Те-що та Йода-стайл

[ukurainajin]

Я все ще не готовий продовжувати свої нариси з особливостей японської мови [1,2], але хочу розглянути, не вдаючись до розлогих граматичних пояснень, один приклад того, як тече японська думка. Загалом це мені нагадує логічні вирази, де простіші елементи стають ознаками складніших.

Ось таке речення з перших сторінок манґи «Hellsing»:

最初の事件が起きたのは一週間後の事だった。 /саішьо-но джікен-ґа окіта но-ва ішшюю-кан-ґо-но кото датта/
Мій приблизно літературний переклад: А тиждень по тому стався перший випадок.

Розбиймо на елементи:
最初の („початок‟ + р.в.*) 事件が („випадок‟ + значник реми**) 起きた („стався‟) のは (субстантиватор*** + значник теми) 一週間後の („тривалість одного тижня‟ + „після‟ + р.в.) 事 (субстантиватор) だった („було‟)

Загальна структура речення тут наступна:
Те (субст. の) тією‑справою (субст. 事) було.
Тепер уточнюймо. Яке „те‟? Те, що „початку‑випадок‑стався (最初の事件が起きた)‟. Якою „тією‑справою‟? Тією, яка „одного‑тижня‑[інтервалу]‑після (一週間後)‟.

Отже, разом це виглядає так, наче говорить маленький зелений майстер:
«Початку випадок стався те‑що, одного тижня по тому справою було».

*р.в. — значник родового відмінка.
** Тема і рема вказують на «сцену» і «збуджувача» дії, тобто про що йдеться, і хто зірка п'єси. У простому випадку це схоже на наш підмет. Як зберу думки до купи, то спробую розтлумачити.
*** Субстантиватор — це службовий елемент, який перетворює усе, чого він стосується, на цільну сутність, що поводиться як іменник, тобто відповідає на питання «хто? що?» у називному відмінку. Наприклад, «зелений» — це просто прикметник. А «зелений»+С. означатиме «щось‑зелене». Проте у японській так субстантивувати можна цілі звороти і речення — вони, по суті, грають роль означення до іменника, яким є сам субстантиватор. Наше «Той, хто пройшов крізь вогонь» японською буде: «вогонь‑крізь‑пройшла‑людина», де «людина» хоч і є вже досить конкретним поняттям, але робить тут те саме, що й абстрактні субстантиватори. Cубстантиватори 事 (кото) і の (но) я умовно називаю «та‑справа» і «те‑що» відповідно. Наприклад, дієслово не може бути об'єктом, як наш інфінітив (неозначена форма дієслова). Його треба субстантивувати, і замість «я люблю гуляти в парку» виходить щось схоже на таке: «Я у‑парку‑гуляє‑справу люблю».

Comments

[ukurainajin]

Прикольно, що у нас десь є комп'ютерно-лінгвістична галузь! :)

[picterman]

Я вечеряв з пивком.
Міг і помилитися...