![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
«В державі прикордонній завелась гнилизна»
Перші враження від посібника «Мова — не калька: Словник української мови; Т. Береза, І. Зубрицька, Ю. Зелений; Львів „Апріорі‟ 2016». І це вперше, коли я не хочу рекламувати і надавати картинку з посиланням. Навіть відраджую усім, хто не певен у тому, на що він погоджується.
Про що, можна здогадатися з назви. Посібник досить грубезний (закладка йому б не завадила), на якісному папері, у привабливій палітурці. Текст поділено на два стовпчики: «Так кажуть…» і «А ми радимо так…» І все, начебто, гаразд, допоки у першому стовпчику подаються суржик та русизми, а у другому прийнятні відповідники на зразок «Брати своє — Даватися взнаки». Проте… коло порад від авторів (або «творців», як радять казати вони) не обмежується лише цим. Зазирнімо хоч би на самий початок!
Я ще можу погодитися, коли замість «абракадабри» радять уживати «чортибатька-що», а замість «абревіатури» — «скорочення». Це питомі синоніми, а високомудрі запозичення іноді зайві. І я ще можу проковтнути заради квітучості і сердечності «користувач; передплатник» замість «абонент» та «передовий; провідний» замість «авангардний», хоча тут вже починаються втрати змісту, залежно від контексту.
Але чим обумовлено те, що замість «Австралія» упорядники радять «Зелений континент; Невідома південна земля»? Я не жартую, саме так! А замість «Австрія» знаєте, що? «Східне королівство»! Мені у притомному стані навіть не спадає на думку, у якому такому контексті замість назви країни «Австрія» можна вжити метафору «Східне королівство», що є буквальним перекладом з німецької…
Тож на ваш розсуд і ризик. З одного боку, тут багато цікавих речей для поглиблення знань і вдосконалення мовного стилю. Хоча інколи потрібно добряче розумітися на особливостях ужитку, і ця книжка не для іноземців. А з іншого — ціла купа невмотивованих, суперечливих чи штучних, як на мене, викрутасів без жодних пояснень, наче задля бажаного обсягу. Найменший гріх, у якому я можу запідозрити авторів — це недопрацьована побудова, де все навалено до купи без зазначення суті замін і прикладів уживання. Хоча підозрілість кровожерливо гарчить і прагне суворішого вироку.
О, знайшов іще! «Так кажуть: Данія» — «А ми радимо так: Прикордонна земля»…