Про нових Аддамсів

[ukurainajin]

Якщо забути про повнометражну дилогію 90-х від Баррі Зонненфельда, то Бертонівська «Венздей» для мене — це найкраще, що я бачив про родину Аддамсів, та й несподіване серіальне сонечко цього року. От наскільки кончений у «Нетфлікса» війшов «Відьмак», настільки ж класною вийшла восьмисерійка про незворушну дівчинку. Ми збиралися зупинитися після перегляду чотирьох серій поспіль, але без зайвих слів погодилися, що не можемо відкласти решту на потім, і додивилися все одразу. Це той випадок, коли хочеться більше, ніж є.
Креативу там море, починаючи від гри слів у назвах серій. Та за саме лише Nothing Else Matters на віолончелі можна розцілувати всіх винуватців!…

Натомість зі згаданою вище дилогією серіал стилістично не має майже нічого спільного. Якби я переймався цим — чого я, на щастя, не роблю — то назвав би це жирним мінусом. Головних відмінностей дві.
Перша — це радикально інший Ґомес Аддамс. Такий, як у серіалі, він, можливо, є ближчим до витоків франшизи, але в романтичний образ, втілений Раулем Хулією, я закохувався, чого не можу сказати про карикатурний «еталон».
З другою відмінністю все складніше, бо вона, можливо, суперечить усій франшизі… Спробую пояснити, як я це розумію. У Зонненфельдівській дилогії вся фантастичність, за винятком Річі та, можливо, кузена Воно, межувала з грою уяви. Неправдоподібні моменти траплялися, але там їх можна було списати на художнє перебільшення та на загадковий, по-справжньому містичний збіг обставин. Це й створювало неповторний шарм тієї чорної комедії. А от Бертон перетворив загадковість на буквальність. Мовляв, ось тобі справжні фентезійні створіння, що звично живуть поряд із нами! Ось тобі справжня магія замість дивакуватости! Тобто в цьому сенсі вийшов… ага, черговий Гаррі Поттер, хіба що на трилерному, а не чисто казковому ґрунті. Де в серіалі була ота справжня «класична» атмосфера Аддамсів, то це на самому початку:

Watch on YouTube

Comments

[marjakatti]

Тобто в цьому сенсі вийшов… ага, черговий Гаррі Поттер.

Ось і довіряй потім у фейсбуці відгукам-коментарям: "Нічого цікавого, окрім танцю, у серіалі взагалі немає."
Вже подумала, що звичайна молодіжна розвага на Нетфлікс, а виявляється це щось більше.
Щодо "Відьмака", то я спочатку повірила негативним відгукам, а в результаті сподобалися обидва сезони.

[ukurainajin]

«Венздей» як окремий твір — це дуже якісний продукт. Він гарний до дрібниць. Танок, до речі, залишив мене байдужим, попри те, що я про нього наслухався. А через те, що було зроблено з «Відьмаком», я люто ненавиджу шоуранерку і не хочу нести Нетфліксові гроші. Вибачте, але я не в змозі уявити, як він міг вам сподобатися. Адже там справа не лише в ґвалтуванні першоджерела, а й у дурнуватості їхніх власних вигадок.

[marjakatti]

Вибачте, але я не в змозі уявити, як він міг вам сподобатися.

Усе дуже просто - я перед переглядом "Відьмака" багато чого надзвичайно неякісного переглянула. Напевно, тому.

[ukurainajin]

Навіть так? Краще цього не повторювати…

[kondybas]

Старий, чорнобілий серіал 60-х мені дуже зайшов. Там Гомеса грав Астін, і це було шикарно. Я його дивився після двох фільмів Зоненфельда, і там каст теж був шикарний - від Рауля Хуліа та Анжеліки Х'юстон, і до Крістофера Лойда та Крістіни Річі. Думаю, за одну тільки сцену, де Вензді намагалася посміхнутися, Річі мала отримати "оскара". А от "Возз'єдання" - не пішло. Чогось там не вистачало.
Новий серіал подивлюся згодом, під настрій.

[ukurainajin]

Про чесноти (в лапках і без) третьої частини я нічого не знаю. Але там те, чого я дуже не люблю — коли в рамках одного твору змінюються актори. Різні бабці в перших двох частинах ще менше впадають в око, ніж різні Дамблдори, а от заміна одразу Хулії–Г'юстон–Річчі–Ллойда для мене є катастрофою, що позбавляє бажання дивитися.

[skysnail]

Про перетворення загадковості в буквальність добре сказано.
Точно-точно.
У Зонненфельда сімейка живе на межі світів, звичайного і фантастичного, і це цікаво і хвилююче.
В новому серіалі інші правила гри. До цього треба звикнути. Але добре вийшло, мені сподобалось.

[ukurainajin]

Так, якщо не порівнювати, то сам собою новий серіал чудовий. Бертон зробив у стилі сучасної казки, але він у тому майстер. Сцени, діалоги, персонажі — все ідеально опрацьовано і зшито в цілісну картину. Та й актори нівроку, більшість бачу вперше, а враження таке, наче вже давно.

[skysnail]

;)