Доместикація графіки та звуку

[ukurainajin]

Просто трохи спогадів про пару комп'ютерних реалій 90-х, ставлення до яких відтоді докорінно змінилося.
По-перше, це засоби роботи зі звуком. Зараз це є чимось самоочевидним, що для того, аби чути звук чи розмовляти по Скайпу, треба лише встромити в комп'ютер колонки чи навушники з мікрофоном. Але ще навіть у першій половині нульових для відтворення та записування звуку потрібнім був додатковий модуль — «звукова карта» (в народі подекуди називана «саундбластером» — через узагальнення назви поширеного продукту). Без неї комп'ютер міг щонайбільше скреготати «біпером» — отією річчю, котра каже «біп» при вмиканні. Я вже, чесно, не пригадую, коли вперше зіткнувся з вбудованим аудіо, проте пам'ятаю, що воно ще певний час поступалося якістю та спритністю тогочасним звуковим картам. Зараз те, що зветься «звуковими картами» — це пристрої (зазвичай зовнішні) для професійного чи ще якогось нетипового поводження зі звуком. А побутові задачі від простого «грай/пиши» до просторових ефектів в іграх якісно забезпечено вже як базову функцію, і при виборі комплектації пересічного комп'ютера про такий компонент, як «звуковуха», більше не йдеться.
Схожа ситуація була і з відеокартами, з тією різницею, що вони як окремі проте обов'язкові модулі існували, начебто, від самого початку архітектури PC — без них машинка взагалі не могла нічого показувати. Також, на відміну від звукових карт, вони як важливий елемент домашнього комп'ютера не зійшли зі сцени — навпаки! Прикол із ними полягає в іншому. Переламним моментом другої половини 90-х стала поява так званих «3D-акселераторів» — відеокарт, котрі на апаратному рівні забезпечували промальовку 3D-графіки, звільняючи від цієї праці центральний процесор. Різниця в тогочасних стрілялках між смиканим програмним мерехтінням квадратиків і згладженими та динамічно освітленими завдяки апаратному прискоренню текстурами була разючою. Моя перша, досить непогана у 97-му відеокарта ще не підтримувала цю технологію. Сучасні ж молоді користувачі можуть взагалі не зрозуміти питання «підтримує чи не підтримує 3D», бо ця технологія стала невід'ємною частиною персональних комп'ютерів, і справа тепер лише в рівні можливостей.
Щодо графіки можна також згадати, що відбулося з роздільною здатністю екранів. Щоправда я не певен, яку саме роздільність можна вже вважати «проривною»: VGA з кількістю пікселів 640*480 чи SVGA з 800*600? Ну тобто, яка роздільність ще досі була набором квадратиків, котрими треба вправно жонглювати для отримання красивої та зрозумілої картинки, а яка вже взайве не нагадувала, що картинку намальовано на екрані комп'ютера?.. Із сучасними роздільностями все ясно: вони вже про деталізацію зображень задля поглиблення відчуття справжности, а не про намагання втулити все важливе, не спотворивши його.

Comments

[paserbyp]

Коли я робив на комп’ютері без звуку і без графіки, то в мене не боліли вуха і мені не потрібні були окуляри. Що правда я був на 40 років молодше але це вже маленькі деталі…

[biber551]

А я страшно страдал на ранних мониторах- у меня повышенная аккомодация глаз, т.е например меня невозможно ослепить, яркий свет убрали и я все вижу. Но на старых мониторах с низкой частотой это был ад.

[kondybas]

Ще те саме можна сказати про мережеві енторфейси та так звані МІО - з лпт/ком/ата портами. Ще був період, коли інтегрованими були тільки паташні контролери, а саташні, чи навіть усбшні - тільки дискретними картами. Ну, і різна екзотика, типу сказів чи файр-вайру.

Графічний енторфейс у вінді чи в іксах був мінімально зручним від 800х600, а 1024х768 - це вже був хай резолюшен.

[ukurainajin]

Мій перший 14-дюймовий монітор не витягував оцей хай резолюшен, 1024 на ньому вже розмивалося.
Ну а картою мережевого адаптера я користався ще навіть десять років тому, хоч і не через консерватизм — просто інтегрований езернет на моїй тодішній материнці чомусь погорів…

[kondybas]

Цікаво, як непомітно зникають різні прибамбаси. Я пам'ятаю, як радувались ми, коли з'явилися флоповоди на 3.5, а як п'ятидюймові зникли - взагалі не відклалося. Пам'ятаю, як купив першого ноута, де вже не було сидюка і виходу на ВГА, і якось це минулося зовсім безпроблемно. Тепер от в ноуті навіть саташку не втикнеш, тільки м.2.

[ukurainajin]

Я не уявляв, як можна жити без будь-якого приводу змінних дисків. Зараз відкриваю лоток DVD раз на кілька років — щоби оцифрувати треки з якогось купленого на концерті CD. І лоток доводиться буквально виколупувати, бо він там прикипає через незрушність.

[kondybas]

А ще колись були зіп-драйви :) Промайнули і зникли... От що добре зайшло - так це флешки.

[straktor]

> ця технологія стала невід'ємною частиною персональних комп'ютерів

не совсем так
по дефолту в современных десктоп материнских платах есть видео-выходы, но их обслуживает интегрированная в CPU графическая... скажем, подсистема
и вот если купить проц без интегрированной графики, то всё, чёрный экран
я так было накололся, сэкономил 5 баксов, и оказалось правильно сделал
всё равно потом видеокарту поставил и всё сразу с биоса показывает через неё

если бы не для игр, то я бы купил (или достал из закромов) б/у два-дэ карту за 15 баксов, в которой 3д ускорителя нет, а 256 мб хватает для фильмов хд

[ukurainajin]

Я про те, що стосовно відеокарт відмерло поняття "3D-акселератор". Це є невід'ємною функцією сучасних відеокарт і вже навіть інтегрованого відео.