Boku ni mo yoku wakarimasen

Оці дві роботи мені найбільше сподобалися: «Кіберпанк 2077» та «Мандалорець» — дивіться обидві в цьому списку відтворення. Про всяк випадок, не варто бігти шукати «повну версію», бо таких аніме насправді не існує — це лише пародійні кліпи в стилі «Акіри» та «Ковбойського бібопу» відповідно, зроблені групою обдарованих митців. :)


Плине електрична кров,
Металеве тіло виснажується,
Годі вже, це нестерпно

Якщо комусь цікаво, які саме 7 закінчень історії у «Кіберпанку 2077» ми маємо на цей час, то ось:

1. Відмовитися робити взагалі будь-що далі та застрелитися. Кінець для Ві і для Джонні.
2. Обрати допомогу корпорації «Арасака» і підписати угоду. Героя цифрують до ліпших часів, а тіло мусить померти. Джонні гаплик, бо біочіп із ним видалено.
3. Обрати допомогу корпорації «Арасака» і відмовитися від угоди. Герой дивиться з космосу на Землю, на якій він помре за 6 місяців. Доля Джонні та сама.
4. Обрати допомогу Роуґ у нападі на «Арасаку» або зробити це самотужки. Герой повертається в тіло, щоби стати місцевою легендою впродовж нетривалого часу, що йому лишився. Джонні залишається в кіберпросторі.
5. Обрати допомогу Роуґ або кочівників у нападі на «Арасаку», або зробити це самотужки. Герой віддає своє тіло Джонні (котрому не загрожує відторгнення мозком), а сам розчиняється в кіберпросторі.
6. Обрати допомогу кочівників у нападі на «Арасаку». Герой повертається в тіло, залишивши Джонні в кіберпросторі, і йде з міста з кочівниками та своєю пасією, маючи 6 місяців життя і сподівання на знайдення порятунку. Це умовно найоптимістичніший варіант.
7. Обрати допомогу Роуґ або кочівників, або напасти на «Арасаку» самотужки, проте загинути в бою. Кінець для обох.

Шикарний вибір, та? Якби не приреченість у вигляді 6 місяців позосталого біологічного життя, всі варіанти сприймалися би по-іншому, утім поточна версія намагається беззаперечно знецінити для персонажа його власне тіло, бо не готова запропонувати кращого стимула для відмови від нього. А є ще й обтяжливі обставини: у разі нападу на корпорацію — замість співпраці з Ханако Арасакою — обов'язково гине той, хто згодився допомогти, тобто давня подруга Джонні Роуґ або голова кочівників Саул. Жертвою власного брата стає також і сама Ханако, а Такамура — мабуть через те, що ти позбавив його можливості відновити справедливість — збирається по-самурайськи піти з життя, проклинаючи тебе…

Сама суть проблеми була наступною: унікальний біочіп з енграмою Джонні змінює твій мозок під його особистість, відтак твоя особистість повільно зникає. Просто прибрати той біочіп неможливо, бо він якось утримує мозок від смерті після того, як один мудак вистрілив тобі просто в голову. Так само і пошкоджений біочіп не може існувати окремо від живого мозку. Корпорація «Арасака» здатна лише оцифрувати твою особистість і зберігати, доки не винайдуть спосіб дати тобі нове тіло. Альт, розробниця того біочіпу, а нині кіберпотойбічна сутність, знається на цьому краще, тому вона може забрати енграму Джонні, помістивши замість неї твою власну. Це весь час мало бути найкращим розв'язанням. Але бач, хтось вирішив, ніби після фінішної лінії тобі приємно буде почути, що зміни ДНК (що?) мозку вже не дозволяють існувати там твоїй енграмі. Тобто під енграму Джонні можна було змінити, а під твою власну вже чомусь ні…

Чи то про головне розчарування… Ніщо не змогло засмутити мене в «Кіберпанку», аж доки не дійшло до цього. І для мене це вада, котра миттю перекреслила всі принади. Якщо боїтеся спойлерів, то саме час закрити допис!

Ідеться, звісно, про закінчення. Схоже, що Реди наступили на ті ж самі граблі, що й творці Mass Effect 3. Дивіться самі, який вибір долі для Ві вони нам запропонували:
1. Померти в ході завершальної місії або й вкоротити собі віку перед нею;
2. Втратити своє тіло та піти назавжди в кіберпозасвіти у вигляді бездушної копії;
3. Залишитися в своєму тілі, яке житиме… ще близько шести місяців.

І всі 7 (сім!) варіацій закінчення зводяться до цих трьох (а якщо дивитися ширше, то до того самого), змінюючи лише обставини, за яких це відбуватиметься. Тобто «довго» та «щасливо» разом не передбачено — лише щось одне на вибір, адже нам за будь-яких обставин повідомляють, що через значні незворотні зміни мозок вже несумісний з цією особистістю і невдовзі зруйнується. Навіть «найліпше» закінчення, в якому ми залишаємося в колі друзів та коханих, є насправді не обнадійливим, а теж передбачувано сумним. Адже попри удавану бадьорість, в ньому жодних пояснень, чи має хтось термінові ідеї, як зупинити той клятий «годинник»…

Ну й на біса, скажіть, отоді всі зусилля, якщо вони заздалегідь марні?! В інших іграх, якщо вже герой в кінці гине всупереч бажанню гравця, то принаймні заради чогось — якась моральна винагорода обов'язково є. Натомість тут він просто не виживає, без жодної користі — і це у грі, сенсом якої був саме пошук способу вижити! Чи не здається це, м'яко кажучи, чудернацьким? У грі, котру розробники хвалькувато подавали під гаслом «ти не можеш врятувати світ, отже врятуй хоча би себе», шанси на порятунок виявилися брехнею… Та напуття Джонні «never stop fighting» після цього звучить не зворушливо, а щонайменше тупо!
А якщо цього мало і досі хочеться виправдатися нібито вимогами жанру, то варто згадати, що це гра з дуже сильним занурненням гравця в життя персонажа, а не чиясь чужа трагедія. І до неї не можна ставитися, як до авторського кіно — це так не працює! Недарма ж така шалена кількість гравців висловлює однакову думку, що ці закінчення вбивають бажання проходити сюжетну лінію знову та й узагалі дбати про стосунки з іншими персонажами…

Дехто сподівається на прийдешні доповнення, наче вони ще можуть урізноманітнити наслідки. Та щось я мало вірю в диво — якщо причина не в недопрацьованості поточної версії і якщо такого наміру не було від самого початку, то дзуськи вже вони візьмуться витрачати сили ще й на це. Як пояснюють суворі реалісти, якийсь інший щасливіший вихід є майже неможливим, бо він майже напевно порушить правила тої легенди, на яку спирається сюжет. Щоправда я не второпав, чому зміни мозку на момент кульмінації мають бути неодмінно критичними — це ж суто сценарна забаганка, виправдана не правилами, а виключно сумнівним драматизмом, заради якого гравця змушують вибирати між біологічною смертю та смертю взагалі…

PS: А ще бракує режиму «гра+» та можливости перенести створеного раніше персонажа до нової кампанії. Від цього теж віє байдужістю. Ну може щось із цим зроблять до кінця року, там навесні мають розпочатися якісь численні покращення всього — Відьмака, як кажуть, змінили досить сильно порівняно з початковою версією… Отже на цьому про «Кіберпанк 2077» у мене, мабуть, усе — до кращих часів. Виконав у цьому пробному проходженні геть усі завдання, крім трьох, два з яких тупо зависли через баг, а третє видалося мені морально неприйнятним. Загалом на це пішло понад 250 годин.

Знавцям класики:

Вломилися ми з Джонні до апартаментів палкого фаната, щоби викрасти в нього антикварний експонат — гітару, котра належала гітаристові з гурту Джонні. Заспойлю краєчок, щоби було зрозуміло, у чому шарм ситуації, крім того, що Джонні Срібнорук — це Кіану Різв. Востаннє Кіану Срібнорук виступав зі своїм гуртом Samurai десь на початку 2020-х, а зараз на календарі, як ми знаємо, 2077-й, і той гітарист уже старенький — ми знайшли у фаната навіть свіжу світлину. До того ж цей рейд влаштовано не для Джонні, це була пересічна робота на замовлення тіньового посередника — тобто «збіг» такий. Джонні ж може лише ділитися думками з цього приводу… До речі, оці штани як у Джонні на моїй героїні — їх я теж поцупив просто там з колекції фаната. Вони, власне, і є ті самі…


Ну а це просто красиві моменти трапляються. Оце там так виглядає на практично мінімальному рівні якості, щоправда в реальному часі немає розмиття. Таку картинку моє залізо ще витягує:


Можна натискати, щоби завантажити повний розмір.

А ось так воно має виглядати на максимумі можливостей з технологією трасування променів. Мда… а на світовому ринку саме зараз у розпалі дефіцит відповідних відеокарт — підвела NVidia з постачанням, та ще й бісові майнери скуповують все, що є. Спекулянти святкують, ціни волячі…

Можна казати багато чого з приводу появи «Кіберпанку 2077», та хай там як, студія CDProjekt Red не скиглить, а інформує користувачів про наміри покращувати якість своєї гри і про перебіг цього.
А особисто мені після вже 160 (ста шестидесяти) годин гра подобається дедалі більше, і я усвідомлюю, скільки в неї вкладено зусиль. Це правда, що зараз дуже багато багів і недоробків різного роду, і правда, що штучний інтелект не вражає кмітливістю. Натомість коли кажуть про те, що «Кіберпанк» не приніс нічого нового, я з цим не згодний. Хоча би з тієї причини, що я досі ще не бачив такого вражаючого за своєю насиченістю ігрового майданчика. Ну, якщо не брати до уваги «Відьмак-3» — але й він, мабуть, з усіма землями і поселеннями влізе цілком у Нічне Місто. Тут сама лише схема кількарівневих міських доріг зачаровує, коли починаєш багато нею пересуватися (мені найбільше подобається гасати на мотоциклі). Про забудову ж міста, а також приміські райони скажу лише, що такої деталізації і неповторюваності я теж ніде не бачив у такому обсязі. І всюди в різних куточках цього величезного простору розігруються якісь сценки. І те, що більшість дверей в будинках замкнена, а численні пересічні мешканці зазвичай лише відбрехуються — це все можна згодом доповнити, адже сам ляльковий будиночок це дозволяє. Ну а якщо не лише досліджувати, а й виконувати завдання з сюжетом, то в мене не виникає жодного почуття безжиттєвості, бо квести, як і у «Відьмаку», варті окремої дописової «Санта-Барбари». Є також певна імітація людських стосунків — приміром, приятелі не байдужі до твоїх справ і починають цікавитися ними та пропонувати підтримку. Сподіваюся, вчинене добро окупиться, і мого персонажа буде врятовано від найгіршої долі (тут рольова складова відрізняється від відьмацької, і якогось відверто доленосного вибору не було, отже я не знаю, на що очікувати і що впливає на фінал). А також сподіваюся, коли всі виправлення і покращення будуть позаду, я вже матиму сучасне залізо і зможу ще й побачити все це в якнайкрасившому вигляді.

Почув сьогодні про найнеприємнішу, мабуть, проблему «Cyberpunk 2077», і це не відсутність української локалізації. Проблема ця в тому, що компанія-розробник обіцяла підтримку старих консолей і наварила на цьому чимало бабла. Натомість успішним вийшло лише просирання репутації та шаленого кредиту довіри до студії, і зараз там гучний скандал із поверненням грошей. Мене це не здивувало, адже не може гра «наступного покоління» нормально працювати на залізі, яке є старішим навіть за моє класу «Відьмак-3» — це ж мало бути очевидним! От у мене на ПК «Кіберпанк» ще доволі непогано йде на мінімалках попри те, що процесор не відповідає навіть мінімальним вимогам. Так у мене ж принаймні оперативна пам'ять досі хороша і стоїть диск SSD. А от, скажімо, на PS4 все значно сумніше. Забагованість згодом вилікують, та вибуха краси там все одно не станеться — про це тепер вже відверто кажуть. Не знаю, яким джойстиком думали власники тих консолей… Хоча це й не змінює факту, що менеджмент «Редів» свідомо чи ні, але ввів їх в оману, показуючи матеріали з ПК-версії замість того, що вони отримають на своїй платформі. Краще би одразу чесно відмовилися від того сегменту і зосередилися на новітніших залізяках…

Взагалі в сенсі ігроплину «Кіберпанк 2077» дуже нагадує «DeusEx: Human Revolution / Mankind Divided», хоча й помітно масштабніший. Я тепер здогадуюся, чому скаржаться, наче це не RPG, а шутер. Адже таким є і жанр DeusEx'а — гібрид шутера з ролевою грою.

У «Кіберпанку» навкруги тиняються буквально сотні людей, але всі вони відмахуються від тебе однією фразою при спробі поговорити з ними. Натомість квестових персонажів, хто здатний на щось більше, дуже мало, і від цього у геймерів може створюватися враження «дерев'яності» світу. Та я оце замислився, а чи справді ігровий світ у «Відьмаку» відрізнявся на краще?… Там теж потеревенити з тобою ладні були лише лічені персонажі, і перелік їхніх фраз досить швидко вичерпувався. А після проходження всіх завдань ставало геть «самотньо», як у будь-якій іншій грі. Може там частіше можна було натрапити на якусь дрібну цікавинку? Можливо й так, але тут я оце замість іти прокладеним маршрутом пострибав трохи по дахах і без жодної потреби заліз у якийсь провулок, де натрапив на «стрілку» бандюків: африканець обмінювався чимось із японськими байкерами. Оскільки я їм не сподобався у якості свідка, вони на мене накинулися, і довелося їх перестріляти. А ще взяв один з їхніх мотоциклів, який більше сподобався, і до місця завдання поїхав на ньому (до речі, коли ти не пішки, а користуєшся ТЗ, то маршрут тобі прокладає не тротуарами, а проїзною частиною). Може ця зустріч мала бути якимсь квестом, а може це був саме елемент насичення гри «життям» — хто зна…

Петиція, про яку Тайлер казав у попередньому дописі, щодо української локалізації гри «Cyberpunk 2077». Підписати можна отут. Не знаю, чи воно на щось впливає, але й гірше від того не буде.
Або ж ось іще голосування просто у власній крамниці студії-розробника (gog.com), якщо ви там зареєстровані.

Реди (студія, що розробила ігри серії «Відьмак») виклали демонстрацію ігроплину, яким він є зараз, під час розробки. Кількаразово наголосили, що усі елементи змінюватимуться, що це лише приблизне уявлення про те, що ми отримаємо. Ну що ж, і це вже цікава новина. Нормальне таке відео, майже ціла година. Судячи з усього, вони зупинилися на вигляді від першої особи, як у шутерах або, скоріше, як у іншій іконі кіберпанку Deus Ex. Не знаю, чи буде перемикання на вигляд від третьої особи (UPD: вже знаю — не буде, First-Person RPG) — у цьому відео персонажа можна побачити зі сторони лише у кат-сценах. І якщо не буде, то чи потрібна взагалі уся та кастомізація?! Ніколи не розумів, навіщо вона, коли милуватися собою можна виключно за розкладом…
Ну і міркування стосовно локалізації. У «Відьмака» я грав, звісно, польською, а тут навіть не знаю. Хотілося б, щоби хоч зараз ми вже дозріли до власної. А для цього потрібне і зростання легального споживання, і переростання «ітакпанятна»…