![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinЩойно пообіцяв, майже одразу спіймав у манзі приклад з прислів'ям.
あいつと友達なんだって⁈ /аіцу-то томодачі на н да тте/
Ви ж оце з ним друзі?!
類は友を呼ぶって言うか？ /руі-ва томо-о йобу тте іу ка/
Як то кажуть, два чоботи — пара?
Довго думав, як саме перекласти оце 類は友を呼ぶ зі збереженням тонких відтінків ситуації, та не зміг. Тому допасував до контексту у вигляді несхвального «один одного варті».
А втім, найближчим відповідником є англійське «Birds of a feather flock together» або щось на зразок «подібне притягує подібне.
Дослівно 類は友を呼ぶ означає «щось-подібне (類) кличе друга» і використовується як у схвальному, так і несхвальному значенні.
На жаль, я не можу переконливо пояснити навіть собі, чому не вважаю достатньо точним відповідником наше «свій свояка вгадає здалека» та подібні до нього — принаймні в цьому контексті, коли один персонаж нагадує поведінкою іншого. Можливо, я просто не маю рації…
Так, що тут іще варто пояснити?… なんだって у цьому прикладі є розмовним неформальним скороченням: な-ん-だ-って = な-の-だ-という. な — це зв'язка (те саме, що だ), вона набуває такого вигляду зокрема перед субстантиватором の*. А навіщо японці доволі часто замість просто зв'язки використовують ланцюжок «зв'язка-субстантиватор-зв'язка», я ще не готовий доповідати. Кінцеве って додає тут значення, наче про це вже десь згадувалося (ще трохи про це було тут). Натомість у повному вигляді — って言う, як у другому реченні — це вже можна перекласти як «кажуть, що…»
* До речі, якщо ви не здогадувалися раніше, у так званих な-прикметниках оце саме закінчення -な є по суті ніяким не закінченням, а скоріше зв'язкою, причепленою до кореня. Адже поводиться майже так само і грає ту саму роль, що і звичайна зв'язка після присудка. Просто коли речення з прикметниковим присудком такого роду використовують як означення до наступного іменника, то в простому стверджувальному теперішньо-майбутньому часі ця зв'язка стає な**: 簡単な問題 /кантан-на мондаі/ — проста проблема (така, що є простою); コーヒーが好きな人 /коохіі-ґа сукі-на хіто/ — людина, що любить каву. Звідси й походить спрощене уявлення про це な, як про «прикметникове закінчення». В інших випадках форми будуть, як у звичайної зв'язки: 簡単だった問題 — проблема, що була простою; 簡単じゃない問題 — непроста проблема (яка не є простою) тощо. Тут вкотре на думку спадає, що в японській граматиці для нас важливо не те, що в нас чим називають, а як воно там поводиться :)
** А в ролі прислівника — に: 簡単に解くことができる問題 — проблема, яку просто розв'язати.
あいつと友達なんだって⁈ /аіцу-то томодачі на н да тте/
Ви ж оце з ним друзі?!
類は友を呼ぶって言うか？ /руі-ва томо-о йобу тте іу ка/
Як то кажуть, два чоботи — пара?
Довго думав, як саме перекласти оце 類は友を呼ぶ зі збереженням тонких відтінків ситуації, та не зміг. Тому допасував до контексту у вигляді несхвального «один одного варті».
А втім, найближчим відповідником є англійське «Birds of a feather flock together» або щось на зразок «подібне притягує подібне.
Дослівно 類は友を呼ぶ означає «щось-подібне (類) кличе друга» і використовується як у схвальному, так і несхвальному значенні.
На жаль, я не можу переконливо пояснити навіть собі, чому не вважаю достатньо точним відповідником наше «свій свояка вгадає здалека» та подібні до нього — принаймні в цьому контексті, коли один персонаж нагадує поведінкою іншого. Можливо, я просто не маю рації…
Так, що тут іще варто пояснити?… なんだって у цьому прикладі є розмовним неформальним скороченням: な-ん-だ-って = な-の-だ-という. な — це зв'язка (те саме, що だ), вона набуває такого вигляду зокрема перед субстантиватором の*. А навіщо японці доволі часто замість просто зв'язки використовують ланцюжок «зв'язка-субстантиватор-зв'язка», я ще не готовий доповідати. Кінцеве って додає тут значення, наче про це вже десь згадувалося (ще трохи про це було тут). Натомість у повному вигляді — って言う, як у другому реченні — це вже можна перекласти як «кажуть, що…»
* До речі, якщо ви не здогадувалися раніше, у так званих な-прикметниках оце саме закінчення -な є по суті ніяким не закінченням, а скоріше зв'язкою, причепленою до кореня. Адже поводиться майже так само і грає ту саму роль, що і звичайна зв'язка після присудка. Просто коли речення з прикметниковим присудком такого роду використовують як означення до наступного іменника, то в простому стверджувальному теперішньо-майбутньому часі ця зв'язка стає な**: 簡単な問題 /кантан-на мондаі/ — проста проблема (така, що є простою); コーヒーが好きな人 /коохіі-ґа сукі-на хіто/ — людина, що любить каву. Звідси й походить спрощене уявлення про це な, як про «прикметникове закінчення». В інших випадках форми будуть, як у звичайної зв'язки: 簡単だった問題 — проблема, що була простою; 簡単じゃない問題 — непроста проблема (яка не є простою) тощо. Тут вкотре на думку спадає, що в японській граматиці для нас важливо не те, що в нас чим називають, а як воно там поводиться :)
** А в ролі прислівника — に: 簡単に解くことができる問題 — проблема, яку просто розв'язати.