Boku ni mo yoku wakarimasen

…у разі тривоги під час повітряної тривоги або й взагалі будь-яких неконтрольованих нападів неприємних почуттів через те, що московія досі існує, в пригоді може стати оце:

Трапилася реклама однієї пісні… Ну хто зна, що за канал, коли назва «Рок Школа», а спів англійською. Хотів промотати, та щось підбило зайти подивитися. З'ясувалося, що канал таки український з ухилом у виконання українською принаймні останнім часом. Це якийсь навчальний заклад, і записи, очевидно, звітують про їхню діяльність, а не для того, щоби вразити вибагливих глядачів Ютьюбу. Але оце відео… хай не взірець вокалу наразі, та я не втримався…

Насправді я не маю такої цинічної думки, яку розмістив у заголовку, це я жартома перебільшив. Адже からかい上手の高木さん /каракаі джьоːдзу но такаґі-сан/, тобто «Майстер кепкування Такаґі» — це дуже добрий твір. За жанром це «шкільна комедія, буденність», де люди (діти) просто живуть звичайним життям, і нічого надзвичайного з ними не трапляється, крім того, що вони самі витівають. Я не те щоби любитель такого, утім бувають винятки, коли воно або напрочуд смішне, або ж миле, як оце. Ну дійсно, рожеві поні не для мене, але ж треба душі відпочивати на чомусь романтичному й легкому… Другий малюнок посилається на англійську статтю з описом цього серіалу.

( Про що йдеться у творі: )

Сподіваюся, що зміг когось зацікавити. У мережі не проблема знайти, та й аніме, начебто, вже є (на Толоці називається «Провокаторка Такаґі»). А мені щодо придбання цього твору допоміг визначитися один дуже креативний хід авторів. По-перше, я взагалі люблю таке оформлення обкладинок. Ну тобто, не звичайну розфарбовану контурку, а малюнок в художній манері. А по-друге… Коли я роздивлявся на перелік томів, то помітив дивну річ: номер тому наче той самий, зображення на ньому дуже схоже на те, яке я щойно бачив, та попри це воно дещо відрізняється. Спочатку подумав, що це якісь різні редакції. Але почав придивлятися і з'ясував, що сцени справді ті самі або схожі, проте персонажі на них геть інші. Так я, власне, дізнався про існування сіквела. Ви можете побачити приклад просто на початку допису. І це стосується не лише обкладинок — в історіях теж досить часто по-новому розігруються старі ситуації, і їх досить цікаво порівнювати.

Ось і я так само зараз підспівую бува, миючи руки або виходячи надвір: Хура хура, ді пест іст да! Вір хабен нох драй таґе…

З приводу теми звуконаслідування тварин побачив такий віршик:

Соловейко: тьох–тьох–тьох.
Кошенятко: няв–няв–няв.
Поросятко: рох–рох–рох,
А собачка: гав–гав–гав…
У кущах зайко зітхає,
Все мовчить і слуха.
В нього голосу немає,
Зате довгі вуха

Я схотів собі оце купити, щойно побачив малюнок на обкладинці. Дуже сподобалося поєднання анімешного стилю з технікою зображення «під гравюру», як у старих книжках. І прикольно дивитися, як його взагалі малюють. А кінцевий кольоровий результат, який мене спокусив, можна побачити в кінці відео (6:20)

Власне, японською ця назва звучить «君の名は。», що не є простим словосполученням, а натомість натякає на ширший зміст, тому у перекладі можна було би додати три крапки…
Макото Шінкая дедалі частіше називають Міядзакі сучасності. Стиль його творів інший, утім це таки певний стиль, вже впізнаваний і вшановуваний за межами Японії. Я не дуже обізнаний, давно якось дивився короткометражку «Вона та її кіт» і не скажу, що був у захваті. Проте зараз маємо справу з чимось іншим. Принаймні в Японії збори цієї картини удвічі переплюнули сьомий епізод «Зоряних війн», який посів лише другу сходинку 2016. А у світі це наразі друга за зборами японська кінострічка після міядзаковської «Сен і Чіхіро».

( Читати далі… )

Тут проф. Чіпполіно розпедалив напередодні, як слід ставитися до Польщі і поляків з огляду на скандальні ініціативи стосовно історії. Я згадав оцей чудовий давній скетч Kabaretu Moralnego Niepokoju під назвою «Nasi bitni Polacy (Obcokrajowcy)». Здається, у них саме зараз певні проблеми з цензурою з боку PiS (втім, це треба вивчати тему). Шкода, що не знайшов відео кращої якості. Проте тут є субтитри англійською.

Оце так. Заходжу на «Миротворця», а там лунає «Син божий народився» :)
Спочатку хорал співав, а потім дівчина почала… Щось там у них типу різдвяного радіо грає. Молодці! Біжіть, послухайте цю красу!

UPD: О, сумне почалося… А-а-а! Там ліворуч унизу сторінки програвач. :)

Тем, кто не читал пана Сапковского, советую предварительно пробежаться по его рассказу «Ведьмак» (и остальным произведениям этого цикла, 8 томов). То, что вам это безумно понравится, я гарантирую только за миллион стодолларовыми банкнотами и самолёт со стюардессой. Но зато вы точно будете понимать все отсылки к оригинальному тексту. Вот на блюдечке, для ленивых:
Po polsku, на русском, українською

А там уж можно переходить к основной части забавы:

Въедьзмин
По моему не особенно скромному мнению, “Ведьмак” Анджея Сапковского – крутейший фэнтези-цикл со времён “Властелина Колец” (по крайней мере – из того, что я сам читал!). Душевная, красивая, при этом – весьма честная и неглупая сказка.
Данный текст – просто маленький панковский стёб “по мотивам”. Всем улыбок!
(Ричард “Дики” Оглоед. 25.10.04.)