Boku ni mo yoku wakarimasen

Цікава проблема — перенесення імен з манґи «Клеймор» в українську. Тобто перенесення з японського оригіналу, а не з того, як із цим упоралися ліцензійні та не дуже перекладачі з інших країн, бо в них там свій політ уяви. Найпершою притичиною є те, що сам автор не надав пояснень, принаймні я на них ніде не натрапляв, і офіційних ґайдбуків немає — самі фанатські припущення. Очевидним є лише те, що імена походять переважно з європейської християнської та античної культури. Водночас автор комбінує різні джерела і довільно вдається то до відтворення сучасної англійської вимови, то до транслітерації латинського запису, то взагалі вигадує щось своє, постійно ставлячи мене перед дилемою… Ну от, скажімо, オフィーリア /офііріа/ — це очевидне Ophelia в англійській вимові. Ясна річ, що я передам це як звичне для нас «Офелія», ігноруючи авторську вимову голосної. Але як це систематизувати? Коли вірити японській вимові, а коли шукати джерело походження? Коли вимовляти кінцеве E, коли не вимовляти, а коли й замінити його на А? Коли припустимим є заміняти імена іншими формами? Врешті, як найдоречніше записати ім'я головної героїні クレア /куреа/? «Клея» — це маячня, бо А в кінці тут походить від японського запису англійського R, і щодо цього ніхто не має сумнівів. Отже… «Клер»? Але чому таки не «Клеа/Клее», як воно приблизно звучить в англійському ізводі? Тому що тут ми традиційно, попри авторське бачення, віддаємо перевагу орфографії, тобто з Р? А чому не вжити «Клара», котре є зручнішим для нашої граматики? У творі не йдеться про наш світ, національне чи історичне звучання імен у ньому є чистою умовністю, символізм використано слабо, а отже що саме ми втратимо в разі заміни? І отаких питань купа.

Нижче скорочений перелік для прикладу того, як би я переносив, покладаючись на свій смак (латинську «i» на «и» не замінюю попри навіть існування таких адаптованих форм — заради однорідности):
( Read more... )

トイレ個室入室から１２０秒経過　/тоіре кошіцу нюушіцу-кара 120-бьоо кеіка/
Від входження до кабінки минуло 120 секунд
排尿ならできれば９０秒以内にしてよね /хаіньоо нара декіреба 90-бьоо-інаі-ні шіте йо не/
У разі сечовипускання вкладайся у 90 секунд, якщо змога

Гумор ситуації полягає в тому, як своєрідно охоронниця-андроїд тлумачить заходи з безпеки своєї підопічної…
Тут ітиметься не так про граматику, як про словництво, бо ці речення можна розбирати буквально по словах. Дослівно зміст наступний: «Туалету-приватного-відсіку-входження-від 120-секунд проходження-часу. Сечовипускання-なら якщо-змога 90-секунд-以内-в роби.»

なら ми бачили в попередньому дописі. Воно уточнює, що сказане стосується конкретно цієї, обраної з-поміж різних варіантів теми.
А 以内 — це наросток з порівняльно-обмежувальним складником 以. Цей складник допомагає описувати області, у яких може перебувати предмет обговорення. Якими є ці області та як вони розташовані відносно пов'язаного слова (N), визначає наступний складник. Звучить страх як заплутано, але зараз поясню на найпоширеніших прикладах.

• Власне 以内 /інаі/ (内 — в, всередині) означає «(строго) в межах N». Якщо пов'язаним словом, до якого тулиться наросток, є кількість часу, то виходить «не довше за N».
• 以下 /іка/ (下 — низ) — «не більше/вище за N». На відміну від 以内, воно вказує не на обмежений з усіх боків проміжок/область, а на рівень до верхньої межі, на область «вниз» відносно N.
• Його протилежність 以上 /іджьоо/ (上 — верх) означає «понад, не менше/нижче за N».
• Дуже часто зустрічається 以外 /іґаі/ (外 — зовні) — «за винятком, крім N». Пов'язане з таким наростком слово вказує на щось, відносно чого будь-що решта перебуває буквально «по інший бік, поза ним». Утім, наскільки я знаю, японське 以外, на відміну від китайського, не є протилежністю 以内. Тобто воно вказує лише на виключення самого пов'язаного слова з обговорення і не використовується на позначення виходу за його межі, як у разі числових проміжків, скажімо.
• 以前 /ідзен/ (前 — перед, до) — «раніше [за], ще до N». Власне, найчастіше використовується не як наросток, а як самостійне поняття «раніше [колись]».

Існують також інші, з якими я особисто майже не стикався. Але, гадаю, сам принцип дії цього складника зрозумілий.
Щодо перекладу, то я в ньому об'єднав оце 以内 та して (тут «роби») в одному нашому дієслові «вкладайся (встигай)». На жаль, я не можу судити, чи присутня в мові дівчини-андроїда якась механічність, бо як на мене, це цілком звичайний канцелярський стиль, котрим у манзі розмовляє чи не кожний «діловий» персонаж (характерною рисою є ланцюжки понять замість нормального оформлення зв'язків між словами з допомогою службових елементів, а також позначення дій коренями замість повноцінних розповідних форм дієслова).

Якби слово «мужчина» утворювалося вже за нормами сучасної (української), а не «праслов'янської» мови, то це було би якесь «чоловіцтво» або «чоловіччя»…
Як зазначено в етимологічній довідці, польське «mężczyzna» аж до XVII століття досі ще виступало в ролі збірного іменника жіночого роду, тобто як «мужеська сукупність» — на зразок «пташини-звірини» чи військової «дружини». Також очікувано в польській існувало й паралельне «żeńszczyzna» — обом цим словам, якщо вірити статтям в інтернеті, звичне для нас значення було нав'язано штучно задля відокремлення поняття статі від подружньої ролі (mąż, żona).
Ну а московська етимологія цілком добровільно схиляється до версії про запозичення «мужчина» з польської за українсько-білоруського посередництва. Про «женщину» так відверто не зізнаються, але логічним є припустити, що де одне, там і друге. Якщо вже казати про жіночий варіант, то в самій польській він відтоді відносно швидко (стверджують, ніби протягом 200 років) занепав, і згодом на перший план чомусь вийшла загадкова за походженням та до XIX століття навіть образлива «коб'єта» — натомість у білоруській та московській запозичення прижилося.

Як показати в живій розмові, що твоя бездоганна українська є вивченою? Ілько Лемко навіть жартував у своїй книжці:
«Якщо сумнівний підозрюваний говорить „іменно‟, „наоборот‟ і „вопше‟, то це, поза сумнівом, наш, українець, якщо ж він замість цих слів вживає відповідні українські літературні слова, то це на сто відсотків москаль, жид або німець, чи в крайньому разі професор-філолог.»

Та я зараз про інший вельми поширений у нас феномен. За моїми спостереженнями, чимало російськомовних українців має святе переконання, ніби володіє мовою на рівні носіїв. Переконання це, ймовірно, ґрунтується на тому, що їм бракує живого досвіду і зворотного зв'язку — вони просто несвідомі негараздів, перебуваючи фактично або метафорично у стерильному середовищі. У їхньому стерильному середовищі діє правило: «роби все за правилами». Та що відбувається, коли правила ти розумієш поверхово, а про написане дрібним шрифтом не здогадуєшся?

Тоді ти починаєш усюди страшно і карбовано «Че-кати» та глибоко, по-російському «И-кати». Дякувати богові, саме це прокляття минулих років, начебто, вже розвіюється — дедалі більше мовців запізнає́ться з реальною фонетикою. Утім є одне таке дідівське правило, котре досі міцно сидить в головах через свою примітивність: «В українській вимовляється так, як пишеться». Що з нього витікає? — Те, що молодь на Ютьюбі старанно промовляє, скажімо, сполучення «ЧЦ/ШЦ/ШС» і решту. Ну а шо, за написаним усе правильно! Проте урок із вимови таких сполучень хтось прогуляв… Спочатку я взагалі здивувався, як їм вдається вимовляти «тусовоЧЦі». Потім з'ясував, що на це можна таки надрочитися, але навіщо?! :)

道具を見るのと同じ目で見られるのも… 自我の薄かったあの時なら耐えられました
/дооґу-о міру но-то онаджі ме-де мірареру но-мо… джіґа-но усукатта ано токі нара таераремашіта/
І те, що на мене дивляться, наче на знаряддя… Коли моє Я було слабким, отоді я могла це витримати.

Спочатку про виділений шматок. Це не те щоби якась формальна конструкція, просто з допомогою ОЗНАЧЕННЯ目で японці інколи висловлюють, «яким оком», тобто з якими нюансами відбувається споглядання. Прикладом цього може бути як щось очевидне за значенням: 残念そうな目で («жалісним оком» — з жалем) — так і щось ідіоматичне: 白い目で («білим оком» — відчужено, презирливо) чи 長い目で («довгим оком» — з прицілом на майбутнє, враховуючи перспективи). У нашому випадку означенням виступає ціле речення: 道具を見るのと同じ — «так само, як дивляться на знаряддя».

( Читати далі: )

Подививсь лекцію Фаріон з фонетики. Тітонька, начебто, добре знається на темі, ще й кумедно тулить усюди клятих москалів. Але подекуди на думку спадає, що вона займається якоюсь… «мовною хіромантією», коли тлумачить факти у свій спосіб… Не готовий обґрунтовувати, це побіжне враження таке.

Щасливо відправили племінників до Австрії. Отже доведеться згадувати та вдосконалювати німецьку, бо спілкуватися нею в ході перемовин з австрійською родиною я би не зміг — там розмовних навичок мені вистачило лише на привітання. Читатиму тепер замість манґи німецькі книжки та дивитимусь розмовні видива замість новин про війну. Хто зна, може згодом вже й діти натаскають мене, коли самі навчаться. Якщо бажатимуть, звісно…

А й справді, популярність української на DuoLingo зросла вдвічі — з 300+ тисяч до 678. Шкода, що сам курс є не дуже якісним порівняно з багатьма рештою. Мені колись пропонували стати там модератором (це означало розгрібати запити користувачів), але насправді, як на мене, там було треба змінювати самий зміст: робити якісний звук, позбавлятися численних росіянізмів, вдосконалювати структуру тощо…

Я ж оце в дитинстві багато подібного наслухався, попри те, що цілковито міський. І в нас тут, і на Черкащині — навіть не можу сказати де й від кого що саме. Бо тоді мене це не цікавило, а було лишень елементом звичного життя, як «кухвайка», на якій я щоліта відлежувався надворі з книжками. І тепер, щоби щось згадати, треба знов почути. От чого взагалі не пригадую, то це щоби так розмовляли молоді люди. Та й офіційне ставлення (себто в місті) до говірок у ті часи, гадаю, було не надто схвальним…

Modern Ukrainian as well as Belarusian and Russian languages use the Cyrillic script as their writing system. So how can someone who is not familiar with them tell the difference just by seeing a text? It's not that difficult actually. (Please keep in mind that it's modern official languages we are talking about.)

• Ukrainian: In Ukrainian (and Rusyn) alphabet there are such unique letters: ‘є Є’, ‘ї Ї’ and ‘ґ Ґ’*.
• Belarusian: Belarusian's unique letter is ‘ў Ў’.
• Russian: Russian's unique letter is ‘ъ Ъ’**.
It means that when you meet these letters you already know the correct answer. *Sometimes you can find letter ‘ґ’ in Belarusian texts as well but not in official ones. **‘Ъ’ is not a Russian-only letter (also in Bulgarian, Rusyn and some non-Slavic scripts) but this is what makes Russian different from other two.

These tips are a bit more tricky:
• Not Russian: Ukrainian and Belarusian both share letter ‘і І’ which is not the case for standard Russian.
• Not Belarusian: Unlike in Ukrainian or Russian there is no ‘и И’ in Belarusian.
• Not Ukrainian: Belarusian and Russian languages share letters ‘ё Ё’, ‘ы Ы’ and ‘э Э’ (like Ukrainian ‘є’ but a mirrored one) and Ukrainian has none of them.

When you don't see any of the unique letters the easiest way to guess is by checking out how vowels ‘і/и/ы’ coexist in one text. ‘і’-s along with ‘и’-s mean Ukrainian. ‘і’-s and ‘ы’-s stand for Belarusian. And when you see ‘и’-s with ‘ы’-s then it's in Russian.

Examples
• (Ukr) Існує декілька ізводів (варіантів або редакцій) церковнослов'янської мови, які розвилися зі старослов'янської під впливом живих слов'янських говірок.
• (Bel) Існуе некалькі ізводаў (варыянтаў або рэдакцый) царкоўнаславянскай мовы, якія развіліся са стараславянскай пад уплывам жывых славянскіх гаворак.
• (Rus) Существует несколько изводов (вариантов или редакций) церковнославянского языка, которые развились из старославянского под влиянием живых славянских говоров.