Приховане чи загублене?

От скажіть, коли ви вимовляєте слово «зелений», то чому саме цей набір звуків? Ну з прикметниковим закінченням ясно, але чому саме такий корінь позначає певний колір? Авжеж, ми одразу згадаємо, що це походить від назви сутності, яка стосується рослинності… А вона чому? …

Поширене уявлення про китайські ідеограми або ж «ханьські знаки» є таким, що вони — це рафіновані нащадки давніх малюнків. Себто вони у схематичному і спотвореному часом та уніфікацією вигляді зображують щось реальне; водночас більш складні речі є логічним поєднанням більш простих понять. Це так і не так. Про те, що якісь схематичні малюнки є прародичами сучасних «ханьських знаків» — щира правда. Хоча досить часто цей зв'язок буває неочевидним і важким для відтворення. Проте із логікою, яка стоїть за композицією більш складних ідеограм і яка, здавалося б, не мала зазнати відчутних ушкоджень під впливом часу, справи не набагато кращі. Причини різні. Щось ми не розуміємо, бо цього нема у нашому житті і необхідні асоціації загубилися. Десь елемент було додано лише з фонетичних міркувань, тобто щоби він указував на звучання. Якісь елементи поступово було спотворено настільки, що їх почали вважати чимось іншим, тощо.

Зацініть хоч би таке:
冫 — цей ключовий елемент є спрощеним накресленням поняття «льоду».
欠 — а оцей позначає нестачу або… позіхання (формально, тут зображено «обгортку» і «людину», а не якусь «порожнину в голові», як це не дивно).
Що вони утворюють разом? Ось що: 次 — ця ідеограма передає поняття наступності, слідування за чимось. І яка ж логіка?..
Далі теж непогано, бо якщо начепити таке поняття на голову «жінці», 女, то отримана ідеограма позначатиме «форму», «вигляд», «образ», «стан». Прошу панство: 姿… Тепер вам буде чим зайнятися, якщо захочете розім'яти мізки, розмірковуючи про причини і закладений у цьому сенс. (Додам, що в останньому прикладі верхній елемент, вочевидь, є так званим фонетиком, бо передає ще й вимову. А значення всього символу танцює від ключа, яким є «жінка»)