![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Дивно, що у дитинстві я цю пісню у виконанні Тараса Петриненка сприймав як щось на рівні УТ-1, радіо... радіо-«про їжачків» та інших проявів «містечкової творчості». Чесно кажучи, я не пам'ятаю, у якому віці я взагалі цю пісню вперше почув. Може вже тоді і не був дитиною. Але сприйняття було саме таке. Попсова проста аранжировка. Ну що то для шанувальника заліза?! А от зараз я вже багато років від неї отримую кайф. Так само, як згодом зрозумів, що це ж кайфово було — наприкінці 80-х у Черкасах потрапити на ще напів-радянське святкування Івана Купали у міському парку: з русалками у водоймі та стрибками через багаття. Шкода, що не пам'ятаю, як там у комсомольських «русалок» було з цицьками… Та ні, не шкода. Я ж малий був, що мені зараз до того, що було мільйон років тому.
без теми
Дата: 2017-07-29 01:44 (UTC)Я не знаю, як це називається правильним словом, але це якийсь жахливий субдомінант-септакорд, якого там бути не може. Імхо, воно нормально б звучало, якби «до ніг» співалося на одній і тій само ноті.
І саме цей фактор, можливо, якраз і відіграв роль, що уся пісня здавалася якимось колхозним наіґришем із передачі «В рабочій полдєнь» чи «Праізводствєнна гімнастіка».