Пратчетт українською: «Морт»

[ukurainajin]

Пратчетт українською: «Морт»

Окремий допис про дві перші книжки з серії «Дискосвіту» я, мабуть, не робитиму. Йдеться про «Колір магії» та її продовження «Химерне сяйво». Варто лише зазначити, що це самий початок творчості Пратчетта, до якого ми звикли. І хоча Пратчетт з першої ж сторінки завзято починає гострити винахідливість та фірмовий сатиричний стиль, прості походеньки без певної мети, що їх тут описано, скажімо так, на любителя. Переклад Юлії Прокопець, принаймні після знайомства з першою книгою, не викликав у мене надвеликого захоплення. Подекуди занадто незвична лексика; «гра слів» не запам'яталася; зустрів навіть важкувату триповерхову конструкцію, з-за якої стирчала англійська будова речення. Не смертельно, утім сподіваюся, що в наступних перекладах підциклу про чарівника-невдаху Ринсвінда буде веселіше.

Натомість у перекладі Ольги Любарської (це я вже про «Морта») барвиста лексика використовується дуже вдало. Цей переклад мені сподобався не менше, якщо не більше за переклад «Права на чари» Олександра Михельсона. Читається легко, мовні звороти і окремі слова справляють приємне враження і навіть поліпшують настрій. Гру слів передано приблизно на тому ж рівні, що і в Михельсона, хоча пані Любарській, як на мене, вдалося краще.

«Морт» розпочинає низку творів, події яких обертаються навколо персонажа на ім'я Смерть (і не лише на ім'я — зовнішність, походження і рід діяльності такі самі, лише «стать» чоловіча). Морт (Мортимер) — це незграбний і дивакуватий сільський підліток, що його конче вже час віддавати у навчання до бодай хоч якого майстра. Бодай хоч який майстер, як можна здогадатися, на таке не пристав і навіть не спокусився, проте кар'єрою хлопця зацікавився дехто інший…

Якщо можна знайти у цьому романі якусь головну ідею, то я визначив би її так: «Що може трапитися, коли хтось береться до невластивої справи. І як тоді бути із Усесвітом.» Крім того розглядаються наступні важливі питання: «Чи ти є тим, що робиш, чи робиш те, чим ти єси», «Чому мати справу з живою легендою не так прикольно, як шанувати пам'ять про неї», «Як зробити видиме невидимим і навпаки, впливаючи на цілком природне прагнення не помічати», «Чи можна бути реальнішим за саму реальність» та багато інших.
У книзі на нас чекає, насамперед, знайомство з особливостями фахової діяльності і приватного життя Смерті. Під час подорожі читач має змогу відвідати барвисто-чорну домівку Похмурого Женця і найароматніші закутки міста Анк-Морпорк, зазирнути всередину поховальної піраміди та до бульбашки невизнаної реальності, а також дізнатися про кілька умовно припустимих способів уникнути смерті після Смерті.
Ну і жменька чудернацької любові, куди ж без неї!

На жаль, цього разу ми знову зазнали втрат із адаптуванням, а точніше не-адаптуванням назви, бо у англійському словнику mort є складовою слів, які нагадують про марність і тлінність буття. Українською ж ім'я героя волає хіба що до читацької ерудованості… Утім, це гарний твір і гарний переклад. Шкодую, що досі навіть не анонсовано наступну книгу, тож доведеться почитати поки що «Химерне сяйво». Раптом вона мене приємно здивує… (UPD 2018-08-17: Переклад «Химерного сяйва», справді, виявився кращим за «Колір магії». Хоча досі можна знайти залишки вад із першої частини. Принаймні читається значно легше)