Про «душевну атмосферу»

Коли я у попередньому дописі казав, що не наводитиму прикладів зухвалої співтворчості у російському перекладі, то ще не знав, що там зробили з моїм улюбленим епізодом цієї книги. Отже дивіться і відчуйте те саме, що відчуваю я:

‘Ho there, good mother,’ he said.
The bush sprouted an indignant head.
‘Whose mother?’ it said.
Hwell hesitated. ‘Just a figure of speech, Mrs … Miss …’
‘Mistress,’ snapped Granny Weatherwax.

— Доброго здоров'ячка, матінко! — гукнув він.
З заростей виткнулося розлючене обличчя.
— Яка я тобі матінка?! — спитало воно.
Г'юл завагався.
— Це просто привітання, пані… пані…
— Панно, — відрубала Бабуня Дощевіск.
(пер. Олександра Михельсона, «ВСЛ»)

— Боги в помощь, матушка! — крикнул он. Куст тут же ощерился разъяренным ликом.
— Я у посторонних помощи не прошу, сынуля!
Хьюл чуть помешкал:
— Видишь ли, это такой оборот, госпожа… госпожа…
— Барышня! — отрезала матушка Ветровоск. — Это раз.
(«ЭКСМО»)

Не скажу, що Михельсон бездоганно впорався з перекладом звернення «mistress», адже це регулярний прикол з Бабунею, яка від усіх вимагає поважати її особливе становище серед відьом, що вони, як відомо, не мають жодних очільників. Ідеться про авторитетність «майстрині-господині».
Але… барышня??? Та й загалом… Характери, взаємодія персонажів — зіпсуто все. Це не Пратчетт, а якесь «Ширлі-Мирлі»! Глєбжеглофівалодяшарапаф…