Один лиш тільки раз — і вже крадеться…

[ukurainajin]

Одна з тих речей, які мені не подобаються стосовно вправ на Duolingo — їх часто складають таким чином, що виходить перевірка не знань, а уважності. Лінивий такий підхід: замість вигадувати різні хибні приклади змінюють якусь маленьку непомітну дрібничку. Це може бути весело в розслабленому стані, але не під час тестування…

Покажу один такий свіжий приклад. Граматика в ньому дитсадкова, утім цікава славнозвісним еліпсисом (пропуском «зайвих», зрозумілих з контексту частин речення).

1. お風呂はありません。 /о-фӱро-ва арімасен/
2. お風呂ではありません。 /о-фӱро-де-ва арімасен/

Перше речення означає «ванни немає». Друге — «це не ванна». Різниця лише в тому, що перед часткою は в другому реченні додатково з'явилася で, а зміст змінився досить суттєво. Як таке сталося? Справа саме в еліпсисі, у тому, що пропущено.

В першому реченні у нас конструкція наявності чогось десь: МІСЦЕ + ОБ'ЄКТ + дієсл. あります (для неістот, для істот — います) = ОБ'ЄКТ Є на зазначеному МІСЦІ. Отже, тут у нас пропущено зазначення місця, де немає ванної (в українській теж). Повніше речення могло би бути, скажімо, таким: «в цьому будинку ванни нема» — この家にお風呂はありません.

У другому ж реченні картина геть інша, адже ванна тут є не темою, а іменним присудком. Відповідно, は — це не значник теми, а частина заперечувальної зв'язки ではありません. Отже в другому реченні пропущено річ, яка «не є ванною», і поза контекстом нею зазвичай вважається абстрактне «це». У явному вигляді було би: «це не є ванна» — これはお風呂ではありません.

Comments

[llgdd]

Граматика в ньому дітсадкова, утім цікава [...]

Певне, мали сьте на увазї тут «дитсадкова». Садок же ж дитячий.

[ukurainajin]

Звісно, дякую.