Здалеку і зблизька. Сербська (ч.1)

[ukurainajin]

Здалеку і зблизька. Сербська (ч.1)

Колись під таким заголовком я розпочинав незавершену досі розповідь про японську мову. Метою було показати, чим вона суттєво відрізняється від української. Про якусь практичну користь радше не йшлося, лише заради загального уявлення.
Зараз я самотужки заглиблююся у сербську, намагаючись не звертатися без крайньої потреби до довідників. Якось давно мені задля розваги вдалося таким чином навчитися читати польською. Причому на той час лише сприймати текст очима — як це вимовляти, я ще не знав, бо мав лише батькову художню літературу і жодних навчальних матеріалів. Проте я тоді з'ясував, як польська мова працює з граматичного погляду. І допомагала мені із цим велика її подібність до української, а прогалини компенсувалися контекстом.

Слов'янські мови південної гілки важчі для нашого сприйняття через більшу кількість саме граматичних відмінностей. Там ти не те що не розумієш деяких слів, а навіть не можеш інколи зібрати речення до купи. Та все ж із цією перешкодою можна впоратися, якщо на початковому етапі знати певні речі. Сьогодні будуть три з них. Ті, що найчастіше привертають мою увагу в тексті:

• Сербські речення будуються трохи не так, як українські, коли йдеться про початкову форму дієслова (інфінітив, дієіменник). Ні, можна говорити й у звичний нам спосіб, це не злочин, але в сучасній мові дуже сильною є тенденція до використання македонської чи болгарської моделі, де замість нашого інфінітива стоїть da + особова форма дієслова (для особи, про яку йдеться). Тобто у разі «вона хоче гуляти» виходить дослівно щось на зразок: «вона хоче, що гуляє». У сербському перекладі «Відьмака» всюди застосовується саме цей варіант:
  «Ne moram da ga nosim — Не мушу її (зброю) носити»
  «kad bih ja, na primer, hteo da zasmetam vešcu — коли б я, наприклад, хотів перешкодити відьмакові»
  «Da vam zaspevam nešto? — Заспівати вам щось?»


• Минулий час — і про це я здогадався досить швидко — найчастіше передається старим добрим перфектом. Здається, це було притаманне прадавній мові, а у нас із часом утворилася скорочена форма без дієслова-зв'язки. Те, що ми зараз називаємо дієсловом минулого часу («щось робив») — це давня форма активного дієприкметника («такий, що щось робив»), а зв'язка збереглася лише у давноминулому часі: «був ходив».
  Але ми говоримо про сербську, тож у ній звичайний минулий час утворюється так: особова форма дієслова-зв'язки biti у теперішньому часі ([ja] sam, [ti] si, [on/ona/ono] je, [mi] smo, [vi] ste, [oni/one/ona] su) + дієприкметник у відповідному числі та роді:
  «Zerikanke su bivale sve veselije, osvrtale su se po krčmi — Зеріканки стали ще веселішими, розглядалися по корчмі»
  «U životu se nisam tako ismejao — У житті я так не сміявся»
  «kad je šuma šumela — коли ліс шумів»
  З цього правила є невеличкий виняток, який мене спантеличував, але згодом таємниця розкрилася. Коли ми маємо справу із рефлексивним (зворотним) дієсловом, тобто із часткою se, то у третій особі однини (він, вона, воно) дієслово-зв'язка зникає, і тоді стає схожим на українську та польську:
  «Tea, niža, glasno se zasmejala — Тея, нижча, голосно засміялася» (відсутня зв'язка je)


• Використання позначки циркумфлекс над голосними у тексті: â, ô тощо. Ця риса відноситься, скоріше, до графіки, ніж до граматики. Але в абетці таких літер немає, тож слід пояснити. Це позначка, яка допомагає розрізняти у тексті однакові за написанням, але різні за значенням слова: da (так) і dâ (дає). Фактично, вона означає довгий голосний зі зниженням тону голосу. Це не обов'язкова, але корисна річ. Так само, як у нас іноді корисно позначати наголос, щоби на письмі не виникала двозначність: жінки́ та жі́нки.

Comments

[bytebuster]

Кльово, цікаво, пишіть іще.

[ukurainajin]

Не журіть мене, коли я про щось невичерпно кажу, хоча б тому, що цим ви можете викликати лавину охочих жбурнути камінь. По-перше, я не є науковцем і маю прогалини у знаннях. По-друге, я не ставлю перед собою задачу створити академічний твір. Навпаки: я намагаюся простою мовою розповідати про те, що сам збагнув. Уточнення, звісно, приймаються, я їх враховую.
Втім написання таких навіть маленьких есе зжирає багато часу.

[bytebuster]

Друже, пробачте, якщо засмутив вас. Насправді, я мав зовсім протилежну мету: продемонструвати, що ваші дослідження є цікавими і корисними. І що мені, дійсно, хочеться, щоб ви дописували ще.

То я просто іноді косноязично висловлююся, щоб не писати довгі речення. Перепрошую. :)

P.S. Я також не є науковцем аж ніяк. :) Усе, що знаю, взято з інтернетів по шматочкам.

[ukurainajin]

Та і я кажу те, що вийшло ;)
Це я стосовно другої частини, доречнішим здалося відповісти тут. Я не засмучуюся, я просто знаю, що набагато більше людей, яким не їхати, а шахівці (ефект розбитих шибок). І оце може відбити прагнення щось робити. Констатую і випереджаю події.