Boku ni mo yoku wakarimasen

Натрапив на таке цікаве японське слово 夜這い, котре вимовляється як «йобай»… Ну, кумедними для нас фонетичними випадками у японській чи китайській нікого вже не здивуєш, і жодної цінності ще в одному не було би, якби саме ось це слово не означало… таємну нічну зустріч із жінкою задля того, про що ви самі здогадуєтеся…

Уявляю, як учепилися б за цей збіг послідовники народної етимології імені Зад-ор-нова! Які б вони намалювали картини про вплив росіян на японські традиції! Але ні, це лише збіг. Морфологічно це поняття складається з «ночі» та «прокрадання/прослизання/проповзання» — такі собі «нічні прокраденьки». Його точне історичне значення: «проникнення потайки вночі до спальної кімнати жінки (або й жінки до чоловіка) з метою кохатися (чи принаймні спробувати, бо відмова теж входила до меню)». Виявляється, це була така давня традиція «пізнання одне одного краще». Зі своїми відмінностями від села до села: подекуди це була ледь не обов'язкова формальність, що передувала зарученню/одруженню молодих людей; подекуди ж… ну просто для того, щоб — такий собі напівлегальний спосіб кохатися навіть із чиєюсь «половинкою». (Хоча в другому випадку я не зрозумів механізм легалізації. Буцім, якщо відверто не застукали, то й зробили вигляд, наче нічого не сталося?…)

Ще однією, менш поширеною формою запису цього слова з тією самою вимовою може бути 婚[い]. Тут видно, що ієрогліф відвертіше вказує на заміри — у його складі: 女 (жінка) та 昏 (пітьма/сутінки абощо). У сучасній мові цей ієрогліф 婚 /кон/ позначає переважно все, пов'язане з цілком пристойним побранням. Хоча в архаїчному словництві ним ще без хитрощів записувано поняття «злягання» (кунаґай), замінене тепер на 性交 /сеекоо/.

Цікаво також, що вночі у японців проповзають не лише коханці, а й зірки: 夜這[い]星 /йобаі-боші/ — так поетично називають метеори.

У нас багато різних кінцевих суфіксів, зокрема іноземних, які перетворюють якийсь предмет на людину, що ним займається або взагалі має до нього якесь відношення. Вибір найчастіше залежить від типу самого предмету (річ, дія, ознака…) та від походження утвореного слова. Водночас уявлення про стосунки особи з предметом доволі розмите. Порівняйте: мал-яр/друк-ар/камен-яр/лік-ар, дант-ист/лінгв-іст/прикол-іст, жн-ець/запродан-ець/кур-ець/фахів-ець, зрадн-ик/художн-ик/намісн-ик, лабор-ант/курс-ант, любит-ель/цінит-ель тощо.
У японській характер того, чим є така особа, значно чіткіший, оскільки передається він якоюсь ідеограмою (канджі). А ідеограма, у сенсі морфології, є досить самостійним поняттям. Це як у наших складених словах: мово+знавець, ракето+будівник — лише застосовується ширше.

Для ілюстрації я взяв такі канджі: 家(ка), 官(кан) і 者(шя).

家 позначає щось на кшталт «рідного осередку», отже головні його значення — це «дім» і «родина». Але під цей дах можна запхати також рід заняття як «рідну стихію» чи щось таке, тому цей канджі в якості кінцевого суфікса вказує на фахівця з якогось предмету.
Найвідоміші слова з цим суфіксом: 漫画家 (манґака) — художник, що малює манґу, і 空手家 (каратека), знаний нам більше як «каратист». Так само 柔道家 (джююдоока) — дзюдоїст, 合気道家 — айкідока. А також більш спокійні заняття: 農家 — фермер, 音楽家 — музикант, 写真家 — фотограф, 実業家 — бізнесмен та 専門家 — фахівець як такий. І кожен з них, крім хіба що спортсменів, може бути 愛煙家 — завзятим курцем.

官 — це щось, що стосується органів влади. Відповідно, якщо бачите особу, чия назва закінчується цим суфіксом, перед вами представник держави або хтось, хто має владні повноваження. Найчастіше мені зустрічається слово 警官 (кеікан), бо це «поліцейський». А поліції у масових японських творах усюди повно. Інші приклади: 外交官 — «представник з зовнішніх зносин», а простіше «дипломат», 高官 — високопосадовець, 教官 — викладач, 司令官 — командувач, 長官 — голова, 保安官 — шериф та решта цивільних і військових посадовців.

Про суфікс 者 варто зазначити, що він є неймовірно продуктивним, бо позначає «особу» узагальнено, подібно до наших суфіксів… Якщо перекладати слова з 者 буквально, то виходить, скажімо, щось типу «людина споживання» (消費者). А без індіанського забарвлення це просто «споживач».
За таким зразком утворено багато повсякденних слів: 学者 і 科学者 — школяр і науковець, 作者 — «людина ролі» актор(ка), різні види лікарів — 医者 (людей зцілення) та їхні пацієнти — 患者 (люди хвороби). Письменники та читачі, убивці та жертви, переможці та переможені, мудреці та виборці — безліч їх! І, нарешті, «люди, яким терпець не уривається» ані від кого з усіх згаданих — 忍者, тобто ніндзя.
Конкурентів цьому суфіксові нема, окрім ще простішого поняття — 人 (людина). Але схоже, що воно більше тяжіє до опису властивостей, аніж ролей. Хоча існують навіть паралельні форми з 者 та 人, а вибір у тому чи іншому слові, за деякими ствердженнями, обумовлено лише традицією.