Запам'ятайте!
«Імітацію» пишемо з однією «м», адже, по-перше, так в оригіналі, а по-друге, ми через фонетичну спрямованість нашого правопису все одно не пишемо подвійні приголосні в іноземних словах, крім кількох винятків (вілла, тонна, панно́ — дивитися довідку), власних назв і того, про що далі — тобто ми надаємо перевагу звучанню і не пишемо зайвого, якщо це не призводить до непорозуміння.
«Іммобілізацію», «сюрреалізм», «ірраціональний», «інновацію» та подібні до них інтернаціоналізми пишемо з подвійною приголосною, бо тут збіг кінцевої приголосної префіксу (виділено насиченим шрифтом) з початковою приголосною кореня. А цей префікс досі натякає нам — принаймні декотрим з нас — на певну зміну значення, і тому його не можна писати абияк. Розумію, запам'ятати такі префікси дуже важко, просто ірреально. Жартую. Утім, якщо правопис не спростять ще більше, а ви колись матимете сумніви, осьо підказка, що працює майже завжди:
«Імітацію» пишемо з однією «м», адже, по-перше, так в оригіналі, а по-друге, ми через фонетичну спрямованість нашого правопису все одно не пишемо подвійні приголосні в іноземних словах, крім кількох винятків (вілла, тонна, панно́ — дивитися довідку), власних назв і того, про що далі — тобто ми надаємо перевагу звучанню і не пишемо зайвого, якщо це не призводить до непорозуміння.
«Іммобілізацію», «сюрреалізм», «ірраціональний», «інновацію» та подібні до них інтернаціоналізми пишемо з подвійною приголосною, бо тут збіг кінцевої приголосної префіксу (виділено насиченим шрифтом) з початковою приголосною кореня. А цей префікс досі натякає нам — принаймні декотрим з нас — на певну зміну значення, і тому його не можна писати абияк. Розумію, запам'ятати такі префікси дуже важко, просто ірреально. Жартую. Утім, якщо правопис не спростять ще більше, а ви колись матимете сумніви, осьо підказка, що працює майже завжди:
- Пишемо дві приголосні у тих нечисленних випадках, коли дійсно маємо справу з іноземним префіксом, а близьке за змістом слово в українській існує і без такого префіксу, як це показано у попередніх прикладах (підкреслено).
Не відповідають цьому правилу слова, що починаються з «кор/кол/кон/ком-»: кореспондент, коректор, колекція, колаборант, конотація, комісія. «Кор/кол/кон-» у наведених прикладах — це все той самий, ще задовго до нас викривлений на стику з іншими приголосними префікс «com-» (указує на єдність або поєднування). Складені поняття з цим префіксом у нашій мові мають замало спільного з поняттями без нього, тож вважайте, що там просто «ко-» як частина кореня, і перевіряйте, якщо можливо, з допомогою спільнокореневих: кореспонденція, корегувати, комісар.
А у слові «еміграція» префіксом є «е-» (походить від латинського «ex-», або «ви-» по-нашому) без приголосної — це треба запам'ятати, як і префікс відсутності «а-»: «аморальний», «асексуальний». - Без вагань пишемо з однією приголосною, якщо друга половина слова окремо не існує, як у разі слів «ніпель», «ерозія», «інерція», «анексія», «коментар» чи «командувати». Слова «барак» і «комент» не є винятками, бо мент і рак тут, об'єктивно, ні до чого.