Здалеку і зблизька. Японська (ч.7)
Напрямок дії. Сцена перша
Напрямок дії. Сцена перша
Я згадував раніше, що в японській мові існує таке (вкотре) незвичне для нас явище, як напрямок або спрямованість дії. А причина його існування — японська егоцентричність, тобто звичка описувати все навколо, відштовхуючись від точки спостереження, а саме від себе коханого. Проте, не можна нехтувати й дружнім оточенням, бо чим би то був без нього самотній центр?! З цього походять три ступені віддалення предметів. І на цьому ж таки ґрунтується напрямок дій, про які егоцентричний розмовник розповідає. Але тут виникає важливе зауваження. Ідеться не про будь-які дії, а лише про ті, які виконуються однією особою на користь іншої. І пояснюється це дуже просто: усе шаманство зі спрямованістю дії зводиться до того, що хтось щось комусь дає або щось від когось отримує. Водночас обидва хтосі мають бути наділені свідомістю, принаймні її частиною, якої вистачить, щоби відчувати наслідки цього обміну. Відтак, чи можна віднести до подібних відносин, хоч би й у поетичному сенсі, нашого копняка, якого дає доля, я досі з'ясовую.
( Читати далі… )