Здалеку і зблизька. Японська (ч.6)

[ukurainajin]

Здалеку і зблизька. Японська (ч.6)
Тема і Рема (театральна фантазія)

У дописі про відмінкову систему я не охопив своєю безмежною увагою називний відмінок, проте обіцяв цього так не залишити. Щоби зрозуміти, у чому полягають складнощі з ним із нашої дзвінниці, треба спочатку пригадати, яку роль може брати іменник в українському реченні у своїй початковій, «називній» формі. Ролей у нас лише дві, якщо я нічого не забув, і якщо не брати до уваги цитування написаного на паркані.
По-перше, це іменник, яким виражено присудок, якщо дієслово-зв'язку пропущено: дядько Василь лікар. Так само це виглядає і в японській, без жодних додаткових значників навіть зі зв'язкою: 田中さんは医者です — Танака-сан лікар є.
А друга, хоча насправді головна роль — іменник, яким виражено самий підмет, тобто «дядько Василь». І з цього місця починаються сюрпризи, бо в японській, несподівано, існує два різновиди «підмета», хоча жоден з них не є тим самим, що у нас.
※ Тут я знову застережу вас, що в японській не так вже й багато речей, які більш-менш точно відповідають мовній термінології, розробленій для індоєвропейських мов. Уся наша термінологія, застосована до японської — це лише спроба описати чужі явища звичними словами. А зважати слід не на слова, а на дії, що стоять за ними.

Спробуймо розповісти, що пан Танака п'є каву. Якось взагалі п'є, щоби не ускладнювати. Японською це буде так: 田中さんはコーヒーを飲みます. Пряме доповнення (виділено червоним), а са́ме кава, як і очікувалося, стоїть у знахідному відмінку (значник -を). А після імені японця теж якийсь, новий для нас значник -は (вимовляється «ва»). Це є тим, що іноді називають тематичним відмінком, і з таким значником Танака-сан перетворюється на тему речення. А речення такого виду відповідає на питання «Що робить пан Танака? — П'є каву!»
А тепер трошки змінимо: 田中さんがコーヒーを飲みます. Придивіться, у чому різниця? Замість значника тематичного відмінка якийсь інший — -が (ґа)! Це подекуди називають рематичним відмінком. Іноді, особливо у старих джерелах, можна почути, що це називний відмінок, бо таким він часто стає при переносі на європейський ґрунт, та це лише потурання спрощеним уявленням. Менше з тим. Танака-сан із таким значником — це рема висловлювання. А саме речення тепер відповідає на неозвучене питання «Хто п'є каву? — Пан Танака!» Ми у себе досягаємо схожого ефекту, коли виділяємо підмет інтонацією: Дядько Василь приїхав!

То чим є рема і тема, якщо не підметом? Зазвичай це пояснюють так, що тема — це інформація, яка вже відома співрозмовникам, вихідна точка повідомлення, а рема — це те, що у розмові нове. Достатньо зрозуміло? Мені здається, що не дуже. Розгляньмо ще один приклад, у якому пан Танака «полюбляє каву». Це звучатиме так: 田中さんはコーヒーが好きです. Бачите, що тут разом присутні і тематичний Танака-сан (зеленим), і рема (червоним), якою стала кава? Проте як тут можуть одночасно бути два підмети?! А вони й не можуть! Але треба поламати наші звичні уявлення про підмет як про формально вказаного виконувача дії, щоби зрозуміти, що до чого.

※ ACHTUNG! Те, що я казатиму далі, є геть ненауковим і, можливо, жалюгідним з академічного погляду. Та це лише театральна умовність, фентезійне переосмислення, яке дозволяє намалювати собі якусь несуперечливу картину і зрозуміти з неї, що тут відбувається.
Для початку повернімося до останнього прикладу з кавою. Чи здивую я вас тим, що у ньому насправді немає дії зі значенням «любити»? 好き — це, по суті, прикметник, який означає «улюблений», «що подобається». І оця частина з кавою — コーヒーが好きです — окремо перекладається як «кава є улюбеною» (або «кава подобається», якщо ввімкнути літературність). Враховуючи це, усе речення українською можна перекласти у такому вигляді: У/для пана Танаки кава є улюбленою. Бачите магію? Танака-сан припиняє бути підметом, поступаючись цією посадою каві, і перетворюється на обставину. І це лише завдяки тому, що ми замість літературного перекладу розклали речення на окремі частини і пересклали його відповідно до фактичного значення цих частин. То хто ж таки виконує присудкову дію у цьому реченні?…

Я пропоную уявити на хвилину, нібито будь-яка дія у всесвіті японської мови існує та відбувається сама собою. Наче природне явище з наших безособових речень: «Надворі дощило». Наче вистава у театрі — за участі акторів і з декораціями, проте жодне з них не є ані її початком, ані власником, ані одноосібним рушієм. Звісно, ця вистава без чиєїсь волі навіть не почалась би, тож ми як глядачі лише тимчасово удамо, що не здогадуємось про ляльковика (про нього в кінці).

Якщо дія — це театральна вистава, то чим у цьому театрі є тема і рема? Тема — це сцена, яку ми спостерігаємо весь час, і на якій вистава відбувається… Якщо ви після цього пояснення одразу згадали пана Танаку і вирішили, що така ідея трошки наркоманська, то, я вас трошки заспокою: темою у японців можуть бути також місце або час дії, які краще пасують до наших асоціацій зі словом «сцена» — «Ранок, берег моря…» Утім, погодьтеся, що пан Танака, на якому відбувається вистава, це не більша чудасія, ніж пан Танака, який працює в одній команді з простором і часом. :)
Гаразд, продовжуймо. Обставини і означення тут будуть декораціями та художніми засобами. Додатки дії — реквізитом і статистами. А рема… Рема — це головний актор, що стоїть посеред сцени, і до якого у цю мить прикуто всю увагу глядачів.
Удавшись до такої абстракції, наше речення легко можна уявити у вигляді театральної афіші, на якій вгорі написано: ЛИШЕ НА СЛАВЕТНІЙ СЦЕНІ „ТАНАКА-САН‟, внизу: ВИСТАВА „БУТИ ЛЮБИМОЮ‟, а у центрі — філіжанка з кавою у світлі прожектора.

Розвиваючи цю побудову, не важко здогадатися, що усі підрядні конструкції з діями є такими самими, але другорядними виставами. Кожна з них може мати свого головного актора (рему), або й не мати, існуючи у формі чистої чарівної стихії. І граються вони у відповідному куточку головної сцени (теми), позбавлені, коли це не критично, своїх власних окремих сцен. Такі побічні вистави можуть навіть працювати підпорами головної сцени, якщо у реченні вони є означеннями до теми: コーヒーを飲む田中さんはお金が無いです. Спробуйте самі пофантазувати і змалювати описану у цьому реченні картину, якщо виділена червоним допоміжна вистава, на якій тримається сцена «ТАНАКА-САН (田中さん)», має назву «П'Є (飲む)», якщо у якості реквізита до неї використовується кава (コーヒー), а на самій сцені, пофарбована у зелений колір, розгортається вистава під назвою «НЕМА (無いです)» із головним персонажем на ім'я «ГРОШІ (お金)».

Сподіваюся, що ця візуалізація допомогла вам зрозуміти, які ролі грають тема та рема в японському реченні, і зараз можна з чистим сумлінням повернутися до того, з чого почалася розмова. Тобто до підмета, який ми тимчасово відклали вбік. Зрештою, дія, що відбувається сама собою, була лише театральною ілюзією, адже японська дія так само має свого виробника, як будь-яка інша. І коли ми, перекладаючи з японської, шукаємо, де у виставі почепити табличку «ПІДМЕТ», ми насправді розшукуємо саме цього виробника-ляльковика.
Несподіванка ж полягає в тому, що ляльковик, замість сидіти на призначеному місці, може стояти за спиною реми, прогулюватися теренами теми або взагалі пити чай десь у затишному куточку, поки створена ним вистава розважає глядачів…

Пояснюється така чудасія тим, що в японській на виробника дії вказує не членування речення, а контекст. Візьмімо простий, але показовий приклад: これは本です (це-тема книга є). Де тут підмет, де цей маленький виробник? Знайшли? А от і не варто поспішати! Адже справжнім функціональним підметом тут є… невидимий член речення між темою これ та «книгою»! Ні, це не жарт. Цей невидимий член речення іноді називають нульовим займенником (zero pronoun). Хоч його і не видно, він набирає подоби того, що пасує за контекстом…
А тема просто створює контекст, і в цьому легко переконатися: якщо винести її до окремого речення чи навіть взагалі прибрати, розуміння ситуації від того не зміниться, хіба що трохи ускладниться. Якщо не існуватиме іншого, більш доречного контексту, тема такого виду в перекладі, скоріш за все, перетвориться просто на наш підмет. Так само з ремою. Утім ототожнювати тему чи рему з підметом в жодному разі не можна. Вони часто натякають на ляльковика, але вони ним не є.