A Plague Tale: Innocence
2020-03-13 23:13![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinПритискаючи до себе наляканого братика, я обережно просуваюся до виходу. І вся ненажерлива зграя щурів котиться попереду, уникаючи світла мого смолоскипа — єдиної речі, що здатна тримати щурів на відстані. А біля ґрат, нездатний утекти, тремтить вояк-англієць. Я вже знаю, що буде далі: відступаючи від мене, щури неодмінно опиняться саме там, де зараз він… Я не певен, чи пожалів би він мене, французьку дівчину, якби зустрів за інших умов, утім жодного лиха він мені не заподіяв і зараз він безпорадний. «Невже той, хто прибув до чужого краю не з власної волі та залишився сам на затопленому чумною навалою полі битви, має розділити провину з інквізиторами, що вирізали мій дім, або з містечковими шаленцями, що через страх і жадібність ладні вбити осиротілих дітей свого лорда?!» — не уникнути цих думок, але мені треба пройти… Тому я благаю пробачення і обережно просуваюся до виходу, притискаючи до себе наляканого братика. А щуряча зграя котиться попереду…
Таких моментів, що запам'ятовуються, у цій грі купа. Точніше буде сказати, що вся гра складається виключно з них. І якщо, скажімо, «англійську свиню» насправді можна врятувати, роздивившись уважніше навколо, то звичайну свійську рохканю, якій не пощастило стати розв'язанням проблеми просто на очах малої дитини, ніяк не врятуєш — ця гра не часто дозволяє уникнути сюжетної жорстокості, хоча завжди намагається донести до гравця «правильне», людяне тлумачення того, що сталося…
Слово plague означає не лише хворобу, а й нищівне лихо у вигляді нашестя: власне щурів, сарани тощо. І тому назва вдало пасує до змісту. Чумна казка розгортається на тлі Столітньої війни. Героями оповіді є оця чума в обох значеннях, інквізиція, яка щось мутить з цього приводу, а також діти аквітанського шляхтича, які опинилися в самому серці подій. Якщо чесно, після перегляду трейлера, я не знав, на що чекати. Ну, епідемія. Ну, щури. Ну, бідолашні діти. У трейлері майстерно приховують, що лихо, про яке йдеться, є досить, так би мовити, надприродним. Тому це не пересічне середньовіччя, а така собі фантастика, хоча правда з'ясовується не одразу. Люблю таке.
За жанром це щось середнє між інтерактивною історією та пригодницькою ходилкою. Тут забагато свободи дій з набором сталих механік і вдосконаленням умінь, як на чисто інтерактивну історію, але це не має такого значення, як у типовій рольовій грі чи бойовику, адже головує сюжетна кінематографічність з її відповідно малою тривалістю. І цим воно дуже нагадує «Hellblade: Senua's sacrifice». Їх ріднить також те, що обидві надзвичайно красиві, обидві розроблено в рамах стислого бюджету, проте з заявкою на вищу лігу, обидві не встигають набриднути і не втомлюються дивувати, і обидві хочеться перегравати, ніби перечитувати-передивлятися цікавий твір. Здається, я знайшов свій ідеальний жанр.
Французька студія-новачок приділила багато уваги різним дрібницям із серії «шоб було», окремим прикладом чого є вся післямова. Раніше я бачив такий підхід у творців «Відьмака» і радію, що він поширюється в мейнстрімі — про таке можна сказати «зроблено з душею», і це ознака митця, а не ремісника.
Загалом, «A Plague Tale: Innocence» належить до стелс-симуляторів. Тому зброя нашої героїні Аміції — лише праща і голова. Маю зазначити, що тут так само, як у «Terminator: Resistance», можна згодом прокачати обидві речі і второпати, що не такий страшний чорт, як малювалося (під прокачкою голови я маю на увазі обізнаність із поведінкою рушія). Хто як, а особисто я це вадою не вважаю, оскільки задоволення отримую від інших складників… Ну що додати?… Пройшов я її англійською та німецькою мовами — в обох версіях озвучення персонажів чудове, живе. Французьку не пробував, бо не розумію. Коли оновлю залізяки, проходитиму знову на ультра налаштуваннях графіки, на яких зараз зависає, щоби помилуватися ще красивішою картинкою. Щодо ціни, я купував по акції за 17 доларів. А 34, як зараз — це, мабуть таки, занадто… ну, якщо порівнювати з «Відьмаком».
Не дуже собі уявляю, яким би могло бути продовження, на ймовірність появи якого натякає двокрапка в назві, адже історію, начебто, вичерпано. Але так, авансом, ставлюся прихильно. Подивимось, як у схожій ситуації викрутяться з «Геллблейдом», продовження якого вже офіційно підтверджено…
Таких моментів, що запам'ятовуються, у цій грі купа. Точніше буде сказати, що вся гра складається виключно з них. І якщо, скажімо, «англійську свиню» насправді можна врятувати, роздивившись уважніше навколо, то звичайну свійську рохканю, якій не пощастило стати розв'язанням проблеми просто на очах малої дитини, ніяк не врятуєш — ця гра не часто дозволяє уникнути сюжетної жорстокості, хоча завжди намагається донести до гравця «правильне», людяне тлумачення того, що сталося…
Слово plague означає не лише хворобу, а й нищівне лихо у вигляді нашестя: власне щурів, сарани тощо. І тому назва вдало пасує до змісту. Чумна казка розгортається на тлі Столітньої війни. Героями оповіді є оця чума в обох значеннях, інквізиція, яка щось мутить з цього приводу, а також діти аквітанського шляхтича, які опинилися в самому серці подій. Якщо чесно, після перегляду трейлера, я не знав, на що чекати. Ну, епідемія. Ну, щури. Ну, бідолашні діти. У трейлері майстерно приховують, що лихо, про яке йдеться, є досить, так би мовити, надприродним. Тому це не пересічне середньовіччя, а така собі фантастика, хоча правда з'ясовується не одразу. Люблю таке.
За жанром це щось середнє між інтерактивною історією та пригодницькою ходилкою. Тут забагато свободи дій з набором сталих механік і вдосконаленням умінь, як на чисто інтерактивну історію, але це не має такого значення, як у типовій рольовій грі чи бойовику, адже головує сюжетна кінематографічність з її відповідно малою тривалістю. І цим воно дуже нагадує «Hellblade: Senua's sacrifice». Їх ріднить також те, що обидві надзвичайно красиві, обидві розроблено в рамах стислого бюджету, проте з заявкою на вищу лігу, обидві не встигають набриднути і не втомлюються дивувати, і обидві хочеться перегравати, ніби перечитувати-передивлятися цікавий твір. Здається, я знайшов свій ідеальний жанр.
Французька студія-новачок приділила багато уваги різним дрібницям із серії «шоб було», окремим прикладом чого є вся післямова. Раніше я бачив такий підхід у творців «Відьмака» і радію, що він поширюється в мейнстрімі — про таке можна сказати «зроблено з душею», і це ознака митця, а не ремісника.
Загалом, «A Plague Tale: Innocence» належить до стелс-симуляторів. Тому зброя нашої героїні Аміції — лише праща і голова. Маю зазначити, що тут так само, як у «Terminator: Resistance», можна згодом прокачати обидві речі і второпати, що не такий страшний чорт, як малювалося (під прокачкою голови я маю на увазі обізнаність із поведінкою рушія). Хто як, а особисто я це вадою не вважаю, оскільки задоволення отримую від інших складників… Ну що додати?… Пройшов я її англійською та німецькою мовами — в обох версіях озвучення персонажів чудове, живе. Французьку не пробував, бо не розумію. Коли оновлю залізяки, проходитиму знову на ультра налаштуваннях графіки, на яких зараз зависає, щоби помилуватися ще красивішою картинкою. Щодо ціни, я купував по акції за 17 доларів. А 34, як зараз — це, мабуть таки, занадто… ну, якщо порівнювати з «Відьмаком».
Не дуже собі уявляю, яким би могло бути продовження, на ймовірність появи якого натякає двокрапка в назві, адже історію, начебто, вичерпано. Але так, авансом, ставлюся прихильно. Подивимось, як у схожій ситуації викрутяться з «Геллблейдом», продовження якого вже офіційно підтверджено…