Soulkilling

«Soulkiller робить саме те, що обіцяє його назва…»

Я бачу, що люди на форумі, обговорюючи проблему з закінченнями «Кіберпанка 2077», майже одностайно відмовляються визнавати прийнятним, щоби до персонажа було застосовано оцей Soulkiller, адже вони заздалегідь впевнені, що саме цей момент і є «смертю» справжнього персонажа. Щоби було зрозумілим, що до чого, «Вбивця душ», за легендою гри, створює електронну копію людської особистості — енграму, але водночас неминучо знищує оригінал в мозку. От і виходить, начебто, що те, що продовжує існувати — це вже підробка. Оскільки гравці усвідомлюють, що цілковито «світлого» закінчення розробники все одно не дадуть, то у своїх мріях вигадують способи, як можна зберегти персонажа живим та неоцифрованим, натомість щоби й гіркота для правдоподібності залишилася…

Утім, як на мене, в закінченні варто лише усунути отой несправедливий до сумлінного гравця елемент приреченості, про який я казав минулим разом. Тобто щоби персонаж, обравши залишитися у своєму тілі, не мусив обов'язково померти за кілька місяців через критичні зміни в мозку*. Мене б це цілком задовольнило. А те, що особистість відтепер є енграмою, а не тим, що було раніше… Ну, це власне і є тією жертвою, якої вимагає оповідь. Адже тут постає філософське питання жанру: чи наше Его є лише набором зв'язків та станів, наче комп'ютерна система, чи воно є чимось більшим, непідвладним відтворенню технічними засобами. Ця тема в специфічний спосіб відбивається і в маленькій історії з монахами, котрі вважають взагалі будь-яку заміну даного природою на штучне неприйнятною і сприймають таку подію як особисту трагедію. Ось із цією філософською непевністю, з сумнівами щодо того, чим ти є і чи не втратив щось надзвичайно важливе, варто було би й залишити гравця сам на сам у фіналі, замість примітивно шантажувати його наближенням остаточного кінця, якщо він не відмовиться від прагнення жити в коробці з плоті й крові.

* Повторюся, що для невідворотності цього в грі немає жодних підстав, окрім раптової примхи сценаристів у кульмінаційній сцені. І не факт, що так було заплановано — може просто тимчасово заткнули дірку, бо не встигали доробити розгалуження, в яких герой проходить по лезу. У грі ж, навпаки, гравцеві всюди нагадують, що треба знайти розв'язання, доки не запізно. Деякі гравці зізнаються, що вони через це кинули проходити бічні завдання і зосередилися на головній лінії, утім це їм принесло лише розчарування.
А втім, там ще є загадковий ключовий показник «Down to the wire», призначення якого не є цілковито зрозумілим, і про який майже ніхто чомусь не згадує. Наразі на нього неможливо вплинути жодними діями — він зростає в усіх однаково, відповідно до проходження сюжетної лінії, і зупиняється на 40% (!) перед точкою неповернення. Доволі підозріла хрінь. Не виключаю, що в доповненнях це буде змінено, і отоді ми й отримаємо інші шляхи. От показник «You only live once», котрий визначає можливість одноосібно заатакувати корпорацію «Арасака» (має досягнути 70%), справді залежить від того, як персонаж ладнає з енграмою Джонні.

Перелік журботи

Якщо комусь цікаво, які саме 7 закінчень історії у «Кіберпанку 2077» ми маємо на цей час, то ось:

1. Відмовитися робити взагалі будь-що далі та застрелитися. Кінець для Ві і для Джонні.
2. Обрати допомогу корпорації «Арасака» і підписати угоду. Героя цифрують до ліпших часів, а тіло мусить померти. Джонні гаплик, бо біочіп із ним видалено.
3. Обрати допомогу корпорації «Арасака» і відмовитися від угоди. Герой дивиться з космосу на Землю, на якій він помре за 6 місяців. Доля Джонні та сама.
4. Обрати допомогу Роуґ у нападі на «Арасаку» або зробити це самотужки. Герой повертається в тіло, щоби стати місцевою легендою впродовж нетривалого часу, що йому лишився. Джонні залишається в кіберпросторі.
5. Обрати допомогу Роуґ або кочівників у нападі на «Арасаку», або зробити це самотужки. Герой віддає своє тіло Джонні (котрому не загрожує відторгнення мозком), а сам розчиняється в кіберпросторі.
6. Обрати допомогу кочівників у нападі на «Арасаку». Герой повертається в тіло, залишивши Джонні в кіберпросторі, і йде з міста з кочівниками та своєю пасією, маючи 6 місяців життя і сподівання на знайдення порятунку. Це умовно найоптимістичніший варіант.
7. Обрати допомогу Роуґ або кочівників, або напасти на «Арасаку» самотужки, проте загинути в бою. Кінець для обох.

Шикарний вибір, та? Якби не приреченість у вигляді 6 місяців позосталого біологічного життя, всі варіанти сприймалися би по-іншому, утім поточна версія намагається беззаперечно знецінити для персонажа його власне тіло, бо не готова запропонувати кращого стимула для відмови від нього. А є ще й обтяжливі обставини: у разі нападу на корпорацію — замість співпраці з Ханако Арасакою — обов'язково гине той, хто згодився допомогти, тобто давня подруга Джонні Роуґ або голова кочівників Саул. Жертвою власного брата стає також і сама Ханако, а Такамура — мабуть через те, що ти позбавив його можливості відновити справедливість — збирається по-самурайськи піти з життя, проклинаючи тебе…

Сама суть проблеми була наступною: унікальний біочіп з енграмою Джонні змінює твій мозок під його особистість, відтак твоя особистість повільно зникає. Просто прибрати той біочіп неможливо, бо він якось утримує мозок від смерті після того, як один мудак вистрілив тобі просто в голову. Так само і пошкоджений біочіп не може існувати окремо від живого мозку. Корпорація «Арасака» здатна лише оцифрувати твою особистість і зберігати, доки не винайдуть спосіб дати тобі нове тіло. Альт, розробниця того біочіпу, а нині кіберпотойбічна сутність, знається на цьому краще, тому вона може забрати енграму Джонні, помістивши замість неї твою власну. Це весь час мало бути найкращим розв'язанням. Але бач, хтось вирішив, ніби після фінішної лінії тобі приємно буде почути, що зміни ДНК (що?) мозку вже не дозволяють існувати там твоїй енграмі. Тобто під енграму Джонні можна було змінити, а під твою власну вже чомусь ні…