![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinЯкби слово «мужчина» утворювалося вже за нормами сучасної (української), а не «праслов'янської» мови, то це було би якесь «чоловіцтво» або «чоловіччя»…
Як зазначено в етимологічній довідці, польське «mężczyzna» аж до XVII століття досі ще виступало в ролі збірного іменника жіночого роду, тобто як «мужеська сукупність» — на зразок «пташини-звірини» чи військової «дружини». Також очікувано в польській існувало й паралельне «żeńszczyzna» — обом цим словам, якщо вірити статтям в інтернеті, звичне для нас значення було нав'язано штучно задля відокремлення поняття статі від подружньої ролі (mąż, żona).
Ну а московська етимологія цілком добровільно схиляється до версії про запозичення «мужчина» з польської за українсько-білоруського посередництва. Про «женщину» так відверто не зізнаються, але логічним є припустити, що де одне, там і друге. Якщо вже казати про жіночий варіант, то в самій польській він відтоді відносно швидко (стверджують, ніби протягом 200 років) занепав, і згодом на перший план чомусь вийшла загадкова за походженням та до XIX століття навіть образлива «коб'єта» — натомість у білоруській та московській запозичення прижилося.
Як зазначено в етимологічній довідці, польське «mężczyzna» аж до XVII століття досі ще виступало в ролі збірного іменника жіночого роду, тобто як «мужеська сукупність» — на зразок «пташини-звірини» чи військової «дружини». Також очікувано в польській існувало й паралельне «żeńszczyzna» — обом цим словам, якщо вірити статтям в інтернеті, звичне для нас значення було нав'язано штучно задля відокремлення поняття статі від подружньої ролі (mąż, żona).
Ну а московська етимологія цілком добровільно схиляється до версії про запозичення «мужчина» з польської за українсько-білоруського посередництва. Про «женщину» так відверто не зізнаються, але логічним є припустити, що де одне, там і друге. Якщо вже казати про жіночий варіант, то в самій польській він відтоді відносно швидко (стверджують, ніби протягом 200 років) занепав, і згодом на перший план чомусь вийшла загадкова за походженням та до XIX століття навіть образлива «коб'єта» — натомість у білоруській та московській запозичення прижилося.