![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
За мотивами мого попереднього допису.
Коротко кажучи, укладачі книги подають слова і вислови у двох стовпчиках: «Так кажуть…» і «А ми радимо так…», причому ніколи не пояснюють, що їх спонукало радити саме так. Якщо у випадку суржику, канцеляризмів та іншомовних кальок ще якось можна розібратися самотужки, то вдосконалення мови через уживання «арабів-кочевників» замість «бедуїнів» трохи вже дивує. Не забули автори навіть про географічні назви. Ну ж бо, я наведу вам, що вони радять вживати, а ви здогадайтеся, про назви яких країн ішлося і, якщо ваша ласка, підкажіть мені, у якому контексті варто скористатися порадою упорядників.
Отже:
1) «Земля вогню»
2) «Південна земля»
3) «Фортеця»
4) «Ринок вовни»
5) «Земля людей»
6) «Територія кордону»
Коротко кажучи, укладачі книги подають слова і вислови у двох стовпчиках: «Так кажуть…» і «А ми радимо так…», причому ніколи не пояснюють, що їх спонукало радити саме так. Якщо у випадку суржику, канцеляризмів та іншомовних кальок ще якось можна розібратися самотужки, то вдосконалення мови через уживання «арабів-кочевників» замість «бедуїнів» трохи вже дивує. Не забули автори навіть про географічні назви. Ну ж бо, я наведу вам, що вони радять вживати, а ви здогадайтеся, про назви яких країн ішлося і, якщо ваша ласка, підкажіть мені, у якому контексті варто скористатися порадою упорядників.
Отже:
1) «Земля вогню»
2) «Південна земля»
3) «Фортеця»
4) «Ринок вовни»
5) «Земля людей»
6) «Територія кордону»