Кардинальске
2019-06-11 22:10![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Когось ностальгія тягне назад до есесесерів, а я майже не знаю, що воно за почуття таке. Зрештою, для мене минуле — всього лише сторінка в пам'яті. Осьо згадалася раптом чудова музика до радянського «Шерлока Голмса», а за нею полізли спогади про радянське розважальне кіно загалом у світлі того, який воно створювало настрій та уявлення. Одразу спало на думку, що мені імпонував образ кардинала Рішельє, як його було показано ві «всенародному мюзиклі». І навіть не тому, що Трофімов (хоча можливо, що він особисто теж посприяв), а тому, що це було несподівано близько до атмосфери роману. Гвардійці, певна річ, лубочні бовдури разом з безліччю інших спрощень, натомість самого Кардинала чомусь не перетворено на карикатурного шкідника, як це зазвичай полюбляють ув адаптаціях. Ба більше, він тут не сприймається як явний антагоніст. Тобто ти розумієш, що на ньому висить формальна табличка «ворог», але не бачиш переконливих доказів, адже на екрані видатна освічена людина (державний діяч і митець), яка має свої маленькі людські вразливості. У книзі так само. Щоправда я ніколи не дивився стару французьку двосерійку, що її нібито вважають найкращою екранізацією, і не знаю, як там. Бачив лише, що у французів Рішельє значно старіший, ніж у романі, а це багато чого змінює…
Равикович у ролі Мазаріні з «Мушкетерів двадцять років по тому» вийшов перебільшено комедійний, але за характером теж близький до персонажа Дюма. Це вже розпад радянської системи — дозволеним стало показувати не лише голі цицьки, а й зневагу до влади, якій мусиш служити.
Равикович у ролі Мазаріні з «Мушкетерів двадцять років по тому» вийшов перебільшено комедійний, але за характером теж близький до персонажа Дюма. Це вже розпад радянської системи — дозволеним стало показувати не лише голі цицьки, а й зневагу до влади, якій мусиш служити.
без теми
Дата: 2019-06-11 23:29 (UTC)Від знайомих, які радянську добу знали безпосередньо, на відміну від мене, довідалась про "Кін-дза-дза". Ще й нещодавно гортала "Франческу" (Вид-во Старого Лева, гадаю, що Ви в курсі) і саме на уривок про цей фільм трапила. Автор пише, що у НАСА порекомендував колегам його подивитись, а ті оцінили стрічку і здивувались, як таку радянська влада дозволила.
без теми
Дата: 2019-06-11 23:51 (UTC)Ні, це сарафанова плітка. Насправді колись давно звучало про «найкращий дует Голмс–Вотсон», але й ця згадка загубилася вже десь. Достеменно відомо лише те, що Ліванова відзначили орденом за популяризацію британської культури, хоча його самого навіть не в кожному рейтингу Голмсів знайдеш.
Фільм «Кін-дза-дза» справді дивовижний. Навіть по ТБ тоді показували (я був малий і не все розумів). Як таке вдалося, для мене теж загадка. Тут і багатошарова сатира, і загалом не в руслі радянської естетики, робітничому народові складно. Утім чудово лягає в концепцію добровільної внутрішньої руйнації Союзу, якщо вона правдива.
Невичерпне джерело мемів. Оце була моя стилізація вже за мотивами сучасності.
без теми
Дата: 2019-06-12 00:31 (UTC)До речі, цікаво було б ось цю книгу колись прочитати.
без теми
Дата: 2019-06-12 00:47 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 07:04 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 07:08 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 08:16 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 08:32 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 08:41 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 08:59 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 17:50 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-12 22:29 (UTC)без теми
Дата: 2019-06-13 00:21 (UTC)