Муж(ськ)ина — Жен(ськ)ина

[ukurainajin]

Якби слово «мужчина» утворювалося вже за нормами сучасної (української), а не «праслов'янської» мови, то це було би якесь «чоловіцтво» або «чоловіччя»…
Як зазначено в етимологічній довідці, польське «mężczyzna» аж до XVII століття досі ще виступало в ролі збірного іменника жіночого роду, тобто як «мужеська сукупність» — на зразок «пташини-звірини» чи військової «дружини». Також очікувано в польській існувало й паралельне «żeńszczyzna» — обом цим словам, якщо вірити статтям в інтернеті, звичне для нас значення було нав'язано штучно задля відокремлення поняття статі від подружньої ролі (mąż, żona).
Ну а московська етимологія цілком добровільно схиляється до версії про запозичення «мужчина» з польської за українсько-білоруського посередництва. Про «женщину» так відверто не зізнаються, але логічним є припустити, що де одне, там і друге. Якщо вже казати про жіночий варіант, то в самій польській він відтоді відносно швидко (стверджують, ніби протягом 200 років) занепав, і згодом на перший план чомусь вийшла загадкова за походженням та до XIX століття навіть образлива «коб'єта» — натомість у білоруській та московській запозичення прижилося.

Comments

[toplinden]

Hm, tsêkavo, ale poky nitšoho skazaty ne možu, xyba štšo hetj vôddaleno dotytšni tsemy, bo ne tak davno poxodyv navkolo kobieta.

Batšu żeńszczyzna i odrazu možu zaznatšyty, štšo to duže davnje abo zanadto ustalene slovo, bo teperêšnja forma tse żona zamêstj żena, bo, skorêž za vsjoho, tam tež stverdêly (ale ne nastôljky) šypjatši, jak v ukrajynsjkôj, tomu vôdbuly sja zmêny e → o.

Spravdê, možna podumaty na kobieta pro kobylu, štšo takož rozhljadalo sja i naukovtsjamy, ale tsja dumka wažaje sja «neperekonlyvoju». Osj pôdkynu vsji etimologitšni dumky:

• п. kobieta, [kobita] «тс.», незважаючи на численні спроби, є словом без визначеної етимології;
• пов’язується з двн. gabetta, свн. gebette «наложниця, дружина» (Machek CMF 26, 164–165), чому суперечать фонетичні та хронологічні співвідношення;
• зіставлялося з етимологічно неясними вн. kebse, Kebsweib «наложниця», з фін. kave «жінка, мати» та ест. [kabe] (род. в. [kabeda] «жінка, пані») (Mikkola FUF 2, 73), з ч. kuběna «наложниця» (Ciszewski Żeńska twarz 1927, 26–31);
• непереконлива думка (Brückner 241) про зв’язок з п. ст. kob «хліб» або п. ст. koba «кобила»;
• виводиться від псл. kobь «ворожіння» (ЭССЯ 10, 88–91);

[marjakatti]

відкрила "русский" і трохи здивувалася - правильно розумію, що culture.pl відмовилися від своєї ж ідеї закрити розділ про російську культуру ?

Кобета

[ueartemis]

Поляки своєю кобітою завжди дивували. Складно уявити, щоб українці за двісті років звали всіх дівчат стилістично нейтрально тьолочками.