Де ти вешталася, мамо? (граматика у прикладах)

[ukurainajin]

Це з початку симпатичної казки 「乱と灰色の世界」 («Ран і сірий світ», або «Grey and Wonder Around Her», як зазначив англійською сам видавець). Саме цей фрагмент привернув мою увагу тим, що він не лише кумедний, а ще й частково стосується розпочатої напередодні теми напрямку дій. Робитимемо те саме, що і з уривком з «Навсікаї»: оригінальний текст — саморобний переклад — граматичні пояснення. Почнімо!

母親ですもの　息子の誕生日くらい　お祝いさせて下さいな /хахаоя десу моно | муско-но танджьообі-кураі о-іваі-сасете кудасаі на/
俺の誕生日なら半年前だ /оре-но танджьообі нара хантоші мае да/
…
乱！　誕生日おめでとう！ /ран | танджьообі омедетоо/
わー　ありがろう！　でも　来月だよ /ваа | аріґатоо | демо раіґецу да йо/
・・・・・・　おめでとう来月！ /… омедетоо раіґецу/
ありがとうー！ /аріґатооо/

І мій переклад цієї сцени:
(Шідзука): Адже я матір. Дозволь (хоч би) привітати мого сина з Днем народження!
(Джін): Мій День народження — це півроку тому.
…
(Шідзука): Ран! З Днем народження!
(Ран): В-ва-а, дя-я-кую! … Але ж він наступного місяця!
(Шідзука, після паузи): Вітаю за наступний місяць!
(Ран): Дя-я-я-я-кую!

• Перша репліка складається з двох частин. Спочатку Шідзука виправдовується у відповідь на запитання Джіна, нащо вона сюди припхалася. Кінцева частка もの після твердження 「母親です」 ([я] матір) вказує на те, що це є відповіддю з поясненням того, про що питали раніше. Також Шідзука називає себе не просто мамою (母), а 母親. Значення майже те саме, але додає трішечки офіційності та підкреслює батьківську роль (дослівно: мати-з-батьків).
• くらい у прямому сенсі позначає приблизну міру. Але у випадках, як наш, таким чином підкреслюють якусь просту й природну або ж самоочевидну, як на того, хто каже, річ. Тому цей відтінок подекуди можна перекласти як «хоча б (не менше ніж це)». Отже тут Шідзука каже про те, що треба щось зробити з приводу «Дня народження сина» — 息子の誕生日 — і ця дія не має викликати подиву, адже це є чимось елементарним.
• Сама ж дія 「お祝いさせて下さいな」 — це той найцікавіший приклад з граматики, заради якого весь цей допис. Загалом це прохання — бачите оте 下さい/кудасай/ у кінці? Про що воно? Спочатку зауважу, що お祝いさせて є відміненою формою дієслова お祝いする, яке буквально означає «робити お祝い (привітання чи подарунок)». А кінцева частка な просто підсилює емоційність. З'ясувавши це, переходимо до граматичного розтину.
• Якщо пам'ятаєте з допису про напрямок дії, 下さい — це особлива прохальна форма дієслова 下さる, а 下さる в цьому випадку означає, що інша особа дає щось розповідачеві. Із допомогою прохальної форми, відповідно, утворюється прохання дати. Чого я ще не встиг розповісти про давальні дієслова, то це те, що приєднуючись до попередньої дії, яка стоїть у て-формі, давальні дієслова позначають напрямок виконання цієї дії від ініціятора до отримувача. Простими словами, хтось комусь дає свою дію, а не річ. І відтак, з прохальною формою 下さい виходить ввічливе прохання зробити — це просто окремий випадок використання спрямованої дії, і цю шаблонну конструкцію прохання (Verb-て + 下さい) іноземці вивчають задовго до того, як дізнаються, чому вона саме така. Я вас не заплутав ще? Бо далі буде веселіше. Отже, хто тут просить, є очевидним — це Шідзука. Кого просить, теж зрозуміло — Джіна. Для кого він має це зробити, стає зрозумілим з контексту — для неї самої, бо інші особи в їхній розмові досі не згадувалися. А що саме він має зробити для Шідзуки, дізнаємося в наступному пункті.
• Дія, яку має виконати Джін на прохання Шідзуки, у словниковій формі виглядає так: お祝いする. Відмінювана частина — する (робити). Чіпляємо 下さい до дієприкметникової форми цього дієслова і з'ясовуємо, що вона просить його привітати… привітати… Щось тут не збігається… Заждіть! Але ж て-формою від する буде して, а тут якесь させて, яке, вочевидь, є て-формою させる, а не する! Що ж тоді воно означає?
Передусім, оце させる походить-таки від する і позначає ту ж саму дію. Проте роль цієї дії в нашому шоу змінюється дивовижним чином, бо це так званий спонукальний стан, відомий також як каузатив. Дієслово у спонукальному стані японського зразка розповідає не про виконання самої дії, а про примушування когось до її виконання або… про дозволяння комусь виконати її. Тут цілком би пасувала назва «примусово-дозвільний стан» :) Насправді, в цьому немає жодної суперечливості. Глибинний зміст спонукального стану японського зразка полягає в тому, що суб'єкт речення докладає своє дорогоцінне зусилля, щоби якась інша (спонукана) особа виконала зазначену дію. Під таким кутом логічно виглядають обидва випадки застосування (примус і дозвіл), які в нашій мові передаються різними засобами. Треба лише розуміти, чи з власного бажання спонукана особа має це виконувати (тоді йдеться про дозвіл), чи ні (тоді примус). Аспект добровільності визначається як граматично (доповнення, яким є спонукана особа, відмінюється по-різному), так і за контекстом (як у нашому прикладі). У підсумку виходить, що Шідзука просить Джіна, щоби він для неї «зробив когось таким, що вітає сина (тобто його самого) з Днем народження». І цим кимось має бути вона, бо крім них, нагадую, в розмові нікого нема. Про добровільність також легко здогадатися, бо це її власне прохання, а натяків на мазохізм не було. Отже, вона просить його дозволити їй привітати його! Чи міститься у її словах іронія, мені важко сказати. По-перше, я ще не встиг з'ясувати, які в героїв характери та стосунки. По-друге, я поки що не навчився орієнтуватися у стилі мови і лише припускаю, що тут він надто урочистий.

• Відповідь Джіна на це — 「俺の誕生日なら半年前だ」, і якщо прибрати з неї виділене なら, вона означатиме просте твердження: «Мій (俺の) День народження (誕生日) півроку-тому є (半年前だ)». Тут варто сказати хіба що пару слів про різновид використаного Джіном займенника. Займенник 俺/оре/ означає таке саме «я», як і решта японських «я», але він характерний для чоловічого неформального стилю мовлення.
Тепер повернімо なら на місце! Позначена цим словом річ, як оцей день народження, виокремлюється і перетворюється, образно кажучи, на такий собі варіант вибору теми, натиснувши на який, ми почуємо щось стосовно неї. Або, користуючись з методи театральних візуалізацій, це можна уявити так: На сцені стоїть завішений ящик, над яким раптом спалахує картинка у рамочці з підписом なら. Лунає дріб, глядачі приготувалися. З останнім ударом завіса падає, і ми бачимо всередині ящика те, на що натякала картинка. Тобто повна репліка Джіна має приблизно такий зміст: «Мій День народження, (якщо вже йдеться про нього), [це] півроку тому». Існує багато випадків, коли подібну іменну частину з なら перекладають просто як підмет речення. Візьмімо хоч би англійський переклад: ‘My birthday was six months ago’. Це може виправдовуватися стилістикою мови, але відтінок міркувань з приводу вибраної теми губиться. Глибше до нетрів なら, яке варте окремої великої статті, наразі не заглядатимемо. Лише додам один красномовний приклад: сполучення вказівного іменника それ (це-що-в-тебе) з なら перетворилося на 其(そ)れなら, яке англійці вважають сполучником, італійці — прислівником, а в нас навіть не знаю, що це за класифікацією, але відповідає стійким сполученням «у такому разі» чи «якщо так».

• Після кумедної паузи Шідзука звертається до Ран (乱) і вітає (おめでとう！) її з Днем народження.

• Ран в захваті дякує (ありがろう！). わー, яке Ран вигукує спочатку, означає емоцію здивування і радості. Чесно, я не знаю, як це правдоподібно перекласти українською, щоби зберегти потрібний настрій. Спробуйте ви!

• Далі Ран раптово висловлює думку: «Але ж (でも)… [він/ДН/це] наступний місяць є (来月だ)» — і закінчує її підсилювально-стверджувальною часткою よ, яка робить із висловом приблизно те, що й наш знак оклику. Утім існує суттєва відмінність. Знаком оклику ми позначаємо все, що хочемо посилити, причому позначаємо письмово. А частка よ наголошує на певності твердження.

• Обміркувавши це, Шідзука вітає (おめでとう) Ран авансом за наступний місяць (来月), чим знову відкорковує в тієї фонтан радощів. Мама-Шідзука, як можна здогадатися з кількох перших сторінок, не часто навідується до родинного гніздечка. Певно, в усьому винна її робота найкращої чарівниці цього світу.