Утворення форм -た/て

[ukurainajin]

Вже вдруге я почув, що людям буває важко опанувати тему відмінювання японських дієслів, а саме правила утворення так званих форм -た/だ(-та/да) і -て/で(-те/де). Це справді дивно, бо, за моїм досвідом, запам'ятовувати там майже нічого, і потрібні лише один-два дні для випрацювання повного автоматизму. Може, то просто пояснення були якісь заплутані… Тож спробуймо розглянути це якомога прозоріше.

Ці форми, якщо вони стверджувальні, утворюються від третьої основи дієслова — тієї, що закінчується на звук う(у): 来る [куру], 見る [міру], 泳ぐ [ойоґу], 書く [каку], 話す [ханасу], 会う [ау], 読む [йому] тощо.
Нагадаю про всяк випадок, чим відрізняються основи. Японська має 5 базових голосних звуків: あ(а), い(і), う(у), え(е), お(о). Відповідно до такого порядку називається й сама основа: I основа — основа з あ в кінці (読ま [йома]), II основа — основа з い (読み [йомі])… Кожна з основ має своє функціональне призначення, утім наразі не про це.
У словниках подається III основа з う (読む [йому]), вона також називається простою формою не-минулого часу. Саме від неї утворюються проста форма минулого часу (た-форма), що закінчується на -た/だ(та/да), і так звана て-форма, яка закінчується на -て/で(те/де). Форма на -て виконує різні функції, і тому у різних джерелах називається по-різному: форма одночасності, дієприкметникова форма, поєднувальна форма…
※ На початку я наголосив, що йдеться про стверджувальні форми, бо заперечувальні утворюються трохи по-іншому, але вони ще простіші, як ви переконаєтеся згодом.
※ І варто ще одразу зазначити, що て-форма утворюється з た-форми простою заміною звука «а» на «е», або навпаки — кому як до вподоби.

Почнімо з теорії. Усі дієслова розподіляються на три дієвідміни. «Перша» і «друга» спираються на те, якими звуками закінчується основа.
До третьої або ж «неправильної» дієвідміни належать усього лише два дієслова — 来る [куру] (приходити) і する [суру] (робити), у яких при відмінюванні змінюється вимова самого ядра. Отже запам'ятаймо, що у цих формах вони перетворюються на 来た/来て [кіта/кіте] і した/して [шіта/шіте] відповідно!

До першої дієвідміни (五段動詞 — Godan Verbs, «п'ятирядкові дієслова») належать дієслова, які закінчуються такими сполученнями звуків: う(у), つ(цу), る(ру), す(су), く(ку), ぐ(ґу), む(му), ぬ(ну), ぶ(бу) — тобто усі без винятку мори (склади), які лишень існують у закінченні третьої основи. Це запам'ятовувати не обов'язково, бо жодних інших просто не буває. А чим у такому разі перша дієвідміна відрізняється від другої, дізнаєтеся згодом.
※ І ось перша річ, яку не уточнюють через її умовну очевидність, але яка може спантеличувати. Звук う(у) сам собою входить до складу усіх можливих закінчень третьої основи. Тому тут мається на увазі ситуація, коли він не є їхньою складовою, а стоїть окремою морою після іншого голосного і на письмі позначається саме такою літерою, як у слові 言う [іу/юу] (казати).
Щоби утворити た-форму, треба: 1) прибрати перелічені кінцеві звукосполучення і 2) додати замість них відповідне закінчення. Всього може бути п'ять різних закінчень, які треба запам'ятати:

• Якщо основа закінчується на う(у), つ(цу), る(ру), то закінчення буде -った(тта): 会う [ау] → 会った [атта], 待つ [мацу] → 待った [матта], 起こる [окору] → 起こった [окотта].
• Якщо закінчується на す(су), то закінчення -した(шіта): 話す [ханасу] → 話した [ханашіта].
  ※ Дія цього правила збігається з тим, що відбувається з ввічливим закінченням дієслів -ます [масу] і ввічливою формою дієслова-зв'язки です [десу], які у минулому часі стають -ました [машіта] і でした [дешіта].
• Якщо закінчується на く(ку), то закінчення -いた(іта): 書く [каку] → 書いた [каіта].
  ※ Єдиний виняток з цього правила — дієслово 行く [іку/юку] (іти), яке отримує закінчення -った(тта): 行った [ітта].
• Якщо закінчується на ぐ(ґу), тобто дзвінкий відповідник く, то закінчення теж буде дзвінким -いだ(іда): 泳ぐ [ойоґу] → 泳いだ [ойоіда].
• І, нарешті, якщо основа закінчується на む(му), ぬ(ну) чи ぶ(бу), то закінчення -んだ(нда): 飲む [ному] → 飲んだ [нонда], 死ぬ [шіну] → 死んだ [шінда], 選ぶ [ерабу] → 選んだ [еранда].

До другої дієвідміни (一段動詞 — Ichidan Verbs, «однорядкові дієслова») належать дієслова, словникова форма яких закінчується звукосполученням -いる/える(іру/еру). Помічаєте, у чому прикол? У першій дієвідміні у нас вже були основи, які закінчуються на -る(ру). Але якщо попереду є ще звук «і» або «е», то це вже друга дієвідміна: 見る [міру] (дивитися), 感じる [канджіру] (відчувати), 覚える [обоеру] (запам'ятовувати), 寝る [неру] (лягати спати).
Із другою дієвідміною все просто, адже правило заміни лише одне. Для утворення た-форми прибираємо саме лише る(ру) і додаємо закінчення -た(та): 見る [міру] → 見た [міта], 感じる [канджіру] → 感じた [канджіта], 覚える [обоеру] → 覚えた [обоета], 寝る [неру] → 寝た [нета].
※ Але, звісно, є своє «але». Існує група дієслів, які виглядають, як дієслова другої дієвідміни, але поводяться, наче належать до першої (власне, вони й належать до першої). Це означає, що попри закінчення «іру/еру» вони утворюють форму -た/て так, ніби закінчуються просто на る(ру), тобто отримують закінчення -った(тта) замість -た(та). Найбільш уживані з них — це:
知る [шіру] (знати) → 知った [шітта], 切る [кіру] (різати) → 切った [кітта], 帰る [каеру] (повертатися) → 帰った [каетта], 入る [хаіру] (входити) → 入った [хаітта], 走る [хашіру] (бігати) → 走った [хашітта]. Попри те, що їх майже сотня, великої погоди вони не роблять. Варто лише пам'ятати про це, а також знайти повний перелік і запам'ятовувати, коли виникає така необхідність.
※ Також запам'ятайте, що дієслова другої дієвідміни утворюють I (і II) основу не заміною кінцевого звуку う на あ (або い), а простим відкиданням -る: I осн. 見(мі), II осн. 見(мі), III осн. 見る(міру). Це ще знадобиться.

Отже підсумуймо, яка послідовність дій, щоби натренуватися утворювати форму -た/て:

1. Візьміть японський словник, вибирайте з нього всі дієслова підряд і утворюйте форму -た/て :)
2. Якщо дієслово закінчується на -する, то воно відмінюється так само, як, власне, дієслово する з неправильної дієвідміни.
3. Далі, якщо дієслово закінчується на -いる/える (не за написанням, а за звучанням!), то подивіться у перелік дієслів-винятків (наприклад, ось цей). І якщо цього дієслова там немає, то відмінюйте його без остраху за правилом другої дієвідміни.
4. Будь-що інше відмінюйте за правилами першої дієвідміни.
5. Повторюйте, доки не відчуватимете, що вам це вдається цілком природно :)

І наостанок про утворення заперечувальних форм. Бажано, щоби ви знали, як утворюється проста заперечувальна форма не-минулого часу з -ない(наі), та я нагадаю, що вона складається з першої основи дієслова (основа на あ для першої дієвідміни і основа без -る для другої), до якої додається -ない: (I дієв.) 話さない [ханасанаі], (II дієв.) 覚えない [обоенаі].
Винятком знову є дієслова неправильної дієвідміни, перша основа яких також розриває шаблон: 来(ко-) і し(ші-). Їхня заперечувальна форма — це 来ない [конаі] і しない [шінаі].
При утворенні форми -た/て від заперечувального дієслова змінюється лише оцей додаток -ない. Для た-форми він стає -なかった [накатта], а для て-форми, відповідно, -なくて [накуте]. Отже виходить такий ланцюжок: третя основа 話す [ханасу] → заперечувальна форма 話さない [ханасанаі] → і далі заперечувальні форми -た/て 話さなかった/話さなくて [ханасанакатта/ханасанакуте].
Фактично, ми тут додаємо закінчення -なかった або -なくて просто до першої основи дієслова, і друга ланка є зайвою :)

Comments

[toplinden]

Можу порадити доброго словника jisho — назва сама собі мовить, тут можна погльанути дьіјевідміни чи навіть всьу відміну.

Дьіјевідміна, словник наводить трохи иншиј порьадок, але то такеје: ічідан — з ру-основоју, тобто те що е‑іру; ґодан (навіть не питајте де инші «дани») — з у-основоју. Відміньуванньа в «Show inflections» — хоча бажано все самому провідміньувати-прописати, аби льіпше запамјатати.

Простенькиј непоганиј підручник теж не завадить, наприклад відомиј Тае Кіма — там про тутешнье.

[ukurainajin]

jisho — користуюся з нього, дуже зручний.