Я вже доволі довго сумно жартую, буцім, те, що не вдалося більшовикам, добровільно довершать наші власні російськомовні патріоти. Під час повномасштабки це посилилося в рази — тупо тому, що вибухово посилився сам перехід мовців на українську. А оскільки зараз не XIX століття, і навіть не XX, а доба, коли доступ до численної авдиторії має будь-хто, то й хибні взірці мовлення стирчать звідусюди та поширюються, поширюються… Суть же проблеми в тому, що більшість мовних неофітів, очевидно, зважає лише на словник, а граматичні засади й далі тягне з російської. Усвідомлюють вони це, чи не усвідомлюють — мені невідомо. Добре, коли граматика рідної мови з часом доповнюється, вдосконалюється, відкриваючи нові способи висловлення думки. І геть не добре, коли її витискають чужою.
Спочатку я стикнувся з лихою долею
результативного стану. Всі його десь чули, всі його десь бачили, але водночас мало хто пам'ятає про його існування. Та про це я жалівся ще у 2018, а відтоді з'явилося ще багато цікавого… Значно цікавішого, повірте мені!
• Осьо перший момент:
Виявляється, деякі мовці мають проблему з чергуванням «к-ц, г-з, х-с» у місцевому та давальному відмінках. Замість, скажімо, «в Чорнобаївці» вони силяться вимовити «в Чорнобаївкі(и)», підлаштовуючи на ходу «кє» з російської, у котрій таких чергувань нема.
Це взагалі примітивний рівень, адже це сама фонетика, адже це відверто ріже вухо! І часто помітно, що самим мовцям язик ламається, що вони підсвідомо відчувають неприродність… Але я чую таке дедалі частіше і не бачу приводу посміхатися.
• Другий момент:
Халепа з наказовими формами для першої особи множини. У сучасній російській, на відміну від української, вони збігаються з розповідними формами. Власне, вони й у несучасній вже збігалися, але тоді ще додавалося «-тє», котре
прої відвалилося в ході осучаснення. І оцю от звичку з розповідними формами замість наказових наші неомовці тягнуть до української.
Замість «ході́мо, скажі́мо, зробі́мо, почні́мо, привіта́ймо…» звідусіль чути «йдемо (ідьом), скажемо (скажем), зро́би́мо (здєлаєм), почнемо (начньом), привітаємо (папрівєцтвуєм)». От лише з «розмовля́ймо» трохи краще — мабуть, через те, що російський відповідник важко утворити без «давайтє» — «давайтє разгаварівать». Але замість «поговорі́мо» знов таки «погово́римо», бо «пагаварім». Підозрюю, що російська практика шкодить не лише відчуттю того, де доречно вживати наказові форми, а й самому вмінню утворювати їх.
• Третій момент знову про місцевий відмінок:
В українській мові прийменник «по» вживається або зі знахідним відмінком, або з місцевим — усе! З місцевим відмінком він стоїть в одному ряду з «в/у», «на», «при» та застарілим «о»:
в руках, на руках, при руках, о (двох) руках і — увага! —
по руках. Тобто як буде з рештою цих прийменників, так само буде і з «по»
*. Але, бач, російський «прєдложний» (прийменниковий) відмінок — це не те саме, що український місцевий. І російські відповідні прийменники поводяться не завжди так, як українські. Якщо відкинути вузьковживаний книжно-канцелярський виняток «по істічєніі/прашествіі/прачьтєніі…», який є каменем спотикання для самих росіян
**, то в сучасній російській «по» керує не місцевим відмінком чи то «локативом», а, натомість, давальним. Тому вгадайте, що?! Ага, у нас теж: «по селам» замість «по селах», «по нам/ним» замість «по нас/них»… І це капець, як часто можна зустріти зараз в інтернеті — немов прорвало кілька місяців тому.
Отакі новітні тенденції…
* Деякі поширені слова чоловічого та середнього роду, як «село, горо́д, ліс, місто…», з прийменником «по» мають в однині паралельні формі: «по селу/селі, городу/городі…» Деякі з тих форм навіть мають особливості вживання. Також винятком є вживання з каналами зв'язку: «по телефону/телевізору/модему/інтернету…» Але не в множині! У множині немає винятків.
** У російській «по согласию» та «по согласии» мають таку ж різницю, як наші «за згоди» та «по згоді (після згоди)». Але коли росіяни не є добре освіченими, вони мають проблеми з розрізненням цих форм на користь загальної парадигми з давальним відмінком. І те, що правильно писати «по истечении», а не «по истечению», їм доводиться просто запам'ятовувати.![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}