Boku ni mo yoku wakarimasen

В огляді на першу книжку про Тіфані я згадував, що перекладачка не схотіла перекласти hag як «карга», використавши натомість таке саме «відьма», як для witch, і вбивши цим яскраву мовну особливість та кумедність застосування цього слова до малої Тіфані. (Може, то й не перекладачки провина, а старолевівських редакторів, бо довіри до них дедалі менше.) І ось, будь ласка, в перекладі другої книжки, котра отримала назву «Повен неба капелюх» і незабаром вийде, вже таки з'явилося «карга» (принаймні в словнику малолюдців). Як я казав, ця книжка моя найулюбленіша з усіх п'яти — вона наймоторошніша, навіть «Я носитиму північ (I shall wear midnight)» вже настільки не вражає. Сподіваюся, переклад Марти Госовської за цей час лише покращав — невдовзі дізнаємося.

P.S. Цікаво, чи не виправили вони це, бува, заразом у новіших накладах першої книжки? Бо серйозних зусиль це не потребує, а покращення значне — я б лише заради цього взяв новий примірник…
P.P.S. І схоже, що фіґлівський вигук «абодайго! (crivens)» з першої книжки тут замінено на зручніше для вимови «анайто!»

Ось і дочекалися нарешті. Вийшла перша книжка про Тіфані Болячку (Tiffany Aching) в перекладі Марти Госовської. І тепер якимось неймовірним чином потрібно дочекатися наступної, котра буде, дай боже, щоби хоч за пів року була… До речі, разом із «Поштовою лихоманкою» це друга книга Пратчетта, котру видавництво пропонує також в електронному форматі.
Здебільшого переклад вийшов чудовий, як на мене. Легко читати (я за два дні проковтнув). Фест класно передано говірку фіґлів та решту особливостей мовлення, абодайго!* Барвистість саме така, щоби над серйозним хотілося замислитися, а від жартів хотілося реготати. Чи не єдина річ, яка мене трошки засмутила, це переклад слова hag, котрим фіґлі називають відьом. Через те, що обидва слова witch і hag перекладено як «відьма», принаймні в одній сцені втратилася комічність і зникла яскрава риса загалом. Чим пані Госовській не догодила якась «карга» або ж «яга», не можу зрозуміти…

Коли я ще читав англійською, особисто мене більше вразила друга книга. Натомість це не означає, що вступна частина гірша; і перечитавши її українською, тобто в іншій палітрі почуттів, я й надалі радитиму цей цикл читачам будь-якого віку. Власне, додатковий примірник для розповсюдження серед юних читачів я вже замовив. :)
Характерна відмінність «Тіфані» від головного відьомського циклу полягає в зосередженні на розвитку персонажа. Якщо по́рання з проблемами у книжках про дорослих відьом має на меті показати, як воно буває, то в історіях про Тіфані воно товаришує героїні на шляху її власного духовного дорослішання. Тому ці історії годяться для такого широкого кола читачів. Хто вже щось читав, має приблизно уявляти, чим у Пратчетта є відьомська магія, котра здебільшого не є жодною магією. Ось разом із Тіфані, для якої все це нове, ми глибше занурюємося у філософію питання, що ж робить відьму відьмою…

Зазвичай вважають, що на крейді доброї відьми не виростити, занадто бо непевна порода — гірша за глину. Та всередині крейди чаїться кремінь… Початок шляху покладено, отже рушайте до вівчарського Крейдокраю і гарної вам подорожі!
* Абодайго! — це те, на що в перекладі перетворилося фірмове фіґлівське Crivens!

«Озброєні» — це остання з книжок Пратчетта у наборі минулого року. Якщо казати про нього коротко, то «Відьми за кордоном» однозначно-однозначно варта прочитання, попри те, що перекладач не виправдав деякі з моїх збочених сподівань. До «Батька Вепра», з циклу про Смерть, досі не дійшли руки, але вона унікальна тим, що має гарненьке оформлення з золотими сніжинками та літерами! Що стосується інших пригод цього видатного персонажа, то «Душевна музика»… ця книга чомусь виявилася дещо… «прохолодною». Це не проблеми перекладу, і це не лише я так думаю — багато читачів з усього світу не доросли до такої музики і кажуть, ніби в ній бракує чогось «головного», хоча вигадки вигадливі та варті зацитовування, як завжди. Через те я теж на деякий час охолов до читання решти книжок і написання оглядів…
Та дарма я не зробив окремий огляд на прочитану вже до того «Варта! Варта!» і замість обсмоктування «шо ж то автор мав на думці» обмежився побіжними враженнями. Бо «Варта», безперечно, значно більшого… ну, варта…

( Читати далі… )

Серед книжок Пратчетта, що їх «Старий Лев» планує видати цього року, є і перша з циклу про Тіффані. Дякувати богові, не доведеться чекати бозна скільки. Перекладатиме Марта Госовська. Опис її титулів займає більше, ніж одне речення. Але ось це для мене куля в лоба: «Сфера професійних інтересів: вербальні аспекти персонального позиціонування, побудова стратегій конструювання персонального бренду та формування унікального персоналізованого месиджа.» Хтось може перекласти людською мовою, що це означає?

Дуже хочеться порекламувати спільний твір Террі Пратчетта та Ніла Ґеймана «Добрі передвісники (Good Omens)», який видало торік українською видавництво «КМ-БУКС» за перекладом Бурштини Терещенко та Олеся Петіка. Так-так, це за мотивами саме цього твору невдовзі мають показати телесеріал.
Але бачите, у чому справа… Про це марно розповідати — це треба читати. Тому я, хоч і не маю письмового дозволу видавництва, візму на себе сміливість зацитувати певний уривок. Суто з метою продемонструвати якість перекладу і заохотити нових читачів до придбання цієї книги. Якби я редагував вміст на сайтах крамниць, я би виставляв не кілька перших сторінок, а саме отакі фрагменти. Отже, рушаймо!
( Читати уривок… )

Довго зволікав із цим ділом, бо читаю зараз навмання, що перше вхоплю, а купа на черзі вже чимала. Тому сьогодні одразу дві, вже умовно не нові книги Террі Пратчетта з серії «Дискосвіту» у калиновому переказі. Щось вони, до речі, у «Видавництві Старого Лева» зменшили оберти і видають наступні томи чи не повільніше, ніж я встигаю читати. А я собі так міркував, що з появою на сцені решти перекладачів дія лише прискорюватиметься. Так до сивини чекатимеш на повне зібрання! Принаймні років ще десять, як підказує арифметика…

Обидва томи наразі є найкращими в серії, з огляду на авторську роботу в поєднанні з перекладом. «Віщих сестер», як я озвучував раніше, перетлумачив Олександр Михельсон, а от естафету з циклом про Смерть перехопило підкріплення в особі Оксани Самари. Отже у підсумку маємо вже чотирьох бійців дискосвітнього фронту. І якщо вони там не зникають безвісті, можна ще сподіватися на майбутнє пожвавлення. На жаль, залишається ланка у вигляді самого видавництва, і той вигляд здається не дуже бадьорим, бо попри згадану неквапливість, у «Віщих сестрах» мені трапилися такі речі, як друкарські помилки та зсув нумерації сторінок в усіх примітках рівно на 2. Тобто, якщо пишуть «дивись стор. 96», гортати треба одразу на 98-у. Утім інших сумних зауважень не маю. Я вже навіть звик до стилю оформлення палітурки і починаю любити ці схематичні колажики з випадкових елементів оповіді… Але перейдімо до найцікавішого!

( Читати далі… )

Скоро має вийти українською роман співавторів Террі Пратчетта і Ніла Ґеймана «Good Omens». Що цікаво, видаватиме не «Старий Лев», а «КМ-Букс», яке давно вже займається книжками Ґеймана. А ще цікавіше, що вони, схоже, збираються видати ту саму книжку одночасно з двома різними палітурками: «ангельскою» та «демонською». Я ж нічого не плутаю, це лише різне оформлення?



UPD А ось і відповідь знайшлася на сторінці видавництва у FB:

( Показати… )

Скінчив читати першу з книг Террі Пратчетта, що їх видає львівський «Старий Лев». Вона ані перша хронологічно, ані перша з написаних. Навпаки, це один з пізніших (2000) творів, що видно навіть по темам, які тут розкриваються. Чому у «Леві» вирішили видати спочатку саме її у парі з дійсно найпершою поміж найперших — «Кольором магії» (1983), я не знаю. Гадаю, це пов'язане з тим, як перекладачі взялися до праці. Чи варто починати знайомство з «Дискосвітом» з «Правди»?.. З одного боку, це самостійна позациклова історія, і розповідається вона таким чином, що брак знань про цей всесвіт не завадить розумінню. А талант Пратчетта тут вже розкривається в усій красі. З іншого боку, якщо другорядні персонажі цієї історії ні про що вам не нагадуватимуть, то можна втратити, як мені здається, цілий шар смаків… Зробімо так, якщо бажаєте спочатку спробувати щось легке і веселе, то беріть «Колір магії» (початок циклу про мага Ринсвінда) або «Право на чари» (початок циклу про відьом). Якщо вас не лякає некваплива інтелектуальна розповідь, тоді «Правду».

( Читати далі… )