А ви кажете Мартін, Мартін… «Енеїда» Котляревського
![]() | Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет; Хоть се не по царський породі, Та де ж взять дров, коли все степ; В кострі був зложений сухенький, Як порох був уже палкенький, Його й держали на підпал. Під ним вона огонь кресала, І в клоччі гарно розмахала, І розвела пожар чимал. Кругом костер той запаливши, Зо всей одежі роздяглась, В огонь лахміття все зложивши, Сама в огні тім простяглась. Вкруг неї полум'я палало, Покійниці не видно стало, Пішов од неї дим і чад! — Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила, Послала душу к чорту в ад. |