Основи магії в Валістеї
2025-07-26 04:03![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinЯкщо вже я зачепив світоустрій у грі Final Fantasy XVI, то, поки літають довбані дрони, опишу просто з цікавости концепцію магії в ньому.
Тутешня магія полягає в керуванні етером — особливою субстанцією, котра пронизує весь світ.
На здвоєному континенті Валістея (Valisthea), що складається з західної Бурі (Storm) і східного Попілу (Ash), здіймається декілька Матерів (Mothercrystal) — кристалічних гір невідомого неприродного походження. За доступ до Матерів точиться боротьба між державами, оскільки ці об'єкти є джерелом магічних кристалів — найціннішої у світі сировини. Річ у тім, що ці кристали накопичують природний етер, дозволяючи будь-якій людині перетворювати його енергію на різні ефекти: нагрівання, охолодження, видобування води, зцілення тощо — весь побут міцно зав'язано на використання кристалів. Навіть ковалі не в курсі, що горно можна розпалювати не кристалами, а банальним вугіллям. Кристали вичерпуються і потребують постійної заміни, тож видобуток не припиняється, а якщо з постачанням якісь негаразди, то це дорівнює нашим сучасним блекаутам.
Існує також альтернатива — «носії». Деякі люди мають вроджену здатність проводити природний етер через себе, і ця здатність теж не є безкоштовною. Жива плоть витримує лише обмежену кількість етеру, котрий вона може трансформувати. Через перевищення рівня «потужности» — назвімо це «магічним перегрівом» — вона зазнає ураження, що поступово виливається в неконтрольовану «кам'яну хворобу» — буквальне і дедалі швидше скам'яніння тканин. Як я писав раніше, «носії» у Валістеї перебувають у статусі рабів, тож ті, хто може собі дозволити володіння рабами, використовує їх як живий замінник кристалів.
А до того, що можна назвати справжньою недитячою магією, тут здатні лише «домінанти», коїх у світі не буває одночасно більше, ніж відомих загалом «ейконів». Що таке ейкони, важко пояснити двома словами. Це не боги в прямому сенсі, і я навіть не збагнув, чи мають вони власну волю та особистість. Скоріш за все, не мають, інакше би їм не потрібен був живий розумний носій. Але точно відомо, що вони є найвищим уособленням стихій, чи то певних аспектів етеру: Фенікс — вогню, Шива — холоду, Левіафан — води тощо. І оця сутність постійно відроджується чомусь у представниках окремих родів, котрі й стають «домінантами». Домінанти здатні крутити як завгодно силами свого ейкона і, за потреби, навіть перетворюватися на його «божественну» форму: вогняного птаха чи там кам'яного велета. Звісно, що для керування енергією такого рівня тіла домінантів мають бути незмірно стійкішими до «магічного перегріву» за тіла простих носіїв (може, в цьому й розгадка родової лінії — якась спадкова генетична аномалія?) Але за інтенсивного використання такої потужної магії кам'яна хвороба залишає свої відмітини навіть на них.
Та кам'яна хвороба є не єдиним неприємним боком нерозважливого поводження з етером. Скажімо, таке явище як «розлив етеру», а саме його підвищена стихійна концентрація призводить до перетворення тварин і звичайних людей, котрі потраплять у це середовище, на магічних зомбаків. Лише носії та, звісно, домінанти є невразливими до впливу сирого етеру. Але й це не найгірше, що коїться зі світом Валістеї. Власне, етер у нормальному стані є життєдайною силою. І так само, як його надлишок викликає гіперактивність у тварин, нестача вбиває ґрунт і все, що на ньому росте. Величезні терени Валістеї уражено цією бідою, котра зветься Порчею (Blight). Порча гризе континент вже не одне століття, захоплюючи дедалі більший простір і знищуючи заселені території одну за одною. Зі зрозумілих причин, на виснажених Порчею місцинах магія не працює — нема з чого брати етер. А причина цього явища аж ніяк не випадкова. Якщо причиною Порчі є брак етеру, то цей етер мав кудись подітися. І герої гри з'ясовують, куди саме: його висмоктують зі світу оті Матері. Я ж казав, що вони штучного походження? Так оце виявляється правдою. Іх було створено за давніх часів саме з метою поступового накопичення шаленої кількости етеру. Створено навіть не загиблою фантастичною цивілізацією папєрєдніків, а чимось значно давнішим за неї. І світ того часу, коли відбуваються події гри, починає вигрібати наслідки цього прадавнього знущання над природою. Можна сказати, що це якоюсь мірою гра з екологічним посилом. Коли герої зрештою впевнюються у згубній ролі Матерів, то й беруться звільняти світ від цього чинника… заміняючи повільну техногенну катастрофу на миттєву цивілізаційну…
Тутешня магія полягає в керуванні етером — особливою субстанцією, котра пронизує весь світ.
На здвоєному континенті Валістея (Valisthea), що складається з західної Бурі (Storm) і східного Попілу (Ash), здіймається декілька Матерів (Mothercrystal) — кристалічних гір невідомого неприродного походження. За доступ до Матерів точиться боротьба між державами, оскільки ці об'єкти є джерелом магічних кристалів — найціннішої у світі сировини. Річ у тім, що ці кристали накопичують природний етер, дозволяючи будь-якій людині перетворювати його енергію на різні ефекти: нагрівання, охолодження, видобування води, зцілення тощо — весь побут міцно зав'язано на використання кристалів. Навіть ковалі не в курсі, що горно можна розпалювати не кристалами, а банальним вугіллям. Кристали вичерпуються і потребують постійної заміни, тож видобуток не припиняється, а якщо з постачанням якісь негаразди, то це дорівнює нашим сучасним блекаутам.
Існує також альтернатива — «носії». Деякі люди мають вроджену здатність проводити природний етер через себе, і ця здатність теж не є безкоштовною. Жива плоть витримує лише обмежену кількість етеру, котрий вона може трансформувати. Через перевищення рівня «потужности» — назвімо це «магічним перегрівом» — вона зазнає ураження, що поступово виливається в неконтрольовану «кам'яну хворобу» — буквальне і дедалі швидше скам'яніння тканин. Як я писав раніше, «носії» у Валістеї перебувають у статусі рабів, тож ті, хто може собі дозволити володіння рабами, використовує їх як живий замінник кристалів.
А до того, що можна назвати справжньою недитячою магією, тут здатні лише «домінанти», коїх у світі не буває одночасно більше, ніж відомих загалом «ейконів». Що таке ейкони, важко пояснити двома словами. Це не боги в прямому сенсі, і я навіть не збагнув, чи мають вони власну волю та особистість. Скоріш за все, не мають, інакше би їм не потрібен був живий розумний носій. Але точно відомо, що вони є найвищим уособленням стихій, чи то певних аспектів етеру: Фенікс — вогню, Шива — холоду, Левіафан — води тощо. І оця сутність постійно відроджується чомусь у представниках окремих родів, котрі й стають «домінантами». Домінанти здатні крутити як завгодно силами свого ейкона і, за потреби, навіть перетворюватися на його «божественну» форму: вогняного птаха чи там кам'яного велета. Звісно, що для керування енергією такого рівня тіла домінантів мають бути незмірно стійкішими до «магічного перегріву» за тіла простих носіїв (може, в цьому й розгадка родової лінії — якась спадкова генетична аномалія?) Але за інтенсивного використання такої потужної магії кам'яна хвороба залишає свої відмітини навіть на них.
Та кам'яна хвороба є не єдиним неприємним боком нерозважливого поводження з етером. Скажімо, таке явище як «розлив етеру», а саме його підвищена стихійна концентрація призводить до перетворення тварин і звичайних людей, котрі потраплять у це середовище, на магічних зомбаків. Лише носії та, звісно, домінанти є невразливими до впливу сирого етеру. Але й це не найгірше, що коїться зі світом Валістеї. Власне, етер у нормальному стані є життєдайною силою. І так само, як його надлишок викликає гіперактивність у тварин, нестача вбиває ґрунт і все, що на ньому росте. Величезні терени Валістеї уражено цією бідою, котра зветься Порчею (Blight). Порча гризе континент вже не одне століття, захоплюючи дедалі більший простір і знищуючи заселені території одну за одною. Зі зрозумілих причин, на виснажених Порчею місцинах магія не працює — нема з чого брати етер. А причина цього явища аж ніяк не випадкова. Якщо причиною Порчі є брак етеру, то цей етер мав кудись подітися. І герої гри з'ясовують, куди саме: його висмоктують зі світу оті Матері. Я ж казав, що вони штучного походження? Так оце виявляється правдою. Іх було створено за давніх часів саме з метою поступового накопичення шаленої кількости етеру. Створено навіть не загиблою фантастичною цивілізацією папєрєдніків, а чимось значно давнішим за неї. І світ того часу, коли відбуваються події гри, починає вигрібати наслідки цього прадавнього знущання над природою. Можна сказати, що це якоюсь мірою гра з екологічним посилом. Коли герої зрештою впевнюються у згубній ролі Матерів, то й беруться звільняти світ від цього чинника… заміняючи повільну техногенну катастрофу на миттєву цивілізаційну…