйобків скінчилися, які я знав…

Вночі прилетіло в школу поряд зі мною. Вибух не такий, як від бомбардування, тобто будинок не здригався (або я не звернув увагу за самим грюкотом). Проте чути було, як розлітаються шматки землі і наче деревина тріщить. Там усе навкруги тією землею обсипано. Натомість життя в місті зараз досить жваве. Сюрр.

«Фашизм» в Україні має якусь аномальну природу. Він поширюється не через безкарність і потурання, як можна було би очікувати в нормальній рфашистській державі, а чомусь саме через застосування росією «антифашистських» засобів. Ніби кожна «антифашистська» промова в російських медіа сама підказує «фашизмові» найлегший шлях до сердець українців. Ніби кожний запущений турботливою росією «антифашистський» снаряд сам розкида́є навсібіч оті зародки «фашизму»… Політологам (і психіатрам) варто дослідити цей неймовірний феномен!

Сьогодні ходили «далеко» провідати рідних. «Далеко» — це 40 хвилин пішки. Зараз у нас пересуваються або так, або на власних автівках — що таке громадський транспорт, всі вже забули. В район Павлового Поля прилітало ще не надто багато, порівняно зі, скажімо, Салтівкою: в нас рашисти лише бомбили телевежу, розхуячили спорткомплекс на Ботсаду та насрали мінами подекуди по дворах. Ну ще було видиво з панельною хрущівкою поряд із районним кінотеатром, що їй чимось відірвало весь фасад… але туди я не ходив*. А так усюди на районі купа будинків з розбитими шибками, а допотопні та великі шибки потрощено майже всюди від Дерев'янка до Новгородської. Часто по дворах можна побачити посічені осколками автівки, є навіть спалені вщент. Біля однієї школи осколками подірявило пластикову людинку на пішоходному переході. Про те, що військової інфраструктури тут немає, ви, певно, й самі здогадуєтеся.
Щодо забезпечення, зараз вже логістика оговталася, і є майже все потрібне. Хіба що з куривом та специфічними ліками серйозні проблеми (гормональні для бабуні в нашому під'їзді ми шукали по знайомих волонтерах). З опаленням багато де біда, цілі райони неможливо відновити до завершення бойових дій. Комунальники — це взагалі герої нашого часу, працюють попри будь-що!

UPD 2022-03-14: *Пройшовся там — пошкодження справді жахливі, будівлю мов «продуло» наскрізь і геть злизало половину її фронтальної стіни. Осьо знайшов чуже фото. Та й навкруги картина страшна: поламані дерева, вибиті з сусідніх будинків віконні рами, навіть дебелий металевий рекламний стовп зірвало. От лише радянська мозаїка про хліборобів-космонавтів на бічній стіні тієї бідної хрущівки якимсь дивом навіть не запилилася.

Ось видиво з автореєстратора про вчорашній обстріл. Отой самий, що його влаштували хуйлокашенки замість музики для перемовин. Машина виїжджає з вул. Новопрудної у провулок 23-го Серпня, де і впало те, про що я писав учора. Ми проходили цим місцем за годину до того, вдало розминулися в часі… А щоби глибше оцінити «гумор», 23-е серпня — це дата звільнення Харкова з-під гітлеровської окупації.

Видиво, мабуть, десь є на Ютьюбі, але я не знаю, де саме — мені його Скайпом скинули.