![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Суботнє фентезі
2019-11-30 18:07По-перше, маю повідомлення, що прем'єра фанатського фільму «Pół Wieku Poezji Później» про події у світі «Відьмака» відтерміновується на Ютьюбі до наступної суботи (в найкращому випадку).
По-друге, закінчив нарешті читати «Хроніки Амбера» Роджера Желязни від тернопільського видавництва «Богдан». Спочатку про вади. Мені загалом не подобається їхне графічне оформлення серії «Горизонти фантастики» (про чудернацький «диванний» варіант промовчу). Воно виглядає якось недбало і дещо по аматорськи, принаймні як на мене. Від започаткування серії ціна на книжки поступово зростала, але той дешевий макет палітурки, що колись взяли за основу, висить у них, наче тягар на шиї. Також перші дві третини «Хронік» рясно рясніють друкарськими огріхами та навіть хибними формами слів, що посилює відчуття дешевості.
Утім, про все це змушує забути переклад… Анатолія Сагана (кн. 1-2), Анатолія Пітика та Катерини Грицайчук (кн. 3-6) і зокрема Галини Михайловської (кн. 7-10). В такому самому порядку, як ідуть книжки, переклад дедалі розквітає. Читаючи Пітика з Грицайчук, вже важко відірватися, а у пані Михайловської ллється не текст, а пісня. Я би залюбки зацитував деякі уривки, та не маю на це дозволу видавництва. Сподіваюся, що вони виправлять недбалості та перевидадуть «Амбер» в серії «Чумацький шлях» у вигляді двотомника, як вчинили поляки — воно того варте (хоч і незручно читати в транспорті)*.
Щодо самого циклу, я його читав якось давно в давньому російському перекладі та ще й не повністю. Хоча й не пам'ятаю майже нічого, ті спогади спону́кали мене придбати сучасне українське видання. І тепер я на власні очі бачу, чим надиха́лися або нади́халися деякі сучасніші автори фентезі та фантастики :) Сюжет тупо серіяльний, місцями мелодраматичний, особливо друге п'ятикнижжя, де йдеться про сина попереднього героя. Якщо оцінювати сенс усього, що відбувається, то «Хроніки» є ближчими до осучаснених і зчарівнілих романів Дюма, ніж до «Відьмака» чи «Володаря перснів». Але дуже цікава світобудова і манера розповіді. Желязни не зраджує свою любов до поєднання технологічної фантастики з середньовічним фентезі та сучасністю, про що я вперше дізнався з повісті Changeling (1980). І приправляє все це естетикою своїх культурних вподобань (щось подібне любить Тарантіно). Винахідливо, барвисто, дотепно та іронічно. Ще впадає в очі відсутність застарілостей, навіть в описі того, що в наш час називається IT-галуззю — непомітно, що то писалося за часів «Холодної війни»**. Одним словом, золота класика. Щиро раджу як розважальну читанку.
* Власне, я отримав з видавництва відповідь, що вони саме готують до друку позасерійний колекційний двотомник — має з'явитися до літа, я так розумію.
** Між іншим, у продовженні славнозвісної «Одісеї» Кларка через присутність на кожній сторінці Радянського Союзу мене ледь не знудило і змусило відмовитися від подальшого знайомства з циклом. Псевдореалізм, який був сильною рисою першої книжки, у поєднанні з недолугою футурологією перетворюється на кумедію…
По-друге, закінчив нарешті читати «Хроніки Амбера» Роджера Желязни від тернопільського видавництва «Богдан». Спочатку про вади. Мені загалом не подобається їхне графічне оформлення серії «Горизонти фантастики» (про чудернацький «диванний» варіант промовчу). Воно виглядає якось недбало і дещо по аматорськи, принаймні як на мене. Від започаткування серії ціна на книжки поступово зростала, але той дешевий макет палітурки, що колись взяли за основу, висить у них, наче тягар на шиї. Також перші дві третини «Хронік» рясно рясніють друкарськими огріхами та навіть хибними формами слів, що посилює відчуття дешевості.Утім, про все це змушує забути переклад… Анатолія Сагана (кн. 1-2), Анатолія Пітика та Катерини Грицайчук (кн. 3-6) і зокрема Галини Михайловської (кн. 7-10). В такому самому порядку, як ідуть книжки, переклад дедалі розквітає. Читаючи Пітика з Грицайчук, вже важко відірватися, а у пані Михайловської ллється не текст, а пісня. Я би залюбки зацитував деякі уривки, та не маю на це дозволу видавництва. Сподіваюся, що вони виправлять недбалості та перевидадуть «Амбер» в серії «Чумацький шлях» у вигляді двотомника, як вчинили поляки — воно того варте (хоч і незручно читати в транспорті)*.
Щодо самого циклу, я його читав якось давно в давньому російському перекладі та ще й не повністю. Хоча й не пам'ятаю майже нічого, ті спогади спону́кали мене придбати сучасне українське видання. І тепер я на власні очі бачу, чим надиха́лися або нади́халися деякі сучасніші автори фентезі та фантастики :) Сюжет тупо серіяльний, місцями мелодраматичний, особливо друге п'ятикнижжя, де йдеться про сина попереднього героя. Якщо оцінювати сенс усього, що відбувається, то «Хроніки» є ближчими до осучаснених і зчарівнілих романів Дюма, ніж до «Відьмака» чи «Володаря перснів». Але дуже цікава світобудова і манера розповіді. Желязни не зраджує свою любов до поєднання технологічної фантастики з середньовічним фентезі та сучасністю, про що я вперше дізнався з повісті Changeling (1980). І приправляє все це естетикою своїх культурних вподобань (щось подібне любить Тарантіно). Винахідливо, барвисто, дотепно та іронічно. Ще впадає в очі відсутність застарілостей, навіть в описі того, що в наш час називається IT-галуззю — непомітно, що то писалося за часів «Холодної війни»**. Одним словом, золота класика. Щиро раджу як розважальну читанку.
* Власне, я отримав з видавництва відповідь, що вони саме готують до друку позасерійний колекційний двотомник — має з'явитися до літа, я так розумію.
** Між іншим, у продовженні славнозвісної «Одісеї» Кларка через присутність на кожній сторінці Радянського Союзу мене ледь не знудило і змусило відмовитися від подальшого знайомства з циклом. Псевдореалізм, який був сильною рисою першої книжки, у поєднанні з недолугою футурологією перетворюється на кумедію…
